Рішення № 136479714, 12.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року м. Київ №320/14192/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить суд:

- визнати постанову Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), винесену старшим державним виконавця Мірзаммедової Жале Мурадівною від 23.03.2026р. про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400,00 грн. в рамках виконавчого провадження ВП № 79851235 протиправною та скасувати її.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова державного виконавця про накладення штрафу винесена без належних правових підстав, з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та без повного з`ясування фактичних обставин. Позивач зазначає, що виконавче провадження № 79851235 відкрито на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.11.2025 у справі № 369/15492/21 щодо визначення порядку участі матері у вихованні дитини. На думку позивача, державним виконавцем не було враховано постанову Київського апеляційного суду від 03.02.2026, якою визначено, що ночівля дитини з матір`ю та тривале перебування з нею можливі виключно за згодою дитини. Позивач стверджує, що 05.02.2026 ним було подано до органу ДВС відповідне клопотання про долучення зазначеної постанови до матеріалів виконавчого провадження, однак державний виконавець продовжив здійснювати виконавчі дії без урахування зміненого змісту виконавчого документа. Позивач вказує, що 23.03.2026 він прибув разом із дитиною за адресою, визначеною виконавчим документом, з метою його виконання, однак дитина не виявила бажання залишатись з матір`ю та повернулась до батька. При цьому позивач наголошує, що вживав заходів для виконання судового рішення та не перешкоджав спілкуванню матері з дитиною. Крім того, позивач посилається на порушення процедури проведення виконавчих дій, зокрема недопуск його представника до участі у складанні акту, неповне відображення обставин у акті виконавчих дій, а також наявність розбіжностей у процесуальних документах щодо часу проведення виконавчих дій. Також позивач зазначає, що раніше у межах цього ж виконавчого провадження вже був скасований інший штраф, накладений державним виконавцем, що, на його думку, свідчить про системний характер допущених порушень. З огляду на викладене позивач вважає постанову про накладення штрафу протиправною та просить суд її скасувати.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання у справі.

Відповідач не скористався своїм правом подачі відзиву на позовну заяву.

Третя особа не скористалася правом подачі письмових пояснень щодо предмету позову.

Протокольною ухвалою суду вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/15492/21 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини та встановлення порядку участі у її вихованні, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю та встановлення способу участі батька у вихованні дитини.

Сторони спору є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка, за твердженням позивача, з жовтня 2021 року фактично проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.11.2025 року у справі №369/15492/21 було забезпечено зустрічний позов ОСОБА_2 та визначено порядок побачень матері з дитиною, зокрема встановлено обов`язок ОСОБА_1 передавати дитину матері кожної першої та останньої суботи місяця, а також у визначені періоди канікул.

18.12.2025 старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби Мірзаммедовою Ж.М. відкрито виконавче провадження № 79851235 на підставі зазначеної ухвали суду.

22.12.2025 Києво-Святошинський районний суд Київської області постановив ухвалу про роз`яснення виконавчого документа, якою роз`яснив, що у випадку, якщо після короткого побачення з матір`ю дитина не виявить бажання залишатись з нею, батько не зобов`язаний повторно приводити дитину за адресою проживання матері.

03.02.2026 Київський апеляційний суд ухвалив постанову, якою змінив ухвалу суду першої інстанції від 24.11.2025 року та доповнив її положенням про те, що ночівлі дитини з матір`ю та тривале перебування дитини під час канікул можуть відбуватись лише за згодою дитини.

05.02.2026 позивач звернувся до Голосіївського відділу державної виконавчої служби із клопотанням про долучення до матеріалів виконавчого провадження копій постанов Київського апеляційного суду від 03.02.2026 року та врахування їх під час подальшого виконання рішення суду.

23.03.2026 старшим державним виконавцем Мірзаммедовою Ж.М. проведено виконавчі дії за адресою проживання матері дитини у АДРЕСА_2 . За результатами проведених виконавчих дій складено акт від 23.03.2026 року та винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400 грн за невиконання рішення суду.

Позивач вказує, що під час виконавчих дій він прибув разом із дитиною за визначеною адресою та вжив заходів для виконання судового рішення, однак дитина не погодилась залишатись із матір`ю та повернулась до батька.

03.04.2026 представником позивача було заявлено відвід старшому державному виконавцю Мірзаммедовій Ж.М. у зв`язку з неврахуванням зміненого виконавчого документа та проведенням виконавчих дій за застарілими даними.

07.04.2026 державним виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних у виконавчому провадженні № 79851235. На думку позивача, зазначене підтверджує, що станом на 23.03.2026 року відповідні зміни до виконавчого провадження внесені не були.

Позивач, вважаючи протиправною постанову державного виконавця про накладення штрафу, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон №1404-VIII.

За змістом ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно та у повному обсязі.

При цьому, здійснюючи виконавчі дії, державний виконавець повинен діяти з дотриманням принципів законності, об`єктивності та пропорційності, а також забезпечувати повне і всебічне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для належного виконання рішення суду.

Судом встановлено, що виконавче провадження № 79851235 було відкрито на підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.11.2025 у справі № 369/15492/21 щодо визначення порядку участі матері у вихованні малолітньої дитини.

Разом з тим, після відкриття виконавчого провадження постановою Київського апеляційного суду від 03.02.2026 до змісту ухвали суду першої інстанції були внесені зміни, якими визначено, що ночівля дитини з матір`ю та її тривале перебування з нею можливі виключно за згодою дитини.

Матеріалами справи підтверджується, що 05.02.2026 позивач звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про долучення відповідної постанови апеляційного суду до матеріалів виконавчого провадження та врахування її змісту під час подальшого виконання рішення суду.

Однак, судом встановлено, що під час проведення виконавчих дій 23.03.2026 державним виконавцем фактично не було надано належної оцінки зміненому змісту виконавчого документа та не враховано обставину необхідності з`ясування волевиявлення дитини щодо перебування з матір`ю.

Суд звертає увагу, що предметом виконання у даному випадку було не безумовне фізичне передання дитини іншому з батьків, а забезпечення реалізації порядку участі матері у вихованні дитини з урахуванням інтересів самої дитини та умов, визначених судовими рішеннями.

З наданих сторонами пояснень та матеріалів справи вбачається, що 23.03.2026 позивач прибув разом із дитиною за визначеною адресою, тобто фактично вчинив дії, спрямовані на виконання судового рішення.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що дитина після нетривалого перебування з матір`ю самостійно повернулась до батька та не виявила бажання залишатись із матір`ю.

Суд зазначає, що за змістом постанови Київського апеляційного суду від 03.02.2026 саме волевиявлення дитини мало істотне значення для реалізації відповідного порядку побачень.

Водночас державним виконавцем під час винесення оскаржуваної постанови фактично не було встановлено, чи мала місце саме протиправна поведінка боржника, спрямована на умисне невиконання рішення суду.

Сам по собі факт того, що дитина відмовилась залишатись із матір`ю, за встановлених у справі обставин не може автоматично свідчити про невиконання рішення суду саме боржником.

Суд також враховує, що державним виконавцем не надано належних доказів того, що позивач перешкоджав спілкуванню дитини з матір`ю, примушував дитину залишити місце проведення побачення або іншим чином умисно зірвав виконання судового рішення.

Крім того, суд бере до уваги доводи позивача щодо неповного відображення фактичних обставин у акті виконавчих дій від 23.03.2026.

Зокрема, у вказаному акті не відображено поведінку дитини, її волевиявлення щодо небажання залишатись із матір`ю, а також дії позивача, спрямовані на виконання рішення суду.

Суд також враховує, що представник позивача був фактично позбавлений можливості брати участь у складанні акту виконавчих дій та надавати зауваження до його змісту до моменту завершення його оформлення.

Окремо суд звертає увагу на наявність розбіжностей між процесуальними документами виконавчого провадження щодо часу проведення виконавчих дій, а також на подальше винесення постанови про виправлення помилки, що додатково свідчить про неналежне оформлення матеріалів виконавчого провадження.

За приписами статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» накладення штрафу є заходом відповідальності за невиконання рішення без поважних причин.

Отже, для застосування такого заходу державний виконавець повинен встановити не лише сам факт невиконання рішення, але й наявність вини боржника у такому невиконанні.

Проте у спірному випадку державним виконавцем не доведено наявності умисної протиправної поведінки позивача, спрямованої на невиконання судового рішення.

Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена без належного та всебічного дослідження фактичних обставин, без урахування зміненого змісту виконавчого документа, а також без встановлення вини боржника у невиконанні рішення суду.

Таким чином, державним виконавцем установлено факт невиконання рішення суду боржником без з`ясування і оцінки причин цього невиконання.

Отже, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про недобросовісну поведінку позивача, чи вказували на те, що остання мала умисел ухилитися від виконання рішення суду.

За таких обставин суд вважає, що постанова старшого державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23.03.2026 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 79851235 є протиправною та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

За правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн, доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому, судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), винесену старшим державним виконавця Мірзаммедової Жале Мурадівною від 23.03.2026р. про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3400,00 грн, винесену у межах виконавчого провадження ВП №79851235.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Голосіївського відділу державенної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ ВП: 34999976; місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Юлії Здановської, буд.22/15) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.