Рішення № 136479615, 12.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року м. Київ справа №320/44123/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось дочірнє підприємство «Кондитерська корпорація «Рошен» із позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1766/Ж10/31-00-04-01-04-31 від 20.08.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведена документальна позапланова виїзна перевірка дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен» з питання дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за травень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету .

За результатами перевірки складено акт від 30.07.2024 №1894/Ж5/31-00-04-01-04-26/25392188.

В акті викладено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (зі змінами), що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 26 367 грн.

03.09.2024 позивач отримав податкове повідомлення-рішення ЦМУ ДПС по роботі з ВПП №1766/Ж10/31-00-04-01-04-31 від 20.08.2024 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 26 367,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2022 ДП «КК «Рошен» (Замовник) було укладено з ТОВ «Квадранс-М» (Виконавець) Договір №02/2022 (далі - Договір від 13.07.2022).

Відповідно до п. 1.1 Договору від 13.07.2022 в порядку та на умовах визначеними Договором, Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з аудиту якісної дистрибуції товарів, дослідну зацікавленість в яких має Замовник, за переліком, визначеним Замовником в додатках до Договору (далі - Послуги), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виключно належним чином, своєчасно та в повному обсязі надані послуги.

03.01.2024 сторонами був укладений Додаток №5 до Договору від 13.07.2022 (далі - Додаток №5),

Згідно з п. 1 Додатку №5 Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з аудиту якісної дистрибуції товарів на підставі дослідження полиць в крамницях торгівельних мереж на предмет:

- якості викладення товару в мережевій роздрібній торгівлі;

- асортимент товарів.

Відповідно до п. 3 Додатку №5 умови надання послуг за цим додатком до Договору наведені в Таблиці 1 та 2.

Згідно з п. 5 Додатку №5 Замовник сплачує Виконавцю вартість послуг, визначених в Таблиці 1, за кожний місяць, не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги, в розмірі 49 350 грн 00 коп. (сорок дев`ять тисяч триста п`ятдесят гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ у розмірі 8 225 грн 00 коп. (вісім тисяч двісті двадцять п`ять гривень 00 копійок). Остаточний розрахунок за надані послуги Замовник сплачує в розмірі 49 350 грн 00 коп. (сорок дев`ять тисяч триста п`ятдесят гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ у розмірі 8 225 грн 00 коп. (вісім тисяч двісті двадцять п`ять гривень 00 копійок), протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Акту.

Відповідно до п. 6 Додатку №5 Замовник сплачує Виконавцю вартість послуг, визначених в Таблиці 2, за кожний місяць, не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги, в розмірі 29 751 гри 00 коп. (двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят одна гривня 00 копійок), у т.ч. ПДВ у розмірі 4 958 грн 50 коп. (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 50 копійок). Остаточний розрахунок за надані послуги Замовник сплачує в розмірі 29 751 грн 00 коп. (двадцять дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят одна гривня 00 копійок), у т.ч. ПДВ у розмірі 4 958 грн 50 коп. (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 50 копійок), протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Акту.

На виконання таких умов, 10.05.2024 позивач сплатив на рахунок Виконавця першу частину оплати у розмірі 79 101,00 грн (49 350,00 + 29 751,00), на підтвердження надано копію платіжної інструкції №6856 від 10,05.2024 про сплату суми у розмірі 158 202,00 грн та копії рахунків №128 від 01.05.2024 та №129 від 01.05.2024,

На виконання вимог п. 187.1 ст. 187 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, Виконавцем були складені податкові накладні і направлені на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) за першою подією - зарахування коштів на рахунок Виконавця.

Так, були складенні та зареєстровані в ЄРПН наступні податкові накладні:

1) №17 від 10.05.2024 на суму 49 350,00 грн разом з ПДВ;

2) №18 від 10.05.2024 на суму 29 751,00 грн разом з ПДВ.

31.05.2024 Замовником були прийняті надані Виконавцем послуги, про що сторонами були підписані акти надання послуг №125 від 31.05.2024 та №126 від 31.05.2024, які засвідчують факт постачання послуг.

Після підписання сторонами вказаних актів надання послуг Виконавцем були складені та зареєстровані в ЄРПН наступні податкові накладні:

1) №34 від 31.05.2024 на суму 49 350,00 грн разом з ПДВ;

2) №35 від 31.05.2024 на суму 29 751,00 грн разом з ПДВ.

Також, на виконання вимог п. 2 Додатку №5, Виконавцем були надані наступні звіти:

1) Звіт за результатами проведення послуг з аудиту якісної дистрибуції товарів «Кондитерські вироби» у супермаркетах торгівельних мереж від 31.05.2024;

2) Звіт за результатами проведення послуг з аудиту якісної дистрибуції товарів «Приправи та спеції» у супермаркетах торгівельних мереж від 31.05.2024.

У відповідності до умов п.п. 5, 6 Додатку №5, 10.05.2024 позивачем був здійснений остаточний розрахунок за послуги, надані по Актам надання послуг №125 від 31.05.2024 та №126 від 31.05.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №8309 від 07.06.2024 про сплату суми у розмірі 79 101,00 грн.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Висновок контролюючого органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ґрунтується на непідтвердженні реальності господарських відносин позивача з його контрагентом ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ АВЛ ГАРАНТ».

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії договору та первинних бухгалтерських документів, які наводились вище, які підтверджують закупівлю позивачем послуг у його контрагента.

Зазначені документи, крім самих договорів та додатків до них, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити.

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Отже реальний характер господарських операцій при виконанні наведеного вище договору, укладеного позивачем з його контрагентом, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Додатково у контексті доводів відповідача, викладених в акті перевірки та відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до акту перевірки єдиною підставою для висновку відповідача про завищення суми від`ємного значення з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Квадранс-М» є недостатність трудових ресурсів та транспортних засобів для ведення господарської діяльності у ТОВ «Квадранс-М» та його контрагента - ТОВ «Алекс-Промм».

Між тим, судом встановлено, що ТОВ «Квадранс-М» та ТОВ «Алекс-Промм» у середньому мали 18 працівників, що, на думку суду, є достатнім для надання послуг позивачу з аудиту якісної дистрибуції товарів в торгівельних мережах.

У свою чергу, відповідач не надав жодного доказу, який би підтверджував, що наявні трудові та матеріальні ресурси ТОВ «Квадранс-М» та ТОВ «Алекс-Промм» є недостатніми для проведення господарської діяльності з надання таких послуг.

Нормами податкового законодавства також не визначений необхідний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій для отримання податкового кредиту.

Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеного, зокрема, у постанові від 08.05.2018 у справі №815/3526/17:

«Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності)».

Крім того, відповідачем не було враховано, що Виконавець та його контрагент міг залучати працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренди персоналу), а транспортні засоби можуть перебувати на праві оренди або лізингу.

Так, у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №814/937/15 зазначено наступний висновок:

«Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу».

Крім того, інформація з податкових баз не може бути підставою для висновку про «нереальність» операцій позивача з цим контрагентом, оскільки така інформація носить інформативний характер та не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та є неналежним доказом.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 825/3731/15-а:

«Посилання контролюючого органу результати автоматизованого співставлення розбіжностей податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, а також на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону».

Суд зазначає, що висновок відповідача про «ризиковість взаємовідносин ТОВ «Квадранс-М» через відсутність достатньої кількості найманих працівників та транспортних засобів» не може впливати на податкові зобов`язання позивача, оскільки останній не може нести відповідальність за відсутності вини.

Таке твердження узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.03.2020 у справі №826/5678/18, від 21.04.2021 у справі №815/2417/16, від 14.03.2018 у справі №803/1198/16.

Суд звертає увагу, що ТОВ «Квадранс-М» і його контрагент не віднесені контролюючим органом до категорії «ризикових», податкові накладні ТОВ «Квадранс-М» по взаємовідносинам з позивачем були зареєстровані контролюючим органом в ЄРПН, а нормами податкового законодавством на платників податків не покладено обов`язку та не наділено повноваженнями щодо ретельної перевірки своїх контрагентів на предмет дотримання вимог податкового та іншого законодавства чи наявності ознак ризиковості платників.

Таким чином, висновок контролюючого органу про завищення суми від`ємного значення з ПДВ, обґрунтований тим, що Виконавець та його контрагент недотримувався податкової дисципліни, є безпідставним.

Враховуючи зазначене та оскільки судом, в межах розгляду даної адміністративної справи, не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, вчинення позивачем інших порушень, визначених йому актом перевірки, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем у такому акті перевірки, про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, неправомірним та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку, є оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтується на зазначених висновках акта перевірки.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1766/Ж10/31-00-04-01-04-31 від 20.08.2024, прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен» понесені останнім судові витрати у розмірі 3 028, 00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.