Рішення № 136479575, 13.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року м. Київ № 640/10261/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійною фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах по списку №1 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 ОСОБА_1 з врахуванням періодів в пільговому обчисленні з 16.06.2010 по 12.02.2018, починаючи з 16.08.2021.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії та зарахування стажу. Відповідач у своєму рішенні відмовив у зарахуванні стажу за періоди з 16.06.2010 по 12.02.2018. Позивачка зауважує, що відповідачем не взято до уваги стаж роботи за засвідченими записами копії трудової книжки. Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними, а рішення про відмову в призначенні пенсії незаконним, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.08.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15.12.2022 (далі по тексту - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа №640/10261/22, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 справу №640/10261/22 прийнято до провадження судді Панової Г.В.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві позов не визнало, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що у позивачки відсутній спеціальний стаж, передбачений ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До вказаної заяви позивачкою долучено особову карту, накази про проведення атестації робочих місць; диплом про навчання; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; паспорт; трудову книжку; довідки, що підтверджують спеціальний стаж.

Листом відповідач повідомив позивачку, що їц відмовлено у призначенні пенсії. За змістом листа ГУ ПФУ в м. Києві від 20.09.2021 підставою для відмови слугувала відсутність у позивачки необхідного стажу: «…відповідно до п.1 частини 2 статті 114 Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо важкими умовами праці за списком Nє 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 01 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім-тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок. Ваш страховий стаж становить 25 років 8 місяців 4 дні (з урахуванням списку №1 в подвійному розмірі), з них стаж роботи на підземних роботах, на роботах з особливо важкими умовами праці за списком №1 становить 7 років 7 місяців 28 днів, що не дає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону».

Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулася до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі Закон №1058-ІV).

Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Водночас, частиною першою статті 114 Закону №1058-ІV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

Зазначеній статті 62 Закону №1788-ХІІ кореспондуються положення пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), за змістом якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 20 Порядку №637 у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З аналізу наведених правових норм слідує, що документами, які підтверджують трудовий стаж, є трудова книжка із записом про характер виконуваної роботи та уточнююча довідка, яка видається у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду у постанові від 22.11.2018 у справі №822/1241/15.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Записами трудової книжки підтверджено, що позивачка:

працювала на BAT «Кривбасзалізрудком» Шахта «Гвардійська»: 01.08.2006 прийнята на дільницю №26 учнем оператора диспетчерської служби поверхні;

- 06.02.2007 переведена на дільницю №26 оператором диспетчерської служби;

- 16.06.2010 переведена гірничим майстром, зайнятим повний робочий день на підземних роботах на дільницю №36 шахти «Гвардійська».

-12.02.2018 звільнена за власним бажанням з шахти «Гвардійська».

Суд констатує, що будь-яких виправлень чи неточностей такі записи в трудовій книжці позивача не містять.

Таким чином, вказані записи трудової книжки в повній мірі підтверджують зайнятість позивачки у шахтах, а також на відповідних посадах.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Пунктом 10 Порядку №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Отже, виходячи з наведених норм Порядку №637 та Порядку №383, лише у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що посади, на яких позивач працював впродовж спірного періоду 16.06.2010 по 12.02.2018 включно на посадах учнем оператора, оператором та гірничим майстром містяться в Списку №1 та відноситься до робіт з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Однак, відповідач жодним чином правової оцінки таким записам в трудовій книжці позивачки не надав та відомостей, зазначених у ній, не спростував.

Також позивачка надала особову карту, накази про проведення атестації робочих місць, наказ про переведення, про звільнення, технологічний процес.

Також позивачкою надані:

наказ від 09.12.2005 №613 «Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення згідно результатів атестації робочих місць», згідно з яким був затверджений перелік робочих місць, професій і посад, особам яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №l;

наказ від 07.12.2010 №1240 «Про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення згідно результатів атестації робочих місць» згідно з яким був затверджений перелік робочих місць, професій і посад, особам яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1;

наказ від 07.12.2015 №2711 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», згідно з яким був затверджений перелік робочих місць, професій і посад, особам яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1.

Зважаючи на викладене, можна дійти висновку, що посада, на якій працювала позивачка передбачена Списком №1, у відповідача були відсутні підстави не врахувати спірні періоди роботи до пільгового стажу позивача, та суд зараховує їх.

Більше того, означені періоди роботи позивача на підземних роботах з повним робочим днем відображені в трудовій книжці, яка в силу приписів чинного законодавства України є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Доказів визнання недостовірними записів у такій трудовій книжці щодо цих періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком.

Між тим записи у трудовій книжці та довідки, які містяться у матеріалах справи, підтверджують характер роботи позивача у спірний період за Списком № 1, що надає право на включення спірного періоду до стажу.

Щодо атестації робочих місць, суд вказує на таке.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. №442 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Постановою Міністерства праці України №41 від 1 вересня 1992 р.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно пункту 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Відтак, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 та Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Позивачкою були подані накази про проведення атестації робочих місць, отже за таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача в спірний період роботи.

За вказаних суд прийшов до висновку, що належними та допустимими доказами підтверджується пільговий стаж роботи позивачки у спірні періоди, а тому висновки відповідача про не врахування спірних періодів роботи до пільгового стажу є безпідставними.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Так, за приписами ст. 245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Таким чином, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві до пільгового стажу спірні періоди та зобов?язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах за Списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є належним способом захисту порушеного права позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.

Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду.

Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.

Проаналізувавши наведені положення КАС України, суд приходить до висновку, що суд наділений правом під час ухвалення рішення у справі встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов`язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.

Щодо вимоги позивача про здійснення виплати боргу та компенсації втрати доходів протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Враховуючи, що предметом спору є визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання вчинити певні дії, та за рішенням суду не вирішується питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішується питання щодо зобов`язання вчинити відповідача дії по виплаті пенсії, така заява позивача не підлягає задоволенню.

При цьому, відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», платежі за пенсійним забезпеченням проводяться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтями 23 та 116 Бюджетного кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649).

Як визначено пунктом 1 Порядку № 649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Отже, проведення у спірних правовідносинах платежів на виконання рішення суду без застосування процедури попереднього визначення бюджетних призначень суперечить як приписам статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», так і приписам статті 116 Бюджетного кодексу України.

Суд також враховує висновки рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, яким визначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

Враховуючи наведене вище правове регулювання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до правил частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог а також ту обставину, що вимоги позивача носять немайновий характер та не надається за можливе встановити розмір задоволених вимог до розміру судового збору, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову, викладену у листі Головного управління Пенсійною фонду України в м. Києві від 20.09.2021 № 2600-0213-8/149372 щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах по списку № 1 ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 ОСОБА_1 з врахуванням періодів в пільговому обчисленні з 16.06.2010 по 12.02.2018, починаючи з 16.08.2021.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) судові витрати у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.