Рішення № 136477568, 07.05.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/513/26

№ 2/688/791/26

Рішення

Іменем України

07 травня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Березюка О.Г.,

з участю секретаря судових засідань Антонюк І.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Шепетівка, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ ФК «Кредит-Капітал») звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2581256 від 28 червня 2020 року у розмірі 28208 грн та судових витрат, що складаються з судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Позов мотивований тим, що 28 червня 2020 року відповідач ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Авентус Україна» договір про надання споживчого кредиту №2581256, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 8600 грн на умовах, визначених договором та зобов`язалася повернути кредит та проценти за користування кредитними коштами на умовах та в терміни, що визначені договором. ТОВ «Авентус Україна» умови кредитного договору виконало, надавши відповідачу кредитні кошти, а відповідач свої зобов`язання за договором не виконала належним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 28208 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 8600 грн, заборгованість за процентами 19608 грн.

26 лютого 2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним договором. За наведених обставин, ТОВ ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 28208 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений в установленому порядку, в позовній заяві просив про розгляд справи у відсутності представника позивача, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася за зареєстрованим місцем проживання та шляхом опублікування відповідного оголошення на офіційному сайті «Судова влада». Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала відзив на позов, у якому зазначила, що позивач звернувся з вимогою до особи на прізвище ОСОБА_2 . Проте, згідно з паспортом та РНОКПП, її справжнє прізвище ОСОБА_3 . Позивач не надав жодного належного доказу (договору, виписки), який би підтверджував наявність зобов`язань саме у ОСОБА_1 перед ТОВ «Авентус Україна» чи ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Позивач подав клопотання про витребування доказів, чим фактично визнав, що на момент подання позову він не мав і не має банківської виписки або іншого документа, який підтверджує реальне отримання мною суми 8600 грн. Витребування інформації щодо транзакції на ім`я ОСОБА_2 не стосується мене як відповідача. Крім того, як вбачається з позову, строк виконання зобов`язання сплив 28 липня 2020 року. Позов подано лише 12 січня 2026 року. З урахуванням поновлення строків позовної давності з 04 вересня 2025 року, позивач пропустив встановлений законом трирічний строк для звернення до суду. Просила застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у позові повністю. Також, акт №12 від 12 січня 2026 на суму 8000 грн містить дані про надання послуг щодо боржника ОСОБА_2 . Більше того, п. 6 Акту свідчить, що витрати не є фактично понесеними (оплата відстрочена на рік). Вимога про стягнення 8000 грн за адвоката при тілі кредиту 8600 грн є неспівмірною та незаконною. Просила відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи та заперечення позивача.

Представник позивача подав відповідь на відзив, зазначивши, що позивач вважає аргументи у відзиві на позовну заяву відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання за кредитним договором. Укладаючи кредитний договір позичальник самостійно вносить дані про особу. Крім того, сторони погодили, що наявність певних неточностей в ПІБ позичальника не впливають на виконання зобов`язання за Договором. На підтвердження виконання умов договору зі сторони кредитора, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» долучено до позову лист про перерахування коштів кредиту. Кредитор не отримує повні реквізити банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. 20 квітня 2017 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» було укладено договір №ВП-20417-1 на переказ коштів з метою надання он-лайн кредитів. Згідно цього договору, здійснено успішний переказ коштів на суму 8600 грн, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 522156, номер транзакції в системі WayForPay creditplus 8584039. Отже, надані Товариством докази є належними та достатніми і в сукупності доводять те, що на картковий рахунок ОСОБА_1 було здійснено перерахунок кредитних коштів в розмірі 8 600,00 грн. Враховуючи, що кредитні кошти перераховувались вже на існуючу картку позичальника, у сторони відповідача відсутні первинні облікові документи. Щодо задоволення клопотання про витребування доказів: Запитувана Позивачем інформація стосується руху коштів по банківському рахунку відповідача та відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею. Така інформація може бути надана виключно на підставі ухвали суду. Отже, заявлене клопотання є обґрунтованим, а витребування зазначених доказів є необхідним для всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, а тому підлягає задоволенню. Щодо строків позовної давності. 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України встановлений карантин. Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 до 30 червня 2023 року. Згідно п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувались на строк його дії позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду. Щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу зазначив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Позивачем надано суду документальне підтвердження надання правової допомоги. З огляду на викладене, представник позивача вважає, що надані докази (зокрема, договір про надання правничої допомоги, акти виконаних робіт тощо) у повному обсязі підтверджують як сам факт надання правової допомоги, так і її обсяг та вартість. У зв`язку з цим представник Позивача вважає, що сума витрат на правову допомогу є обґрунтованою, співмірною з фактичним обсягом наданих послуг, а також доцільною в межах цієї справи. Просив задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в повному обсязі. Також подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій зазначив, що представником помилко у позовній заяві та клопотанні про витребування доказів було зазначено неправильне прізвище Відповідачки, а саме « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_3 », відтак, вважаємо за необхідне уточнити вимоги позовної заяви та вважати правильним прізвищем Відповідачки - « ОСОБА_1 ».

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

12 лютого 2026 року позивач звернувся до суду з цим позовом.

23 лютого 2026 року суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача.

26 лютого 2026 року суд відкрив спрощене позовне провадження, задовольнив клопотаня позивача про витребування доказів та призначив справу до судового розгляду по суті на 23 березня 2026 року, яке було відкладено на 28 квітня 2026 року у зв`язку з ненадходження витребуваних доказів.

30 березня 2026 року надійшов лист з АТ КБ «ПриватБанк» щодо рахунків відповідача.

07 квітня 2026 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

22 квітня 2026 року надійшла відповідь на відзив позивача та заява про уточнення позовних вимог.

28 квітня 2026 року сторони до суду не з`явилися. Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин

Між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на підставі кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Суд встановив, що 28 червня 2020 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Авентус Україна» договір про надання споживчого кредиту №2581256, підписала його електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора М377725, що направлений 28 червня 2020 року о 11 год 46 хв на мобільний номер позичальника НОМЕР_2 .

Відповідно до умов договору, товариство надало відповідачу кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, які надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Згідно з п.2.4 договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Авентус Україна» суми кредиту за реквізитами, згідно п.п. 2.1 кредитного договору.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» (п. 9.8 кредитного договору), які розмішені на веб-сайті товариства. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил.

Згідно з п. 1.3, 1.4, 1.5.2 договору про надання споживчого кредиту, сума кредиту становить 8600 грн, кредит надається строком на 30 днів, тип процентної ставки - фіксована, стандартна процентна ставка становить 1,90% за кожен день від суми кредиту.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною ставкою складає 695,40% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту на день укладення договору за стандартною ставкою складає 13502,00 грн, що передбачено п.п. 1.7.2 та 1.8.2 договору.

Свої зобов`язання ТОВ «Авентус Україна» виконало, 28 червня 2020 року перерахувало на платіжну картку ОСОБА_1 грошові кошти за допомогою компанії ТОВ «Вей фор пей». Згідно повідомлення за вих. №6514-ВП від 16 грудня 2025 року ТОВ «Вей фор пей», 28 червня 2020 року успішно перераховані кошти в сумі 8600 грн на карту № НОМЕР_1 .

Відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» за вих. № від 20.1.0.0.0/7-260310/61426-БТ, наданої на виконання ухвали суду від 14 березня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). По рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) 28 червня 2020 року було зарахування коштів на суму 8600 грн.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, вчасно кошти не повернула, тому станом на дату подання позову має заборгованість в розмірі 28208 грн, з яких 8600 грн заборгованість за основною сумою боргу, 19608 заборгованість за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості, наявним в матеріалах справи.

26 лютого 2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

За змістом пункту 6.2.3. цього договору права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Пунктом 7.2. договору факторингу визначено, що новий кредитор здійснює оплату кредиторові шляхом перерахування суми, що вказана в п. 7.1. цього договору.

Сплата таких коштів підтверджена платіжною інструкцією №25279 від 26 лютого 2021 року.

За змістом акту приймання-передачі реєстру боржників від 26 лютого 2021 року до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021 від 26 лютого 2021 року ТОВ «Авентус Україна» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло реєстр боржників кредитора від 26 лютого 2021 року.

Згідно витягу із вказаного реєстру боржників, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2581256 від 28 червня 2020 року в сумі 28208 грн.

08 січня 2026 року позивач направив для ОСОБА_1 досудову вимогу за вих. №20534309 щодо виконання договірних зобов`язань, в якій вимагав негайно погасити заборгованість в розмірі 28208 грн. Дану вимогу відповідачем залишено без реагування, однак позивач вчинив всі необхідні дії для досудового урегулювання спору.

Встановлені обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору про надання споживчого кредиту №2581256 від 28 червня 2020 року з додатками, довідкою про ідентифікацію, копією договору факторингу № ККАУ-26022021 від 26 лютого 2021 року, копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу, розрахунком заборгованості, іншими документами доданими до матеріалів справи.

Застосовані норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 цього Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч.2 ст.1048 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).

Відповідно до змісту ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Мотиви та висновки суду.

Суд встановив, що ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту №2581256 від 28 червня 2020 року. Договір підписаний електронним підписом позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора М377725, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Уклавши договір, сторони домовилися про всі істотні умови договору, а тому у них виникли взаємні права та обов`язки. ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу кредитні кошти на визначених договором умовах, відповідач кредитні кошти та відсотки за користування кредитними коштами не повернула.

ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги, за яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 28208 грн. Отже, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є належним позивачем.

За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2581256 від 28 червня 2020 року у розмірі 28208 грн (8600 грн - тіло кредиту + 19608 грн - проценти).

Крім того, відповідач ОСОБА_1 просила застосувати строк позовної давності, вказавши, що позивач звернувшись до суду з позовом 12 січня 2026 року пропустив трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Суд вважає за необхідне відмовити відповідачу в задоволенні цієї заяви з наступних підстав.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби Covid-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

У зв`язку з цим, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом України №540-ІХ.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24:00 год 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022«Про введення воєнного станув Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії Закон №2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14 травня 2025 року № 4434-IX, який набрав чинності 04 вересня 2025 року пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до 04 вересня 2025 року.

Враховуючи вищевикладене, з 02 квітня 2020 року діяв механізм продовження позовної давності на строк дії карантину (п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону №540-ІХ), який тривав до 30 червня 2023 року, а з 17 березня 2022 року - також продовження на строк дії воєнного стану (п.19 у редакції Закону №2120-ІХ) до 29 січня 2024 року. Надалі з 30 січня 2024 року до 04 вересня 2025 року перебіг позовної давності був зупинений (нова редакція п. 19 Закон №34450-ІХ), а з 04 вересня 2025 року зазначений пункт виключено (Закон №4434-ІХ), що поновило перебіг строків.

Зазначені висновки відповідають тим, що наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24.

Договір укладено 28 червня 2020 року, позов подано до суду 12 лютого 2026. За таких обставин загальний трирічний строк звернення до суду не сплинув, а доводи відповідача про його пропуск є необґрунтованими та відхиляються судом.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ч.1, п.п.1, 2 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведених обставин, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2662,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавенц проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких позивачем підтверджено договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, актом наданих послуг №12 від 12 січня 2026 року, детальним описом наданих послуг від 12 січня 2026 року, суд виходить з того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі в сумі 8000 грн не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих ним послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 3000 грн, які слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 141, 176, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №2581256 від 28 червня 2020 року у розмірі 28208 (двадцять вісім тисяч двісті вісім) гривень, яка складається із: 8600 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту; 19608 грн прострочена заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_5 від 29 листопада 2022 року, орган видачі 4626, УНЗР №20010412-10205, РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя: