Рішення № 136477362, 13.05.2026, Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/224/26

№2/680/321/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Польової В.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 40112,17 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06 квітня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений кредитний договір № 101103203 згідно з умовами якого відповідач отримав 14000,00 гривень, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.

Згідно із договором №29-12/2025/Т від 29 грудня 2025 року та ТОВ «Мілоан» відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до боржників, в тому числі за договором № 11103203.

Відповідач свої зобов`язання відповідно до умов договору не виконав, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 40112,17 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 11760,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 7422,36 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно нарахованих кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 5446,61 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами 7000,00 грн.; заборгованість за комісіями 8483,20 грн.

Тому просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати по справі.

Ухвалою судді від 31 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за даним позовом без виклику сторін.

Представник позивача зазначив у позовній заяві про слухання справи у його відсутності.

Відповідач повідомлена про розгляд справи належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем проживання, яка повернулась на адресу суду 23 квітня 2026 року із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», відзиву до суду не направила.

Суд, безпосередньо дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини та відповідні спірні правовідносини.

Так, 06 квітня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений кредитний договір № 101103203, який позичальник підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 654455 (06 квітня 2025 року o 15:32:39), відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (пункт 1.1 Договору).

Сума кредиту (загальний розмір) кредиту становить 14000 гривень. Кредит надається загальним строком на 345 днів (пункти 1.2, 1.3 Договору).

Комісія за надання кредиту: 1400.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (пункти 1.5.1 Договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . (п. 2.1 Договору).

Кредитодавець має право відступати, передавати та будь яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника (пункт 3.2.6 Договору).

Також до договору додано Паспорт споживчого кредиту № 101103203 (а.с. 9.10), анкету-заяву на кредит № 101103203 (а.с. 8) та Графік платежів до паспорту споживчого кредиту (а.с.11).

Кредитні кошти були відправлені відповідачу 06 квітня 2025 року на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» (а.с.18).

29 грудня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу № 29-12/2025/Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг партнерс» за плату права вимоги до боржників, а фактор ТОВ «Факторинг партнерс» приймає право вимоги до боржників, що належить клієнту ТОВ «Мілоан», і стає новим кредитором за договором про споживчий кредит, в тому числі і за кредитним договором № 101103203 від 06 квітня 2025 року (а.с.25-30).

На виконання договору факторингу № 29-12/2025/Твід 29 грудня 2025 року між ТОВ «Факторинг партнерс» та ТОВ «Мілоан» складено Акт прийому-передачі реєстру боржників (а.с.33,40).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 29-12/2025/Твід 29 грудня 2025 року, ТОВ «Факторинг партнерс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 101103203 від 06 квітня 2025 року в розмірі 34665,56 грн.(а.с.41-44).

30 грудня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладено додаткову угоду №1 до договору факторингу №29-112/2025/Т від 29 грудня 2025 року у зв`язку із виявленням технічної помилки (а.с.31).

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за кредитним договором № 101103203 від 06 квітня 2025 року.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №101103203 від 06 квітня 2025 року станом на 23 березня 2026 року становить 40112,17 грн з яких: заборгованість по тілу кредиту 11760,00 грн.; заборгованість за відсотками 12868,97 грн.; заборгованість за комісією 8483,20 грн.; заборгованість за пенею/штрафами 7000,00 грн. (а.с.24).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч. 1 ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

З огляду на викладене, з врахуванням того, що позивач подав достатньо доказів, які свідчать про взаємовідносини сторін та наявність заборгованості за кредитним договором, відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору, допустив прострочення платежів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, саме заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 11760,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 7422,36 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно нарахованих кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 5446,61 грн. На загальну суму 24628,97 грн.

Щодо стягнення неустойки (штраф/пеня), суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи описане, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 7000,00 грн.

Що стосується стягнення 8483,20 грн. заборгованості за комісіями, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту: 1400.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно з Законом України «Про споживче кредитування»; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/ оспорювана.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1,2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону. Оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення комісії в сумі 8483,20 грн. задоволенню підлягає частково, а саме в розмірі 1400,00 грн за надання кредиту.

Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача 16000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених ТОВ «Коллект центр» витрат на правничу допомогу представник позивача долучив до матеріалів справи: копію договору № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року про надання правової допомоги між ТОВ «Коллект центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги №1286 від 02 лютого 2026 року, витяг з акту №29 про надання юридичної допомоги від 27 лютого 2026 року, згідно з яким загальна вартість наданих адвокатським об`єднанням послуг становить 16000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд враховує, що представником позивача не додано до матеріалів справи доказу оплати послуг за надання правничої допомоги у сумі 16000,00 грн. саме у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не надано доказів здійснення ним оплати адвокату за надані ним послуги по даній справі, а також те, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, доказів понесення канцелярських витрат суду не надано, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу до 6000,00 грн.

Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з виконаною адвокатським бюро роботою у цій справі.

Щодо розподілу судових витрат.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом частково, з урахуванням приписів ч.1 ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: 1730,56 грн.

26028,97 грн *100 %/ 40112,17 грн = 65 %;

2662,40*0.65 = 1730,56 грн.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, 03150) заборгованість за договором № 101103203 від 06 квітня 2025 року в розмірі 26028(двадцять шість тисяч двадцять вісім) гривень 97 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 1730 (одну тисячу сімсот тридцять) гривень 56 копійок сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, м. Київ, код ЄДРПОУ - 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .

Суддя В. Є. Польова