Рішення № 136476293, 12.05.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5670/26

провадження № 2/753/8529/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

16.01.2026 до суду електронними засобами зв`язку через систему «Електронний суд» від представника позивача - Медведєвої Н.О. надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 25.01.2024-100003489 від 25.01.2024 у розмірі 11 436,06 грн. та судові витрати.

Позовна заява обґрунтована тим, що 25.01.2024 між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір № 25.01.2024-100003489 в електронній формі. За умовами договору позивач надає позичальнику грошові кошти в позику в сумі 6 000 грн. строком на 56 днів, на умовах зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме видав кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок утворилась заборгованість за кредитом на загальну суму 11 436,06 грн, з яких 6 000 грн - основний борг; 4 536,06 грн. заборгованість за відсотками; 900 грн. - комісія.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Заставенко М.О. від 31.03.2026 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав. Конверт з ухвалою про відкриття провадження, що направлявся за адресою останнього відомого місця проживання відповідача, повернувся до суду не врученим з відміткою Укрпошти про причини повернення - «За закінченням терміну зберігання».

Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було, відповідачем не використано право подання відзиву на позовну заяву.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.01.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 25.01.2024-100003489, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) Е979.

Умовами договору встановлено, що сума кредиту складає 6 000 грн, строк кредиту - 56 днів. Дата повернення кредиту 20.03.2024.

Процентна ставка - 1 % за 1 (один) день/днів користування Кредитом, застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

Позивач свої зобов`язання перед Відповідачем виконав у повному обсязі, що підтверджується квитанцією від 25.01.2024 на суму 6 000 грн.

Відповідач свої зобов`язання перед Позивачем не виконує належним чином, кредит та проценти не сплачує в повному обсязі з моменту отримання коштів, заборгованість відповідача складає 11 436 грн, з яких: 6 000 грн - основний борг, 4 536,06 грн. заборгованість за відсотками, 900 грн. комісія.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ст. 11 Закону).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 4 536,06 грн.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасного повернення заборгованості за договором порушує право позивача на своєчасне повернення коштів, виданих у кредит, та отримання плати за надані послуги.

Оскільки відповідач припинив виконання зобов`язань в односторонньому порядку, що потягло в цілому невиконання умов кредитного договору, то позивач має всі правові підстави вимагати стягнення заборгованості в судовому порядку.

Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за комісіями, слід зазначити наступне.

Як встановлено судом, умовами договору про споживчий кредит передбачено комісію за надання кредиту. Проте, ні умовами вказаного договору, ні іншими доказами не підтверджено зміст та перелік зазначених послуг (сплати комісії за надання кредиту).

Як визначено у п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц викладена правова позиція, відповідно до якої умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року.

Проте, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача комісії не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такі послуги не є послугою у визначенні вказаного Закону, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії у розмірі 900 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не було надано до суду жодних доказів на спростування встановлених обставин.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши їх сукупності, врахувавши те, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають частковому задоволенню. У зв`язку з викладеним суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 10 536,06 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 25.01.2024-100003489 розмірі 10 536,06 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 452,86 грн, а всього 12 988,92 грн.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місце знаходження 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, наявний електронний кабінет в системі «Електронний суд».

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О. Заставенко

Повний текст рішення складено 12.05.2026.