Ухвала суду № 136474982, 12.05.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1913/23

Провадження № 2/455/50/2026

УХВАЛА

12 травня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Пошивака Ю.П.,

секретар судового засідання - Сенета Г.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Суткового Андрія Миколайовича про залишення позову без розгляду у справі №455/1913/23 за позовною заявою керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області, в інтересах держави в особі: Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Старосамбірського районного суду Львівської області перебуває на розгляді цивільна справа за позовом керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області, в інтересах держави в особі: Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок.

12.05.2026 року представник позивача Львівської обласної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причина неявки суду не відома.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Сутковий А.М. в судовому засіданні заявив клопотання, в якому він просив залишити позовну заяву керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області, в інтересах держави в особі: Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок без розгляду. В обґрунтування клопотання зазначив, що представник Львівської обласної державної адміністрації, як позивач по справі не повторно з`явився у судові засідання, поважність причин неявки суду не повідомив, а тому наявні підстави для залишення позову без розгляду.

Прокурор Гавриляк Т.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та заперечив щодо заявленого клопотання представника відповідачки про залишення позову без розгляду.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Представник третьої особи Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в судовове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причина неявки суду не відома.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідачки, вислухавши думку учасника справи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Отже за загальним правилом, особа може звернутися до суду за захистом саме своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав. Лише у виняткових та передбачених законом випадкам, певні органи чи особи, вправі звертатися до суду в інтересах інших осіб. В інших випадках, ЦПК України не передбачено права однієї особи звертатися до суду з позовними вимогами в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст. 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац перший частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходив саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму захисту інтересів держави у земельній сфері.

Таким чином, звернення прокуратури до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення земель державної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Ці дії включають подання прокурором до суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Згідно зі статтею 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Положеннями ст. 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо, зокрема, належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У цій цивільній справі інтереси Львівської обласної адміністрації представляє Самбірська обласна прокуратура та її представник - прокурор Гавриляк Т.М. був присутній на в судовому засіданні по справі. При цьому, Львівська обласна адміністрація під час розгляду справи підтримувала позов, заявлений прокурором у її інтересах.

У рішенні від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Belletv. France від 04.12.1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Також ЄСПЛ зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

При цьому ЄСПЛ провів розмежування між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 року в справі № П/9901/736/18 (провадження №11-989заі18) також звертає увагу на необхідність уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що неявка представника Львівської обласної адміністрації в судове засідання в той час, як явка прокурора була забезпечена, не є підставою для обмеження права на доступ до суду, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

На підставі наведеного, керуючись ст. 257, ст.ст. 259, 260, 261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Суткового Андрія Миколайовича про залишення позову без розгляду у справі №455/1913/23 за позовною заявою керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області, в інтересах держави в особі: Львівської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 13.05.2026 року.

Суддя Пошивак Ю.П.