Рішення № 136474243, 12.05.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Унікальний номер справи 336/12152/25

Номер провадження 2/333/2024/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання Мельникова К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 2679008287-613455 на загальну суму 34100 грн. та судові витрати. Зазначає, що 12.02.2022 між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2679008287-613455, за яким позичальнику видано кредит у сумі 10000 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору за нею виникла заборгованість в розмірі 34100,00 грн., що складається з:заборгованість за сумою кредиту: 10000,00 грн.; заборгованість за відсотками за користування позикою: 24100,00 грн.

ІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

27.04.2026 року від представника відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено наступне. Так, заявлена Позивачем до стягнення сума по несплаченим відсотків за користування кредитом у розмірі 24 100,00 грн. не є співрозмірною сумі заявленої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000,00 грн. за договором №2679008287-613455, оскільки суперечить ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦПК України, принципам розумності та добросовісності, а відтак є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Окрім того, Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з Відповідача, крім заборгованості за тілом кредиту, заборгованість за відсотками за користування кредитом, однак з наданих Позивачем розрахунків вбачається, що відсотки нараховані за користування кредитом не лише за період дії договору, а і поза межами строку дії кредитного договору. Тож з урахуванням, що кредит надається строком на 20 днів, заборгованість за Кредитним договором №220445835 повинна становити не більше 14 300,00 грн. (10 000,00 грн. сума боргу за тілом кредит + 4 300,00 грн. сума за процентами). Натомість, Позивач безпідставно пред`являє позовні вимоги про стягнення суми в розмірі 34 100,00 грн. Також, з наданих Позивачем документів не вбачається можливим встановити наявність волевиявлення Відповідача щодо укладення кредитного договору та підписання його електронним підписом, зокрема шляхом використання одноразового ідентифікатора, оскільки відповідні докази відсутні, всі додані до заяви документи складені заявником одноособово. Крім того, Відповідач не погоджується з розміром правової допомоги в сумі 10 000,00 грн. з огляду на малозначність справи та складність написання позову є неспівмірним, адже вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості.

Позивач та відповідач в судове засідання не з`явились, від їх представників надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 19.12.2025 року цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано за підсудністю до Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнятио до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано з АТ КБ "ПРИВАТБАНК" письмові докази, які становлять банківську таємницю.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

12.02.2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» було укладено договір № 2679008287-613455 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Згідно умов Договору, позивач зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у сумі 10000 гривень ( п.1.1 договору), а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування які становлять 4300 грн., які нараховуються за ставкою 2,15 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна процентна ставка становить 2.20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, дисконтна процентна ставка становить 2,15% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду ( п.1.3.3.1 договору), кредит надається строком на 20 діб ( далі «Лояльний період») початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця ( п.2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Відповідно до п. 3.6. Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦК України, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на наступних умовах:

Зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду (п.3.7 договору).

З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8 договору).

Зі змісту паспорта споживчого кредиту до кредитного договору вбачається, що сума кредиту становить 10000 грн. 00 коп., строк кредитування: 20 днів, мета отримання: на споживчі цілі, дисконтна процентна ставка в день 2,15%, річна дисконтна відсоткова ставка 784,75%, процентна ставка в день 2/2%, річна відсоткова ставка - 803%, тип процентної ставки: фіксована. Загальні витрати за кредитом - 4300 грн.00 коп., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 14300 грн.00 коп.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти в сумі 10000 гривень на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями АТ КБ «ПриватБанк» від 16.01.2026 року, надані на виконання ухвали суду про витребування доказів.

З детального розрахунку заборгованості за кредитним договором №2679008287-613455 від 12.02.2022 року, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 34100 грн. 00 коп., з яких 10000, 00 грн. тіло кредиту; 24100,00 грн. відсотки.

Як зазначає позивач, сума відсотків, нарахована на підставі п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 04.03.2022 року до 01.06.2022 року, за ставкою 2,2 % на добу.

V. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж року та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Факт укладення кредитного договору та отримання від ТОВ "Кошельок" грошових коштів в сумі 10000 грн. підтверджений письмовими доказами. Докази повернення відповідачем позики в сумі 10000 грн. в порядку та на умовах, передбачених спірним договором, у справі відсутні.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

У постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Як вбачається з Кредитного договору №2679008287-613455 від 12.02.2022 року, сторони погодили, що кредитні кошти надаються ОСОБА_1 в сумі 10000 грн. на строк 20 днів зі сплатою процентів за надання кредиту в сумі 4300 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, проценти, комісії та інші платежі) становить 14300 грн.00 коп.

Вказане підтверджується паспортом кредиту та графіком платежів, які є додатками до Договору.

Відповідно до п. 3.7. Договору передбачено, що зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду.

Проте наведені умови кредитного договору є суперечливими, так як пунктом 2.1 цього Кредитного договору чітко визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом протягом 20 днів.

Право кредитодавця нараховувати передбачені Договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Також у відповідності до п. 2.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1. Договору строк Лояльного періоду може бути продовжений позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Проте, позивачем не надано доказів продовження позичальником лояльного періоду та сплати позичальником нарахованих відсотків.

За розрахунком заборгованості, наданим позивачем, сума відсотків, нарахованих в межах лояльного періоду (20 днів), у декілька разів (два і більше) перевищує суму відсотків, нарахованих за продовжений строк користування позикою.

За змістом ч. 3, 4 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов`язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Зазначення у договорі двох строків кредитування та різних процентних ставок призводить до неправильного, а то й різного тлумачення та розуміння його сторонами договору, зокрема, позичальником.

Суд вважає, що оскільки ці правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови кредитного договору щодо строку його дії 20 днів відповідно до п. 2.1 договору чи 110 днів (20 днів + 90 днів продовження строку в контексті ст. 212 ЦК України) відповідно до п. 3.6, 3.7, 3.8 договору та процентної ставки, тому у даному випадку потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem.

Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 зазначив, що: «Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party).

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17).

Позивач, нараховуючи заборгованість, виходив з іншого строку кредитування (п. 3.7 договору) та процентної ставки (п. 3.8 договору), що свідчить про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін договору, в той час коли відповідач, як споживач банківських послуг, є слабшою стороною цих правовідносин.

Зазначення в кредитному договорі двох різних строків кредитування та процентних ставок призвело до неясності такої умови договору, як строк кредитування, що в даному випадку слід тлумачити проти того, хто їх написав (Contra proferentem), а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором після закінчення строку кредитування.

У цьому випадку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Ураховуючи наведене, суд виходить з того, що починаючи з 04.03.2022 року у ТОВ «Кошельок», як кредитодавця, відсутнє право нараховувати відсотки за кредитним договором №2679008287-613455 від 12.02.2022 року.

Суд виходить також з того, що невиконання зобов`язань або неналежне виконання договірних зобов`язань у зв`язку із незабезпеченням виконання договірних зобов`язань між боржником та кредитором не може розглядатися як «відкладальна умова» в розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до інших умов договору (строку кредитування та процентної ставки), які визначені між сторонами. Таким чином, зміст п. 3.6 договору прямо суперечить змісту п. 2.1 договору та графіку розрахунків та фактично застосовується до позичальника, як штрафні санкції.

Позивач не заявляв до стягнення з відповідачки неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат в порядку, встановленому ч. 2 ст. 625 ЦК України, як наслідок прострочення споживачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, а нарахував їх як відсотки за користування кредитом у порядку, встановленому ст. 1048 ЦК України, що не відповідає умовам договору.

Згідно із ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).

Належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позичальником дій, які б підтверджували його свідомий намір пролонгації зобов`язання за договором про споживчий кредит, позивачем не надано.

Отже як убачається з наданих доказів, позичальник має сплачувати кредитодавцю визначені у Договорі відсотки за користування кредитом, відповідно до умов укладеного Кредитного договору з урахуванням визначеного строку дії кредитування. Суд дійшов висновку, що сторони спірного договору позики погодили строк кредитування 20 днів.

Отже, проценти за користування позикою можуть бути нараховані лише в межах погодженого сторонами строку кредитування (20 днів), тобто строку, на який були надані кошти. Розмір заборгованості відповідача за процентами, нарахованими за 20 днів за ставкою 2, 15 %, становить 14300 грн.00 коп. (10000 грн. х 2, 15 % х 20 днів).

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №2679008287-613455 від 12.02.2022 року в сумі 14300 грн. 00 коп., яка складається із тіла позики в сумі 10000 грн. та заборгованості за процентами в межах строку позики в сумі 4300,00 грн., оскільки відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу було надано копію договору про надання правничої допомоги від 12.02.2025, укладеного між позивачем та адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» в особі керуючого бюро Гурського Германа Юрійовича, копія додатку до договору від 10.07.2025, де сторонами узгоджено вартість послуг адвоката за договором від 12.02.2025 на суму 10 000,00 грн.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову, витрати на правничу допомогу в пропорції до розміру задоволених позовних вимог складають 4194 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція узгоджується із постановою ВС від 13.01.2021 по справі № 596/2305/18.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, приймаючи до уваги заяву відповідача щодо витрат на правову допомогу суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають зменшенню до 3 000 грн.

Крім того, враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Кошельок» задоволено частково, у відповідності до вимог ч.1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені позивачем витрати на сплату судового збору в розмірі 1016 грн., розмір яких суд визначає пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. ст. 82, 89, 141, 229, 263, 264, 267, 354 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" суму заборгованості за кредитним договором № 2679008287-613455 від 12.02.2022 року в сумі 14300 /чотирнадцять тисяч триста/ гривень 00 копійок; а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1016 /одна тисяча шістнадцять/ гривень 00 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 /три тисячі/ гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги в Комунарський районний суд міста Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», розташоване за адресою: вул. Антонова, 8а, с. Чайки, Бучанський р-н, Київська обл., код ЄДРПОУ 40842831.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.В. Ковальова