Рішення № 136474169, 06.05.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/7086/25

Провадження № 2/333/428/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук Д.Р.,

представника позивача за первісним позовом/

відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

відповідача за первісним позовом / позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за первісним позовом Концерну «Міські теплові мережі» (місце знаходження: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд.137, код ЄДРПОУ: 32121458) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за зустрічним позовом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Концерну «Міські теплові мережі» (місце знаходження: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд.137, код ЄДРПОУ: 32121458) про захист прав споживачів, -

встановив:

05.08.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» (надалі КОНЦЕРН «МТМ») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 62 579,52 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що КОНЦЕРН «МТМ», діючи на підставі статуту та чинного законодавства України, надавав послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та теплової енергії у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає відповідач ОСОБА_2 .

Однак, відповідач свої зобов`язання із своєчасної оплати за надані послуги за встановленими тарифами не виконав, внаслідок чого, за останнім утворилась заборгованість за період з 01.10.2015 року по 30.04.2025 року в розмірі 62 579,52 грн.

З цих підстав, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 12.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цій справі; розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

04.09.2025 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній в повному обсязі заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України. Зокрема, до позовної заяви не долучено документів, які б підтверджували повноваження генерального директора КОНЦЕРНУ «МТМ» Астапенкова С.В.на видачу довіреності представнику ОСОБА_3 ; додатки до позовної заяви належним чином не завірені; а в матеріалах справи відсутня інформація з Державного реєстру речових прав на майно.

КОНЦЕРН «МТМ» намагається ввести суд в оману щодо факту укладення з ним типового індивідуального договору №112406204 від 01.11.2021 року, оскільки між ним та зазначеним підприємством такий договір не укладався. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивачем направлялись пропозиції на укладання таких договорів.

У нього наявні сумніви щодо правомірності надання КОНЦЕРНОМ «МТМ» послуг з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води, а також щодо наявності законних підстав для нарахування та стягнення плати за такі послуги. На його думку, позивач використовує майно територіальної громади м. Запоріжжя з метою отримання прибутку без належного правового обґрунтування.

Крім того, він вважає, що фінансування комунальних послуг, які КОНЦЕРН «МТМ» надає мешканцям багатоквартирних будинків, здійснюється за рахунок коштів міського бюджету територіальної громади м. Запоріжжя.

У зв`язку з цим він не погоджується здійснювати оплату за послуги за відсутності належним чином укладеного договору, а також на рахунок, який не належить територіальній громаді м. Запоріжжя та не є рахунком зі спеціальним режимом використання.

Того ж дня, до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про застосування позовної давності. Заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості після спливу встановленого законом трирічного строку позовної давності.

15.09.2025 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшли заяви про залишення позовної заяви без розгляду або її повернення, а також про закриття провадження у справі.

Також, 15.09.2025 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява про захист прав споживачів, в якій містяться дві самостійні вимоги, а саме:

-здійснити у квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , помісячний перерахунок за період з 01.01.2016 по 31.10.2021 за надані комунальні послуги відповідно до фактично наданого обсягу та якості послуг, з урахуванням періодів їх ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, відповідно до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з постачання теплової енергії у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 №151;

- зобов`язати КОНЦЕРН «МТМ» скасувати зайві нарахування за надані послуги за увесь спірний період, які не підтверджені фактичними даними щодо кількості та якості наданих послуг у відповідності до чинного законодавства України.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що відповідно до вимог чинного законодавства України діяльність з надання послуг з централізованого водопостачання та теплопостачання підлягає обов`язковому ліцензуванню.

Постановою від 23.09.2016 року №1577 Про відмову у видачі ліцензії з централізованого водопостачання та водовідведення КОНЦЕРН «МТМ» встановлено порушення конституційних основ правопорядку у сфері господарювання у відповідності до ст. 5 ГК України.

Тобто, КОНЦЕРН «МТМ» фактично здійснював постачання води без належного дозволу на спеціальне водокористування, а також без належного підтвердження якості та безпечності води відповідно до вимог законодавства України.

30.09.2025 року на адресу суду від Герман І.І., як представника КОНЦЕРНУ «МТМ», надійшли письмові пояснення.

Відповідно до довіреності №1087/20-25 від 27.08.2025 року, долученої до письмових пояснень, зазначена довіреність видана КОНЦЕРНОМ «МТМ» в особі директора з виробництва Озерова П.Д.

Водночас, в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують наявність у директора з виробництва Озерова П.Д. повноважень на представництво інтересів КОНЦЕРНУ «МТМ», у тому числі права на видачу довіреностей від імені юридичної особи.

За таких обставин суд не приймає зазначені письмові пояснення до розгляду та не враховує їх під час вирішення справи.

Того ж дня, на адресу суду від представника позивача Воротинської І.А. надійшло клопотання про долучення копії документів, а саме: рішення про затвердження Статуту КОНЦЕРНУ «МТМ» від 29.11.2023 року; Статуту КОНЦЕРНУ «МТМ»; Наказу про призначення на посаду Сергія Астапенкова від 20.02.2023 року; Витягу з ЄРДР; посадової інструкції юрисконсульта (радника юридичного) від 27.12.2024 року; Наказу про прийняття на роботу від 11.03.2025 року.

05.11.2025 року до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшли заперечення проти долучення до матеріалів справи відповіді на відзив (письмових пояснень), а також документів. Заперечення обґрунтовані тим, що у зазначених документах його не вказано як учасника справи, копії документів не засвідчені належним чином, а також тим, що він не отримував зазначених документів у встановленому процесуальним законом порядку.

Крім того, Астапенков С. призначений на посаду генерального директора КОНЦЕРНУ «МТМ», а не самого КОНЦЕРНУ «МТМ» як юридичної особи, у зв`язку з чим, довіреність підписана генеральним директором із перевищенням наданих йому службових повноважень.

05.11.2025 року ухвалами суду:

- клопотання відповідача ОСОБА_2 : про залишення позовної заяви без розгляду або її повернення, про залишення позовної заяви КОНЦЕРНУ «МТМ» без руху, а також про закриття провадження у справі залишено без задоволення;

- клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено; зобов`язано КОНЦЕРН «МТМ» надати на адресу суду копію ліцензії або дозволу на здійснення діяльності з надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.10.2015 року по 30.04.2025 року; копії договорів, укладених між КОНЦЕРНОМ «МТМ» та ОСОБА_2 щодо надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також інші документи, що підтверджують правовідносини вказаних сторін у період з 01.10.2015 року по 30.04.2025 року; копії статутних документів КОНЦЕРНУ «МТМ» за період з 2015 року по 2023 рік; детальний розрахунок заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води по особовому рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.10.2015 року по 30.04.2025 року, із зазначенням обчислювальної площі, тарифів, порядку нарахування та оплат;

- зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до КОНЦЕРНУ «МТМ» про захист прав споживачів прийнято до спільного розгляду із первісним позовом КОНЦЕРНУ «МТМ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги; вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до КОНЦЕРНУ «МТМ» об`єднано в одне провадження з первісним позовом та присвоєно єдиний номер 333/7086/25, провадження №2/333/4322/25; здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження цивільної справи №333/7086/25 до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання.

27.11.2025 року до суду від представника КОНЦЕРНУ «МТМ» Герман А.І. надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому остання просила відмовити у її задоволенні. Відзив обґрунтований тим, що КОНЦЕРН «МТМ» є належним виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно до рішення виконавчого комітету №25 від 29.01.2009. Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правовідносини у сфері надання комунальних послуг здійснюються на договірних засадах, а споживач зобов`язаний оплачувати фактично отримані послуги.

Відсутність письмового договору не звільняє споживача від обов`язку оплати послуг, якщо він фактично ними користувався, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-59цс13 від 30.10.2013.

З 01.11.2021 між сторонами вважається укладеним типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води як публічний договір приєднання, оприлюднений КОНЦЕРНОМ «МТМ» відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Доводи відповідача за первісним позовом про відсутність договірних відносин є безпідставними, оскільки факт отримання та споживання послуг підтверджує існування фактичних договірних правовідносин.

Посилання відповідача за первісним позовом на відсутність повноважень представника позивача також є необґрунтованими, оскільки представник діяв на підставі належним чином оформленої довіреності.

Позивачем надано належні докази нарахування заборгованості, зокрема розрахунок боргу, довідку про заборгованість та відомості про обсяги спожитих послуг. Твердження про ненадання послуг не підтверджені жодними належними доказами, а зустрічний позов спрямований на ухилення від виконання обов`язку щодо оплати фактично отриманих комунальних послуг.

Враховуючи, що до відзиву на зустрічну позовну заяву долучено довіреність № 1112/20-25 від 10.10.2025 року, видану КОНЦЕРНОМ «МТМ» в особі генерального директора Астапенкова С.В., повноваження якого підтверджуються матеріалами справи, суд дійшов висновку про прийняття зазначеного відзиву.

Ухвалою суду від 28.11.2025 року застосовано до КОНЦЕРНУ «МТМ» заходи процесуального примусу у виді штрафу в розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн., у зв`язку з невиконанням ухвали суду від 05.11.2025 року.

09.01.2026 року на виконання ухвали суду від 05.11.2025 року представник КОНЦЕРНУ «МТМ» Герман А.І. надала документи.

Ухвалою суду від 13.01.2026 року повторно застосовано до КОНЦЕРНУ «МТМ» заходи процесуального примусу у виді штрафу в розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн., у зв`язку з невиконанням ухвали суду від 05.11.2025 року в повному обсязі.

02.02.2026 року на виконання ухвали суду від 05.11.2025 року представник КОНЦЕРНУ «МТМ» Воротинська І.А. надала документи.

13.04.2026 року на адресу суду від відповідача за первісним позовом / позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 надійшла заява-повідомлення, в якій він повідомляє, що КОНЦЕРНОМ «МТМ» не виконано ухвалу суду від 05.11.2025 року про витребування доказів, а саме:

- належної ліцензії на здійснення централізованого водопостачання та водовідведення КОНЦЕРН «МТМ» не надав, оскільки фактично здійснював постачання гарячої води на власний розсуд без відповідної ліцензії та без дозволу на спеціальне водокористування;

- наданий договір від 14.12.2010 року на прізвище « ОСОБА_4 » не стосується його, бо він людина ОСОБА_5 . Крім того, зазначений договір складений російською мовою, що є недопустимим, оскільки суперечить вимогам Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та ч. 1 ст. 9 Цивільний процесуальний кодекс України. Також у зв`язку із втратою чинності з 01.07.2014 рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.01.2009 № 25, втратив чинність і договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 14.12.2010, укладений на прізвище « ОСОБА_4 »;

- детальний розрахунок не містить інформації про тарифи та порядок здійснення нарахувань. Крім того, у період із вересня 2017 року по липень 2021 року зафіксовано поточний показник лічильника «58», однак попри це з лютого 2019 року по червень 2021 року здійснювалися нарахування, загальна сума яких склала 9 007,55 грн.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року заявлений ОСОБА_2 відвід головуючому судді Холоду Р.С. визнано необґрунтованим; передано заяву про відвід головуючого у справі для її вирішення у порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя Стоматова Е.Г. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя Холода Р.С.

Ухвалами суду від 01.05.2026 року заяву ОСОБА_2 про відвід судді залишено без задоволення; застосовано до ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у виді штрафу в розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998,40 грн., у зв`язку з невиконанням протокольної ухвали суду від 13.04.2026 року.

Представник позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 підтримала первісний позов та просила його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, заперечуючи проти задоволення зустрічного позову.

Відповідач за первісним позовом / позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 заперечував проти задоволення первісного позову з підстав, викладених у поданих ним відзиві та заяві-поясненнях, та просив задовольнити зустрічний позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги КОНЦЕРНУ «МТМ» підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту, в до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є, зокрема, виробництво теплової енергії; транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; постачання теплової енергії для потреб населення і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про теплопостачання», «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. за № 1198 (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими нормативно-правовими актами України.

В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; такі послуги надаються індивідуальному споживачу - фізичній або юридичній особі, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV (далі - Закон № 1875-IV) (втратив чинності 01.05.2019 року) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичні особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу

Визначення «комунальні послуги» та «виконавець комунальної послуги» є такими самими, як у Законі № 2189-VIII.

У ст. 5 Закону № 2189-VIII зазначено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до ст. 13 Закону № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з п.1 ч. 1 ст.7 Закону № 2189-VIII та п. 1 ч. 1 ст.і 7 Закону № 1875-IV споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 7 Закону № 2189-VIII та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV передбачено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Судом встановлено, що згідно відповіді №1642981 з Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 2001 року.

Відповідно довідки щодо заборгованості за надані послуги отримувачем послуг за вказаною адресою є відповідач, з особовим рахунком № НОМЕР_2 .

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за особовим рахунком № НОМЕР_2 за період з 01.10.2015 року по 30.04.2025 року становить 62 579,52 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки ОСОБА_2 від надання вищевказаних послуг не відмовився, не довів факту їх оплати, не звертався до позивача за первісним позовом із заявами надання неякісних послуг, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості в сумі 62 579,52 грн. є документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд критично відноситься до доводів відповідача за первісним позовом з огляду на таке.

Щодо відсутності договору між виконавцем послуг та споживачем

Відповідно до ст. 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.12 Закону № 2189-VIII відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

В п.1 ч.3 ст. 20 Закону № 1875-ІV зазначено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Згідно п.3 ч.2 ст. 21 Закону № 1875-ІV виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону № 2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором;

Судом встановлено, що 14.12.2010 року між КОНЦЕРНОМ «МТМ» (виконавець) та ОСОБА_2 (споживач) було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, відповідно до якого виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором (п. 1). Цей договір укладається на 5 років і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим , якщо за місяць до закінчення строку його дії однією зі сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п. 31).

Пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2189-VIII передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

02.10.2021 року на виконання вимог Закону № 2189-VIII КОНЦЕРНОМ «МТМ» на офіційному сайті було розміщено індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії.

Згідно ч. 7 ст. 14 Закону № 2189-VIII до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини 5 статті 13 Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону № 2189-VIII, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

На підставі викладеного, на думку суду, 01.11.2021 року між сторонами було укладено Типовий індивідуальний договір № 112406204 про надання послуги з постачання теплової енергії.

Крім того, суд звертає увагу, що Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений взаємний обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг. У зв`язку з цим посилання споживача на відсутність укладеного договору як на підставу для несплати таких послуг не заслуговують на увагу, оскільки споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги у разі фактичного користування ними. Сам по собі факт відсутності договору на надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача від обов`язку їх оплати у повному обсязі.

Щодо неправомірності надання КОНЦЕРНОМ «МТМ» послуг централізованого опалення, гарячого водопостачання та теплової енергії

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону № 2189-VIII, виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Судом встановлено, що КОНЦЕРН «МТМ» є теплопостачальною організацією.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №1489 від 22.11.2012 року КОНЦЕРНУ «МТМ» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії на території України строком на п`ять років.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №214 від 08.06.2012 року КОНЦЕРНУ «МТМ» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установах та установах з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії), з транспортуванням теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та з постачання теплової енергії на території України строком на п`ять років з 13.06.2012.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1913 від 28.10.2016 року переоформлено ліцензію АД №073945 на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії, видану КОНЦЕРНУ «МТМ», на безстрокову.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1912 від 28.10.2016 року переоформлено ліцензії АВ №597460 на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установах та установах з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії), АВ №597461 на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, АВ №597462 на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, видані КОНЦЕРНУ «МТМ», на безстрокові.

Тобто, КОНЦЕРН «МТМ» мав право надавати та надавав теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо доводів відповідача за первісним позовом про відсутність у КОНЦЕРНУ «МТМ» ліцензії на здійснення діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення є відмінною від діяльності з постачання теплової енергії та централізованого постачання гарячої води, у зв`язку з чим такі види господарської діяльності підлягають окремому ліцензуванню та регулюються різними ліцензійними умовами.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, позивачем у спірний період не здійснювалося нарахування плати за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. У зв`язку з цим посилання відповідача на відсутність відповідної ліцензії є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

Окрім цього, відповідач за первісним позовом не визнає позовних вимог з тих підстав, що позивач неналежно виконує свої обов`язки щодо надання комунальних послуг.

Разом із тим, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що позивач неналежним чином або не в повному обсязі (неналежної якості) надавав послуги з постачання теплової енергії. Також відсутні докази відмови відповідача від отримання зазначених послуг, які фактично надавалися позивачем.

З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що він до КОНЦЕРНУ «МТМ» з приводу надання послуг неналежної якості не звертався, відповідні акти не складалися.

Також суд критично оцінює посилання відповідача за первісним позовом на відсутність у позивача рахунку зі спеціальним режимом використання та на те, що рахунок не належить територіальній громаді м. Запоріжжя, оскільки зазначені обставини не спростовують факту надання ОСОБА_2 послуг та не свідчать про відсутність у КОНЦЕРНУ «МТМ» права на отримання плати за надані послуги.

Щодо розрахунку заборгованості

Суд звертає увагу, що долучений КОНЦЕРНОМ «МТМ» детальний розрахунок заборгованості містить усі необхідні вихідні дані для перевірки правильності нарахувань, а саме: обчислювальну площу приміщення, показники приладів обліку, періоди надання послуг, застосовані тарифи, а також алгоритм їх застосування при визначенні розміру нарахувань.

При цьому суд враховує, що тарифи на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води є нормативно врегульованими та підлягають офіційному оприлюдненню. Такі тарифи є загальнодоступними, зокрема розміщуються на офіційному вебсайті позивача, а також оприлюднюються на офіційних інформаційних ресурсах органів місцевого самоврядування, що забезпечує можливість їх перевірки будь-яким споживачем.

Заборгованість, заявлена позивачем, відповідачем не спростована належними та допустимими доказами. Матеріали справи не містять жодних документів, які б підтверджували відсутність заборгованості, її зменшення або неправильність проведених нарахувань, зокрема контррозрахунку або підписаних актів звірки взаєморозрахунків чи інших документів, які могли б свідчити про інший розмір грошового зобов`язання.

З жовтня 2015 року по грудень 2018 року, а також з липня 2021 року по квітень 2025 року нарахування плати за послугу з централізованого постачання гарячої води здійснювалися за показниками приладами обліку.

У лютому 2019 року прилад обліку гарячого водопостачання було знято з комерційного обліку у зв`язку із закінченням строку його державної повірки. У зв`язку з цим у період з лютого 2019 року по червень 2021 року (до проведення чергової державної повірки) нарахування плати за послугу з централізованого постачання гарячої води здійснювалися за нормами споживання з розрахунку на одну особу, а не за показаннями засобу обліку.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що порядок нарахування заборгованості є обґрунтованим, правильним та зрозумілим, а заперечення відповідача з приводу незрозумілості тарифів, чинних на момент нарахування заборгованості, є необґрунтованими.

Щодо застосування позовної давності

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

За наданої позивачем інформації щодо нарахувань за послуги з централізованого опалення по особовому рахунку № НОМЕР_2 здійснені наступні платежі: листопад 2015 року на суму 375,01 грн., вересень 2016 року на суму 648,65 грн., листопад 2016 року на суму 1003,06 грн., грудень 2016 року на суму 931,70 грн., січень 2017 року на суму 1198,34 грн., лютий 2017 року на суму 1249,92 грн., березень 2017 року на суму 1254,92 грн., квітень 2017 року на суму 851,00 грн., листопад 2017 року на суму 208,83 грн., лютий 2018 року на суму 2630,00 грн., вересень 2018 року на суму 1604,28 грн., січень 2019 року на суму 2500,00 грн., квітень 2019 року на суму 2572,25 грн., травень 2019 року на суму 1096,00 грн., лютий 2020 року на суму 2574,26 грн., червень 2020 року на суму 2145,00 грн., лютий 2021 року на суму 2020,00 грн., травень 2021 року на суму 2000,00 грн. Загальна сума здійснених платежів склала 26 863,22 грн.

Суд звертає увагу, що оплати за надані послуги з централізованого опалення також здійснювалися в неопалювальний сезон, що свідчить про відсутність заперечень з боку відповідача щодо нарахувань за попередні періоди, а також про виконання ним обов`язку з погашення заборгованості, незалежно від сезону надання послуг.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що протягом періоду заборгованості здійснювалися періодичні платежі на погашення заборгованості на загальну суму 26 863,22 грн., що свідчить про визнання відповідачем наявності заборгованості перед позивачем. Відповідно, перебіг позовної давності було перервано, а її відлік розпочався заново після здійснення останнього платежу, тобто з травня 2021 року.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а скасований він був з 24 год. 00 хв.30.06.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 року до 30.06.2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022 року.

У подальшому, Законом України від 08.11.2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024 року.

Суд звертає увагу, що пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було виключено на підставі Закону України № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 14.08.2025, тобто після звернення позивача до суду з даним позовом.

Таким чином, строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024 року, а після 30.01.2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 року в справі №903/602/24 зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Враховуючи наведене, строк позовної давності, на думку суду, позивачем не пропущено.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

Щодо зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до КОНЦЕРНУ «МТМ»

Щодо вимоги про здійснення помісячного перерахунку за надані послуги

Згідно з п. 5 ч. 1 статтею 7 Закону № 2189-VIII, споживач має право на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості.

Відповідно до п. 3 Порядку здійснення перерахунку вартості комунальних послуг за період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2024 р. № 127 (надалі Порядок №127), у разі ненадання послуги, надання не в повному обсязі або невідповідної якості виконавець зобов`язаний протягом одного місяця, що настає за розрахунковим періодом, самостійно здійснити перерахунок згідно з вимогами цього Порядку, а також сплатити споживачеві неустойку (штраф) у порядку та розмірі, що визначені законодавством або договором.

Пунктом 2 Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 р. № 1145 (надалі Порядок №1145) передбачено, що у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач або управитель багатоквартирного будинку (за дорученням співвласників багатоквартирного будинку в разі прийняття ними відповідного рішення) має право викликати виконавців комунальних послуг (їх представників) для перевірки якості та/або кількості наданих послуг.

Згідно з п. 8 Порядку №1145 у разі встановлення під час перевірки фактів невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, в акті-претензії зазначаються дата і час проведення перевірки, виявлені факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, інформація про дату початку зниження якості відповідної послуги.

Якщо під час перевірки факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, не підтверджено, в акті-претензії зазначається інформація про відсутність фактів невідповідності якості комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком.

В акті-претензії зазначаються також виявлені під час його складання додаткові факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг.

Тобто, реалізація такого права можлива виключно за умови належного документального підтвердження відповідних порушень, зокрема шляхом складання актів-претензій у встановленому порядку.

У даному випадку такі акти або інші первинні документи до матеріалів справи не подані.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з п. 11 Порядку №127 перерахунок не здійснюється: за період, коли послуги не надавалися споживачеві у зв`язку із проведенням ремонтних і профілактичних робіт, ліквідацією наслідків аварії, оскільки плата за такий період не нараховується; у разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі споживачам, яким плата за такі послуги нараховується за показаннями вузлів комерційного обліку теплової енергії/води або показаннями вузлів розподільного обліку води (до встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку води у будівлі); у разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або невідповідної якості за період, протягом якого відбувалася ліквідація або усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням послуг, що виникли з вини споживача; у разі невідповідності фактичної температури повітря нормативній температурі у приміщеннях споживача, що оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами-розподілювачами теплової енергії (у разі укладення споживачем індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем); якщо виконавець послуги доведе, що в точці обліку такої послуги (у разі укладення індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем - на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача) її якість відповідала вимогам, установленим Законом України Про житлово-комунальні послуги, іншими актами законодавства і договором.

Таким чином, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували факти ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості у спірний період позивачу по зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 .

Щодо вимоги про «скасування зайвих нарахувань», слід зазначити, що вона є невизначеною, оскільки не містить конкретизації оспорюваних сум, періодів їх нарахування та належного обґрунтування заявлених вимог.

Крім того, відповідно до статей 76, 81 ЦПК України, така вимога не підтверджена жодними належними та допустимими доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами, контррозрахунком чи іншими доказами, які б свідчили про неправильність нарахувань або їх завищення.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що зустрічний позов ОСОБА_2 ґрунтується на загальних твердженнях і припущеннях, не підтверджених належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим підстави для його задоволення відсутні.

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», ст. ст. 525, 526, 530, 901 ЦК України, ст.ст. 141, 223, 258, 259, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» (місце знаходження: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд.137, код ЄДРПОУ: 32121458) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )на користь Концерну «Міські теплові мережі» (місце знаходження: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд.137, код ЄДРПОУ: 32121458)заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.10.2015 року по 30.04.2025 року у розмірі 62 579 (шістдесят дві тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять) грн.52 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )на користь Концерну «Міські теплові мережі» (місце знаходження: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд.137, код ЄДРПОУ: 32121458) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Концерну «Міські теплові мережі» (місце знаходження: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд.137, код ЄДРПОУ: 32121458) про захист прав споживачів залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11.05.2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод