Рішення № 136473300, 12.05.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/132/26

Номер провадження 2/948/284/26

12.05.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026 с-ще Машівка

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л,

за участю секретаря Порохні І.І.,

представника відповідача Рясного В.Д. (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

26.02.2026 Машівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №8989965 в розмірі 16842,00 грн., з яких 4200,00 грн. сума основного боргу, 5040,00 грн. сума заборгованості за відсотками, 7602,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами та стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 25.04.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №8989965, який підписано електронним підписом, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача

24.12.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська Агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №241222025/3, у відповідності до умов якого, ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Авентус України» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 24.12.2025 до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача у сумі 16842,00 грн., з яких 4200,00 грн. сума основного боргу, 5040,00 грн. сума заборгованості за відсотками, 7602,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачеві права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 24.12.2025 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором в сумі 16842,00 грн, яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідача.

10.03.2026 ухвалою Машівського районного суду Полтавської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 60).

24.03.2026 у справу вступив представник відповідача, адвокат Рясний В.Д. та 30.03.2026 надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволені позову з підстав його необгрунтованості. Підтвердив, що дійсно, між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 , 25.04.2025 року було укладено кредитний договір № 8989965, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надав відповідачу кредит в сумі 4 200,00 грн. на строк 360 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит. Посилаючись на приписи пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, які регламентують на період дії воєнного стану звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення повернення коштів, просив суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 7 602,00 грн, в якості заборгованості за пенею, штрафами. Крім того, зазначив, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження виконання ТОВ «Авентус Україна» своїх зобов`язань по кредитному договору, щодо перерахунку кредитних коштів на рахунок відповідача, вказує, що матеріали справи не місять відомостей про зарахування кредитних коштів відповідачеві, у зв`язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю. Також звернувся з клопотанням про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (а.с.75-78, 115-117).

06.04.2026 представником позивача надано відповідь відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідачем з первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» укладено кредитний договір, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні договору.

На виконання умов кредитного договору відповідачеві перерахування коштів на платіжну картку Відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які не здійснюють операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Відповідач при підписанні Кредитного Договору № 8989965 від 25.04.2025, власноруч підтвердив що він ознайомлений з пунктами даного Договору, чітко розумів наслідки у разі порушення умов Договору. Тобто, Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Вважає, що проценти нараховані правомірно. Враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог - є не обґрунтовані, недоведені, отже є такими що не підлягають задоволенню (а.с.95-106).

Ухвалою суду від 14.04.2026 за заявою представника позивача були витребувані докази щодо зарахування кредитних коштів на картку відповідача (а.с.88).

06.05.2026 надійшла витребувана судом інформація.

У судове засідання 12.05.2026 представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду повідомлений належним чином шляхом направлення тексту судової повістки до електронного кабінету (а.с.65-68). У позовній заяві та відповіді на відзив представник позивача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності (а.с. 4 на зв, 106).

У судовому засіданні 12.05.2026 представник відповідача, адвокат Рясний В.Д. брав участь за допомогою ВКЗ, заперечував проти задоволення позову з підстав, визначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач у судові засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, в справі брав участь його представник, адвокат Рясний В.Д.

Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та надавши їм належну оцінку, судом установлено таке.

25.04.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 8989965 про надання споживчого кредиту. Згідно з умовами вказаного кредитного договору п.п. 1.3., 1.4. позикодавець надав позичальнику кредит у розмірі 4200 грн. строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом із стандартною процентною ставкою 1 % в день, згідно п. 1.5.1.договору (а.с.6-14).

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора А7803 25.04.2026 07:59:18 год. Підписання кредитного договору свідчить про те, що відповідач ознайомився з умовами договору та прийняв їх (а.с.16)

Також ОСОБА_1 електронним підписом, за допомогою одноразового ідентифікатора А7803 25.04.2026 07:59:18 год. підписано Таблицю обчислення загально вартості кредиту, де визначено останній платіж 20.04.2026 та паспорт споживчого кредиту (а.с.16-18)

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту, а саме НОМЕР_1 . Згідно з п.п. 2.4. п. 2 Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за реквізитами вказаними в п.2.1 договору (а.с.7зв).

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання виконало, перерахувавши на картку відповідача № НОМЕР_1 , зазначену в кредитному договорі, 4200 грн, що підтверджується випискою, наданою ТОВ «Пейтек» вих №20251231-1.1 від 31.12.2025 (а.с.21).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Авентус Україна», ОСОБА_1 жодного платежу на погашення кредитного договору не вносив, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 31.12.2025 в розмірі 16842,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу 4200 грн, суми заборгованості за відсотками 5040,00 грн та штрафами 7602,00 грн (а.с.23-28)

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає:

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляі (статі 205, 207 ЦК України).

Таким чином, судом установлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Також установлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац 3 ч.1).

Враховуючи, що кредитний договір №8989965 від 25.04.2025, таблицю обчислення вартості кредиту, паспорт споживчого кредиту підписано електронними підписами позичальника, що відтворені шляхом використання одноразових ідентифікаторів, вказане свідчить, що ОСОБА_1 підтвердив прийняття ним умов Кредитного договору щодо розміру, строку кредитування, процентної ставки, розміру комісії та взяття на себе зобов`язання, передбачені умовами договору.

Таким чином, суд вважає, що вказаний договір укладено саме з ОСОБА_1 , оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно неможливим.

Належних і допустимих доказів на спростування факту укладення договору та спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Згідно інформації, що міститься у довідці ТОВ «Пейтек» від 31.21.2025 № 20251231-1.1, за транзакцією № 53899781, на виконання договору з ТОВ «Авентус Україна» № 190122-1 від 19.01.2022, ОСОБА_1 були перераховані кошти в сумі 4200 грн на картку НОМЕР_1 (а.с.21)

Крім того, як вбачається з відомостей АТ «Приватбанк» 25.04.2025 ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_2 було зараховано 4200,00 грн, деталі операції FUIB MoneyTransfer, Visa Direct, що повністю підтверджує надання первісним кредитором кредитних коштів відповідачеві (а.с.142)

Отже, ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов`язання за Кредитним договором (п.2.1) та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного у договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Авентус Україна» 25.04.2025 кредитні кошти в сумі 4200,00 грн. та скористався ними на власний розсуд.

Доказів на спростування вказаного відповідач не надав, а також відповідачем не надано доказів повернення тіла кредиту в повному обсязі.

Таким чином, розмір невиконання зобов`язань за тілом кредиту за вказаним кредитним договором становить 4200,00грн., а отже твердження представника відповідача щодо недоведеності позивачем виконання первісним кредитором кредитних зобов`язань не обґрунтовані.

24.12.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 24122025/3 у відповідності до умов якого, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (28-33).

Відповідно до реєстру боржників від 24.12.2025 до договору факторингу ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі розмірі 16842,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу 4200 грн, суми заборгованості за відсотками 5040,00 грн та штрафами 7602,00 грн (а.с.35).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем надано договір відступлення права вимоги, який оформлений та підписаний належним чином, витяг з реєстру боржників, платіжну інструкцію про перерахування узгодженої суми за договором про відступлення права вимоги.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Як зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином у суду відсутні підстави ставити під сумнів укладений договір відступлення права вимоги та реєстр боржників, у зв`язку з чим суд вважає, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» має право вимоги від боржника ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася на підставі кредитного договору №8989965 від 25.04.2025.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд зазначає наступне.

За вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що за договором №8989965 від 25.04.2025 відповідач отримав кредит в розмірі 4200,00 грн, зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків, пені відповідач не виконав.

За умовами п. 1.5.1. кредитного договору стандартна процента ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, казаного в п. 1.4.1 договору 360 днів. (а.с.7)

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

Судом установлено, що позивачем відсотки нараховані у межах дії кредитного договору, після закінчення дії договору позивач не здійснював нарахування відсотків, що відповідає вимогам закону. Розмір нарахованих відсотків відповідав вимогам ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4200,00 грн та відсотків в сумі 5040,00 грн законні та підлягають задоволенню.

Щодо правомірності вимог про стягнення штрафу в розмірі 7602,00 грн суд зазначає таке.

З 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З матеріалів справі вбачається, що кредитний договір №8989965 укладено 25.04.2025, тобто у період дії воєнного стану, а тому суд приходить до висновку, що у кредитодавця були відсутні законні підстави для нарахування пені (штрафу), оскільки останній був нарахований після 24 лютого 2022 року та підлягає списанню.

Таким чином, позивачу в стягненні неустойки (штрафу) в сумі 7602,00 грн слід відмовити.

При вирішення питання стягнення судових витрат, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що на момент подання позову до суду складає 2662,40 грн.

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 16842,00 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 9240,00 грн, що становить 54,86% від ціни позову.

Отже з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1460,59 грн.

14.04.2026 представник відповідава, адвокат Рясний В.Д. подав до суду заяву про стягнення з позивача витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. (а.с 115).

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частини перша статті 81 ЦПК України, визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Договором про надання юридичних послуг від 23.03.2026, укладеним між адвокатом Рясним В.Д. та ОСОБА_1 , актом надання послуг від 23.02.2026, квитанцією про сплату коштів від 23.03.2026 підтверджено факт надання адвокатом Рясним В.Д. послуг з представництва по справі про стягнення з відповідача кредитної заборгованості, сума наданих послуг 5000,00 грн. (а.с.118, 121, 122, 123).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково (54,86%), витрати на професійну правничу допомогу представника відповідача, підлягають стягненню пропорційно до суми відмовлених позовних вимог на суму 2257, 00 грн, що складає 45,14% від 5000 грн.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №8989965 від 25.04.2025 у розмірі 9240,00 грн, де сума основного боргу 4200,00 грн, сума заборгованості за відсотками - 5040,00 грн .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витратити по сплаті судового збору в сумі 1460,59 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу представника відповідача в розмірі 2257, 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30,

Представник позивача: Грибанов Денис В`ячеславович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: 07400, Київська область, місто Бровари, вул. Лісова, буд 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник відповідача: адвокат Рясний Владислав Денисович, РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 12.05.2026 року о 14.30 год.

Суддя Г.Л.Тимофєєва