Рішення № 136473223, 01.05.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/1134/24

Провадження № 2/553/71/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01.05.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави в складі головуючого судді Тимчука Р.І., розглянувши в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,

УСТАНОВИВ:

08.04.2024 року представник позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання. Позивач просив стягнути з відповідача на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та послугу гарячої води за період з 01.09.2020 року по 01.03.2024 року, індекс інфляції, 3% річних на загальну суму 19217,04 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

08.04.2024 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Крючко Н.І.

Ухвалою суду від 20.05.2024 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у даній справі з викликом сторін на 14.06.2024 року о 09:30 год.

14.06.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Максименко Юлії Петрівни надійшло клопотання про ознайомлення та відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 22.08.2024 року о 15:30 год.

14.06.2024 року від представника позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

21.06.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Максименко Юлії Петрівни надійшла заява про поновлення процесуального строку на подачу відзиву на позов.

21.06.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Максименко Юлії Петрівни надійшов відзив на позов. Проти позову заперечує та вказує наступне. Відповідач являється власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . За період проживання з 2021 р. відповідач не користується комунальними послугами відповідача. Відповідно до довідки від ТОВ «Сучасний дім» № 374 від 16.05.2019 р. у кв. АДРЕСА_2 , встановлено електричне опалення. Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 , у п. 16 «вид опалення» визначено електричне. Також позивач стверджує, що між ним та відповідачем було укладено публічний договір про надання комунальних послуг, але це не відповідає дійсності. Так, як між сторонами жодних договорів не укладалося та надання послуг не надається. Докази укладення цього договору у позивача відсутні. У позивача відсутні будь-які докази надання своїх послуг відповідачу. Зокрема відсутні, наприклад: акт огляду житлового приміщення, показники лічильників на використання теплової енергії та гарячої води, тощо. Також у будинку відсутні будь-які опалювальні прилади, якими позивач міг би надавати свої послуги. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

02.07.2024 року від представника позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надійшла відповідь на відзив. Вказує, що спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються нормами цивільного законодавства та, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги». У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань по оплаті за спожиті комунальні послуги утворилася заборгованість, щодо стягнення якої підприємство було змушене 08.04.2024 звернутися до Ленінського районного суду м. Полтави з позовною заявою. Відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуги з теплової енергії та постачання гарячої води, що надається підприємством за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зазначає, що нарахування плати за комунальні послуги проводилися підприємством відповідно до вимог законодавства та існуючих нормативних документів, в установленому порядку, дії позивача щодо порушення кількісних та якісних показників послуг не були визнані незаконними чи такими, що порушують права відповідачів. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189 договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. З 01.10.2021 року набрали чинності постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 та № 1023, якими затверджені типові публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що введені в дію з 01.12.2021 року. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. За змістом ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Оскільки співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 самостійно не обрали одну з моделей організації договірних відносин, між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та кожним співвласником будинку були укладені публічні індивідуальні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Текст індивідуальних договорів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води опубліковано на офіційному сайті підприємства http://te.pl.ua/. Щодо питання нарахувань за послугу з постачання теплової енергії повідомляє наступне. Починаючи з 01.12.2021 року, розподіл та нарахування плати за спожиту послугу з постачання теплової енергії проводиться підприємством відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 зі змінами, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358 «Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (далі - Методика). Згідно п. 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 (далі - Правил № 830) відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики. Відповідно до п. 24 Правил № 830 обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання). Згідно до приписів п. 38 Правил № 830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання). Відповідно до пп. 13 п. 45 Правил № 830 індивідуальний споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Відповідно до п. 3 розділу IV Методики, обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будинку, визначається як різниця між обсягом теплової енергії, визначеним на підставі показань вузла комерційного обліку теплової енергії, та сумарним обсягом спожитої теплової енергії на опалення житлових/нежитлових приміщень споживачів, що визначається з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії та мінімального споживання теплової енергії в цих приміщеннях. Крім того, згідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з 01.12.2021 року щомісяця проводяться нарахування плати за абонентське обслуговування за кожною комунальною послугою окремо (постачання теплової енергії та/або постачання гарячої води). Розмір плати визначається з розрахунку на 1 абонента/міс. Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує за індивідуальним договором про надання комунальних послуг, що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягів спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), друк та доставку рахунків, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами. Плата за абонентське обслуговування нараховується всім споживачам. Споживач не звільняється від її плати у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання. Щодо питання нарахувань за послугу з постачання гарячої води повідомляє наступне. У вересні 2020 року за адресою АДРЕСА_1 контролерами теплового господарства проведено обстеження вводу гарячої води. В ході перевірки виявлено факт користування споживачем послугою з централізованого постачання гарячої води. За результатами обстеження складено акт, на підставі якого підприємством нараховано за послугу з централізованого постачання гарячої води суму 5572,11 грн., у тому числі: 1) за період з жовтня 2018 року по грудень 2019 року нараховано за 31 куб.м (32 куб.м 1 куб.м) суму 2914,04 грн, а саме: за період з 01.10.2018 по 05.10.2018 обсяг 0,48387 куб.м по тарифу 79,59 грн/куб.м на суму 38,51 грн; за період з 06.10.2018 по 10.10.2018 обсяг 0,48387 куб.м по тарифу 79,44 грн/куб.м на суму 38,44 грн; за період з 11.10.2018 по 31.12.2018 обсяг 5,03226 куб.м по тарифу 83,33 грн/куб.м на суму 419,34 грн; за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 обсяг 25,00001 куб.м по тарифу 96,71 грн/куб.м на суму 2417,75 грн; 2) за період з 01.01.2020 року по 31.08.2020 року нараховано суму 2715,63 грн., виходячи з кількості зареєстрованих осіб, у зв`язку з закінченням терміну періодичної повірки вузла розподільного обліку гарячої води 04.04.2019 року; 3) виконано перерахунок вартості за послугу з централізованого постачання гарячої води за січень 2020 року, згідно постанови КМУ № 1082 від 24.12.2019 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу», в бік зменшення на суму 57,56 грн. У період з вересня 2020 року по червень 2021 року підприємством нараховано за послугу з централізованого постачання гарячої води суму 3481,57 грн., виходячи з кількості зареєстрованих осіб. У червні 2021 року скориговано нарахування за послугу з централізованого постачання гарячої води без врахування вартості холодної води у складі тарифу (з ПДВ) за період з лютого 2021 року по червень 2021 року на суму 187,55 грн. У липні 2021 року на підставі даних КП ПОР «Полтававодоканал» про проходження періодичної повірки вузла розподільного обліку гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 підприємством продовжено термін періодичної повірки вузла розподільного обліку гарячої води до 27.09.2023 року. На підставі вищезазначених даних, підприємством скориговано нарахування за послугу з централізованого постачання гарячої води в бік зменшення на суму 997,96 грн, а саме: 1) знято нарахування, проведені у період з 01.01.2020 року по 30.06.2021 року , виходячи з кількості зареєстрованих осіб у сумі 6197,20 грн.; 2) нараховано за період проходження періодичної повірки вузла розподільного обліку гарячої води з 25.09.2019 року по 02.10.2019 року суму 13,14 грн., виходячи із середньомісячного обсягу фактичного споживання гарячої води; 3) за період з січня 2020 року по липень 2021 року нараховано за 53 куб.м (85 куб.м 32 куб.м), по тарифу 96,71 грн/куб.м суму 5125,65 грн.; 4) скориговано перерахунок, виконаний у лютому 2020 року за послугу з централізованого постачання гарячої води в бік збільшення на суму 19,81 грн.; 5) скориговано перерахунок за послугу з централізованого постачання гарячої води без врахування вартості холодної води у складі тарифу (з ПДВ), виконаний у червні 2021 року на суму 80,26 грн. З 01.10.2023 року на виконання положень п. 2 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1182, підприємство припинило проведення нарахувань за надання послуги з постачання гарячої води та плати за абонентське обслуговування по вказаній послузі. Натомість, згідно п. 4 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, підприємством проводяться нарахування за послугу з постачання теплової енергії не тільки у частині потреб опалення, а й у частині потреб приготування гарячої води. Враховуючи вищевикладене, підприємство вважає, що заперечення, викладені у відзиві, є безпідставними та необґрунтованими, а позовні вимоги підприємства правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

22.08.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Максименко Юлії Петрівни надійшли додаткові пояснення у справі. Вказує, що як встановлено раніше, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося з позовною заявою предметом якої є стягнення боргу за комунальні послуги у сумі 19217,04 грн. за надання теплової енергії та послугу гарячої води, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних. Однак, згідно ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як вбачається із додатків, доданих до позовної заяви, нарахування боргу здійснюється з листопада 2020 р., а позов подано 08.04.2024 р. Позивач не клопотав до суду про поновлення строків позовної давності. Отже, враховуючи це, суми з листопаду 2020 р. по квітень 2021 р. не мають братися до уваги судом, оскільки позовна заява подана 08.04.2024 р. Також відсутні докази розрахунку нарахувань за кожну окрему послугу, з постачання теплоенергії та гарячої води. Так, як позивачем не надано укладеного договору з відповідачем про надання комунальних послуг, розрахунок нарахувань за кожну окрему послугу з надання постачання теплової енергії та гарячої води, відсутні докази, що квартира під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання та гарячої води, вважає, що даний позов подано безпідставно.

22.08.2024 року від представника ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надійшла заява про відкладення. Розгляд справи відкладено на 14:30 год. 23.10.2024 року.

27.08.2024 року від представника позивача ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надійшли заперечення на додаткові пояснення по справі. Вказує, що 22.08.2024 позивачем отримано додаткові пояснення на позовну заяву через «Електронний суд», в яких представник відповідача Максименко Ю.П. прохає застосувати строк позовної давності. Ознайомившись із додатковими поясненнями від 22.08.2024 року, вважає за потрібним надати додаткові пояснення. У своїй діяльності підприємство керується Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та іншими нормативними документами у сфері житлово-комунальних послуг. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки. Проте, відповідно до п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину. Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно до якого Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений пунктом 12, набрав чинності 02.04.2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS COV-2» з 12 березня 2020 на території України був встановлений карантин. Дію карантину, встановленого зазначеною постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021 року. Крім того, Кабінет Міністрів України постановою від 23.02.2022 р. № 229 вніс зміни, зокрема, до Постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 із 31 березня до 31 травня 2022 р., в подальшому термін дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України. Крім того, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України» про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 № 2102-ІХ у зв`язку з військовою агресією РФ проти України було введено воєнний стан, дію якого було неодноразово продовжено. Відповідно до п. 19 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК в редакції закону № 540-ІХ, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Отже, заборгованість за комунальні послуги в сумі 17934,74 за період з 01.09.2020 по 01.03.2024 знаходиться у межах строків позовної давності та підлягає стягненню. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови). На підставі вищевикладеного слідує наступне, що підприємство правомірно прохає стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 в сумі 17934,74 грн. за період з 01.09.2020 по 01.03.2024, інфляційні втрати в сумі 971,04 грн. та 3% річних в сумі 311,26 грн., а всього 19217,04грн. Враховуючи вищевикладене, підприємство вважає, що заперечення, викладені у додаткових поясненнях, є безпідставними та необґрунтованими, а позовні вимоги підприємства правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

17.10.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Максименко Юлії Петрівни надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

22.10.2024 року від представника ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надійшла заява про відкладення. Розгляд справи відкладено на 13:30 год. 06.12.2024 року.

23.10.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Максименко Юлії Петрівни надійшло заперечення. Вказує, що на спростування даного твердження відповідачем, з відзивом на позовну заяву, надано докази вибору моделі договірних відносин, що підтверджується довідкою від забудовника ТОВ «Сучасний Дім». Також на підтвердження того, між відповідачем та позивачем відсутні договірні відносити надає лист від АТ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» у якому в «V черзі будівництва» було скориговано проектну документацію на забудову кварталу у якому знаходиться квартира відвідача. А саме у розділі «V черга будівництва, у тому числі електроопалення 12 кВт (опалення трьох квартир на 15 - му поверсі)», йдеться про 3 квартири на АДРЕСА_4 , у т. ч. кв. 100, відповідача. Тому твердження про перебування сторін у договірних відносинах не відповідає дійсності. Щодо нарахованої суми заборгованості вказує, що з позовною заявою надано розрахунок інфляційних збитків віл простроченої суми боргу за комунальні послуги та розрахунок 3% річних від простроченої суми боргу за комунальні послуги. У даних розрахунках вказано період з жовтня 2020 року по лютий 2022 року. Як вбачається із додатків, доданих до позовної заяви, нарахування боргу здійснюється з жовтня 2020 р., а позов подано 08.04.2024 р. Позивач не клопотав до суду про поновлення строків позовної давності. Отже, враховуючи це, суми з листопаду 2020 р. по квітень 2021 р. не мають братися до уваги судом, оскільки позовна заява подана 08.04.2024 р. Загальна сума нарахувань, яка знаходиться поза межами строку позовної давності складає: 1877,09 грн., це суми, які були нараховані позивачем до квітня 2021 року та складаються з суми заборгованості, інфляційних витрат та 3% річних. Також, вважаю за необхідне наголосити, що відповідачем надано до суду докази нарахування заборгованості, інфляційних витрат та 3% річних лише до лютого 2022 року. А у позові вказано період заборгованості з 01.09.2020 р. по 01.03.2024 р. Отже, позивачем не надано достовірних доказів нарахування заборгованості позивача у сумі 19217,04 грн. з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних.

25.10.2024 року від представника ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надійшла відповідь на заперечення. Вказує, що ознайомившись із запереченнями (на відповідь на відзив) на позовну заяву підприємство не погоджується із запереченнями проти позову від представника відповідача в повному обсязі виходячи з наступного. Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються нормами цивільного законодавства та, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуги з теплової енергії та постачання гарячої води, що надається підприємством за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Хочемо зазначити, що нарахування плати за комунальні послуги проводилися підприємством відповідно до вимог законодавства та існуючих нормативних документів, в установленому порядку, дії позивача щодо порушення кількісних та якісних показників послуг не були визнані незаконними чи такими, що порушують права відповідачів. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189 договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг. З 01.10.2021 року набрали чинності постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 та № 1023, якими затверджені типові публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що введені в дію з 01.12.2021 року. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. За змістом ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Оскільки співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 самостійно не обрали одну з моделей організації договірних відносин, між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та кожним співвласником будинку були укладені публічні індивідуальні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Текст індивідуальних договорів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води опубліковано на офіційному сайті підприємства http://te.pl.ua/. Щодо заяви про застосування строку позовної давності. Приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась підприємством щомісяця, то, перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу. Як видно з розрахунку заборгованості підприємством було нараховано заборгованість з 01.09.2020 по 01.03.2024 при цьому, відповідачем в період позовних вимог здійснювалась оплата, що свідчить про визнання ним свого боргу або іншого обов`язку. Таким чином підприємство вважає, що своїми діями відповідач, а саме оплатою підтвердив визнання ним свого боргу перед ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», що відповідно до ст. 264 ЦПК України перериває перебіг строку позовної давності. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». У постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 Верховний Суд зазначив, що у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX у зв`язку з військовою агресією РФ проти України було введено воєнний стан, дію якого було неодноразово продовжено. Відповідно до п. 19 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК в редакції закону № 540-IX, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Відповідно строк позовної давності щодо позовних вимог був продовжений на строк дії карантину та після воєнного стану, а тому не є пропущеним. Таким чином, підприємство правомірно звернулось до суду щодо стягнення заборгованості, що утворилась в результаті невиконання відповідачем зобов`язання по оплаті за спожиті комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи вищевикладене, підприємство вважає, що заперечення викладені у заяві про застосування строку позовної давності є безпідставними та необґрунтованими, а позовні вимоги підприємства правомірними. Щодо правомірності нарахування інфляційних втрат, 3% річних. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Проценти та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, встановлений законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 577/5360/15-ц). Суми, нараховані за статтею 625 ЦК України, не є неустойкою (штрафом чи пенею), а мають компенсаційний характер. На час звернення з даним позовом до суду в Україні було запроваджено воєнний стан. Відповідно до п. 1 Постанови КМ № 1405 в редакції від 29.12.2023 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285). Відповідно до абзацу 5 п. 1 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку. Із розрахунку вбачається, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не нараховувало відповідачу суми, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, на заборгованість, яка утворилась за період з 01.09.2020 року по 01.03.2024 року після введення в Україні воєнного стану, отже, підприємством проведено вказані нарахування з дотриманням положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово комунальних послуг в період воєнного стану». За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону того чи іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Стаття 625 ЦК України не втратила свою чинність, а спеціальним законом лише запроваджене зупинення виконання цих правил на певний період, який починається з 24.02.2022 року включно. Надалі у разі припинення запровадження воєнного стану дія згаданих правил відновить свою дію без окремого рішення та закону. Таким чином, позивачем правомірно здійснено нарахування індексу інфляції та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, які носять компенсаційний характер для стягувача та не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу. Враховуючи вищевикладене, підприємство вважає, що заперечення, викладені у запереченні (на відповідь на відзив), є безпідставними та необґрунтованими, а позовні вимоги підприємства правомірними та такими, що підлягають до задоволення.

06.12.2024 року судове засідання не проводилось, у зв`язку з зайнятістю судді в іншому судовому провадженні. Наступне судове засідання призначено на 29.01.2025 року о 14:30 год.

29.01.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Максименко Юлії Петрівни надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

29.01.2025 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Наступне судове засідання призначено на 28.03.2025 року о 13:00 год.

28.03.2025 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Наступне судове засідання призначено на 07.05.2025 року о 13:00 год.

07.05.2025 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою суду від 07.05.2025 року визнано явку обов`язковою представника позивача та відповідача. Наступне судове засідання призначено на 24.06.2025 року о 14:30 год.

16.06.2025 року від представника ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через лікарняний.

24.06.2025 року у зв`язку з перебуванням судді у відрядженні судове засідання не проводилось. Наступне судове засідання призначено на 25.07.2025 року о 13:20 год.

21.07.2025 року від представника позивача та представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Максименко Юлії Петрівни надійшли клопотання про відкладення розгляду справи через перебування у відпустках.

25.07.2025 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Наступне судове засідання призначено на 29.09.2025 року о 13:30 год.

29.09.2025 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Наступне судове засідання призначено на 14.11.2025 року о 11:00 год.

14.11.2025 року фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Справа перебувала в провадженні судді Крючко Н.І., по суті не розглянута.

На підставі рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17.11.2025 року № 2463/1дп/15-25 суддю Крючко Н.І. тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя.

Розпорядженням керівника апарату суду № 539 від 17.12.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2025 року у справі визначено головуючого суддю Тимчука Р.І.

18.12.2025 року відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом надіслано запит про місце реєстрації відповідача.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2145165 від 18.12.2025 року особу відповідача ОСОБА_1 не знайдено.

19.12.2025 року на адресу Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту з питань реєстрації Полтавської міської ради направлено запит про місце реєстрації відповідача.

На адресу суду 07.01.2026 року надійшла відповідь на запит про місце реєстрації відповідача, з якої встановлено, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 08.01.2026 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України судовий розгляд проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються нормами цивільного законодавства та, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуги з теплової енергії та постачання гарячої води, що надається підприємством за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нарахування плати за комунальні послуги проводилися підприємством відповідно до вимог законодавства та існуючих нормативних документів, в установленому порядку, дії позивача щодо порушення кількісних та якісних показників послуг не були визнані незаконними чи такими, що порушують права відповідача.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189 від 09.11.2017 (далі - Закон № 2189) надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189 договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

З 01.10.2021 набрали чинності постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022 та № 1023, якими затверджені типові публічні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що введені в дію з 01.12.2021 року.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

За змістом ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Оскільки співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 самостійно не обрали одну з моделей організації договірних відносин, між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та кожним співвласником будинку були укладені публічні індивідуальні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Текст індивідуальних договорів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води опубліковано на офіційному сайті підприємства http://te.pl.ua/.

Щодо питання нарахувань за послугу з постачання теплової енергії суд враховує наступне.

Починаючи з 01.12.2021 року розподіл та нарахування плати за спожиту послугу з постачання теплової енергії проводиться підприємством відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 зі змінами, внесеними наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358 «Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (далі - Методика).

Згідно п. 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 (далі - Правил № 830) відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики.

Відповідно до п. 24 Правил № 830 обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання).

Згідно до приписів п. 38 Правил № 830 споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Відповідно до пп. 13 п. 45 Правил № 830 індивідуальний споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відповідно до п. 3 розділу IV Методики, обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення будинку, визначається як різниця між обсягом теплової енергії, визначеним на підставі показань вузла комерційного обліку теплової енергії, та сумарним обсягом спожитої теплової енергії на опалення житлових/нежитлових приміщень споживачів, що визначається з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії та мінімального споживання теплової енергії в цих приміщеннях.

Крім того, згідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з 01.12.2021 щомісяця проводяться нарахування плати за абонентське обслуговування за кожною комунальною послугою окремо (постачання теплової енергії та/або постачання гарячої води). Розмір плати визначається з розрахунку на 1 абонента/міс.

Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує за індивідуальним договором про надання комунальних послуг, що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягів спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), друк та доставку рахунків, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами.

Плата за абонентське обслуговування нараховується всім споживачам. Споживач не звільняється від її плати у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання.

Щодо питання нарахувань за послугу з постачання гарячої води суд враховує наступне.

У вересні 2020 року за адресою АДРЕСА_1 контролерами теплового господарства проведено обстеження вводу гарячої води. В ході перевірки виявлено факт користування споживачем послугою з централізованого постачання гарячої води. За результатами обстеження складено акт, на підставі якого підприємством нараховано за послугу з централізованого постачання гарячої води суму 5572,11 грн., у тому числі:

1) за період з жовтня 2018 року по грудень 2019 року нараховано за 31 куб.м (32 куб.м 1 куб.м) суму 2914,04 грн, а саме:

- за період з 01.10.2018 по 05.10.2018 обсяг 0,48387 куб.м по тарифу 79,59 грн/куб.м на суму 38,51 грн;

- за період з 06.10.2018 по 10.10.2018 обсяг 0,48387 куб.м по тарифу 79,44 грн/куб.м на суму 38,44 грн;

- за період з 11.10.2018 по 31.12.2018 обсяг 5,03226 куб.м по тарифу 83,33 грн/куб.м на суму 419,34 грн;

- за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 обсяг 25,00001 куб.м по тарифу 96,71 грн/куб.м на суму 2417,75 грн;

2) за період з 01.01.2020 по 31.08.2020 нараховано суму 2715,63 грн, виходячи з кількості зареєстрованих осіб, у зв`язку з закінченням терміну періодичної повірки вузла розподільного обліку гарячої води 04.04.2019 року;

3) виконано перерахунок вартості за послугу з централізованого постачання гарячої води за січень 2020 року, згідно постанови КМУ № 1082 від 24.12.2019 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу», в бік зменшення на суму 57,56 грн.

У період з вересня 2020 року по червень 2021 року підприємством нараховано за послугу з централізованого постачання гарячої води суму 3481,57 грн, виходячи з кількості зареєстрованих осіб. У червні 2021 року скориговано нарахування за послугу з централізованого постачання гарячої води без врахування вартості холодної води у складі тарифу (з ПДВ) за період з лютого 2021 року по червень 2021 року на суму 187,55 грн.

У липні 2021 року на підставі даних КП ПОР «Полтававодоканал» про проходження періодичної повірки вузла розподільного обліку гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 підприємством продовжено термін періодичної повірки вузла розподільного обліку гарячої води до 27.09.2023. На підставі вищезазначених даних, підприємством скориговано нарахування за послугу з централізованого постачання гарячої води в бік зменшення на суму 997,96 грн, а саме:

1) знято нарахування, проведені у період з 01.01.2020 по 30.06.2021, виходячи з кількості зареєстрованих осіб у сумі 6197,20 грн.;

2) нараховано за період проходження періодичної повірки вузла розподільного обліку гарячої води з 25.09.2019 по 02.10.2019 суму 13,14 грн, виходячи із середньомісячного обсягу фактичного споживання гарячої води;

3) за період з січня 2020 року по липень 2021 року нараховано за 53 куб.м (85 куб.м 32 куб.м), по тарифу 96,71 грн/куб.м суму 5125,65 грн;

4) скориговано перерахунок, виконаний у лютому 2020 року за послугу з централізованого постачання гарячої води в бік збільшення на суму 19,81 грн;

5) скориговано перерахунок за послугу з централізованого постачання гарячої води без врахування вартості холодної води у складі тарифу (з ПДВ), виконаний у червні 2021 року на суму 80,26 грн.

З 01.10.2023 на виконання положень п. 2 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182, підприємство припинило проведення нарахувань за надання послуги з постачання гарячої води та плати за абонентське обслуговування по вказаній послузі. Натомість, згідно п. 4 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, підприємством проводяться нарахування за послугу з постачання теплової енергії не тільки у частині потреб опалення, а й у частині потреб приготування гарячої води.

Щодо нарахування інфляційних втрат, 3% річних суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Проценти та інфляційні втрати, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, встановлений законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних затрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №577/5360/15-ц).

Суми, нараховані за статтею 625 ЦК України, не є неустойкою (штрафом чи пенею), а мають компенсаційний характер.

На час звернення з даним позовом до суду в Україні було запроваджено воєнний стан.

Відповідно до п. 1 Постанови КМ № 1405 в редакції від 29.12.2023 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Відповідно до абзацу 5 п. 1 ч. 1 ЗУ Про житлово - комунальні послуги, до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Із розрахунку вбачається, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» не нараховувало відповідачу суми, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, на заборгованість, яка утворилась за період з 01.09.2020 по 01.03.2024 після введення в Україні воєнного стану, отже, підприємством проведено вказані нарахування з дотриманням положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово комунальних послуг в період воєнного стану».

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону того чи іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно - правовим актом.

Стаття 625 ЦК України не втратила свою чинність, а спеціальним законом лише запроваджене зупинення виконання цих правил на певний період, який починається з 24.02.2022 включно. Надалі у разі припинення запровадження воєнного стану дія згаданих правил відновить свою дію без окремого рішення та закону.

Таким чином, позивачем правомірно здійснено нарахування індексу інфляції та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, які носять компенсаційний характер для стягувача та не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

У постановах від 26 вересня 2018 року (справа № 703/58/16-ц) та від 03 жовтня 2019 року (справа № 539/2966/15-ц) Верховний Суд зазначив, що оскільки житло відповідача знаходиться у багатоквартирному будинку, він зобов`язаний нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, отже, оплачувати послуги з централізованого опалення місць загального користування згідно з встановленими тарифами.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року (№ 703/4963/15-ц) висловлено правову позицію про те, що нарахування оплати за опалення місць загального користування здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства та існуючих нормативних документів, відповідачі дану послугу фактично отримують, а тому повинні її оплачувати. Нарахування плати за послугу з централізованого опалення у місцях загального користування проводиться рівномірно на всіх мешканців - користувачів багатоквартирного будинку, незалежно від того, підключений цей мешканець до централізованого опалення чи має індивідуальну систему опалення, що відповідає вимогам Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 № 359.

Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18 зазначено, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов`язаний брати участь у загальних витратах на опалення.

Отже, за спожиту теплову енергію, яка заходить у будинок, мають сплачувати усі співвласники багатоквартирного будинку, у тому числі і ті, в кого індивідуальне опалення.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтоване нарахування позивачем плати за отримані житлово-комунальні послуги, оскільки для квартир з індивідуальним опаленням нарахування витрат на теплову енергію здійснюється за транзитні ділянки трудобпроводів та за загальнобудинкові потреби (забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення).

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язань.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3 % річних, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, та враховуючи ту обставину, що відповідач у встановлені законом строки не вносив плату за надані позивачем послуги, позивач має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочки виконання зобов`язань.

Щодо застосування строку позовної давності.

Приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась підприємством щомісяця, то, перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.

Як видно з розрахунку заборгованості, підприємством було нараховано заборгованість з

01.09.2020 року по 01.03.2024 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 Верховний Суд зазначив, що у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX у зв`язку з військовою агресією РФ проти України було введено воєнний стан, дію якого було неодноразово продовжено і на час розгляду справи.

Відповідно до п. 19 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК в редакції закону № 540-IX, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідно строк позовної давності щодо позовних вимог був продовжений на строк дії карантину та після воєнного стану.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, та такий, що підлягає до задоволення.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3028,00 грн. за подання позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 526, 527, 530 ЦК України, ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» (код ЄДРПОУ 03338030, 36008, м. Полтава, вул. Польська, буд. 2а) заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та послугу гарячої води за період з 01.09.2020 року по 01.03.2024 року, індекс інфляції, 3% річних на загальну суму 19217,04 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн. за подання позовної заяви, а всього 22245,04 грн.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Р. І. Тимчук