Ухвала суду № 136472400, 11.05.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-з/381/17/26

381/2842/26

Ухвала

Іменем України

11 травня 2026 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Самуха В.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання дитини,-

Встановив:

08 травня 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Позов поданий представницею позивача з використанням підсистеми «Електронний суд».

Зі змісту заявлених позовних вимог слідує, що між сторонами існує спір щодо місця проживання їхнього спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вважає, що для забезпечення найкращих інтересів дитини, місце проживання дитини повинно бути визначеним з батьком.

Разом із позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову.

Зі змісту заяви слідує, що враховуючи характер взаємовідносин сторін спору та психоемоційний стан дитини, у випадку не погодженого з батьком виїзду дитини за кордон, вказане може негативно відобразитись на психоемоційному стані дитини та зробити неможливим чи істотно утруднити подальше виконання рішення суду про визначення місця проживання дитини з батьком, якщо відповідний позов буде задоволеним.

З урахуванням викладеного, позивач просить забезпечити позов шляхом тимчасової заборони ОСОБА_4 здійснювати виїзд малолітньої дитини ОСОБА_3 , як особисто, так і за посередництва третіх осіб за межі території України, без нотаріально посвідченої згоди батька ОСОБА_1 до набрання рішенням суду в цій справі законної сили.

Дослідивши доводи, викладені в заяві про забезпечення позову, приходжу до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" вирішуючи питання про забезпечення позову, Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Далі, згідно правової позиції, висловленої в п. 35 Постанови ВП ВС від 15 вересня 2020 року по справі № 753/22860/17, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Зміст приписів статті 150 ЦПК України свідчить про те, що перелік заходів забезпечення позову не є обмеженим, разом із тим, захід забезпечення позову, що має бути застосованим, повинен відповідати вимогам щодо його законності.

Згідно з абзацом 13 пункту 2-3 Правил перетинання державного кордону, затверджених Постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57, в період дії воєнного стану нотаріально посвідчена згода другого з батьків на виїзд дитини, яка не досягла 16 років, не вимагається.

Тобто, на рівні підзаконного нормативно-правового акту передбачений відповідний дозвіл на перетин кордону дитиною, яка не досягла 16 років, без згоди іншого з батьків. Вказані норми є реагування на безпекову ситуацію в країні в умовах введення воєнного чи надзвичайного стану.

Тому, в цьому випадку, застосування вказаного в заяві заходу забезпечення позову, фактично суперечить правовим нормам, вказаним в абзаці 13 пункту 2-3 Правил перетинання державного кордону, затверджених Постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57. Як наслідок, у випадку задоволення заяви про забезпечення позову, дія відповідного пункту правил перетину кордону, що мають універсальним правозастосовний характер, буде зупиненою для певної категорії осіб учасників цього цивільно-правового спору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року, справа № 754/7569/21, провадження № 61-15886сво2, зазначено, що у спорах щодо повернення дітей, які незаконно утримуються в державі, відмінній від держави їх постійного проживання, урегульованих положеннями Гаазької Конвенції, можливе вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони дитині у будь-чиєму супроводі перетинати державний кордон України. У таких спорах забезпечення позову шляхом обмеження права на виїзд за межі України буде адекватним заходом з метою ефективного виконання судового рішення. В усіх інших спорах, що виникають, зокрема, між батьками щодо визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у спілкуванні та вихованні дитини та інших, які вирішуються за законодавством України без застосування Гаазької Конвенції, забезпечення позову шляхом обмеження права, зокрема, на виїзд за межі України не є можливим.

Про неможливість застосування такого засобу забезпечення позову, як заборона чи обмеження виїзду дитини за кордон у спорі щодо визначення місця проживання дитини також зазначено в Постанові Верховного суду від 08 березня 2023 року по справі № 263/989/21.

Аналогічний за змістом висновок викладений і в Постанові ВС від 17 вересня 2025 року по справі № 201/10068/24.

Отже, з урахуванням того, що позивач просить застосувати не передбачений законом спосіб забезпечення позову, який суперечить правовим нормам, що регулюють відповідні правовідносини в умовах дії воєнного стану, у задоволенні відповідної заяви необхідно відмовити.

Враховуючим вище викладене, керуючись приписами статті 148-150 ЦПК України, -

Постановив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 11 травня 2026 року.

Суддя В.О.Самуха