Ухвала суду № 136472196, 12.05.2026, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий суддя в суді І інстанції

Павленко Р.М.

Єдиний унікальний № 374/212/14-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Ржищівський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Павленка Р.М.;

за участю:

секретаря Маламан Я.О.;

скаржника ОСОБА_1 (не з`явилася);

начальника Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) - Гаврилюка О.С. (не з`явився);

заінтересованої особи Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (не з`явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ржищеві справу за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаврилюка О.С., заінтересована особа Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною скаргою, в якій просила визнати дії начальника Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаврилюка О.С. неправомірними та зобов`язати цю посадову особу зняти арешт накладений 10.02.2015 ВДВС Ржищівського міського управління юстиції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №46406855 з усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , зареєстровано: 11.02.2015 реєстратором: Київська обласна філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №46406855 від 04.04.2016, винесена державним виконавцем відділу ДВС Ржищівського міського управління юстиції, повернуто виконавчий документ стягувачу. Арешт з майна не знімався в силу положень ЗУ «Про виконавче провадження».

Мотивувала скаргу тим, що 10.12.2014 рішенням Ржищівського міського суду Київської області по справі №374/212/14-ц позов Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №КІQ0GІ0000000107 від 03.10.2007 у сумі 532 559 (п`ятсот тридцять дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 07 копійок, що складається із заборгованості за кредитним договором у розмірі 148 090 (сто сорок вісім тисяч дев`яносто)гривень 51 копійка, заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 234 468 (двісті тридцять чотири тисячі чотириста шістсот вісім) гривень 56 копійок, пені за прострочення сплати кредиту 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень.

12.01.2015 Ржищівським міським судом Київської області по справі №374/212/14-ц видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 , заборгованості. Строк пред`явлення до виконання 09.01.2016.

10.02.2015 постановою по виконавчому провадженню №46406855 ВДВС Ржищівського міського управління юстиції Київської області (Ржищівський МВДВС ГТУЮ у Київській області) відкрито виконавче провадження за виконавчим листом від 12.01.2025 по справі №374/212/14-ц. Накладено арешт на все майно.

11.02.2015 на підставі вищезазначеної постанови державного виконавця державним реєстратором Реєстраційної служби Ржищівського міського управління юстиції Київської області (Ржищівський МВДВС ГТУЮ у Київській області) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження у вигляді арешту на все нерухоме майно. Зазначена інформація підтверджується довідкою №470560795 від 31.03.2026.

04.04.2016 постановою по виконавчому провадженню №46406855 ВДВС Ржищівського міського управління юстиції виведено виконавче провадження із зведеного.

04.04.2016 постановою по виконавчому провадженню №46406855 ВДВС Ржищівського міського управління юстиції Київської області (Ржищівський МВДВС ГТУЮ у Київській області) повернуто виконавчий документ стягувану. Арешт з майна не знімався в силу положень ЗУ «Про виконавче провадження» станом на 04.04.2016.

18.02.2026 ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» врегулювали кредитні правовідносини, борг відсутній. Зазначені обставини підтверджуються листом від 02.03.2026, заявою від 18.03.2026, довідками від 18.02.2026 19.02.2026, листом від 18.02.2026, які видані АТ КБ «ПриватБанк», квитанціями про сплату заборгованості.

ВДВС Ржищівського міського управління юстиції припинено (ліквідовано). Правонаступником ВДВС Ржищівського міського управління юстиції (Ржищівський МВДВС ГТУЮ у Київській області) є Обухівський відділ Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

25.03.2026 ОСОБА_1 подала до Обухівського відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області заяву про скасування арешту, накладеного 10.02.2015 ВДВС Ржищівського міського управління юстиції згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №46406855.

09.04.2026 ОСОБА_1 отримала від Обухівського відділу Державної виконавчої служби Обухівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України лист №39480 від 31.03.2026 підписаний начальником ОСОБА_3 , в якому останній фактично визнав наявність такого обтяження, але відмовив у скасуванні арешту через перебування таких даних в архіві. Отримання листа №39480 від 31.03.2026 засобами поштового зв`язку підтверджується поштовим повідомленням.

Скаржник ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи без її участі, вимоги скарги підтримує в повному обсязі.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» подав Клопотання та просив проводити без участі представника стягувача, у зв`язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні 12.05.2026, за наявними матеріалами справи. Щодо задоволення скарги ОСОБА_1 та прийняття остаточного рішення у справі покладається на розсуд суду. Також повідомив, що заборгованість у ОСОБА_1 за кредитним договором №KIQ0G0000000107 від 03.10.2007 відсутня.

Державний виконавець - Начальник Обухівського ВДВС в Обухівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) - Гаврилюк О.С. свій відзив по справі та пояснення до суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У силу ч. ч. 1 та 2 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження".

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження").

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна (ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання встановлено статтею 12 Закону. Відповідно до частини першої зазначеної статті виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Натомість, як зазначено в ч. 1 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Так, арешт, накладений у межах виконавчого провадження, з огляду на фактичне завершення останнього та виплату боржником боргів перед стягувачем та перенесення матеріалів вказаного виконавчого провадження до архіву, втратило свою актуальність, як засіб забезпечення реального виконання рішення, а тому підстави для продовження його існування відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 сформував таку правову позицію: застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті і Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише/законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Верховний Суд вважає, що незняття ДВС арешту з майна боржника за умови виконання ним рішення суду поза межами виконавчого провадження є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби і порушене право боржника підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Враховуючи зазначене, скаргу слід задовольнити та зобов`язати начальника Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаврилюка О.С. неправомірними та зобов`язати цю посадову особу скасувати арешт усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладеного 10.02.2015 ВДВС Ржищівського міського управління юстиції у виконавчому провадженні №46406855 з подальшим внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових права на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України, статтями 16, 19, 68-70, 74 Закону України "Про виконавче провадження", статтями 27, 42, 383-387 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу задовольнити повністю.

Визнати дії начальника Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаврилюка О.С. неправомірними та зобов`язати цю посадову особу скасувати арешт усього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , накладеного 10.02.2015 ВДВС Ржищівського міського управління юстиції у виконавчому провадженні №46406855 з подальшим внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових права на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р.М. Павленко