Ухвала суду № 136471962, 12.05.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/4804/26

Провадження №4-с/369/96/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Янченка А.В. за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Моторне (транспортне) страхове бюро України, на бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна боржника,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, уточненою в подальшому, в якій просив визнати неправомірною та протиправною бездіяльність Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невчинення дій зі зняття арештів/обтяжень з його майна після повного виконання судового рішення, зобов`язати усунути порушення його прав та вилучити відповідні записи про обтяження з державного реєстру.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 березня 2026 року відкрито провадження у справі № 369/4804/26 за вказаною скаргою, призначено її до розгляду та витребувано у Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копії матеріалів виконавчих проваджень № 53408135 та № 17797188.

Зі змісту уточненої скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2009 року у справі № 2-3869/09 з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України стягнуто 13 207,10 грн матеріальної шкоди. На виконання вказаного рішення 26 січня 2010 року видано виконавчий документ № 2-3869/09.

Судом установлено, що на підставі одного й того самого виконавчого документа органом державної виконавчої служби у різний час відкривалися виконавчі провадження а саме, № 17797188 від 12 лютого 2010 року, № 32531820 від 15 травня 2012 року та № 53408135 від 21 лютого 2017 року.

У межах примусового виконання виконавчого документа № 2-3869/09 від 26.01.2010 року на майно заявника були накладені арешти, що підтверджується відомостями з державного реєстру, а саме запис про обтяження № 9586548, зареєстрований 04 березня 2010 року, підстава обтяження постанова про відкриття виконавчого провадження від 12 лютого 2010 року, об`єкт обтяження усе майно боржника в межах суми стягнення 13 207,10 грн та запис про обтяження № 9999475, зареєстрований 05 липня 2010 року, підстава обтяження постанова про відкриття виконавчого провадження від 12 лютого 2010 року, об`єкт обтяження усе майно боржника в межах суми стягнення 13 207,10 грн.

Із наведеного випливає, що обидва спірні арешти/обтяження були накладені саме у зв`язку з виконанням виконавчого документа № 2-3869/09 від 26 січня 2010 року та мають похідний характер від примусового виконання рішення суду у справі № 2-3869/09.

Судом також установлено, що 21 лютого 2017 року на підставі того самого виконавчого документа було відкрито виконавче провадження № 53408135, у межах якого також вживалися заходи примусового виконання.

Як зазначено у скарзі, після отримання у 2017 році інформації про відкриття виконавчого провадження №53408135 заявник сплатив заборгованість за виконавчим документом у повному обсязі, включаючи витрати виконавчого провадження та виконавчий збір. Ця обставина узгоджується зі змістом постанови старшого державного виконавця від 13 квітня 2020 року, відповідно до якої виконавче провадження № 53408135 закінчено у зв`язку з повним погашенням заборгованості. У цій же постанові державним виконавцем постановлено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.

Отже, факт повного виконання рішення суду та закінчення останнього виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа № 2-3869/09 є встановленим, а тому законна мета збереження арешту майна боржника відпала.

Разом із тим, попри закінчення виконавчого провадження № 53408135, записи про обтяження № 9586548 та № 9999475 залишилися чинними у державному реєстрі. Суд оцінює цю обставину як таку, що свідчить про невиконання органом державної виконавчої служби свого прямого обов`язку, встановленого законом.

У судове засідання 29.04.2026 року скаржник, представник стягувача та державний виконавець не з`явилися, причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином, неявка яких у відповідності до ч. 2 ст. 450 Цивільного процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду скарги.

Представник скаржника подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явилися всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дана ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 09 березня 2026 року представником заявника було направлено адвокатський запит до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з вимогою надати інформацію щодо статусу виконавчих проваджень, які стали підставою накладення арештів, та вжити заходів щодо скасування записів про обтяження.

У відповіді державного виконавця від 11 березня 2026 року № 16768 зазначено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 32531820, однак спірні арешти зареєстровані 04 березня 2010 року та 05 липня 2010 року, тоді як саме це виконавче провадження відкрито лише 15 травня 2012 року, у зв`язку з чим зняття арештів у межах виконавчого провадження № 32531820 визнано неможливим.

У відповіді державного виконавця від 11 березня 2026 року № 16744 зазначено, що з відомостей записів про обтяження № 9586548 та № 9999475 неможливо встановити номер виконавчого провадження, у межах якого арешти були накладені, хоча підставою обтяження в обох випадках прямо вказано постанову про відкриття виконавчого провадження від 12 лютого 2010 року.

Надаючи оцінку вищенаведеним обставинам суд звертає увагу на те, що твердження державного виконавця про неможливість зняття арештів у межах виконавчого провадження № 32531820 фактично підтверджує, що спірні арешти не були накладені в межах цього провадження, оскільки дата їх реєстрації передує даті його відкриття.

Щодо твердження про неможливість встановити номер виконавчого провадження не спростовує самого факту, що обидва арешти були накладені саме на підставі постанови державного виконавця від 12 лютого 2010 року про відкриття виконавчого провадження. За матеріалами справи виконавче провадження № 17797188 відкрито саме 12 лютого 2010 року. Отже, доводи заявника про те, що обтяження № 9586548 та № 9999475 пов`язані саме з виконавчим провадженням № 17797188, є послідовними, логічними та узгоджуються з хронологією подій.

Якщо орган державної виконавчої служби через недоліки обліку, архівування чи оформлення реєстраційних записів не може точно ідентифікувати номер конкретного виконавчого провадження, це не звільняє його від обов`язку зняти арешт/скасувати обтяження, якщо встановлено, що арешт накладено у зв`язку з виконанням певного виконавчого документа, усі виконавчі провадження які відкривались на підставі цього виконавчого документа є закінченими а заборгованість за цим виконавчим документом погашена у повному обсязі.

Посилання органу державної виконавчої служби на необхідність звернення заявника до суду не усуває і не замінює обов`язку державного виконавця діяти відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Перекладення на заявника тягаря усунення наслідків бездіяльності самого органу державної виконавчої служби є неправомірним.

Судом також установлено, що всі виконавчі провадження, відкриті на підставі виконавчого документа № 2-3869/09 від 26 січня 2010 року були закінчені, а грошові суми, що підлягали стягненню, сплачені в повному обсязі. Ця обставина має вирішальне правове значення, оскільки виключає наявність у державного виконавця правових підстав для подальшого обмеження права власності заявника.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається, а інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення скасовуються.

Зазначена норма є імперативною та не залишає державному виконавцю дискреції щодо вирішення питання, чи знімати арешт після закінчення виконавчого провадження. Встановлений законом обов`язок підлягає безумовному виконанню.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Подальше збереження арештів на все майно заявника після повного виконання рішення суду та завершення всіх виконавчих проваджень є невиправданим і непропорційним втручанням у право заявника на мирне володіння своїм майном, позбавляє його можливості вільно розпоряджатися належним йому майном та суперечить правовій природі арешту як тимчасового заходу забезпечення виконання рішення.

Суд погоджується з доводами скарги про те, що бездіяльність органу державної виконавчої служби у цій справі має триваючий характер. Порушення права заявника не обмежилося одноразовою дією чи рішенням, а продовжується доти, доки у державному реєстрі зберігаються записи про арешти та орган державної виконавчої служби не вчиняє дій щодо їх припинення. Тому підстав для висновку про пропуск строку звернення до суду, передбаченого статтею 449 ЦПК України, суд не вбачає.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що письмові відповіді органу державної виконавчої служби, якими фактично підтверджено відмову у знятті арештів, датовані 11 березня 2026 року, що саме по собі свідчить про дотримання заявником строку на звернення до суду.

Доводи заявника про те, що арешти існують тривалий час і продовжують обмежувати його у здійсненні правомочностей власника, суд вважає обґрунтованими. Тривале існування арешту за відсутності відкритого виконавчого провадження та після виконання рішення суду свідчить не про належне забезпечення виконання рішення, а про неправомірне продовження обмеження майнових прав особи.

За таких обставин скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 447451 ЦПК України, статтями 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 317, 319 ЦК України, статтею 41 Конституції України, суд,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Моторне (транспортне) страхове бюро України, на бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна боржника задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у невчиненні дій щодо зняття арештів з майна ОСОБА_1 , накладених під час виконання виконавчого документа № 2-3869/09 від 26 січня 2010 року, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області.

Зобов`язати Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути порушення прав ОСОБА_1 шляхом зняття арештів з його майна, а саме обтяжень № 9586548, зареєстрованого 04 березня 2010 року та № 9999475, зареєстрованого 05 липня 2010 року.

Зобов`язати Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити всі передбачені законом дії, необхідні для припинення зазначених обтяжень та вилучення відповідних записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили у прядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Повна ухвала складена: 12.05.2026 року.

Суддя А.В. Янченко