Ухвала суду № 136471442, 11.05.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5196/26

1-кп/357/764/26

У Х В А Л А

про призначення справи до судового розгляду

11.05.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор: ОСОБА_3 ,

представник потерпілої ОСОБА_4 : адвокат ОСОБА_5 ,

власник майна: ОСОБА_6 ,

представник позивача: ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисник: ОСОБА_8 ,

обвинувачений: ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні залі суду №8 м. Біла Церква Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025111030001390, внесеному 16.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

У С Т А Н О В И В :

Суть питання, що вирішується ухвалою.

31.03.2026 до судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025111030001390, внесеному 16.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Ухвалою суду від 31.03.2026 за вищевказаним кримінальним провадженням призначено підготовче судове засідання на 29.04.2026, яке відкладалось та 11.05.2026 на розгляд винесено питання регламентовані статтями 314-316 КПК України.

Позиція сторін та інших учасників.

Прокурор в судовому засіданні вважала, що обвинувальний акт підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки справа підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області, підстав для повернення обвинувального акту прокурору немає, оскільки обвинувальний акт складений відповідно до вимог КПК України.

Захисник ОСОБА_8 вважав, що обвинувальний акт складений з порушенням вимог, передбачених ст. 291 КПК України, а саме в обвинувальному акті не вказано анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), зокрема така інформація відсутня щодо ОСОБА_6 . Зазначені відомості необхідні для того, щоб у відповідності до ст. 56 КПК України, потерпіла особа була завчасно судом проінформована про час і місце судового розгляду та реалізувала своє право на участь в судовому засіданні, брала участь у безпосередній перевірці доказів, та реалізувала інші права передбачені ч. 3 ст. 56 КПК України. Таким чином, обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України щодо обов`язковості зазначення відомостей про анкетні дані потерпілого. У зв`язку з чим просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_9 в підготовчому судовому засіданні клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору підтримав.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_5 та представник позивача ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду не заперечували, щодо клопотання про повернення обвинувального акта прокурору заперечували.

Власник майна ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду та щодо клопотання про повернення обвинувального акта прокурору покладалась на розсуд суду.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні зазначив, що обвинувальний акт складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, вважає, що підстави для повернення обвинувального акта відсутні.

Крім того, представником потерпілої ОСОБА_4 , адвокатом ОСОБА_5 , подано позовну заяву про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення, у якій просить стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 заподіяну моральну шкоду на суму 500 000, 00 грн.

Також, в підготовчому судовому засіданні представником позивача ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_10 , заявлений цивільний позов. Представник просить залучити приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», код ЄДРПОУ 22868348 до участі у справі в якості цивільного відповідача. Стягнути із ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_10 суму в розмірі 250 000 гри. Стягнути із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди суму в розмірі 67 598,50 грн. Стягнути із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, суму в розмірі 80 000 грн. Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 понесені процесуальні витрати, остаточна сума яких буде надано до виходу суду в нарадчу кімнату.

Разом з тим, захисник ОСОБА_8 , в підготовчому судовому засіданні просив замінити відповідача ОСОБА_9 за позовом ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, на належного відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна», обґрунтовуючи це тим, що на момент ДТП, яка сталася 15.06.2025, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу FORD Transit, р/н НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_9 і в салоні якого перебувала пасажир ОСОБА_4 , була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс» відповідно до полісу № 226362128 від 08.01.2025. Згідно з розділом 8 страхового договору, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілих осіб, становить: на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих - 5 000 000 (п`ять мільйонів) грн.; на одну потерпілу особу - 500 000 (п ятсот тисяч) грн. Відтак, з огляду на положення ст. 1194 Цивільного кодексу України, ст. ст. 18, 20-24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» належним відповідачем за шкоду, завдану здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, якщо вона не перевищує розмір страхової суми, є страхова компанія. Таким чином, оскільки заявлена ОСОБА_4 сума відшкодування не перевищує суму страхової (регламентної) виплати на одного потерпілого, в межах цієї суми здійснювати відшкодування має саме страховик ПрАТ «СК «Євроінс».

Прокурор не заперечувала щодо приєднання цивільних позовів та залучення співвідповідача. щодо клопотання про заміну відповідача покладалась на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав клопотання захисника про заміну відповідача.

Представник позивач ОСОБА_7 щодо клопотання про заміну відповідача покладався на розсуд суду.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_5 щодо клопотання щодо приєднання цивільного позову, залучення співвідповідача та про заміну відповідача покладався на розсуд суду.

Власник майна ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні щодо приєднання цивільниз позовів, залучення співвідповідача та про заміну відповідача покладалась на розсуд суду.

Крім цього представником потерпілої ОСОБА_4 , адвокатом ОСОБА_5 , заявлено клопотання про накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 7124681000:04:001:0296, площею 0,25 га, що знаходиться за адресою Черкаська область, Христинівський район, с. Велика Севастянівка, вул. Цегельна, земельна ділянка 59, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1713231571246; земельну ділянку кадастровий номер 7124681000:04:001:0297, площею 0,517 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1713246371246; земельну ділянку кадастровий номер 0521284300:02:000:0452, площею 0,7542, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2865038405212, які належать обвинуваченому ОСОБА_9 з метою забезпечення цивільного позову заявленого потерпілою у цьому кримінальному провадженні про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_9 моральної шкоди на суму 500 000,00 грн. посилаючись на те, що невжиття заходів щодо арешту цього майна може призвести до втрати або передачі такого майна третій особі, внаслідок чого, потерпіла втратить можливість на відшкодування завданої їй шкоди.

При цьому, у своєму клопотанні адвокат посилається на те, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23 квітня 2026 рорку на праві власності належить обвинуваченому ОСОБА_9 , (РНОКПП НОМЕР_2 ): земельна ділянка кадастровий номер 7124681000:04:001:0296, площею 0,25 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1713231571246, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 251 887, 85 грн; земельна ділянка кадастровий номер 7124681000:04:001:0297, площею 0,517 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1713246371246, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 15 736, 91 грн. ; земельна ділянка кадастровий номер 0521284300:02:000:0452, площею 0,7542, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2865038405212, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 31148, 30 грн.

Прокурор не заперечувала проти задоволення клопотання про накладення арешту на майно.

Представник позивача ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання про накладення арешту на майно.

Захисник ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_9 та власник майна ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти задоволення заявленого представником потерпілої клопотання про накладення арешту на майно.

Захисник ОСОБА_8 в обґрунтування заперечень зазначив, що позовна заява ОСОБА_4 не містить належного обґрунтування розміру заявленого відшкодування в сумі 500 000,00 грн. та доказів, які б його підтверджували. Жодних доказів понесених витрат на лікування до позовної заяви не додано. Так само відсутні докази, які б підтвердили вид і глибину душевних страждань потерпілої, тривалість негативних наслідків, істотність вимушених змін у її житті та інші обставини, які враховувались потерпілою при визначенні саме такого розміру відшкодування моральної шкоди.

Відтак, заявлена в позові сума 500 000 грн. є не обґрунтованим розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а виключно суб`єктивною оцінкою потерпілої та її представника.

Крім того, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу FORD Transit, р/н НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_9 і в салоні якого перебувала пасажир ОСОБА_4 , була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс» відповідно до полісу № 226362128 від 08.01.2025

Згідно з розділом 8 страхового договору, розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілих осіб, становить: на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих - 5 000 000 (п`ять мільйонів) грн.; на одну потерпілу особу - 500 000 (п`ятсот тисяч) грн.

Таким чином, оскільки заявлена ОСОБА_4 сума відшкодування не перевищує суму страхової (регламентної) виплати на одного потерпілого, в межах цієї суми здійснювати відшкодування має саме страховик ПрАТ «СК «Євроінс».

Травмування ОСОБА_4 та, як наслідок, завдання їй шкоди, сталося при дорожньо-транспортній події, в ході якої відбулась взаємодія двох джерел підвищеної небезпеки, а саме контактування автомобіля FORD Transit, р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_9 та автомобіля КІА К5, р/н НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_10 , які рухалися в попутному напрямку у сусідніх смугах руху. Відтак, в силу вимог ч. 2 ст. 1188 ЦК України, навіть за умови перевищення розміром відшкодування страхового ліміту (страхової суми), обов`язок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, має бути покладений на водіїв обох транспортних засобів, а не тільки на водія ОСОБА_9 .

Таким чином, вважає, що відсутні підстави для застосування арешту майна у зв`язку з відсутністю обґрунтованого розміру заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди, наявністю обов`язку відшкодування такої шкоди не лише в обвинуваченого, а в інших осіб, не співмірністю вартості майна, про арешт якого заявлене клопотання, із розміром відшкодування, яке може бути стягнуто з ОСОБА_9 за результатами розгляду цивільного позову.

Крім цього, власником майна ОСОБА_6 подано клопотання про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.06.2025 у справі № 357/9174/25 (провадження № 1-кс/357/1281/25) у кримінальному провадженні №12025111030001390 від 16.06.2025 на тимчасово вилучений під час огляду місця події 15.06.2025 за адресою: Київська обл., автодорога М-05 сполученням Київ-Одеса км 101+200 метрів, автомобіль марки «Ford» модель «transit» номерний знак НОМЕР_1 , володільцем якого є ОСОБА_6 .

В обґрунтування клопотання посилається на те, що як вбачається з ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.06.2025 у справі №357/9174/25 (провадження № 1-кс/357/9174/25) арешт накладено на тимчасово вилучений під час огляду місця події 15.06.2025 за адресою: Київська обл., автодорога М-05 сполученням Київ-Одеса км 101+200 метрів, автомобіль марки «Ford» модель «transit» номерний знак НОМЕР_1 , володільцем якого є ОСОБА_6 , із забороною користування та розпорядження вказаним автомобілем саме як на речовий доказ та виключно з метою збереження речового доказу. Проте, під час надання стороні захисту доступ до матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, вказаний транспортний засіб стороні захисту не відкривався, як речовий доказ для ознайомлення, та доступ до нього не надавався незважаючи на те, що він був вилучений та знаходився під контролем сторони обвинувачення.

Таким чином, ОСОБА_6 вважає, що на даний час, необхідність в утримання транспортного засобу стороною обвинувачення відпала, оскільки вилучений автомобіль марки «Ford» модель «transit» номерний знак НОМЕР_1 , володільцем якого є ОСОБА_6 не був відкритий стороні захисту як речовий доказ у порядку ст. 290 КПК України, що свідчить про те, що суд не має права допустити відомості, що містяться в ньому, як докази. Подальше перебування вказаного транспортного засобу у сторони обвинувачення порушують право власності та право на мирне володіння своїм майном, що є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання про скасування арешту майна.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_5 та представник позивача ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання про скасування арешту майна.

Захисник ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні не заперечували проти задоволення заявленого клопотання про скасування арешту майна.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із вказаних питань.

Щодо клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

Пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. При цьому необхідно звернути увагу, що законодавець встановлює не обов`язок суду, а саме право повернути обвинувальний акт прокурору (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).

У світлі вищезазначеної норми вбачається, що для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, закріплено у ч. 2 ст. 291 КПК України. До них належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).

Крім цього, за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додаються: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Дослідивши поданий у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт, суд дійшов висновку, що вищевказані вимоги до нього стороною обвинувачення дотримані в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025111030001390 від 16.06.2025 містить відомості, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний слідчим та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.

Оцінюючи доводи сторони захисту в частині аргументів про те, що що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України щодо обов`язковості зазначення відомостей про анкетні дані потерпілого, а саме в обвинувальному акті не вказано анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), зокрема така інформація відсутня щодо ОСОБА_6 , суд заначає, що ОСОБА_6 до слідчого судді зі скаргою не бездіяльність слідчого щодо нерозгляду її заяви від 24.03.2026 про залучення її як потерпілої, не зверталася, в підготовчому судовому засіданні була присутня, заяв чи клопотань про заслучення її в якості потерпілої не подавала, з чого вбачається, що ОСОБА_6 не мала реального наміру в отриманні процесуального статусу потерпілої у кримінальному провадженні. Вищезазначене породжує обґрунтовані сумніви у справжності такого наміру та дає підґрунтя вважати, що вказана позиція є одним із способів захисту обраним адвокатом обвинуваченого і немає нічого спільного щодо невідповідності обвинувального акту вимогам КПК України.

Отже, на переконання суду, вказана позиція захисника, не може бути підставою для повернення обвинувального акту.

Відповідно до викладеного, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для повернення обвинувального акта прокурору, обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України, підстав для повернення обвинувального акта прокурору судом не вбачається і тому суд вважає, що клопотання про повернення обвинувального акта прокурору задоволенню не підлягає.

Отже, суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, вважає, що згідно зі статтями 315, 316 КПК України, справа підлягає призначенню до судового розгляду, з огляду на таке.

Під час підготовчого судового засідання не встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.

Отже суд вважає, що підстав для повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України немає.

Підстав для закриття провадження немає. Обвинувальний акт складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.

Кримінальне провадження підсудне Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.

Серед іншого, визначено, що судовий розгляд з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити у відкритому судовому засіданні, судом одноособово, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Так, у підготовчому судовому засіданні, відповідно до положень ч. 2 ст. 318, пунктів 19, 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України, судом визначено коло осіб з боку обвинувачення, потерпілих та захисту, які братимуть участь у судовому розгляді.

Установлено, що підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Щодо цивільних позовів.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.

Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства (ч. 4 ст. 128 КПК України).

Дослідивши подану заяву, суд вважає, що позовна заява відповідає формальним вимогам статей 175, 177 ЦПК України, відповідає вимогам щодо форми та змісту. Суд також не встановив передбачених статтями 185, 186 ЦПК України підстав для відмови у відкритті провадження.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Згідно з ст. 62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Оскільки цивільні позови заявлено до початку судового розгляду кримінального провадження, а їх форма та зміст відповідають вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства, є всі підстави для їх прийняття та вирішення в порядку ст. 129 КПК України за наслідками розгляду судового провадження.

Вирішуючи питання про залучення ПрАТ «СК «Євроінс» співвідповідачем у даному кримінальному провадженні, суд виходить з наступного.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу FORD Transit, р/н НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_9 і в салоні якого перебувала пасажир ОСОБА_4 , була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс» відповідно до полісу № 226362128 від 08.01.2025

Згідно з ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Питання щодо залучення до участі у розгляді цивільного позову співвідповідача чи третьої особи КПК України не врегульовані, а відтак при вирішенні даного питання суд послуговується нормами ЦПК України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача залучити до участі у ній співвідповідача.

Як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі від 20 серпня 2015 року по справі №5-1803км15, при вирішенні цивільного позову у кримінальних провадженнях, пов`язаних із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мають враховуватись положення законодавства, яке визначає механізм страхового відшкодування та передбачає одночасну участь у справі, в яких мало місце страхування цивільно-правової відповідальності, і фізичної особи, і страховика.

При пред`явленні позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до заподіювача шкоди у відповідному розмірі (Ухвала ВССУ від 07 жовтня 2015 року, справа №5-1905км15).

Враховуючи викладене, а також положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд вважає за необхідне залучити ПрАТ «СК «Євроінс» як співвідповідача, оскільки частина позовних вимог заявлена до вказаної страхової компанії.

Разом з тим, клопотання захисника обвинуваченого про заміну відповідача ОСОБА_9 за позовом ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, на належного відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» на думку суду є необґрунтованим, оскільки відповідно до вимог ст. 51 ЦПК України залучення до участі у справі співвідповідачів або заміна неналежного відповідача можлива лише за клопотанням позивача.

Щодо клопотання про накладення арешту на майно обвинуваченого.

Так, з метою забезпечення цивільного позову заявленого потерпілою у цьому кримінальному провадженні про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_9 моральної шкоди на суму 500 000,00 грн. представником потерпілої ОСОБА_4 , адвокатом ОСОБА_5 , заявлено клопотання про накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 7124681000:04:001:0296, площею 0,25 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1713231571246 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки 251 887, 85 грн) земельну ділянку кадастровий номер 7124681000:04:001:0297, площею 0,517 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1713246371246 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки 15 736, 91 грн.); земельну ділянку кадастровий номер 0521284300:02:000:0452, площею 0,7542, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2865038405212, які належать обвинуваченому ОСОБА_9 (нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 31148, 30 грн).

Як вбачається з вищевказаного клопотання представник потерпілого просить накласти арешт на вказане майно ОСОБА_9 в межах ціни позову, яка складає сума 500 000 грн.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 171 КПК України у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна обвинуваченого, для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен серед іншого враховувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Частинами 6, 7 ст. 170 КПК України передбачено, що в такому випадку арешт накладається на майно обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. У разі задоволення цивільного позову суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Згідно з ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Конституцією України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Окрім того, відповідно до п. п. 6, 7 Постанови Пленуму ВСУ №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, особам які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З огляду на вказані вимоги законодавства, суд враховує, що цивільним позивачем заявлено позов про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним злочином на загальну суму 500 000 грн.

На даній стадії судового розгляду суд не може вдаватись в оцінку обґрунтованості заявлених вимог та їх розміру, тому застосовує принцип співрозмірності між майном, на яке клопочуть накласти арешт та гіпотетичною шкодою завданою кримінальним правопорушенням.

Посилання захисника ОСОБА_8 на те, що позовна заява ОСОБА_4 не містить належного обґрунтування розміру заявленого відшкодування, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання з такої підстави, оскільки питання щодо обґрунтованості розміру цивільного позову у кримінальному провадженні вирішується судом за наслідками розгляду кримінального провадження. Як й питання щодо належного відповідача, доведеності факту шкоди та механізму її спричення потерпілому.

З оглядуна викладене суд вважає, що з метою запобігання відчуження належного обвинуваченому майна, з метою забезпечення відшкодування моральної шкоди в разі задоволення позову, є підстави забезпечити позов шляхом арешту зазначеного майна частково, а саме щодо земельної ділянки кадастровий номер 7124681000:04:001:0296, площею 0,25 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1713231571246.

На думку суду, такий спосіб арешту на дане майно в найбільшій мірі відповідатиме завданням арешту майна та є найменш обтяжливим для його власника.

Щодо клопотання про скасуваня арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінального протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.06.2025 у справі № 357/9174/25 (провадження № 1-кс/357/1281/25) у кримінальному провадженні №12025111030001390 від 16.06.2025 накладено арешт на тимчасово вилучений під час огляду місця події 15.06.2025 за адресою: Київська обл., автодорога М-05 сполученням Київ-Одеса км 101+200 метрів, автомобіль марки «Ford» модель «transit» номерний знак НОМЕР_1 , володільцем якого є ОСОБА_6 .

При цьому, як слідує з дослідженої ухвали слідчого судді від 19.06.2025, арешт накладено у зв`язку з тим, що вказане майно відповідало критеріям речових доказів, визначеним статтею 98 КПК України, а тому з метою збереження, підлягало арешту.

Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

За змістом п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, зокрема, питання щодо подальшої юридичної долі майна, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.

Беручи до уваги те, що судовий розгляд по кримінальному провадженню триває, вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, на нього накладений арешт, заявником не доведено необґрунтованість накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, суд доходить до переконання, що досліджуване клопотання є передчасним, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

Відповідно до ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне доручити Білоцерківському районному відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» міста Києва та Київської області скласти та подати до суду досудову доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_9 .

Тим самим, підготовка до судового розгляду є завершеною.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

При визначені строку проведення судового розгляду суд враховує положення статей 28, 316 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 128, 170-174, 291, 314-318, 369-372, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні №12025111030001390, внесеному 16.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - відмовити.

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту по кримінальному провадженню №12025111030001390, внесеному 16.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області на 20.05.2026 о 14:00 год. за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Павла Скоропадського, 4-А.

В судове засідання викликати прокурора, захисника, потерпілих, представника потерпілого, цивільного позивача та її представника, обвинуваченого.

Кримінальне провадження розглядати одноособово.

Прийняти цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення.

Прийняти цивільний позов представника ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_7 до ОСОБА_9 та ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» (ЄДРПОУ 22868348) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Залучити ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» у якості співвідповідача у даному кримінальному провадженні.

Визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_10 цивільними позивачами, а обвинуваченого ОСОБА_9 та ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» цивільними відповідачами у кримінальному проваджені №12025111030001390 від 16.06.2025.

Надати обвинуваченому ОСОБА_9 та ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» можливість подати письмовий відзиви на позовні заяви у строк, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, у порядку, передбаченому ст. ст. 178, 191 ЦПК України.

У задоволенні клопотання власниці майна ОСОБА_6 , про скасування арешту майна, - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про заміну відповідача ОСОБА_9 за позовом ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, на належного відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» - відмовити.

Клопотання представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12025111030001390, внесеному 16.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - задовольнити частково.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, що відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23 квітня 2026 року, на праві приватної власності належать ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , а саме: земельну ділянку кадастровий номер 7124681000:04:001:0296, площею 0,25 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1713231571246, шляхом заборони його відчуження та розпоряджання, як власником так і іншими третіми особами, що заявляють право вимоги на нього, в тому числі вчиняти будь-які нотаріальні, реєстраційні та виконавчі дії щодо цього майна з боку уповноважених на це службових та інших посадових осіб (державних та приватних нотаріусів, реєстраторів, виконавців, тощо).

Доручити Білоцерківському районному відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» міста Києва та Київської області підготувати в строк до 20.05.2026 досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Велика Севастянівка Христинівського району, Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 .

Роз`яснити представнику органу пробації про його права та обов`язки, визначені ст. 72-1 КПК України.

Роз`яснити обвинуваченому, що йому надається можливість брати участь у підготовці досудової доповіді. Участь особи у підготовці досудової доповіді полягає у наданні персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді.

Ухвала в частині арешт майна виконується негайно.

Ухвала суду в частині арешту майна підлягає оскарженню до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Ухвала суду в іншій частині оскарженню не підлягає. Заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

СуддяОСОБА_11