Постанова № 136471067, 11.05.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/1513/26

Провадження № 3/279/502/26 ПОСТАНОВА

Іменем України

11 травня 2026 року

Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Невмержицька О.А., з секретарем Чайківським Д.Я., за участі дистанційно адвоката Савченка В.А., розглянувши в м.Коростені в приміщенні суду справу про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає: АДРЕСА_1 , за ст.ст. 122-2 ч.1, 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В :

25.02.2026 року о 23.00 год., ОСОБА_1 , по вул. Південний Пост, 40 в м. Коростені, керував автомобілем марки JAGUAR S-TYPE номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, не чітка мова, хитка хода, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки чи у найближчому медичному закладі відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил Дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.

25.02.2026 року о 23.00 год. ОСОБА_1 по вул. Південний Пост, 40 в м. Коростені, керуючи автомобілем марки JAGUAR S-TYPE номерний знак НОМЕР_1 порушив ПДР, водію було подано сигнал про зупинку проблисковим маячком синього та червоного кольорів та спец звуковим сигналом службового транспорту про зупинку, на що не відреагував та продовжив рух, чим порушив п.2.4 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст. 122-2 ч.1 КУпАП.

Постановою суду від 09.04.2026 року справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ст.ст. 122-2 ч.1, 130 ч.1 КУпАП об`єднано в одне провадження.

Статтею 36 КУпАП України передбачено, що якщо особа вчинила кілька адмінправопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто обидва протоколи можуть бути розглянуті в одному провадження.

Захисник клопотав про закриття провадження у справі, подавши письмове клопотання, оскільки протиправно та в порушення вимог чинного законодавства щодо ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122-2 та ч.1 ст.130 КУпАП, які в свою чергу, та додані до них матеріали не можуть бути належними та допустимими доказами вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Таким чином, наявними доказами неможливо встановити винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з доведенням цього факту поза всяким розумним сумнівом, а тому справа про адміністративне правопорушення повинна бути закрита у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 та ч.1 ст.122-2 КУпАП.

В судовому засіданні захисник Савченко В.А. просив провадження у справі закрити.

Вислухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють ПДР.

Особи, які порушили ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно правової позиції ЄСПЛ у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти транспортними засобами та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Частиною 1 статті 122-2 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Частиною першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок огляду на стан сп`яніння визначений ст.266 КУпАП, а також «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103 (далі - Порядок) та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).

Відповідно до змісту ст.266 КУпАП особи, які керують траспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння чи під дією лікарських засобів, підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно п.2.5 Правил Дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.9А Правил Дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-2 ч.1 та 130 ч.1 КУпАП ствердується письмовими матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №600848 від 25.02.2026, ЕПР 1 №600847 від 25.02.2026, рапортом поліцейського, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.02.2026 року, актом огляду на стан сп`яніння від 25.02.2026 року, відеозаписом з портативного реєстратора.

Переглядом відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, вимогу поліцейських про зупинку проігнорував, поліцейськими було запропоновано пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в закладі охорони здоров`я, однак останій відмовився.

При цьому, ОСОБА_1 пояснював, що є лише пасажиром автомобіля, однак, як слідує із відеозапису він знаходився в середині автомобіля, будь-яких сторонніх осіб поруч з ним не було і автомобіль не покидали, а тому на переконання суду, такі пояснення ОСОБА_1 були надані з метою уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.

Відеозапис містить й фіксацію роз`яснення прав ОСОБА_1 , повідомлення про допущені порушення, складання адміністративних протоколів за ст. 122-2 ч.1, 130 ч.1 КУпАП.

Іншого суду не надано, як і не спростовано належними письмовими доказами.

Тобто, з аналізу матеріалів справи убачається, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень за ч.1 ст.122-2 та ч.1 ст.130 КУпАП є встановленим та підтвердженим, незважаючи на заперечення сторони захисту, суд дійшов висновку, що така версія сторони захисту є способом уникнення відповідальності за вчинене, яка спростовується дослідженими у справі доказами.

Судом також зауважується, що згідно ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Також згідно з приписами пункту першого частини першої статті 40 Закону України "Про національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення. Доводи захисника про неналежність та недопустимість відеозапису є необґрунтованими, долучений до протоколу відеозапис суд вважає належним та допустимим доказом у справі.

Доводи сторони захисту про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним, що може бути підставою для визнання відеозапису недопустимим, оскільки на такому зафіксовано в повному обсязі обставини, що підлягають з`ясуванню та дають можливість встановити в діях особи наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 та ч.1 ст.130 КУпАП, є безпідставними. Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які би свідчили про те, що такий, у розумінні ст.251 КУпАП, є неналежним доказом у справі. Вказаний відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст.266 КУпАП.

Пояснення та зміст відеофайлів також підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду як на місці зупинки, так і слідувати до медичного закладу для проходження відповідного огляду, при цьому ознаки його перебування у стані алкогольного сп`яніння були явними та очевидними.

Не вбачає суд підстав і для повернення матеріалів справи на дооформлення.

Незважаючи на заперечення сторони захисту факту керування ОСОБА_1 автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, а з цієї причини і відсутності в його діях ознак складу правопорушення, суд дійшов висновку, що така версія сторони захисту є неправдивою та розцінює як форму захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності, оскільки спростовується дослідженими у справі доказами.

На заперечення сторони захисту про те, що автомобілем ОСОБА_1 не керував, суд зауважує також наступне:

Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п.27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Отже, під керуванням транспортним засобом слід розуміти такі технічні дії водія, як приведення транспортного засобу в рух, зрушення його з місця, переміщення транспортного засобу в просторі, під час чого здійснюються різні маневри, в тому числі зупинка та стоянка транспортного засобу.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, під час руху - зміна напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу, відповідно і припинення руху такого засобу, та припинення руху, тобто зупинка та стоянка як приведення транспортного засобу у статичний стан.

У тому разі, якщо транспортний засіб виявлено не в місці його постійного паркування (гараж або інше місце парковки як місце, де фактично зберігається транспортний засіб до та після його використання), то керування таким транспортним засобом як переміщення його у просторі до іншого, відмінного від його парковки, місця презюмується. Тому, керуванням транспортним засобом є дії водія, які пов`язані як безпосередньо з фізичним його переміщенням у просторі у виді фізичного руху, так і інші, пов`язані з цим процесом дії, у томі числі зупинка транспортного засобу, як припинення його фізичного переміщення у просторі.

Отже, виявлення транспортного засобу у іншому, ніж місце його постійного паркування, місці беззаперечно свідчить про те, що водій такого транспортного засобу здійснював керування ним. Тому, для висновку про те, що певна особа не керувала транспортним засобом, слід встановити, що саме така особа не здійснювала функції водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця, переміщення в просторі та припинення руху, а не сам факт того, що під час виявлення правопорушення транспортний засіб не перебував у русі (за кермом), тобто водій здійснював лише одну з функцій керування ним.

Оскільки суд дійшов беззаперечного висновку про те, що ОСОБА_1 як водій здійснив переміщення транспортного засобу до місця його зупинки, перебував в ньому, то такі дії охопюються поняттям "керування транспортним засобом".

Обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, відсутні.

Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Призначаючи ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд відповідно до ст.33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу того, хто його вчинив, ступінь його вини, майновий стан, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, яке є умисним і має значну суспільну небезпеку.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що для виправлення ОСОБА_1 , а також з метою загальної та спеціальної превенції у даному випадку необхідно застосувати в межах санкції статті, з урахування ст.36 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Керуючись ст.ст. 36,40-1,122-2,130,283,284 КУпАП, ЗУ "Про судовий збір",

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 122-2 ч.1, 130 ч.1 КУпАП та накласти на нього стягнення:

за ст.122-2 ч.1 КУпАП у виді штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п`ятдесят три) гривни;

за ст.130 ч.1 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Остаточне стягнення за сукупності правопорушень призначити за правилами ч.2 ст.36 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, який підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач ГУК у Житомир обл./Житомир обл./21081300/, код за ЄДРПОУ 37976485, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача UA368999980313060149000006001, код класифікації доходів бюджету 21081300), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 665,60 грн. судового збору.

Судовий збір підлягає стягненню на розрахунковий рахунок: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги і може бути звернута до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, перебіг яких зупиняється в разі оскарження постанови до розгляду скарги (подання прокурора).

У разі несплати правопорушником штрафу протягом 15-и днів з дня отримання постанови, а в разі її оскарження (внесення подання) - протягом 15-и днів з дня отримання повідомлення про залишення скарги (подання) без задоволення, постанова підлягає примусовому виконанню, у порядку якого з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір зазначеного у постанові штрафу та витрати на облік правопорушення.

Суддя: Невмержицька О.А.