Ухвала суду № 136469524, 11.05.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

11 травня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/477/26

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 6074/26 від 28.04.2026 р.) Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» (54034, м. Миколаїв, вул. Ковальська, 199; код ЄДРПОУ 32459822) до фізичної особи Андрейчева Андрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості в загальній сумі 57745,34 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Миколаївкомунтранс» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою фізичної особи Андрейчева Андрія Миколайовича про стягнення заборгованості за договором №15 про тимчасове зберігання майна від 30.12.2013 р. за спірний період, а саме з 01.01.2018 року по 30.11.2023 року в розмірі 57745,34 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №15 про тимчасове зберігання майна від 30.12.2013 р. в частині виконання зобов`язань з оплати за надані послуги за період з 01.01.2018 по 30.11.2023 в порядку та розмірі, встановленому договором, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі у розмірі 57745,34 грн.

Наразі в позовній заяві КП «Миколаївкомунтранс» зазначає про укладення ним договору №15 про тимчасове зберігання майна від 30.12.2013 р. з ФОП Андрейчевим Андрієм Миколайовичем, який припинив підприємницьку діяльність станом на дату подання позову. З огляду на те, що зобов`язання з вказаного договору не припинились, а залишаються за фізичною особою позивачем пред`явлено позов до господарського суду.

За загальними правилами, визначеними в ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Наразі в ч. 3 ст. 27 ГПК України передбачено, що для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.

Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.

Якщо особа змушена була покинути своє місце проживання через збройний конфлікт, тимчасову окупацію та стала на облік як ВПО, то в даному випадку спір за участю такої особи розглядається за місцем реєстрації особи як ВПО (постанова Об`єднаної палати КЦС ВС від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21).

Відповідно до інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери №2723292 від 11.05.2026 зареєстрованим місцем перебування фізичної особи Андрейчева Андрія Миколайовича є АДРЕСА_2 .

За таких обставин, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду за зареєстрованим у встановленому порядку місцем перебування відповідача фізичної особи Андрейчева Андрія Миколайовича, що за територіальною юрисдикцією (підсудністю) віднесено до компетенції Господарського суду Одеської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

При цьому суд зауважує, що передача справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом.

В силу вимог ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом, при цьому обов`язковим є дотримання правил юрисдикції (підсудності), визначених в параграфі 3 глави 2 ГПК України.

Європейський суд з прав людини у справі Устименко проти України (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Також Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви N 29458/04, N 29465/04) зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Така ж позиція наведена Європейським судом з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria", де крім цього вказано, що поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовна заява Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» до фізичної особи Андрейчева Андрія Миколайовича про стягнення заборгованості в загальній сумі 57745,34 грн. (вх. № 6074/26 від 28.04.2026 р.) підлягає направленню для розгляду за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 31, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» до фізичної особи Андрейчева Андрія Миколайовича про стягнення заборгованості в загальній сумі 57745,34 грн. з додатками (вх. № 6074/26 від 28.04.2026 р.) направити для розгляду за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Ухвалу складено та підписано 11.05.2026 року у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 04.05.2026 по 08.05.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва