Рішення № 136468835, 04.05.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.05.2026 Справа №905/116/26

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» (19200, Черкаська область, м.Жашків, вул.Промислова, 1, код ЄДРПОУ 31961067)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» (84122, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Незалежності, 11, код ЄДРПОУ 40111046)

про стягнення 452336,76 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Украгро НПК», м.Жашків звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд», м.Слов`янськ про стягнення грошових коштів в сумі 452336,76 грн, з яких 203764,80 грн - заборгованість за договором зберігання №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022, 183757,13 грн - пеня, 17178,34 грн - 3% річних та 47636,49 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору зберігання №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 03.03.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/116/26, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві б/н від 18.03.2026 на позовну заяву проти задоволення позову заперечував з посиланням на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» не отримувало акти про надання послуг за березень-травень 2023 року, позивач не надав належних доказів їх отримання відповідачем, якими могли б бути докази направлення актів поштовими відправленням Акціонерного товариства «Укрпошта».

Також, на думку відповідача, виходячи з умов п.5.4 договору №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022, сторони домовились про розмір пені, але не домовлялись про те, що цей розмір пені буде застосовуватись за кожен день прострочення виконання. Відповідач вважає, що договором зменшений розмір неустойки шляхом її виплати не за кожен день поспіль, позивачем може бути нарахована пеня один раз (один день) за одне порушення. Крім того, у відзиві відповідач посилався на приписи ст.258 Цивільного кодексу України, яка визначає спеціальну позовну давність для стягнення пені в 1 рік.

Позивач у додаткових поясненнях б/н від 27.03.2026 (що по суті є відповіддю на відзив) з доводами відповідача не погодився, зазначаючи, що у договорі не визначено порядок вручення чи направлення актів про надання послуг. В ході багаторічної співпраці між сторонами склався звичай ділового обороту щодо направлення різних документів за допомогою електронної пошти. Частина актів, що були направлені таким шляхом, підписані і оплачені. Позивач також звертав увагу на суперечливу поведінку відповідача, посилався на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України і судову практику, що визначає стандарт доказування «вірогідність доказів».

Щодо заперечень відповідача в частині нарахованої пені позивач вказував, що його розрахунок відповідає змісту ст.549 Цивільного кодексу України, якою встановлено положення про нарахування пені за кожен день прострочення виконання. В свою чергу, з огляду на законодавчі зміни, які були пов`язані з запровадженням карантину в України, строк позовної давності стосовно вимог про стягнення пені не є пропущеним.

Відповідач у додаткових поясненнях б/н від 17.04.2026 (які по суті є запереченнями на відповідь на відзив) наполягав на правомірності своєї позиції та ще раз наголошував, що ним не було отримано акти за спірний період, а позивачем протилежного належними доказами не підтверджено.

Додаткові пояснення б/н від 27.03.2026 Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК», додаткові пояснення б/н від 17.04.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» надійшли до суду з порушенням строків, які були встановлені ухвалою суду від 03.03.2026 про відкриття провадження у справі.

Разом з тим, враховуючи завдання господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуванням в судовому процесі, приймаючи до уваги, що вказані пояснення фактично є заявами по суті справи, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд враховує наведені пояснення при вирішенні цього спору та розглядає справу з урахуванням їх змісту.

28.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 28.04.2026, 04.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява б/н від 04.05.2026, у яких сторони виклали міркування щодо суті спору і надали додаткові документи.

Вказані пояснення сторін і додані до них документи (крім скріншотів електронних листів в тій частині, що надавалась разом з позовом) судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Відповідно до ч.ч.2-5, 8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Пояснення б/н від 28.04.2026 Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК», заява б/н від 04.05.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» господарським судом не витребовувались та можливість їх самостійного подання господарським процесуальним законодавством не передбачена, сторонами не обґрунтована, внаслідок чого такі пояснення не приймаються судом до уваги при розгляді цієї справи.

Одночасно, оскільки жодна із сторін не зазначила про неможливість подання долучених до цих пояснень документів у встановлений строк з причин, що не залежали від них, враховуючи приписи ст.80 Господарського процесуального кодексу України, такі докази не приймаються судом до уваги (крім скріншотів електронних листів в тій частині, що надавалась разом з позовом).

Поряд з цим, суд враховує додані до пояснень б/н від 28.04.2026 Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» скріншоти електронних листів (в тій частині, що надавалась разом з позовом), оскільки вони є якісними копіями доказів, які раніше вже були додані до матеріалів справи разом з позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 вказаного кодексу зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

В силу норм ст.628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.936 зазначеного нормативно-правового акту за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як свідчать матеріали справи, 19.05.2022 між Приватним акціонерним товариством «Украгро НПК» (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» (поклажодавець) був укладений договір зберігання №ДХ-ЄТ-02, відповідно до п.1.1 якого зберігач зобов`язаний зберігати на визначених цим договором умовах майно, яке буде передано поклажодавцем у майбутньому і повернути майно у схоронності поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач такого майна.

Згідно з п.1.2 вказаного договору майном, що буде передано на зберігання за цим договором, є мінеральні добрива. Майно передається на зберігання в упаковці (поліпропіленові мішки з поліетиленовим вкладишем по 50 кг, поліпропіленовий контейнер з поліетиленовим вкладишем типу «біг-бег» по 500 - 1000 кг тощо) та/або наливом.

Пунктом 4.1 договору №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022 передбачено, що розрахунки за надання послуг згідно з цим договором проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість:

- розмір плати по наданню послуг по зберіганню 1 (однієї) тони майна в день становить - 1,90 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 0,38 грн, разом з ПДВ - 2,28 грн;

- розмір плати по наданню послуг із приймання майна на зберігання (у випадку перевезення автомобільним транспортом/або залізничним) становить 142,500 грн без ПДВ, крім того ПДВ 28,5 грн., разом з ПДВ - 171 грн за 1 тонну;

- розмір плати по наданню послуг із відвантаження (повернення), у випадку повернення майна через перевізника та/або повернення у місці зберігання, становить - 150 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 30 грн, разом з ПДВ - 180 грн за 1 тонну.

Додатком 1 до договору №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022, що є його невід`ємною частиною, визначено перелік місць зберігання.

Відповідно до п.6.1 вказаного договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі.

Договір №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022 та додаток 1 до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб без зауважень та заперечень, що зумовило виникнення у поклажодавця та зберігача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За змістом п.п.3.1.1, 3.8 укладеного сторонами правочину майно вважається переданим на зберігання з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна. Одразу після приймання майна на зберігання, зберігач складає акт приймання-передачі майна та направляє два примірника зазначеного акту поклажодавцю для підписання останнім.

Зберігач зобов`язаний повернути майно (його частину) за першою вимогою поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився, протягом 7 календарних днів із дати отримання вимоги. Після повернення майна із зберігання сторони складають акт прийому-передачі. Датою повернення майна поклажодавцеві вважається дата повернення майна у місці зберігання за актом приймання-передачі або дата передачі майна перевізнику (п.п.3.11, 3.15, 3.16 договору №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022).

Як встановлено, відповідно до акту №19052022 від 19.05.2022 прийому-передачі майна, Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» було передано на зберігання Приватному акціонерному товариству «Украгро НПК» 1463 т карбамідно-аміачної суміші - 32.

Згідно з актом №01052023/В від 01.05.2023 прийому-передачі майна та актом №03052023/В від 03.05.2023 прийому-передачі майна Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» було повернуто зі зберігання Приватним акціонерним товариством «Украгро НПК» 1399,237 т та 63,763 т карбамідно-аміачної суміші відповідно.

З огляду на наведене, в період з 19.05.2022 до 01.05.2023 на зберіганні у Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» перебувало 1463 т мінеральних добрив поклажодавця, а в період з 02.05.2023 до 03.05.2023 - 63,763 т.

Як вказує позивач, щомісячно ним складались акти про надання послуг за договором №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022, які надсилались на електронну пошту відповідача. Акти за період з травня 2022 року по лютий 2023 року підписані сторонами та оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд». Акти за період з березня 2023 року по травень 2023 року не підписані та неоплачені. За поясненнями позивача, акти за спірний період направлялись на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд», як і попередні, і така взаємодія сторін було звичайною для спірних правовідносин.

В свою чергу, відповідач факт перебування майна на зберіганні в період з березня 2023 року по травень 2023 року не заперечував. Однак, посилався на те, що відповідні акти ним отримано не було, внаслідок чого строк виконання платіжних зобов`язань не настав. Як зазначає відповідач, направлення актів на електронну пошту Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» не є беззаперечним доказом їх дійсного отримання поклажодавцем та у визначені позивачем дати.

Надаючи оцінку доводам сторін в частині направлення (отримання) актів про надання послуг та виникнення у позивача права вимоги, суд зазначає про наступне.

Пунктом 4.3 договору №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022 визначено, що поклажодавець сплачує вартість послуг вказаних в п.4.1 на підставі наданого акту наданих послуг щомісячно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача протягом 10 банківських днів з моменту отримання акту наданих послуг.

Сторонами були підписані наступні акти про надання послуг за договором №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022 на загальну суму 953993,04 грн:

- №К202 від 31.05.2022 за період з 19.05.2022 по 31.05.2022 на суму 43363,32 грн;

- №К230 від 31.07.2022 за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 на суму 103404,84 грн;

- №К211 від 30.06.2022 за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 на суму 100069,20 грн;

- №К255 від 31.08.2022 за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 на суму 103404,84 грн;

- №К273 від 30.09.2022 за період з 01.09.2022 по 30.09.2022 на суму 100069,20 грн;

- №К314 від 31.10.2022 за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 на суму 103404,84 грн;

- №К359 від 30.11.2022 за період з 01.11.2022 по 30.11.2022 на суму 100069,20 грн;

- №К404 від 31.12.2022 за період з 01.12.2022 по 31.12.2022 на суму 103404,84 грн;

- №К8 від 31.01.2023 за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 на суму 103404,84 грн;

- №К42 від 28.02.2023 за період з 01.02.2023 по 28.02.2023 на суму 93397,92 грн.

Відповідно до наявної у матеріалах справи банківської виписки, відповідач перерахував на користь позивача 30.01.2023 - 757190,28 грн, 07.03.2023 - 196802,76 грн, що загалом становить 953993,04 грн. У призначенні платежів зазначалось: «за послуги зберігання зг. дог. №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022».

Як вказує позивач, ним також були складені акти про надання послуг за договором №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022 на загальну суму 203764,80 грн:

- акт №К162 від 31.03.2023 за період з 01.03.2023 по 31.03.2023 на суму 103404,84 грн;

- акт №К270 від 30.04.2023 за період з 01.04.2023 по 30.04.2023 на суму 100069,20 грн;

- акт №К323 від 31.05.2023 за період з 01.05.2023 по 02.05.2023 на суму 290,76 грн.

Ці акти відповідачем не підписані і не оплачені.

У розділі 7 договору зберігання №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022 були визначені наступні електронні адреси Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд»: info@eetrade.org, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У матеріалах справи наявні скріншоти направлення електронних листів, згідно з якими акти надання послуг за травень-серпень, жовтень-грудень 2022 року направлялись на адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1, за січень-травень 2023 року - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Дати направлення актів за спірний період: №К162 від 31.03.2023 - 07.04.2023, №К270 від 30.04.2023 - 10.05.2023, №К323 від 31.05.2023 - 06.06.2023.

Тобто, листування здійснювалось через електронну пошту, що є відмінною від визначеної сторонами у договорі.

При цьому, відповідач не заперечує приналежності електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» або його відповідальній особі.

Вивчення умов укладеного учасниками спору правочину дозволяє зробити висновок про те, що позивачем і відповідачем визнавалась допустимою взаємодія шляхом обміну електронними листами (п.п.3.10, 3.11, 3.13), в тому числі, у такому невідкладному випадку як повідомлення зберігачем поклажодавця про передачу майна перевізнику для його доставки.

Більше того, договір №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022 не визначає способу направлення актів наданих послуг, але встановлює обов`язок поклажодавця щодо щомісячної сплати вартості послуг (п.4.3).

На користь того, що відповідач отримав спірні акти у визначені позивачем дати також свідчить листування сторін з використанням електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1, на яку надсилались акти за попередні періоди і були оплачені відповідачем.

Наразі, розмір плати по наданню послуг залишався незмінним протягом всього строку дії договору, відповідач підписав акти про передачу майна на зберігання у травні 2022 року і його повернення у травні 2023 року, оплативши при цьому за послуги зберігання до лютого 2023 року, а отже відповідач не міг не усвідомлювати наявність у нього невиконаних платіжних зобов`язань.

Відповідно до приписів п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та основними засадами зобов`язальних правовідносин (у тому числі засадами виконання зобов`язання) є справедливість, добросовісність та розумність.

Зміст принципів справедливості, добросовісності і розумності полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту, вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту. Добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність зовнішнім (об`єктивним), і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права. Цивільне законодавство не дає визначення зазначених принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання. Тобто, укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм добросовісності по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, дотримуватись правової поведінки, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної (п.п.6.26, 6.27 постанови Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №914/2668/17).

З огляду на наведене, суд виходить з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» мало здійснити оплату наданих у березні-травні 2023 року послуг протягом 10 банківських днів, що починають відлік з наступного дня після відправлення електронних листів щодо зобов`язань спірного періоду.

Господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як поклажодавця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання зберігачем прийнятих за договором зобов`язань.

В матеріалах справи відсутні докази того, що передане на зберігання майно було повністю втрачено або пошкоджено, так само в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт застосування відповідачем передбачених законом та договором наслідків порушення зберігачем умов договору щодо порядку та строків повернення майна. Навпаки, поклажодавець прийняв майно зі зберігання без будь-яких зауважень та заперечень.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч.1 ст.946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Як зазначалось, за правилами п.4.3 договору №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022 поклажодавець сплачує вартість послуг вказаних в п.4.1 на підставі наданого акту наданих послуг щомісячно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача протягом 10 банківських днів з моменту отримання акту наданих послуг.

З урахуванням наведених вище висновків суду, платіжні зобов`язання відповідача мали бути виконані наступним чином:

- за актом №К162 від 31.03.2023 (надіслано 07.04.2023) на суму 103404,84 грн - не пізніше 21.04.2023;

- за актом №К270 від 30.04.2023 (надіслано 10.05.2023) на суму 100069,20 грн - не пізніше 24.05.2023;

- за актом №К323 від 31.05.2023 (надіслано 06.06.2023) на суму 290,76 грн - не пізніше 20.06.2023.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов`язання за договором №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022 виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості наданих послуг від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов`язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» до Товариства з додатковою відповідальністю «Євроенерготрейд» про стягнення боргу в сумі 203764,80 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно з п.5.4 договору зберігання №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022, у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань за цим договором з боку поклажодавця, він сплачує зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відтак, позивачем заявлено до стягнення 183757,13 грн пені, нарахованої за загальний період з 18.04.2023 по 23.02.2026.

Разом з тим, у відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

02.04.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)».

Зазначеним законом розділ IX «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено п.7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Таким чином, на період дії карантину шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій, який передбачався ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, продовжено до закінчення такого періоду.

Постановою №651 від 27.06.2023 Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24:00 30.06.2023.

Отже, в межах цієї справи правомірним є наступне нарахування пені на загальну суму 45934,42 грн:

- за актом №К162 від 31.03.2023 на суму 103404,84 грн - з 22.04.2023 до 21.10.2023 - 24040,92 грн,

- за актом №К270 від 30.04.2023 на суму 100069,20 грн - з 25.05.2023 до 24.11.2023 - 21834,28 грн,

- за актом №К323 від 31.05.2023 на суму 290,76 грн - з 21.06.2023 до 20.12.2023 - 59,22 грн.

Господарський суд зауважує, що саме по собі поняття «пеня» відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України означає грошову суму, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання виключно за кожен день прострочення виконання. А відтак, трактування відповідача щодо визначених договором правил нарахування пені не приймаються судом до уваги.

Стосовно доводів відповідача відносно позовної давності суд зазначає про наступне.

За змістом ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.ст.257, 258 вказаного кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В силу норм ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом ч.4 ст.267 вказаного кодексу передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнено п.12 Розділу Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України, наступним: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Як зазначалось, карантин було відмінено з 24:00 30.06.2023.

Разом з тим, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і триває на теперішній час.

Законом України №2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, в тому числі п.19, відповідно до змісту якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені в тому числі статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Пунктом 1 Закону України №4434-IX від 14.05.2025 «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Пунктом 2 того ж Закону визначено, що він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

Публікація Закону відбулась 03.06.2025 у газеті «Голос України», тому набрання чинності відбулося 04.09.2025.

У зв`язку з наведеним, посилання відповідача на наявність підстав для застосування до вимог позивача про стягнення пені позовної давності є безпідставними.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з наведеним позивачем було нараховано на суму боргу 3% річних та інфляційні втрати за загальний період з 18.04.2023 по 23.02.2026.

Перевіривши розрахунки позивача за допомогою комп`ютерної програми «Ліга.Закон», та з урахуванням висновків суду про дати з яких розпочалось прострочення відповідача, суд встановив, що сума 3% становить 17111,35 грн.

Сума інфляційних втрат є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, суд визнає обґрунтованою визначену позивачем суму інфляційних втрат у розмірі 47636,49 грн.

Таким чином, з`ясувавши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних збитків, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, надавши оцінку доводам сторін про наявність або відсутність підстав для застосування позовної давності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені, 3% річних і інфляційних втрат підлягають задоволенню на суми 45934,42 грн, 17111,35 грн та 47636,49 грн відповідно.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 5428,04 грн підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» (84122, Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Незалежності, 11, код ЄДРПОУ 40111046) на користь Приватного акціонерного товариства «Украгро НПК» (19200, Черкаська область, м.Жашків, вул.Промислова, 1, код ЄДРПОУ 31961067) заборгованість за договором зберігання №ДХ-ЄТ-02 від 19.05.2022 в сумі 203764,80 грн, пеню - 45934,42 грн, 3% річних - 17111,35 грн, інфляційні втрати - 47636,49 грн, а також судовий збір в сумі 3773,36 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення складено 04.05.2026.

Повний текст рішення складено 11.05.2026.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця