Рішення № 136468822, 13.05.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026м. ДніпроСправа № 904/996/26

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсіті", 51206, Дніпропетровська обл., м.Самар, вул.Цокура Олексія, буд.1, код ЄДРПОУ 40131916

до Комунального підприємства "Центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування Самарівського району", 51208, Дніпропетровська обл., м.Самар, вул.Гетьманська, буд.238, код ЄДРПОУ 26137707

про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 86 272,73грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комсіті" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування Самарівського району" про стягнення 1 777,22грн. - пені, 17 473,50грн. - 3% річних, 67 022,01грн. - інфляційні втрати, а також судовий збір у розмірі 3 328,00грн.

Ухвалою суду від 13.03.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялась ухвала суду (про відкриття провадження у справі) від 13.03.2026р. в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Будь-яких клопотань про продовження процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Станом на 13.05.2026р. відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсіті" задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсіті" 444 473,83 грн, а саме: 437 905,55 грн, з яких: 416 025,59 грн - заборгованість за скидання наднормативно забруднених стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Новомосковська, 5821,95 грн - пеня, 4821,85 грн - 3% річних, 11 236,16 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 6568,28 грн.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.12.2025р. апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024 року у справі №904/4416/24 залишено без змін.

Отже, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024р. набрало законної сили 15.12.2025р.

Рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024р. у справі №904/4416/24 встановлено наступне.

08.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комсіті» (виконавець) та Комунальним підприємством «Новомосковська центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування» (споживач) було укладено договір з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 125/К (далі - договір).

Позивачем була нарахована відповідачу додаткова плата за скид споживачем стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин:

- за результатом хімічного дослідження проб стічних вод, відібраних 27.02.2024, у розмірі 164 591,86 грн з ПДВ за період з 01.01.2024 по 27.02.2024;

- за результатом хімічного дослідження проб стічних вод, відібраних 26.03.2024, у розмірі 138 524,98 грн з ПДВ за період з 27.02.2024 по 26.03.2024;

- за результатом хімічного дослідження проб стічних вод, відібраних 23.05.2024, у розмірі 7239,13 грн з ПДВ за період з 23.04.2024 по 23.05.2024;

- за результатом хімічного дослідження проб стічних вод, відібраних 27.06.2024, у розмірі 27 924,20 грн з ПДВ за період з 23.05.2024 по 27.06.2024;

- за результатом хімічного дослідження проб стічних вод, відібраних 23.07.2024, у розмірі 47 924,74 грн з ПДВ за період з 01.07.2024 по 23.07.2024;

- за результатом хімічного дослідження проб стічних вод, відібраних 27.08.2024, у розмірі 29 820,68 грн з ПДВ за період з 23.07.2024 по 27.08.2024.

Позивач виставив відповідачу рахунки:

- № 118 від 22.03.2024 на суму 164 591,86 грн з ПДВ;

- № 268 від 15.05.2024 на суму 138 524,98 грн з ПДВ;

- № 397 від 24.06.2024 на суму 7239,13 грн з ПДВ;

- № 429 від 22.07.2024 на суму 27 924,20 грн з ПДВ;

- № 432 від 30.07.2024 на суму 47 924,74 грн з ПДВ;

- № 467 від 11.09.2024 на суму 29 820,68 грн з ПДВ.

Плата за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням у загальній сумі 416 025,59 грн розрахована позивачем відповідно до Правил.

Доказів сплати нарахованої позивачем плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням у загальній сумі 416 025,59 грн відповідач не надав.

Господарський суд наголошував, що акти відбору проб стічних вод від 27.02.2024, від 26.03.2024, від 23.05.2024, від 27.06.2024, від 23.07.2024 та від 27.08.2024 підписані представниками відповідача без будь-яких зауважень чи заперечень, в тому числі стосовно порядку, процедури здійснення відбору проб, тощо.

Відповідачем будь-якого контррозрахунку плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням не надано.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 416 025,59 грн плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, судом було здійснено перерахунок пені, якими встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 5 821,95грн.

Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягали 3% річних у розмірі 4821,85 грн та інфляційні втрати у розмірі 11 236,16 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов`язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 437 905,55 грн, з яких: 416 025,59 грн - заборгованість за скидання наднормативно забруднених стічних вод до системи централізованого водовідведення м. Новомосковська, 5821,95 грн - пеня, 4821,85 грн - 3% річних, 11 236,16 грн - інфляційні втрати.

За приписами частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №922/643/19, від 16.12.2020 у справі №914/554/19, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21, від 13.12.2022 у справі №910/10564/20 викладено такі загальні висновки щодо застосування частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку.

Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

З огляду на положення частини четвертої ст. 75 ГПК України рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024р. у справі №904/4416/24 не підлягають доказуванню в даній справі.

На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2024р., яке набрало законної сили 15.12.2025р. видано наказ по справі №904/4416/24.

У зв`язку з тим, що відповідачем рішення суду добровільно не виконувалось, 09.02.2026р. позивач звернувся з заявою про виконання судового рішення до Самарівського управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області.

12.02.2026р. утримано кошти з відповідача та перераховано на рахунок позивача, що підтверджується платіжною інструкцією №11/02/2026 від 12.02.2026р.

Позивач зазначає, що оскільки у справі №904/4416/24 було здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат по 07.10.2024р., а фактично грошове зобов`язання відповідач виконав лише 12.02.2026р., тому позивач має право на нарахування за весь час прострочення невиконання зобов`язання, тобто з 08.10.2024р. по 12.02.2026р.

Враховуючи вищезазначені обставини, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування Самарівського району" 1 777,22грн. - пені, 17 473,50грн. - 3% річних, 67 022,01грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, наявність судового рішення про стягнення основної заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін вказаного договору то зазначене не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №902/330/17).

Отже, наявність судового рішення не свідчить про припинення зобов`язання, а тому наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права отримати передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України суми. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Відтак, у розумінні положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 32. договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожний день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Встановлено, що по справі №904/4416/24 здійснено наступні розрахунки та підлягало нарахуванню пеня:

- на заборгованість за рахунком № 118 від 22.03.2024 у розмірі 164 591,86грн. за період з 05.04.2024 по 05.10.2024;

- на заборгованість за рахунком № 268 від 15.05.2024 на суму 138 524,98грн. за період з 29.04.2024 по 07.10.2024;

- на заборгованість за рахунком № 397 від 24.06.2024 на суму 7239,13грн. за період з 09.07.2024 по 07.10.2024;

- на заборгованість за рахунком № 429 від 22.07.2024 на суму 27 924,20грн. за період з 02.08.2024 по 07.10.2024;

- на заборгованість за рахунком № 432 від 30.07.2024 на суму 47 924,74грн. за період з 14.08.2024 по 07.10.2024;

- на заборгованість за рахунком № 467 від 11.09.2024 на суму 29 820,68грн. за період з 25.09.2024 по 07.10.2024.

Крім того, інфляційні втрати підлягали нарахуванню:

- на заборгованість за рахунком № 118 від 22.03.2024 у розмірі 164 591,86грн. за період з квітня 2024 року по серпень 2024 року;

- на заборгованість за рахунком № 268 від 15.05.2024 на суму 138 524,98грн. за період з травня 2024 року по серпень 2024 року;

- на заборгованість за рахунком № 397 від 24.06.2024 на суму 7239,13грн. за період з липня 2024 року по серпень 2024 року;

- на заборгованість за рахунком № 429 від 22.07.2024 на суму 27 924,20грн. за серпень 2024 року;

- на заборгованість за рахунком № 432 від 30.07.2024 на суму 47 924,74грн. за серпень 2024 року.

Отже позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат у цій справі з наступного дня (08.10.2024р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних за визначеними ним періодами, суд встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність, а тому вимоги щодо стягнення інфляційних втрат за період з вересня 2024 року по січень 2026 року у розмірі 67 022,01грн. та 3% річних за період з 08.10.2024 по 12.02.2026 у розмірі 17 473,50грн., пені за період з 08.10.2024р. по 25.03.2025р. у розмірі 1 772,22грн. підлягають задоволенню.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.

З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3 328,00грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "Центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування Самарівського району", 51208, Дніпропетровська обл., м.Самар, вул.Гетьманська, буд.238, код ЄДРПОУ 26137707 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсіті", 51206, Дніпропетровська обл., м.Самар, вул.Цокура Олексія, буд.1, код ЄДРПОУ 40131916 заборгованість у розмірі 86 272,73грн. (вісімдесят шість тисяч двісті сімдесят дві гривні 73коп.), з яких: 1 777,22грн. - пеня, 17 473,50грн. - 3% річних, 67 022,01грн. - інфляційні втрати.

Стягнути з Комунального підприємства "Центральна регіональна лікарня інтенсивного лікування Самарівського району", 51208, Дніпропетровська обл., м.Самар, вул.Гетьманська, буд.238, код ЄДРПОУ 26137707 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсіті", 51206, Дніпропетровська обл., м.Самар, вул.Цокура Олексія, буд.1, код ЄДРПОУ 40131916 судовий збір у розмірі 3 328,00грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00коп.).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.05.2026

Суддя С.П. Панна