Рішення № 136468811, 13.05.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026м. ДніпроСправа № 904/1008/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг

про стягнення 39 015,00 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариство "Суха Балка" про стягнення штрафу в розмірі 39 015,00 грн за невірно зазначену масу вантажу в залізничній накладній № 45177490.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 04.03.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

23.03.2026 відповідач подав до суду відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд ухвалою від 22.04.2026 позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишив без руху. Запропонував Акціонерному товариству "Українська залізниця" усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду нотаріально засвідченого перекладу (українською мовою) накладної СМГС № 45177490, акту загальної форми № 78857 від 15.11.2025, акту загальної форми № 51861 від 18.11.2025, комерційного акту № 410006/117 від 18.11.2025 та акту загальної форми № 51894 від 25.11.2025 у строк до 07.05.2026 включно.

07.05.2026 до господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2026 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 07.05.2026 суд продовжив розгляд справи № 904/1008/26.

12.05.2026 позивач подав до суду заяву, в якій просить суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат під час ухвалення рішення по справі, витрати на здійснення перекладу накладної СМГС № 45177490, акту загальної форми № 78857 від 15.11.2025, акту загальної форми № 51861 від 18.11.2025, комерційного акту № 410006/117 від 18.11.2025 та акту загальної форми № 51894 від 25.11.2025 на державну мову у сумі 2915,00 грн покласти на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.11.2025 за накладною № 45177490 зі станції Рокувата Придніпровської залізниці до станції ЖСР Чєрна-над-Тисою відправником Приватним акціонерним товариством «Суха Балка» відправлено вагон № 62310669 з вантажем руда залізна агломераційна, одержувач АТ Будамар Логістик (міжнародне перевезення).

Під час заповнення інформації у вказаній накладній відповідачем в графі 18 зазначено масу вантажу у вагоні № 62310669 70000 кг.

В процесі перевезення на станції Знам`янка Одеської залізниці виявлено підозру на перевантаження вантажу у вагоні № 62310669 вище маси, зазначеної у перевізному документі № 45177490, а також вказано, що глухі торцеві стінки люка щільно закриті, слідів викрадення, втрати вантажу немає, про що складено акт загальної форми від 15.11.2025 № 78857.

18.11.2025 на підставі акта загальної форми № 78857 вагон № 62310669 відчеплений для його митного огляду та перевірки маси. Під час перевантаження вагона на тензометричних статичних вагонних вагах СВ-150000В2 (державна перевірка 01.09.2025) ст. Знам`янка Од. виявлено: маса брутто 97 900 кг, маса тари згідно документа 23 300 кг, нетто 74 600 кг, про що складений акт загальної форми № 51861 від 18.11.2025.

Складено комерційний акт № 410006/117 від 18.11.2025, відповідно до якого за документом навантаження було насипом, пакування відсутнє, розмір навантаження відносно висоти бортів не зазначено, тара вагона 23 300 кг, нетто 70 000 кг. Під час переважування вагону на тензометричних статичних вагонних вагах СВ-150000В2 ст. Знам`янка Од. працівниками станції виявлено брутто 97 900 кг, тара з документа 23 300 кг, нетто 74 600 кг, що склало різницю ваги порівняно з накладною та вантажністю вагона в сторону збільшення на 4 600 кг.

Згідно з листом ПрАТ «Суха Балка» від 20.11.2025 № 50.6/2450 надлишок вантажу вагою 4 600 кг було вивантажено вантажовідправником у вантажний автомобіль МАЗ АЕ 04 21 НК та вивезено зі станції, про що складений акт загальної форми № 51894 від 25.11.2025.

Таким чином, як зазначає позивач, при заповненні перевізного документу накладної № 45177490 відповідачем було невірно зазначено масу вантажу, що було виявлено у процесі перевезення.

На підставі викладеного позивач відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення нарахував та просить стягнути з відповідача штраф за неправильно зазначену масу вантажу в накладній № 45177490 у розмірі 39 015,00 грн.

Ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт"),

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 із змінами та доповненнями (далі - Статут залізниць України), визначає обов`язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).

Накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача (ст. 6 Статуту залізниць України).

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (ч. 1 ст. 22 Статуту залізниць України).

Відповідно до пункту 4 статті 1 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги Закону України "Про приєднання України до Протоколу від 03.06.1999, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 року" та те, що Україна приєдналася 05.06.1992 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 при вирішенні спорів, пов`язаних із перевезенням вантажів у міжнародному залізничному сполученні, необхідно застосовувати приписи Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (із змінами і доповненнями) (далі - Угода).

За змістом § 1 статті 3 Угоди ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу у прямому міжнародному залізничному сполученні та прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.

Стаття 2 Угоди визначає, що перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні це перевезення залізничним транспортом по території двох або більше держав по єдиному документу (накладній), оформленому на весь маршрут прямування.

Договірні відносини виникли у залізниці з резидентом України Приватним акціонерним товариством "Суха Балка" відносно міжнародного сполучення, у зв`язку з чим норми цієї Угоди мають обов`язкову силу для обох учасників спору.

За відсутності відповідних положень у цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій повноважна особа реалізує свої права (ст. 5 Угоди).

Згідно з § 2 статті 19 Угоди національним законодавством країни відправлення визначається, ким повинно здійснюватися завантаження вантажу у вагон перевізником чи відправником.

Отже, у цих питаннях, у тому числі й щодо визначення маси вантажу, необхідно керуватися Статутом залізниць України та Правилами приймання вантажів до перевезень, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082.

За § 3 статті 14 Угоди укладення договору перевезення підтверджується накладною.

Відтак залізнична накладна № 47008040 є договором на перевезення вантажу залізничним транспортом у міжнародному сполученні.

Відповідно до статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

За статтею 15 Угоди в залізничній накладній, серед іншого, повинні міститися відомості про масу вантажу.

Згідно з § 1 статті 16 Угоди правильність відомостей і заяв у накладній забезпечує відправник. Саме він несе відповідальність за всі наслідки від неправильного, неточного або неповного зазначення відомостей чи заяв, а також від того, що вони внесені у невідповідну графу накладної.

Аналогічний нормативний припис міститься також і в статті 37 Статуту залізниць України, згідно з якою під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.

Приписами § 1 статті 23 Угоди передбачено, що перевізник має право перевіряти дотримання відправником умов перевезення та чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником у накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством.

Пунктом 1 § 1 статті 29 Угоди встановлено, що перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує невідповідність маси або кількості місць вантажу відомостям, зазначеним у накладній.

Відповідно до ст..129 Статуту залізниць України обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини, або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Правильність складення позивачем комерційного акта № 410006/117 від 18.11.2025 відповідачем не оспорюється.

Зазначений комерційний акт є належним й допустимим доказом порушення відповідачем порядку складення залізничної накладної № 45177490 у частині зазначення правильної маси вантажу у вагоні № 62310669.

В силу приписів ч. 1,2 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

За змістом пункту 3 § 3 статті 16 Угоди відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявить неправильність, неточність або неповноту вказаних відправником у накладній відомостей і при цьому встановлює, що при завантаженні вантажу відправником було допущено перевантаження вагона понад його вантажопідйомність.

При цьому згідно з § 2 статті 23 Угоди неустойка стягується відповідно до приписів статті 31 "Сплата провізних платежів і неустойок".

Так, відповідно до § 1 статті 31 Угоди якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов`язком:

1) відправника, який бере участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке ним здійснюється;

2) отримувача перевізнику, який видає вантаж, за перевезення, яке ним здійснюється.

Відносно неустойки діє такий же порядок.

Згідно з § 5 статті 31 Угоди провізні платежі та неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якій здійснюється оплата.

Абзацом першим статті 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст. 122 Статуту залізниць України).

За перевезення надлишку вантажу, виявленого у вагоні № 62310669, позивачем здійснений розрахунок провізної плати для універсального власного або орендованого вагона на відстань 169 км з урахуванням коефіцієнта для вантажів 1 класу. Становить 7803,00 грн (1911,00 х 4,083). Відтак неустойка у п`ятикратному її розмірі становить 39 015,00 грн (7803,00 х 5 = 39 015,00).

Перевіркою наданого позивачем розрахунку неустойки (штрафу) помилок судом не виявлено. Відповідач наданого позивачем розрахунку не оспорив, контррозрахунку заявленої до стягнення неустойки не надав.

Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Враховуючи викладене, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2662,40 грн.

Позивач подав до суду заяву, в якій просить суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат під час ухвалення рішення по справі, витрати на здійснення перекладу накладної СМГС № 45177490, акту загальної форми № 78857 від 15.11.2025, акту загальної форми № 51861 від 18.11.2025, комерційного акту № 410006/117 від 18.11.2025 та акту загальної форми № 51894 від 25.11.2025 на державну мову у сумі 2915,00 грн покласти на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.123 вказаного кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Так, позивачем подано для долучення до матеріалів справи рахунок № 112 від 23.04.2026, виставлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Павтрейд» на оплату послуг з перекладу на суму 2915,00 грн, платіжне доручення № 277213 від 05.05.2026 про сплату позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Павтрейд» 2915,00 грн, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 112\04 від 05.05.2026 про надання послуг з перекладу на суму 2915,00 грн.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки наведені вище витрати позивача були дійсними та необхідними для розгляду справи, ці судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на здійснення перекладу покладаються на відповідача у розмірі 2915,00 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариство "Суха Балка" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 5, ідентифікаційний код 00191329) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) 44 592,40 грн, а саме: 39 015,00 грн штрафу за невірно зазначену масу вантажу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на здійснення перекладу покладаються на відповідача у розмірі 2915,00 грн, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.05.2026.

Суддя І.В. Мілєва