Рішення № 136467169, 23.04.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/466/26

Провадження №2/367/3868/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

23 квітня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Карабаза Н.Ф.,

при секретарі Зайцевій А.В.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзазначивши, що 15.01.2024 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1401561796334 (далі Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачці перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5400,00 грн. Відповідачкою не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст. 526 та ст. 527 ЦК України. Внаслідок чого, керуючись нормами ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 18.10.2024 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений договір факторингу № 18102024 (далі - Договір факторингу), згідно з умовами якого відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 1401561796334 від 15.01.2024 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746), а, відповідно, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідачки. Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 18900,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5400,00 грн; заборгованість за відсотками 13500,00 грн; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями 0,00 грн; заборгованість за пенею 0,00 грн. Позивачем, який набув права грошової вимоги, на останню відому адресу реєстрації відповідачки направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору. Крім того, згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільніє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1401561796334 від 15.01.2024 року у розмірі 18900,00 грн, судові витрати на оплату судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Відповідачка своїм правом на подання відзиву на позов не скористалася.

В судове засідання позивач не забезпечив явку свого представника, в позовній заяві просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує щодо винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. Заяву про слухання справи за її відсутності не надала, причини неявки суду не повідомила. Про час і місце слухання справи повідомлена належним чином.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.01.2024 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» № 1401561796334 в електронній формі.

Перед укладенням Кредитного договору відповідачка була ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ», що підтверджено довідкою від 15.01.2024 року ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ».

Відповідно до п. 1.2-1.7 договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 5400,00 грн; строк кредиту 120 днів з кінцевим терміном повернення 14.05.2024 р. або достроково. Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка складає 1,5 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3. цього договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно. Базова процентна ставка складає 2,5% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього договору, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом по день повернення кредиту. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладання договору становить: 76245,5%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору становить 20520.00грн.

Згідно п. 2.2. договору кредит надається шляхом здійснення переказу коштів кредитодавця в сумі 5400,00грн. на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яка зазначається в форматі НОМЕР_2 , емітовану банком України.

Також до договору про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» № 1401561796334 15.01.2024 року позивачем додано: анкету-заяву на отримання кредиту від 15.01.2024р.; додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» № 1401561796334 від 15.01.2024р. - Графік платежів; додаток № 2 до договору про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» № 1401561796334 від 15.01.2024р. - Згода на взаємодію з третіми особами при врегулюванні проблемної заборгованості, - усі зазначені документи підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 : НОМЕР_3 . Також приєднано паспорт договору про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» до договору № 1401561796334 від 15.01.2024р., що містить електронний підпис одноразовий ідентифікатор ОСОБА_1 : НОМЕР_4 .

На підтвердження факту перерахування первісним кредитором ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» грошових коштів ОСОБА_1 позивачем долучено підтвердження ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», відповідно до якого підтверджено успішність операції згідно договору з ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ»: сума 5400,00 грн., дата виконання 15.01.2024 19:15, номер картки НОМЕР_1 , номер замовлення 101509c9-b6b9-42ea-a660-e8ac9001dece, № транзакції 1351820097.

Відповідно до розрахунку заборгованості загальна заборгованість за договором кредиту № 1401561796334 від 15.01.2024 року складає 21600,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5400,00 грн; заборгованість за відсотками 16 200грн. При цьому здійснена оплата заборгованості за відсотками в розмірі 2700,00 грн.

Згідно з договором факторингу № 18102024 від 18.10.2024, укладеним між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» відступає позивачеві ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» приймає належні ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників до договору.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло прав вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 1401561796334 від 15.01.2024р., що складає 18900,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 5400,00 грн, заборгованість за процентами 13500,00 грн.

Відповідачці надіслано досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, проте заборгованість відповідачкою не погашена.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Як зазначено у статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 3 ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з досліджених судом доказів встановлено, що 15.01.2024 року між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір кредиту № 1401561796334. Відповідачка свої зобов`язання за договором не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість. Відповідачка наявність заборгованості та її розмір не оспорює. Позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набув право вимоги до відповідачки за вказаним договором.

З огляду на вищезазначене, суд вбачає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1401561796334 від 15.01.2024 року у розмірі 18900,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 5400,00 грн; заборгованість за відсотками 13500,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

За подання позовної заяви позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було сплачено судовий збір із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2422,40 грн (а.с. 84 платіжна інструкція).

Позивач у позові просив стягнути з відповідачки на свою користь понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року, копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг від 17 листопада 2025 року на загальну суму 6000,00 грн., копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості, копію додаткової угоди № 14015661796334 від 17 листопада 2025 року до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Верховним Судом неодноразово висловлювалася позиція, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року у справі № 357/7395/20, додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2024 року у справі № 206/5280/21).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

У даній справі судом враховано незначну складність категорії справи, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, крім того, аналогічні позови цього позивача до інших відповідачів вже розглядались судами.

Крім того, суд враховує, що розгляд справи проведено у спрощеному провадженні, сторони у судове засідання не з`являлись, у справі було ухвалено заочне рішення.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 6000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідає критерію розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, враховуючи ціну позову, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, має становити 4000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст. 11, 205, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 610, 626, 628, 629, 638, 1047-1049, 1077-1080 ЦК України, ст. 4, 10, 76, 133, 141, 247, 259, 264, 265, 268, 273, 281-282, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 42649746 заборгованості за кредитним договором №1401561796334 від 15.01.2024 року у розмірі 18900,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 42649746 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Ірпінським міським судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити рішення до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Н.Ф. Карабаза