Рішення № 136466952, 12.05.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 278/941/26

Провадження № 2/293/531/2026

12 травня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І.Короткий зміст позовних вимог

26.02.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» в особі представника адвоката Усенка М.І., який діє на підставі ордену на надання правничої допомоги серія ВС №1381377 від 02.07.2025, через систему «Електронний суд» звернулось до Житомирського районного суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.08.2019 між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95538181000. За умовами договору відповідачу надано кредит в сумі 23 220 грн. на придбання товару на умовах визначених кредитним договором.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору.

17.02.2020 між первісним кредитором АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-капітал» укладено договір факторингу №160. Згідно умов договору ТОВ «ФК» Кредит-капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які являлись боржниками АТ «Укрсиббанк», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №95538181000 від 11.08.2019.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить - 24 936, 72 грн, та складається з:

- заборгованості за тілом кредиту 23 220 грн;

- заборгованості за відсотками 216,72 грн;

- заборгованості за комісією - 1500,00 грн.

Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку, разом з сумою сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

ІІ. Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання

Згідно відомостей з ВОМІРМП УДМС України у Житомирській області відомості про місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 відсутні. Останнє відоме місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 .

13.03.2026 Житомирський районний суд Житомирської області постановив ухвалу про передачу матеріалів цивільної справи за підсудністю до Черняхівського районного суду Житомирської області.

06.04.2026 справа надійшла до Черняхівського районного суду Житомирської області та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду судді Проценко Л.Й.

Ухвалою від 09.04.2026 суд прийняв справу до розгляду та відкрив провадження. Розгляд справи постановив проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Перше судове засідання суд призначив на 09 год. 30 хв. 05.05.2026 (а.с.46).

29.09.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.46-47).

05.05.2026 сторони в судове засідання не з`явились. 22.04.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача про підтримання позовних вимог. Розгляд справи просить здійснювати у відсутності представника ТОВ «ФК «Кредит-капітал» (а.с.49-51). Відповідач причини неявки до суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався. Про день та час розгляду справи в суді повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки за адресою, зареєстрованого місця проживання. Однак, поштовий конверт, повернувся до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.45). Одночасно судова повістка направлена відповідачу за допомогою SMS повідомлення, адресату не доставлена з причин «абонент тимчасово недоступний» (а.с.47,53).

Відповідно до вимог п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомлений про день та час розгляду справи в суді, оскільки днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16 - учасник справи, що повідомлявся за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, ухилявся від отримання судової повістки, тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов`язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.8 ст.178 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що 11.08.2019 між АТ «Укрсиббанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №95538181000, за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 23 2200,00 грн. Кредит надано для особистих потреб придбання товару: LCD телевізор/плазмова панель/телевізор Samsung. Ціна продукції складає 25220 грн. Позичальник за рахунок власних коштів сплачує 2000 грн.

Згідно п. 3.6 кредит має бути повернуто не пізніше 11.06.2020.

Відповідно до п.3.7. розмір ануїтетного платежу становить 2322 грн. з моменту укладення договору до 12.05.2020. З 13.05.2020 розмір ануїтетного платежу становить 3018,6 грн. Даний платіж повинен сплачуватися щомісячно до 11 числа згідно Графіку платежів.

Згідно п. 3.9 процентна ставка за договором становить 0,00001 % річних. Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки, річних становить 55%.

Пунктом3.12 передбачено, що позичальник сплачує банку комісію відповідно до умов договору та додатків до нього.

Згідно договору комісія за надання послуг з управління кредитом при простроченні сплати платежу становить до 500 грн. Комісія за управління кредитом становить до 2500грн (а.с.11-14).

У доатку №1 до договору №95538181000 від 11.08.2019 передбачено що комісія, за управління кредитом становить 3% від суми наданого кредиту (включається до суми ануїтетного платежу) починаючи з 13.95.2020; комісіяза управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою позивача розраховується як різниця між сумою фактично сплаченого позичальником останнього ануїтетного платежу та сумою останнього ануїтетного платежу згідно графіків платежів, але не більше 20 грн.;комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу 500 грн; комісія за розрахунково-касове обслуговування згідно графіків та відповідно до тарифів банку (а.с.14 зворот).

Видаткова накладна №ЧКSN2-0080 від l1.08.2019 та товарний чек на суму 25220 свідчать про придбання товару (а.с.16 зворот, 17).

Згідно виписки за кредитним договором №95538181000 від 11.08.2019 ОСОБА_1 з 11.08.2019 по 17.02.2020 та розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Кредит-капітал» вбачається, що заборгованість відповідача складає 24 936,72 грн. та складається з:

-заборгованості по тілу кредиту 23 220 грн;

-заборгованості за відсотками 216,72 грн;

-заборгованості за комісією 1500 грн. (а.с.19-21).

17.02.2020 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК»«Кредит капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №160, за умовами якого АТ «Укрсиббанк» передає (відступає) ТОВ «ФК»«Кредит капітал» за плату належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зокрема і ОСОБА_1 (а.с.21-23).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №160 від 17.02.2020 за №647 значиться ОСОБА_1 , кредитний договір №95538181000 від 11.08.2019 - загальна сума заборгованості 24 936,72 грн. (а.с.24).

ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, мотиви суду

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Однак відповідач, не виконуючи належним чином зобов`язання за Договором не дотрималася зазначених вимог, що призвело до виникнення заборгованості за кредитом. Надані позивачем докази та розрахунок заборгованості не був спростований відповідачем в ході судового розгляду.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем в належній формі був укладений кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит на придбання товару зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, таким чином сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору кредиту.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, зазначений договір недійсним не визнано, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню позичальника, було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обов`язки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами, про що свідчить їх підписання ними.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог.

Перехід прав вимоги від первісного кредитора за договором до позивача підтверджується наданими та дослідженими матеріалами справи а саме: договорами факторингів, реєстрами боржників та платіжними квитанціями про оплату переходу прав вимог за договорами.

Тобто позивач набув права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №95538181000 від 11.08.2019.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, суд виходячи із наданого позивачем та первісним кредитором розрахунку за договором, вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 23 220,00 грн. та відсотках в розмірі 2161,72 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, що стосується заборгованості по комісії в розмірі 1500,00 грн. суд зазначає слідуюче.

Суд зазначає, що 10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Разом з тим, закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі №95538181000 від 11.08.2019, не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, також позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати зі сплати судового збору стягуються відповідно до розміру задоволених вимог (78,89%), що складає 2502,12 грн.

Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 8000 грн, суд зазначає наступне.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).

Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами, зокрема, можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 укладений між ТОВ «Ф»»Кредит капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологег», акт наданих послуг №1098 від 13.02.2026; детальний опис наданих послуг до акту №1098 від 13.02.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025; ордер про надання правничої допомоги серія ВС №1381377 від 02.07.2025, згідно яких вартість наданих послуг становить 8 000 грн.(а.с.29-31).

Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Заразом, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, задоволених вимог, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, у цьому випадку йдеться про пропорційність предмета спору, ціни позову та обсягу судової діяльності.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується як пов`язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною (постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі 755/9215/15-ц).

Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача є завищеним, позаяк заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 грн є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову, тому зменшує її розмір до 3000,00грн.

Керуючись ст. ст. 77-81, 83, 89, 95, 141, 247, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором №95538181000 від 11.08.2019 у розмірі 23 436,72 гривень, з яких: 23220,00 грн - заборгованість за сумою кредиту та 216,72 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» судовий збір у розмірі 2502 (дві тисячі п`ятсот дві) гривні 12 копійок та 3000 (три тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал»,

Місце знаходження: 79029, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1 корп.28,

код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 12.05.2026.

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО