Ухвала суду № 136466392, 05.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15075/26

Провадження № 1-кс/761/10240/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представників власника майна - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши в рамках кримінального провадження № 22025000000000468 від 14.04.2025 клопотання про накладення арешту на майно,

У С Т А Н О В И В:

Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, згідно з яким просить накласти арешт на майно, яке було виявлено та вилучено 14.04.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти в сумі 28100 євро, 13400 доларів США.

Згідно з клопотанням, ГСУ СБ України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000468 від 14.04.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) у змові із службовими особами ТОВ «Тактікал Технолоджи» (код ЄДРПОУ 45465840), з використанням свого службового становища, з корисливих мотивів, всупереч державним інтересам, створюють загрозу обороноздатності держави, Збройним Силам та іншим військовим формуванням України шляхом постачання Силам оборони України бронеавтомобілів обладнаних засобами РЕБ неналежної якості, що не забезпечують їх протидроновий захист.

Згідно з клопотанням на даний час встановлено, що ОСОБА_7 та член наглядової ради ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_8 , надають вказівки директору ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_9 та його заступникам ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , іншим виконавцям протиправної схеми, щодо погодження вартості та якості основних компонентів бронеавтомобілів, проведення переговорів з фактичними постачальниками автомобільних шасі та інших комплектуючих бронеавтомобілів з ОАЕ, США, КНР, розподілу частини коштів державних замовників та ін.

З`ясовано, що у змові з ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та його заступниками діяли інші працівники ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та треті особи, які безпосередньо приймали участь в організації механізмів завищення вартості та обготівкування частини коштів отриманих від державних замовників.

Серед інших, до протиправного механізму були залучені працівники ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» та пов`язані з ними особи: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які відповідали за розробку схем завищення вартості ТМЦ, пошук та проведення попередніх переговорів з постачальниками (ОАЕ, США, КНР), виготовлення договорів та іншої документації чеських структур, виведення частини коштів з криптогаманців на територію України та передачу їх ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_9 для розподілу між учасниками протиправної діяльності. До такої діяльності також був залучений ОСОБА_26 , який за вказівкою ОСОБА_24 та ОСОБА_9 розвозив частину привласнених у зазначений спосіб коштів особам на які вказували останні.

Відповідно до клопотання, 14.04.2026 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_27 , за адресою: АДРЕСА_1 , дозвіл на проведення якого надано ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року, виявлено та вилучено окреме майно, що є предметом даного клопотання.

В подальшому таке майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, а тому у зв`язку із необхідністю забезпечення збереження речових доказів та можливої спеціальної конфіскації такого майна, прокурор просить накласти арешт на зазначене майно.

Прокурор в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав.

Представники власника майна заперечували з приводу задоволення вимог клопотання.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши доводи клопотання й додані до нього матеріали, слід дійти висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного клопотання, виходячи з такого.

Як встановлено в судовому засіданні, ГСУ СБ України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000468 від 14.04.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України.

Також з матеріалів клопотання встановлено, що до кримінально-протиправної діяльності, що є предметом досудового розслідування, може бути причетний ОСОБА_27 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні встановлено, що, 14.04.2026 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_27 , за адресою: АДРЕСА_1 , дозвіл на проведення якого надано ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2026 року, виявлено та вилучено окреме майно, що є предметом даного клопотання.

При цьому постановою слідчого ГСУ СБ України від 15.04.2026 згадане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025000000000468 від 14.04.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Положеннями ч. 1 ст. 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальна конфіскація відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Частиною десятою статті 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Водночас в судовому засіданні не встановлено переконливих доказів, що наведене майно (грошові кошти) зберегли сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема стороною обвинувачення не надано жодного підтвердження даним обставинам. Саме ж по собі посилання у протоколі обшуку, постанові слідчого про визнання предметів речовими доказами та клопотанні про арешт майна на те, що такі грошові кошти містять наведені відомості не може вважатись обґрунтованим за відсутності будь-яких доказів, а отже таке посилання є лише припущенням сторони обвинувачення.

Крім того, в судовому засіданні і не встановлено, що грошові кошти, на які прокурор просить накласти арешт, мають кримінально-протиправне походження і, відповідно, можуть підлягати спеціальній конфіскації.

Окрім того, Європейський суд через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення «Іатрідіс проти Греції»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

На підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що на даному етапі провадження (за наявності доказів сторони обвинувачення на момент розгляду клопотання) накладення арешту на зазначене майно порушує принцип розумності і співрозмірності обмеження права власності з завданням кримінального провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання прокурора про арешт майна.

За таких обставин, керуючись вимогами ст. 117, 132, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 в рамках кримінального провадження № 22025000000000468 від 14.04.2025 про накладення арешту на майно, вилученого14.04.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на грошові кошти в сумі 28100 євро, 13400 доларів США.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_28