Рішення № 13646629, 27.01.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" січня 2011 р. Справа № 12/1509

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

при секретарі Марінченко І.А.

за участю представників сторін

від позивача Ревелюк С.В.- дов. № 21 від 08.12.10р.

Стеценко Г.Л.- дов. № 22 від 08.12.10р.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрдис" (м. Радомишль Житомирська обл.)

до Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство" (с.Дубовий Гай Овруцького району Житомирська обл.)

про стягнення 173328, 84 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 173328,84 грн. заборгованості, з яких: 112559,82 грн. - основний борг, 10785,71 грн. - 3% річних, 49983,31 грн. - інфляційні нарахування.

Представники позивача в судовому засіданні подали письмове та нормативне обґрунтування позовних вимог за період з 2007 по 2008 року та подали заяву від 27.01.11, згідно якої зменшили позовні вимоги за рахунок перерахунку інфляційних нарахувань, зменшені позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та просять стягнути з відповідача 170916,53грн., з яких 112559,82 грн. - основна заборгованість, 10785,71 грн. - 3% річних та інфляційні в сумі 47571,00 грн..

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, тому приймається господарським судом до розгляду.

За таких обставин, спір вирішується в межах зменшених позовних вимог.

Відповідач, згідно з письмовими запереченнями від 11.01.11 №12 (а.с.122) проти суми нарахованих йому штрафних санкцій заперечує, посилаючись на невірне нарахування останніх та врахування сум строк позовної давності, щодо стягнення яких вже минув.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що вбачається з повідомлення про вручення поштової кореспонденції (а.с.126).

Відсутність представника відповідача, на думку суду, не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Справа розглядається у відповідності до ст.75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.09 між Державним підприємством "Овруцьке лісове господарство" (Покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрдис" (Продавець, позивач) був укладений договір купівлі-продажу № 4/09 (а.с.11).

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору позивач зобов'язався передати у власність відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором.

Згідно п.1.2 Договору позивач (продавець) передав відповідачу (покупцеві) наступний товар: бензин А76 кількістю 400000 літрів за ціною 4,10 грн. за один літер з ПДВ; бензин А92 кількістю 10000 літрів за ціною 4,80 грн. за один літер з ПДВ та бензин А95 кількістю 4000 літрів за ціною 4,95 грн. за один літер з ПДВ.

За умовами п.п.2.1, 2.2, 2.4 Договору поставка товару здійснюється транспортом Продавця (позивача) шляхом підписання накладної на товар. Кожна партія товару визначається відвантаженою накладною. Право власності на товар переходить до відповідача (Покупця) з моменту приймання товару й оформлення документів.

Як вбачається з п.4.1 загальна вартість Договору становить 1707800,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.4.2 сторони погодили, що розрахунки за поставлену продукцію проводяться в безготівковій формі шляхом прямого банківського перерахування на протязі п'яти календарних днів після поставки нафтопродуктів (товару).

На підставі вказаного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 174051,67 грн., що підтверджується накладними №20/1-Б від 20.11.09, 24/2-Б від 24.11.09, №№09/003-Б, 09/004-Б від 09.12.09 (а.с.13,17) та актами приймання-передачі нафтопродуктів за грудень та листопад 2009 року (а.с.12,16).

Крім того 03.01.06 між Державним підприємством "Овруцьке лісове господарство", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрдис" було укладено договір купівлі-продажу №6/06-2 з терміном дії до 31.12.08.

Відповідно до умов вищевказаного Договору, Позивач передав, а Відповідач прийняв товар, а саме бензин А76, А92, А95, дизпаливо та масла відповідних марок.

Свої зобов'язання по Договору Позивач виконав повністю, передавши у власність Відповідача Товар, що підтверджується актами прийому-передачі за 2007-2008 роки та накладними (а.с. 96-110).

Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та повного розрахунку за поставлений товар у встановлені Договорами строки не провів.

В зв'язку із неповним проведенням розрахунків за поставлений товар позивач направив 30.08.10 на адресу відповідача претензію від 28.08.10 за №38 (а.с.22) з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар згідно Договору, яка на час пред'явлення претензії становила 112559,82 грн..

Відповідач претензію у встановленому законодавством порядку не розглянув та відповіді на неї не надіслав.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної статті Відповідачу нараховані 3% річних від простроченої суми у розмірі 10785,71 грн. та інфляційні, на суму 47571,00 грн. (а.с.38-43, 136-138).

Перевіривши розрахунок, суд встановив, що розрахунок 3% річних є обгрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи.

В частині стягнення інфляційних нарахувань, то слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказаний порядок, який є вірним, застосований позивачем при обрахунку інфляційних за несвоєчасно проведені розрахунки в період з 01.11.2007 по 01.12.08 (а.с. 136-138). Згідно розрахунку інфляційні за цей період становлять 16889,71 грн.

Однак, при обрахунку інфляційних за період з 01.01.09 по 01.10.10 позивач застосував невірну методику, що призвело до завищення їх розміру.

Згідно розрахунку, здійсненого судом, інфляційні за вищевказаний період становлять 28995,84 грн. Отже загальна сума інфляційних дорівнює 45885,55 грн. (16889,71 грн.+ 28995,84 грн.), яка і підлягає стягненню

В частині стягнення інфляційних в сумі 1685,45 грн. (47571,00 грн. - 45885,55 грн. ) слід відмовити, як заявлених безпідставно.

Водночас слід зазначити, що відповідач помилково інфляційні та 3% річних розцінює як штрафні санкції, оскільки інфляційні нарахування є платою за знецінення грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги, а 3% річних є платою за користування чужими грошовими коштами, а не мірою відповідальності.

Таким чином, є безпідставними пояснення відповідача щодо однорічного строку позовної давності для стягнення вищевказаних нарахувань.

З огляду на викладене, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість в сумі 169231,08 грн., в тому числі за отримані нафтопродукти (товар) в сумі 112559,82 грн., 10785,71 грн. З % річних та 45885,55 грн. інфляційні нарахування.

Наявність основної суми заборгованості в розмірі 112559,82 грн. не заперечується відповідачем, що вбачається із акту звірки розрахунків станом на 01.09.10, підписаним представниками та скріпленим печатками обох сторін (а.с.23).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості на день розгляду спору не подав.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 169231,08 грн.

В частині стягнення 1685,45 грн. інфляційних суд відмовляє.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549, 692, ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Овруцьке лісове господарство", 11103, с.Дубовий Гай, Овруцький р-н, Житомирська область, ідентифікаційний код 00991887

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрдис", 12201, вул. Велика Житомирська, 1/2, м.Радомишль, Житомирська обл., ідентифікаційний код 33076768

- 112559,82 грн. - основний борг;

- 10785,71 грн. - 3% річних;

- 45885,55 грн. - інфляційні нарахування;

- 1692,31 грн. - витрати по сплаті державного мита;

- 233,67 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили впорядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 03 лютого 2011 року.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2- позивачу

3- відповідачу (рек. із зв. повід).