Рішення № 13646625, 01.02.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" лютого 2011 р.

Справа № 20/1636

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача Бесядовська Я.В. - дов. від 22.11.2010 р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Март" (м.Андрушівка, Житомирська область)

до Фермерського господарства ім. Івана Франка (с. Райки Бердичівського району)

про стягнення 21 709,43 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Март" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства імені Івана Франка (далі - відповідач) 21709,43грн., які складають: 8589,43грн. заборгованості по товарообмінному (бартерному) договору № 47/АМ-2010 від 19.07.2010р. та додатків до нього № 1/1 від 19.07.2010р., № 2/1 від 26.07.2010 р. згідно видаткових накладних № РН-0000357, № РН-0000358; 13120,00грн. боргу по видатковій накладній № РН-0000317 від 02.09.2010 р.

Ухвалою від 17.12.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 06.01.2011р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.01.2011р. розгляд справи відкладено на 01.02.2011р. в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та з метою витребування додаткових доказів по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 01.02.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених товарообмінним (бартерним) договором № 47/АМ-2010 від 15.07.2010р. та додатками до нього № 1/1 від 19.07.2010р., № 2/1 від 26.07.2010 р., в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем товару у встановлений договором строк.

Відповідач двічі на скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь у судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив. Вимог ухвал господарського суду від 12.12.2010р., 06.01.2011р. не виконав.

Всі процесуальні документи судом направлялися відповідачу за адресою, яка зазначена в позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців (а.с.42-43) про що свідчить реєстр поштових відправлень від 12.012010р. (копія якого міститься в матеріалах справи а.с.40-41).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Враховуючи викладене, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Март" (позивач у справі) та Фермерським господарством ім. Івана Франка (відповідач у справі) був укладений товарообмінний (бартерний) договір №47/АМ-2010 (надалі - договір) з додатками №1/1 від 15.07.2010р. та №2/1 від 26.07.2010р. (а.с.8-12), згідно умов якого кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший (п.1.1 договору).

Інших додаткових угод до договору сторони суду не надавали. Крім того, позивач в судовому засіданні зазначив, що такі угоди крім зазначених між позивачем та відповідачем не укладались.

Відповідно до ч. 1 ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Частиною 2 ст. 715 ЦК України визначено, що кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Пунктом 1.2 договору та додатку №1/1 від 19.07.2010р. позивач взяв на себе зобов'язання поставити відповідачу дизельне пальне ЕН590 сорт С та пломбу на загальну суму 27655,00грн., а відповідач відповідно до п.1.3 договору та додатку №2/1 від 26.07.2010р. взяв на себе зобов'язання поставити позивачу ячмінь в кількості 29110кг. на загальну суму 27655,00грн.

На виконання умов договору та додатку №1/1 від 19.07.2010р. позивач згідно видаткової накладної № РН - 0000174 (а.с.11), яка підписана сторонами, поставив відповідачу товар на загальну суму 27655,00грн., який останній прийняв за довіреністю №014 від 17.07.2010р. (а.с.35).

На виконання своїх зобов'язань відповідач 28.07.2010р. поставив позивачу ячмінь підтвердженням чого є накладна №17 від 29.07.2010р. на суму 17670,07грн. та 12.08.2010р. перерахував кошти в сумі 12600грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.15).

Зазначений ячмінь та грошові кошти були прийняті позивачем як належне виконання відповідачем зобов'язання за поставлене по договору позивачем відповідачу дизельне пальне.

Тобто, по договору сторони виконали зобов'язання в повному обсязі.

Крім того судом встановлено, що згідно видаткової накладної №РН-0000317 від 02.09.2010р. (а.с.19) позивач поставив відповідачу гліфовіт - засоби захисту рослин на суму 13120,00грн., який останній прийняв за довіреністю №12 від 02.09.2010р. (а.с.34).

Також позивач відповідно до видаткової накладної № РН - 0000357 від 03.09.2010р. (а.с.16) поставив відповідачу дизельне пальне ЕN-590 сорт С в кількості 7873.000 на загальну суму 51174,50грн., що та пломбу номерну 91У в кількості 1шт. на загальну суму 30грн., що підтверджується видатковою накладною № РН - 0000358 від 03.09.2010р. (а.с.17), які останній прийняв за довіреністю №17 від 26.08.2010р. (а.с.36).

Як свідчать матеріали справи 19.09.2010р. відповідачем були перераховані кошти в сумі 40 000 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.18).

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч. 2 ст.509 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов’язків пов’язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин.

Судом встановлено, що між сторонами на підставі усної домовленості виникли правовідносини, у силу яких позивач виконав постачання товару, а відповідач мав провести оплату, при цьому термін оплати визначений не був.

Відповідно до ст. 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

22.11.2010р. позивач звернувся до відповідача із вимогою сплати боргу в сумі 21709,43грн. протягом семи днів з моменту отримання вимоги, яка останнім отримана 07.12.2010р., підтвердженням чого є підпис уповноваженої особи на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення.

У вказані строки відповідач свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого, станом на день розгляду справи, утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 21709,43грн. за видатковими накладними № РН - 0000357 від 03.09.2010р. (а.с.16), № РН - 0000358 від 03.09.2010р. (а.с.17), №РН-0000317 від 02.09.2010р. (а.с.19).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно із абз. 2 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими заявленими у відповідності до діючого законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства ім. Івана Франка (13333, Житомирська область Бердичівський район, с. Райки, вул. Коцюбинського, 591, ідентифікаційний код 33136952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Март" (13400, Житомирська область, м.Андрушівка, вул. Леніна, 17, ідентифікаційний код 34747259) - 21709,43грн. (двадцять одна тисяча сімсот дев'ять гривень 43 коп.) заборгованості, 217,09грн. (двісті сімнадцять гривень 09 коп.) державного мита та 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Гнисюк С.Д.

Віддрукувати: 3 прим

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу