Ухвала суду № 136466217, 24.11.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/32719/19

1-кп/760/732/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Про продовження запобіжного заходу

(повний текст)

19 листопада 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309, ч. 3 ст. 146, п. 3,12 ч. 2 ст. 115 КК України, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000417 від 09.05.2019,

ВСТАНОВИВ:

Виходячи зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_7 інкримінується те, що він, діючи спільно з іншими особами, не встановленими органом досудового розслідування (матеріали щодо яких виділено в окреме провадження), за попереднім розподілом ролей, усвідомлюючи та бажаючи подальшого протиправного утримання і незаконного позбавлення волі ОСОБА_8 , у проміжку часу з вечора 09.08.2014 року до ранку 10.08.2014 року, з метою унеможливлення викриття їхньої спільної злочинної діяльності, використовуючи невстановлений автомобіль, насильно перевезли ОСОБА_8 у багажному відділенні автомобіля «Chevrolet Aveo» д.н.з. НОМЕР_1 із лісової місцевості поблизу смт Тараща Київської області до парку по вул. Уманській, 14 у м. Києві, де 10.08.2014 року було виявлено труп ОСОБА_8 зі слідами насильницької смерті, що за своїми правовими ознаками свідчить про настання тяжких наслідків. Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у незаконному позбавленні волі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із заподіянням потерпілому фізичних страждань і таким, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України.

Крім того, ОСОБА_7 ставиться у вину те, що, продовжуючи злочинну діяльність, спрямовану на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_9 , перебуваючи у вказаному парку 10.08.2018 року близько 04 години, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з іншими особами (матеріали щодо яких виділено в окреме провадження), перемістив ОСОБА_8 із багажного відділення автомобіля, витяг його з полімерного пакета та, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді протиправного заподіяння смерті ОСОБА_8 , підвісили останнього за шию на мотузці до дерева, чим затягнули петлю мотузки на шиї ОСОБА_8 і вчинили всі дії, необхідні для реалізації свого злочинного умислу. Внаслідок зазначених протиправних дій, після заподіяння ОСОБА_7 та іншими особами (матеріали щодо яких виділено в окреме провадження) тілесних ушкоджень, ОСОБА_8 помер на місці від механічної асфіксії, яка за критерієм небезпеки для життя має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, не характерних для самоспричинення, що потягли смерть потерпілого та перебувають у прямому причинному зв`язку з нею. Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується в умисному вбивстві - умисному протиправному заподіянні смерті іншій, раніше викраденій особі, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 3, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Крім того, ОСОБА_7 інкримінується те, що, не маючи передбаченого законом дозволу на придбання, носіння та зберігання бойових припасів, не пізніше 27.02.2019 він придбав ручну оборонну гранату РГО, що належить до категорії боєприпасів і здатна до вибуху, а також бойові патрони калібру 9?18 мм у кількості 8 штук, які відносяться до боєприпасів до нарізної вогнепальної зброї. Надалі, до 27.02.2019, вказані гранату та патрони ОСОБА_7 , не маючи передбаченого законом дозволу, незаконно зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до їх виявлення та вилучення працівниками поліції під час обшуку. Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 23 вересня 2025 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 21 листопада 2025 року включно.

Відповідно до абз. 1 ч.3 ст.331 КПК України суд у разі наявності відповідного клопотання під час судового розгляду зобов`язаний до спливу двомісячного строку з дня застосування запобіжного заходу перевірити обґрунтованість його подальшого застосування. За результатами розгляду суд постановляє вмотивовану ухвалу про скасування, зміну або продовження дії запобіжного заходу на строк, який не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого. У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив продовжити тримання під вартою, посилаючись на наявність ризиків, визначених ст.177 КПК України, а саме ризику переховування від суду, впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджання здійсненню кримінального провадження іншим способом та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

На переконання прокурора, застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів не може усунути визначені ризики, що підтверджується наведеними обставинами.

Обвинувачений та його захисник заперечили проти задоволення клопотання прокурора. Захисник просила відмовити у продовженні тримання під вартою та вказала на необхідність зміни запобіжного заходу. Обвинувачений зазначив, що тривалий час утримується під вартою, вбачає у цьому порушення своїх прав, вказує, що тривалість судового розгляду не залежить від нього, та заявляє про свою невинуватість у пред`явленому обвинуваченні. Обвинувачений підтримав позицію захисника та просив її врахувати.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши позиції прокурора, обвинуваченого та захисника, суд дійшов висновків, мотивуючи їх таким чином.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення особою кримінального правопорушення та існування ризиків, які створюють достатні підстави вважати, що підозрюваний або обвинувачений може вчинити дії, зазначені у ч.1 ст.177 КПК України. Слідчий та прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності встановлених законом підстав.

Згідно зі ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання спробам переховування від органів досудового розслідування або суду, знищення чи спотворення речей і документів, незаконного впливу на потерпілого, свідків, інших учасників провадження, перешкоджання кримінальному провадженню або вчинення іншого кримінального правопорушення.

Ризик у межах кримінального провадження визначається як ступінь імовірності того, що особа вдасться до дій, що перешкоджатимуть досудовому розслідуванню чи судовому розгляду або створюватимуть загрозу суспільним інтересам.

Прокурором дотримано вимоги ч.3 ст.199 КПК України, та у засіданні доведено, що обставини, які обґрунтовують необхідність тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися. Продовжують існувати ризики, серед яких ризик переховування від суду, що зумовлений тяжкістю передбаченого покарання у разі ухвалення обвинувального вироку, а саме позбавленням волі на строк до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Крім того, обвинувачений має можливість незаконно впливати на потерпілу, свідків та експертів, оскільки їх допит у судовому засіданні ще не проведений, а їхні показання становлять джерело доказів у провадженні.

Також встановлено ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та ризик вчинення нового кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_7 раніше був засуджений за умисний злочин, не має стійких соціальних зв`язків та законних джерел існування.

Обставин, які б свідчили про наявність дієвих стримуючих факторів, здатних забезпечити належну поведінку обвинуваченого у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, судом не встановлено.

Наведені обставини у сукупності свідчать, що застосування інших запобіжних заходів, не пов`язаних із позбавленням волі, не забезпечить запобігання встановленим ризикам та належне виконання завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України, а також може негативно позначитися на перебігу судового розгляду, у зв`язку з чим продовження тримання під вартою є обґрунтованим.

Суд звертає увагу, що перелік ризиків, передбачений ч.1 ст.177 КПК України, є виключним, а тому суд не вправі враховувати інші ризики та має зазначати у своїй ухвалі лише ті ризики, які фактично існують і підлягають повторній оцінці кожного разу. Оскільки стадія судового розгляду з часу минулого засідання не змінилася, ризики, встановлені раніше, залишаються актуальними.

Суду не надано доказів зменшення або усунення ризиків, визначених ст.177 КПК України та врахованих в ухвалі Солом`янського районного суду про продовження тримання під вартою. Дані про зміну цих обставин відсутні.

Продовження тримання під вартою не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у даній ситуації наявний суспільний інтерес, що переважає над правом на свободу, незважаючи на дію принципу презумпції невинуватості.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд, постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зобов`язаний визначити розмір застави, якщо відсутні підстави, визначені ч.4 цієї статті. Згідно з п.2 ч.4 ст.183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у провадженні щодо злочину, внаслідок якого настала смерть людини.

Зазначені обставини є підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Виходячи зі змісту ст.5 Конвенції та практики ЄСПЛ, обмеження права на свободу допускається лише у випадках, прямо передбачених законом, і за умови дотримання встановленої процедури. Суд у кожному випадку зобов`язаний забезпечувати баланс між правами обвинуваченого та суспільними інтересами.

Виходячи із зазначеного суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів.

Строк дії ухвали по 17 січня 2026 р. включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення, а обвинуваченим, що тримається під вартою - з моменту отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали оголошується 24 листопада 2025 р.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3