Рішення № 136465193, 12.05.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/427/26

Провадження № 2/548/429/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.05.2026 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

розглянувши у приміщенні суду м. Хорола у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", представник позивача Король Владислав Анатолійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Представник позивача 03.03.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд", діючи в інтересах свого довірителя, звернувся до Хорольського районного суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21.05.2025 між ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні фінанси" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1224532.

На підставі договору факторингу № 27082025 від 27.08.2025, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні фінанси" та ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів'', до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 1224532 від 21.05.2025.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов договору, заборгованість останнього перед позивачем становить 16450,00 грн, яка складається із: заборгованості за основним зобов`язанням - 5000,00 грн; заборгованості за відсотками - 0,00 грн; заборгованості по комісії за надання кредиту - 1250,00 грн, заборгованості по комісії з обслуговування кредиту - 4200,00 грн, заборгованості за неустойкою (штрафами, пенею) - 6000,00 грн.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, позивач прохає стягнути із ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість в повному обсязі разом із судовими витратами.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 позовну заяву було передано для розгляду судді Старокожку В.П.

Ухвалою судді від 06.03.2026 було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду у межах спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзив від відповідача не надходив.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідачка та/або позивач до суду не подавали.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Пунктом 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, слід вважати відповідача ОСОБА_1 належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, оскільки відповідні судові документи, що повернулися до суду із відміткою про відсутність адресата, надіслані безпосередньо за місцем його реєстрації - АДРЕСА_1 .

Представник позивача у позовній заяві прохала про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні за її відсутності.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 21.05.2025 між ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні фінанси" та ОСОБА_1 у електронній формі було укладено договір № 1224532 про споживчий кредит, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти в сумі 5000,00 грн на строк 345 днів, тобто до 01.05.2026, безготівковим шляхом, денна процентна ставка - 0,97 %. Загальні витрати за кредитом складають 16650,00 грн, орієнтовна вартіcть кредиту - 21650,00 грн. Комісія за одержання кредиту - 1250,00 грн, комісія за обслуговування кредитуза весь період кредитування - 15400,00 грн, що нараховується за ставкою 14% від суми кредиту у перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлений Графіком платежів. Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком, нараховуються за ставкою 0,0010% річних на фактичну заборгованість за кредитом; проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком.

Кредитодавцем кошти позичальнику ОСОБА_1 перераховані 21.05.2025 в сумі 5000,00 грн на вказану ним банківську картку, що підтверджується копією платіжного доручення № 43197251 від 21.05.2025.

На підставі договору факторингу № 27082025 від 27.08.2025, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Незалежні фінанси" та ТОВ "Європейська агенція з повернення боргів'', до останнього перейшло право вимоги, зокрема, за договором № 1224532 від 21.05.2025, що підтверджується копією цього договору факторингу та витягу із реєстру боржників до нього від 27.08.2025.

Згідно із вказаним витягом заборгованість ОСОБА_1 станом на дату відступлення права вимоги становить 16450,00 грн, яка складається із: заборгованості за основним зобов`язанням - 5000,00 грн; заборгованості за відсотками - 0,00 грн; заборгованості по комісії за надання кредиту - 1250,00 грн, заборгованості по комісії з обслуговування кредиту - 4200,00 грн, заборгованості за неустойкою (штрафами, пенею) - 6000,00 грн.

Як вбачається із позовної заяви, нарахування подальшої заборгованості позивачем по вказаному кредитному договору після укладення договору факторингу не здійснювалися.

З урахуванням вищевикладеного позивач просить стягнути на свою користь із ОСОБА_1 заборгованість в сумі 16450,00 грн та судові витрати.

Відзив на позов від відповідача не надходив.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п.1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо: - його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; - воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; - він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 12 ЗУ ''Про електронну комерцію'', якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів сторін.

Факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується копіями досліджених судом: договору про споживчий кредит № 1224532 від 21.05.2025 та договору факторингу № 27082025 від 27.08.2025, відповідно до яких позивач набув права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до умов вищевказаного договору, між сторонами було чітко визначено строк їхньої дії та терміни, у який відповідач мав би повернути отримані кошти та сплатити відсотки та інші платежі за користування ним.

Суду ні позивачем, ні відповідачем не надано доказів погашення заборгованості за цим договором останнім як первісному кредитору, так і позивачеві.

Судом встановлено, що за кредитним договором заборгованість за тілом кредиту (сумою кредиту) та комісіями нараховані на момент відступлення прав вимоги, у межах строку дії договору та на умовах, які передбачені кредитним договором, у подальшому жодні нарахування позивачем не здійснювалися.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, альтернативного розрахунку не надано.

За таких умов суд доходить висновку про задоволення позову в частині позовних вимог, що стосуються стягнення із відповідача тіла кредиту та одноразової комісії за видачу кредиту за договором № 1224532 від 21.05.2025, що становить 6250,00 грн, яка складається із тіла кредиту - 5000,00 грн та комісії за видачу кредиту - 1250,00 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що строк дії кредитного договору на момент звернення позивача до суду не закінчився, однак заборгованість нарахована первісним кредитором, обрахована з моменту видачі кредиту та до моменту отримання права вимоги позивачем за цими договором.

Щодо стягнення заборгованості за пенею (штрафом) суд доходить висновку про таке.

Відповідно до ЗУ ''Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану'' від 15.03.2022, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Ці наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Кредитний договір між сторонами укладений у 2025 році, діє до 2026 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану. Норма закону, яка передбачає списання кредитодавцем нарахованих неустойки (штрафу, пені) включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, наразі дії і не скасована. Тому суд доходить висновку, що нарахування позивачем відповідачу пені (штрафу) у сумі 6000,00 грн за цим договором є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає таке. Згідно з умовами договору про споживчий кредит № 1224532 від 21.05.2025 комісія за обслуговування встановлена кредитодавцем на підставі п.1.5.2 цього Договору як винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання останнім позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 11 Закону України ''Про захист прав споживачів'' кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цьогоЗакону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України ''Про споживче кредитування'' від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України ''Про захист прав споживачів'' текст статті 11 викладено в такій редакції: ''Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України ''Про споживче кредитування''.

Відповідно до частин першої та другої статті 11Закону України ''Про споживче кредитування'' після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами частини п`ятої статті 12 Закону України ''Про споживче кредитування'' визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, Законом України ''Про споживче кредитування'' безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України ''Про споживче кредитування'' Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальними витратами за споживчим кредитом, є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України ''Про споживче кредитування'' (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої тадругої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України ''Про споживче кредитування''.

Так суд дійшов висновку, що встановлення комісії за надання послуг, пов`язаних з обслуговуванням кредиту, зазначених в договорі про споживчий кредит № 1224532 від 21.05.2025 є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались відповідачу, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з клієнтом, чи проводились вони за вимогою клієнта частіше одного разу на місяць. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

За таких обставин первісним кредитором без належних на те правових підстав нарахована комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 4200,00 грн, а відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією, пов`язаною з обслуговуванням кредиту, заявлені позивачем, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Отже, з огляду на вищевикладене, стягненню із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 6250,00 грн, яка складається із тіла кредиту - 5000,00 грн та комісії за видачу кредиту - 1250,00 грн.

У іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості за вказаним договором слід відмовити з вищевикладених підстав.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач вказує на те, що ним понесено судові витрати в розмірі 2662,40 грн згідно з платіжною інструкцією № 154088 від 20.02.2026 по сплаті судового збору та витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів та їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів - в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1664,00 грн.

Зважаючи на те, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 38% сплаченого позивачем судового збору на підставі платіжної інструкції № 154088 від 20.02.2026, що становить 1011,71 грн.

Щодо іншої частини судових витрат, на які вказує позивач в сумі 1664,00 грн, суд констатує, що позивачем не надано доказів на підтвердження їх понесення, тому в стягненні цієї частини судових витрат із відповідача слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 610-612, 1050, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", представник позивача Король Владислав Анатолійович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Європейська агенція з повернення боргів'' заборгованість в загальній сумі 6250 (шість тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп, що складається із тіла кредиту - 5000,00 грн та комісії за видачу кредиту - 1250,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Європейська агенція з повернення боргів'' 1011 (одну тисячу одинадцять) грн 71 коп понесених ним судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий