Рішення № 136464814, 15.04.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/13942/25

Провадження № 2/361/5489/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2026 року Броварський міськрайонний суд Київської області

у складі:

головуючого судді Савчака С.П.,

секретар судового засідання Красник В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бровари Київської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про відібрання дітей від матері без позбавленн її батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

До Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, як органу опіки та піклуваннядо ОСОБА_1 про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на первинному обліку дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, служби у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області (надалі за текстом служба) перебувають малолітні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Батько дітей, ОСОБА_4 громадянин Сполучених Штатів Америки, за даною адресою не проживає та не спілкується з дітьми близько 5 років.

Попередньо малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах служби у період з 18 серпня 2023 року по 02 лютого 2024 року. Сім`я « ОСОБА_5 » потрапила в поле зору служби в серпні 2023 року, а саме: 15 серпня 2023 року до служби надійшов лист за № 1960 від КНП «Броварська Багатопрофільна клінічна лікарня» територіальних громад Броварського району Київської області про те, що 13 серпня 2023 року в центр «Дитяча лікарня» звернулась ОСОБА_1 зі скаргами на те, що її малолітній син, ОСОБА_2 , проковтнув невідому кількість пігулок каптопресу та ібупрофену. Зі слів матері, дитина гуляла з нянею та, знайшовши таблетки, почала їх жувати. В лікарню мати звернулася 13 серпня 2023 року о 12:20 годині. При медичному огляді дитина виглядала вкрай неохайно та мала ознаки фізичного впливу: синці по тілу та подряпини на сідницях.

16 серпня 2023 року працівники служби разом з фахівцем із соціальної роботи відділу соціальної роботи центру соціальних служб Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі - Центр) та інспектором сектору ювенальної превенції відділу превенції Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснили візит у родину ОСОБА_5 .

Під час візиту в помешканні зафіксовані вкрай антисанітарні та небезпечні умови, обоє дітей мали вкрай занедбаний вигляд. В усіх кімнатах панував стійкий неприємний запах, був безлад: розкидані брудні речі та використані підгузки. Усі поверхні (підлога, стіни, меблі) були брудними та липкими, шпалери обірвані. Умови зберігання наявних продуктів харчування були порушені: виявлено брудний посуд, забруднений холодильник, запах цвілі та зіпсованої їжі. Крім того, зафіксовані місця з оголеними електричними проводами.

Обоє дітей мали вкрай занедбаний вигляд: малолітня ОСОБА_3 була брудна, в брудному одязі, з липким та скуйовдженим волоссям, від дитини відчувався приємний запах. Її поведінка вказувала на ознаки затримки психічного розвитку та педагогічної занедбаності: дівчинка охоче йшла на контакт, але не розуміла звернене до неї мовлення, не могла назвати своє ім`я.

Малолітній ОСОБА_2 був повністю голий, спав на брудному дивані без постільної білизни. Після пробудження матір його не вмила і не одягла. Хлопчик дезорієнтовано ходив серед сміття. Його зовнішній вигляд та поведінка демонстрували ознаки розладу аутистичного спектру. Хлопчик неодноразово падав і бився головою об підлогу. Він не контактував із присутніми та не спілкувався ані з матір`ю, ані з сестрою.

Мати повідомила, що її старший син, ОСОБА_2 , хворий, проте ніколи не оглядався лікарем-психіатром. На запитання про останній огляд дітей лікарем- педіатром ОСОБА_1 не відповіла. Вона також не надала працівникам поліції та служби жодних документів, що підтверджують спостереження дітей у приватних клініках, проходження медичних обстежень або наявність декларації з сімейним лікарем. Зі слів ОСОБА_1 , її діти ніколи не відвідували дитячий садок та не отримували консультацій в інклюзивно-ресурсному центрі для визначення освітніх потреб та надання інклюзивної допомоги.

За результатами візиту в сім`ю ОСОБА_1 було виявлено загрозу для життя та здоров`я малолітніх дітей, що вимагає їх негайного відібрання.

Проте, зважаючи на невизначений психічний стан малолітнього ОСОБА_2 та ризики погіршення його здоров`я через спонтанне відлучення від матері, а також згоду ОСОБА_1 на співпрацю і виконання рекомендацій щодо обстеження та лікування дитини, фахівці вирішили помістити дітей до лікарні в супроводі матері.

За результатами візиту в помешканні ОСОБА_1 було складено акти проведення оцінки рівня безпеки дитини (від 16.08.2023 №26/9.05.-07 та №27/9.05.-07) та направлено дітей на огляд до центру Дитяча лікарня КНП Броварська багатопрофільна клінічна лікарня територіальних громад Броварського району Київської області куди в подальшому діти були влаштовані в супроводі їх матері.

16 серпня 2023 року психіатр Броварської багатопрофільної клінічної лікарні, оглянувши дітей за згодою матері, надав направлення на стаціонарний психіатричний огляд малолітнього ОСОБА_2 . Зважаючи на встановлений лікарем діагноз, адміністрація Дитячої лікарні вимагала невідкладної госпіталізації дитини з матір`ю до «Київського обласного центру ментального здоров`я».

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 22.08.2023 № 675 було надано згоду на проведення психіатричного огляду малолітнього ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 тимчасово залишивши свою доньку ОСОБА_3 на свою матір, ОСОБА_6 , у супроводі спеціаліста Служби разом із малолітнім ОСОБА_2 були доставлені до «Київського обласного центру ментального здоров`я».

Під час оформлення необхідних документів для поміщення дитини у стаціонар, ОСОБА_1 демонструвала неадекватну поведінку та намагалася спровокувати конфлікт. Згодом ОСОБА_1 разом із малолітнім ОСОБА_2 зникла у невідомому напрямку, не надавши можливості своєму сину отримати необхідну медичну допомогу.

18 серпня 2023 року спеціалісти служби, Центру та сектору ювенальної превенції Броварського районного управління поліції, здійснила візит до сім`ї ОСОБА_1 . Мета візиту полягала у повторному узгодженні з матір`ю госпіталізації малолітнього ОСОБА_2 до стаціонару «Київського обласного центру ментального здоров`я» у її супроводі. ОСОБА_1 категорично відмовилася від подальшої співпраці з соціальними службами, не допустила їх до помешкання та відмовилася показати дітей.

05.09.2023 року Броварським РУП ГУ НП в Київській області було відкрито кримінальне провадження № 4202311213000044 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 166 Кримінального кодексу України (злісне невиконання батьківських обов`язків) щодо матері дітей, ОСОБА_1 .

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2023 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2023 року ОСОБА_1 була визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП і накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу.

05.10.2023 року службою було направлено лист на Броварське РУП ГУ НП в Київській області за №9.02-03/9/16482, з проханням встановити місце знаходження ОСОБА_1 та її малолітніх дітей, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно з листом Броварського РУП ГУ НП в Київській області від 30.01.2024 року №1987/109/1300/04-24, ОСОБА_1 разом з обома дітьми, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перетнули державний кордон України на виїзд до Республіки Польща 26.08.2023 року.

28 липня та 21 серпня 2025 року до служби надійшли письмові звернення сусідів ОСОБА_1 щодо неналежного виконання матір`ю батьківських обов`язків. На неодноразові запрошення прибути до служби матір дітей не реагувала, до свого помешкання працівників соціальних служб та поліції не допускала.

На виконання ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.09.2025 року по справі № 361/11170/25 щодо надання дозволу на проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з забезпеченням участі у проведені обшуку працівників сектору ювенальної превенції відділу превенції Броварського РУП ГУНП в Київській області, спеціалістів служби, лікаря-психіатра, лікаря-педіатра та інших медичних працівників, було здійснено візит за місцем проживання родини ОСОБА_1 .

Під час проведення обшуку в квартирі ОСОБА_1 було виявлено, що малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають у незадовільних побутових умовах: квартира в занедбаному стані, у квартирі затхле повітря, по всіх кімнатах хаотично розкидані гори брудних речей (брудний одяг, зламані іграшки, брудні валізи,..) загалом в квартирі бруд та літає міль. У санвузлі брудно, відсутнє світло, унітаз дуже брудний, умивальник відсутній. В одній із кімнат вікно в аварійному стані, розбите, заклеєне ганчірками. Відсутні облаштовані місця для сну дітей, наявне одне дитяче ліжко у занедбаному стані (розібране, матрац брудний, весь у плямах, відсутня постільна білизна). Наявна велика кількість дитячого одягу, який весь брудний у занедбаному стані та має неприємний запах. Із продуктів харчування у квартирі наявні тільки картопля та горіхи.

ОСОБА_1 , та її діти мають візуально занедбаний стан, всі брудні, волосся брудне та скуйовджене, від них відчувається запах сечі, малолітній ОСОБА_2 оголений, хоч у квартирі прохолодно. Діти візуально мають ознаки затримки психічного розвитку, педагогічного та соціального занедбання.

Спеціалістами було складено акти проведення оцінки рівня безпеки дитини від 22.10.2025 № 24/9.05-07 та № 25/9.05-07, згідно з якими рівень безпеки дітей визначено: «дуже небезпечно», що передбачає негайне відібрання дітей від батьків, інших законних представників, осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною.

З метою захисту законних прав та інтересів малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконавчим комітетом Броварської міської ради Броварського району Київської області було прийнято рішення від 22.10.2025 № 979 «Про негайне відібрання малолітніх дітей. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від матері», № 980 «Про надання згоди на проведення психіатричного огляд надання амбулаторної психіатричної допомоги та госпіталізацію малолітньо ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю батьків», № 981 «Про надання згоди проведення психіатричного огляду, надання амбулаторної психіатричної допомоги та госпіталізацію ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю батьків».

22 жовтня 2025 року малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були поміщені до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня».

Відповідно до п. 1 Рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 28.10.2025 № 998 «Про надання висновку до суду про доцільність відібрання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від їх матері, ОСОБА_1 , без позбавлення її батьківських прав» вирішено надати до Броварського міськрайонного суду Київської області висновку до суду про доцільність відібрання малолітніх дітей малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від їх матері, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 без позбавлення її батьківських прав, без позбавлення її батьківських прав.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просив винести рішення про відібрання малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від їх матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 без позбавлення батьківських прав.

За відзивом на позовну заяву представника ОСОБА_1 адвокат Айвазян Ю.К. просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі. З матеріалів у справі вбачається, що підставою звернення позивача до суду став не один встановлений факт небезпеки для дітей, а сукупність подій, що відбувались протягом тривалого часу та по-різному оцінювались різними установами.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 28.10.2025 № 998, сім`я потрапила в поле зору служби у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області (далі - служба) у серпні 2023 року. Поштовхом до реагування державних органів стало повідомлення медичного закладу, а не встановлення факту спричинення шкоди дитині. З листа КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» № 1960 від 15.08.2023 року вбачається, що мати самостійно звернулась із дитиною ОСОБА_2 до лікарні після побутового інциденту - проковтування пігулок.

У документі лікар описує неохайний стан дитини та її зовнішній вигляд (синці та подряпини), однак не робить висновку про отруєння, насильство чи небезпечні умови проживання.

Важливим є той факт, що відповідний документ фіксує саме звернення матері по допомогу до лікарні. Опис зовнішнього вигляду дитини у листі медичного закладу є лише фіксацією стану на момент огляду та не містить висновку лікаря про заподіяння тілесних ушкоджень саме внаслідок насильства або неналежного догляду.

У документі відсутні дані про характер, давність або механізм утворення подряпин чи синців, не вказано, що вони є типовими для побиття, не зазначено про необхідність повідомлення органів НПУ, як про випадок можливого насильства. Таким чином, наведена інформація має описовий характер і не підтверджує небезпеку для життя чи здоров`я дитини.

16.08.2023 р. службою, фахівцем із соціальної роботи відділу соціальної роботи центру соціальних служб Броварської міської ради Броварського району Київської області та інспектором сектору превенції відділу превенції Броварського районного управління поліції ГУНП в Київській області було здійснено відвідування місця проживання відповідача та складено акти проведення оцінки рівня безпеки дитини (№26/9.05.-07 та №27/9.05-07). У цих актах зазначено про антисанітарні умови, безлад, відсутність належних побутових умов та неохайний вигляд дітей. Водночас зафіксовані в актах формулювання про антисанітарні умови та безлад є соціально-побутовою оцінкою працівників служби, а не результатом санітарно-епідеміологічного чи експертного дослідження. У матеріалах справи відсутні лабораторні вимірювання, встановлення наявності небезпечних речовин, токсичних факторів або таких умов, що створюють загрозу життю. Отже, зазначені висновки відображають суб`єктивне сприйняття житлових умов, але не доводять існування небезпечного середовища для дітей.

Опис поведінки дітей у таких актах подається через призму суб`єктивного сприйняття дорослих осіб, які не є профільними фахівцями з дитячого розвитку та не застосовують жодних стандартизованих методик оцінювання. Формулювання на кшталт «не йде на контакт», «не реагує», «дезорієнтовано ходить», «не розуміє зверненого мовлення» без уточнення мови спілкування, враховуючи той факт, що діти є громадянами США, звичних для дитини умов, часу адаптації та без перевірки елементарних альтернативних пояснень (мовний бар`єр, стрес, втома, особливості розвитку, сенсорна перевантаженість) не можуть розглядатися як об`єктивне підтвердження «педагогічної занедбаності» або «небезпечного середовища».

Позивач фактично підмінює доказування обставин, які потребують медичної або психологічної оцінки, побутовими інтерпретаціями і надалі використовує ці інтерпретації як «підставу» для висновків про загрозу. Такий підхід є методологічно хибним, оскільки поведінкові реакції дитини в незвичній ситуації не доводять ані причини цих реакцій, ані той факт, що мати створює небезпечні умови, ані те, що існує безпосередня загроза її життю чи здоров`ю.

Акт оцінки рівня безпеки є соціальним інструментом оцінки, а не медичним або експертним висновком. Він не встановлює причин поведінки дітей і не доводить заподіяння шкоди останнім. Разом з тим у Висновку органу опіки та піклування, затвердженому рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 28.10.2025 № 998 зазначено, що дітей не було негайно відібрано від матері, а навпаки вони були направлені на медичний огляд та поміщені до лікарні у супроводі матері 16.08.2023 року до центру «Дитяча лікарня» КНП «Броварська багатопрофільна лікарня» територіальних громад Броварського району Київської області.

Тобто на момент первинної реакції державний орган, незважаючи на результати візиту, не визнав необхідним негайне відокремлення дітей від матері, що суперечить подальшій позиції про існування безпосередньої загрози їх життю. Позивач зазначає, що після медичного огляду малолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , психіатром Броварської багатопрофільної клінічної лікарні ОСОБА_2 був направлений на невідкладну госпіталізацію, у зв`язку із встановленим діагнозом. Проте, психіатр Броварської багатопрофільної клінічної лікарні не встановлював діагноз ОСОБА_2 , а зазначив у медичному висновку, що діагноз F84.0 (аутизм), який є розладом розвитку, а не психічною хворобою небезпечного типу, знаходиться під питанням. Рішенням же виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 22.08.2023 № 675 надано згоду на проведення психіатричного огляду ОСОБА_2 .

Щодо «неадекватної поведінки» матері та твердження про «намагання спровокувати конфлікт» то такі дані твердження у матеріалах справи подані, як оціночні судження без конкретизації фактів. Позивачем не розкрито, у чому саме полягала «неадекватність», які конкретні дії чи висловлювання матері це підтверджують, хто саме з працівників і за яких обставин це зафіксував, чи був складений окремий акт із детальним описом події, чи залучались незалежні свідки, чи є відеофіксація або медичний запис про психічний стан матері в момент події.

Відсутність такої конкретики означає, що твердження «йшла на конфлікт» використано як суб`єктивна характеристика, а не як доконаний факт, і воно не може заміняти доказів реальної небезпеки для дітей.

Навіть якщо виходити з того, що мати була емоційною чи конфліктною, це саме по собі не доводить загрози життю чи здоров`ю дітей. У контексті ситуації, коли дитину фактично примусово направляють до психіатричного закладу, в той час, коли діагноз розладу розвитку (F84.0) у наявних медичних документах зазначається як такий, що «під питанням», цілком природня емоційна реакція матері не може трактуватися, як доказ небезпечної поведінки або підстава для відібрання дітей та не може вважатися належним й допустимим доказом існування безпосередньої загрози.

Позивач акцентує увагу суду на тому, що відповідач зникла із дитиною з медичного закладу у невідомому напрямку. Однак, позивач не зазначає, що метою проведення психіатричного огляду ОСОБА_2 насправді виявилось оформлення малолітньої дитини на стаціонарне лікування до психіатричної лікарні. При тому, позивачем не доведена необхідність саме стаціонарного психіатричного втручання у спеціалізованому медичному закладі, як єдиного варіанту.

18.09.2023 року спеціалісти служби, фахівцем із соціальної роботи відділу соціальної роботи центру соціальних служб Броварської міської ради Броварського району Київської області та інспектором сектору превенції відділу превенції Броварського районного управління поліції ГУНП в Київській області було здійснено візит до відповідача задля узгодження госпіталізації ОСОБА_2 до стаціонарного відділення «Київського обласного центру ментального здоров`я». При тому позивач зазначає, що відповідач категорично відмовилася від подальшої співпраці з соціальними службами. Разом з тим убачається, що єдиним запропонованим службою способом обстеження дитини було її поміщення до стаціонарного психіатричного закладу разом із матір`ю, без пропозиції альтернативних форм обстеження амбулаторного огляду, консультації вузьких спеціалістів, повторного спостереження або незалежної медичної оцінки.

Відтак поведінка відповідача полягала не у відмові від медичної допомоги дитині як такої, а у відмові погодитися із єдиним запропонованим варіантом фактичною ізоляцією малолітньої особи у психіатричному стаціонарі без доведеного діагнозу та без встановленої невідкладності такого втручання. Саме відсутність альтернатив, а також характер запропонованого заходу об`єктивно могли сприйматися матір`ю як надмірне та непропорційне втручання у сімейне життя, що пояснює її подальшу поведінку та не може розцінюватися як ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Матеріали справи містять інформацію про складання на відповідача адміністративних протоколів за ч. 1 ст. 184 КУпАП та подальші постанови суду від 05.10.2023 року (попередження) і від 16.10.2023 року (накладання стягнення на суму 850 грн.). Проте, адміністративна відповідальність за ст. 184 КУпАП за своєю правовою природою спрямована на реагування на порушення правил виховання, а не на встановлення небезпеки для життя чи здоров`я дитини. Відповідні постанови не містять висновку про заподіяння шкоди, не фіксують загрозливого стану фізичного та психічного здоров`я дітей і не передбачають вилучення їх із сім`ї, як наслідок зазначених факторів. Тому вони можуть свідчити лише про потребу соціальної роботи з сім`єю, але не про наявність підстав для застосування крайнього заходу захисту.

Позивач посилається на відкриття кримінального провадження Броварським РУП ГУ НП в Київській області від 05.09.2023 року відносно відповідача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 166 КК України. Разом з тим внесення відомостей до ЄРДР є обов`язковою процесуальною дією, що лише запускає перевірку обставин, і не підтверджує ні факту злочину, ні вини особи. Відсутність повідомлення про підозру, обвинувального акту або вироку означає, що орган досудового розслідування не встановив наявності складу кримінального правопорушення. Тому посилання на кримінальне провадження ні в якому разі не може розцінюватися, як доказ існування небезпеки для дітей.

05.10.2023 року службою було направлено звернення до Броварського РУП ГУ НП в Київській області № 9.02-03/9/16482 із проханням встановити місце знаходження ОСОБА_1 та її дітей. Згідно із листом Броварського РУП ГУ НП в Київській області № 1987/109/1300/04-24 від 31.01.2024 року службу у справах дітей було повідомлено, що сім`я перетнула державний кордон України на виїзд до Республіки Польща 26.08.2023 року. Наступні події, на які посилається позивач, відбуваються лише у 2025 році, тобто майже через півтора року.

У липні та серпні 2025 року до служби надходили письмові звернення від сусідів відповідача щодо, на їхню думку, неналежного виконання матір`ю батьківських обов`язків. Водночас зміст таких звернень за своєю природою є повідомленнями приватних осіб, які не мають статусу офіційного висновку компетентного органу та не підтверджують встановлених фактів небезпеки для дітей. У жодній із наявних у матеріалах заяв не наведено конкретних, а головне перевірених обставин, які б свідчили про застосування до дітей насильства, про наявність загрозливого стану здоров`я, про факти голодування або систематичного позбавлення базових потреб, про заподіяння тілесних ушкоджень із зазначенням часу, механізму та джерела їх виникнення, а також не додано жодних медичних документів, що підтверджували б ризик для життя чи здоров`я дітей. Фактично ці звернення зводяться до суб`єктивних побутових оцінок, припущень та емоційних характеристик поведінки матері й дітей, які можуть відображати конфліктність взаємин у будинку або особисте сприйняття ситуації заявниками, але самі по собі не доводять ані реальної, ані безпосередньої загрози життю чи здоров`ю дітей у розумінні статті 170 Сімейного кодексу України.

На виконання ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.09.2025 року у справі № 361/11170/25 про надання дозволу на проведення обшуку 22.10.2025 року було здійснено візит до місця проживання відповідача та дітей, при цьому вхідні двері до помешкання були деблоковані працівниками ДСНС. Посилання позивача на те, що відповідач «добровільно не відчинила двері», саме по собі не підтверджує ані ухилення від співпраці, ані наявності загрози для дітей, а є лише формулюванням сторони спору без належної фактичної конкретизації.

Позивач не зазначає, яким чином і коли відповідача було належно повідомлено про проведення процесуальної дії, чи здійснювались реальні спроби встановити з нею контакт, скільки часу очікували відкриття дверей, чи були присутні незалежні особи, які можуть підтвердити обставини «відмови», а також які заходи вживались для того, щоб малолітні діти не зазнали психологічної травматизації від силового доступу до помешкання.

Більше того, якщо саме примусове проникнення і пов`язаний із ним стрес для дітей подається позивачем, як елемент «небезпечної ситуації», то така логіка підміняє причинно-наслідковий зв`язок: ризик, у тому числі психологічний, в цій частині обумовлений не встановленими діями матері, а обраним способом виконання ухвали суду державним органом. Після зазначеного проникнення службою було складено акти проведення оцінки рівня безпеки дитини №24/9.05-07 та №25/9.05-07, у яких рівень небезпеки визначено вже, як «дуже небезпечно». Разом із тим самі акти не містять належної конкретизації, за рахунок яких саме нових фактичних обставин, подій або об`єктивно встановлених змін ситуації було зроблено висновок про підвищення рівня ризику порівняно з 2023 роком, а також не наводять зрозумілих критеріїв, за якими здійснено таку класифікацію.

У матеріалах, що супроводжують ці акти, відсутні дані медичного огляду дітей із висновком про наявність безпосередньої загрози життю чи здоров`ю, відсутні відомості про встановлені тілесні ушкодження, інтоксикації, гострі стани або необхідність невідкладного лікування саме внаслідок поведінки матері чи умов перебування.

За таких умов формулювання «дуже небезпечно» фактично має характер оціночного судження соціального органу, яке не підкріплено доказами того рівня, що виправдовує застосування крайнього заходу у вигляді відібрання дітей, а тому виглядає, як результат зміни підходу до інтерпретації тих самих або подібних обставин, а не як наслідок доведеної ескалації ризику. Саме ці акти були використані надалі, як фактична підстава для рішення Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області № 979 від 22.10.2025 «Про негайне відібрання малолітніх дітей від матері», а також для рішень № 980 та № 981 «Про надання згоди на проведення психіатричного огляду, надання амбулаторної психіатричної допомоги та госпіталізацію у зв`язку з відсутністю батьків» щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Надані позивачем матеріали радше відображають тривалий, накопичувальний характер претензій і реагувань різних органів у різні періоди, а також різну інтерпретацію одних і тих самих або подібних обставин, ніж наявність стабільного, послідовно підтвердженого доказами ланцюга подій, який би безпосередньо свідчив про реальну небезпеку для життя чи здоров`я дітей саме на момент звернення до суду.

Наведена фактична картина виглядає як затяжний конфлікт між баченням органу опіки та піклування щодо способу виховання, організації побуту та комунікації з матір`ю, з одного боку, і позицією та поведінкою відповідача з іншого, однак вона не набуває ознак доведеного стану постійної фізичної небезпеки для дітей.

Саме цим пояснюється значний масив адміністративних та службових документів (акти, листування, запити, протоколи, внутрішні записки), які фіксують перебіг реагування й управлінських дій, але при цьому відсутні належні медичні підтвердження завдання шкоди здоров`ю дітей, відсутні висновки про невідкладні стани, які б виникли внаслідок дій або бездіяльності матері, відсутні доказові матеріали, що прямо встановлюють причинно наслідковий зв`язок між умовами проживання та реальним ризиком для життя чи здоров`я.

Співставлення матеріалів справи показує, що документи не утворюють єдиної та логічно послідовної картини небезпеки, яка б вимагала застосування крайнього заходу відібрання дітей без позбавлення батьківських прав, а натомість демонструють розрізнені за часом і характером події, об`єднані в позовній заяві як безперервна ситуація постійної загрози. У підсумку позов побудований шляхом зведення різнорідних документів адміністративних, інформаційних і соціальних до єдиної версії «перманентної небезпеки», тоді як між цими документами відсутній необхідний зв`язок, який би доводив, що на момент звернення до суду існувала саме безпосередня загроза життю або здоров`ю дітей. Натомість наявні матеріали свідчать про складні життєві обставини та потребу соціальної роботи, контролю і допомоги, але не підтверджують необхідності застосування найсуворішого втручання у сімейне життя примусового роз`єднання матері та дітей.

16 лютого 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив за яким у відзиві представник відповідача посилається на те, що у листі КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» № 1960 до Служби у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області від 15 серпня 2023 року інформація має лише описовий характер і не містить висновків про насильство або небезпечні умови проживання та звертає увагу на важливість звернення до лікарні саме матері малолітньої дитини. Однак, факти, що були викладені у листі КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» № 1960 від 15 серпня 2023 року, слугували підставою потрапляння родини ОСОБА_5 до поля зору служби та став підставою для подальшого реагування служби, тому він є лише елементом сукупності доказів, що підтверджують ризики та можливі негативні наслідки для дітей.

Сам факт звернення матері до лікарні не спростовує небезпеки. Оскільки, звернення відбулося після інциденту з проковтуванням таблеток, що свідчить про відсутність належного контролю за малолітньою дитиною та створення небезпечної ситуації.

Щодо відсутності у листі прямої вказівки на насильство, то варто зазначити, що це не виключає неналежного догляду. Синці, подряпини, занедбаний вигляд та неохайність малолітньої дитини є індикаторами можливого нехтування базовими потребами дитини та потребують перевірки органами захисту дітей.

Як вже було зазначено у позовній заяві 16 серпня 2023 року працівники служби разом з фахівцем із соціальної роботи відділу соціальної роботи центру соціальних служб Броварської міської ради Броварського району Київської області та інспектором сектору ювенальної превенції відділу превенції Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснили візит у родину ОСОБА_5 .

В результаті 16.06.2023 року працівниками служби були складені Акти проведення оцінки рівня безпеки дитини № 26/9.05.-07 та № 27/9.05-07, де зафіксовано антисанітарні умови, безлад та неохайний вигляд дітей.

Щодо посилання представника відповідача на те, що Акти оцінки рівня безпеки дітей містять лише соціально-побутову оцінку, а не санітарно-епідеміологічні чи лабораторні дослідження, є необґрунтованим і свідчить про неправильне розуміння правової природи таких актів представник позивача зазначав наступне.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» та ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за умовами проживання, виховання та безпеки дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Акт оцінки рівня безпеки дитини складається уповноваженими суб`єктами: службою у справах дітей; центрами соціальних служб; органом опіки та піклування, у межах їх компетенції та виконання публічно-владних функцій щодо захисту прав та інтересів дитини.

Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності пов`язаної із захистом прав дитини, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування пов`язаної із захистом прав дитини» № 866 від 24.09.2008 року встановлено та затверджено форму акту проведення оцінки рівня безпеки дитини (додаток 10).

Тому, Акти оцінки рівня безпеки дитини є передбаченим законним інструментом оперативного виявлення загроз і не потребують лабораторних досліджень. Зафіксовані антисанітарні умови проживання, небезпечні побутові фактори та занедбаний стан дітей у своїй сукупності підтверджують наявність ризику для їх життя та здоров`я, що зобов`язує державу вживати негайних захисних заходів.

Акти оцінки рівня безпеки дитини є офіційним документом, складеним уповноваженим органом у межах наданих законом повноважень, а не довільним «соціальним припущенням», як помилково стверджує відповідач.

Такий Акт оцінки рівня безпеки дитини не має на меті встановлення медичного чи психологічного діагнозу, їх призначення полягає у фіксації фактичних поведінкових реакцій дітей, які оцінювалися не ізольовано, а у сукупності з антисанітарними умовами проживання, занедбаним зовнішнім виглядом та відсутністю належного догляду, що в цілому підтверджує наявність загрози їх життю, здоров`ю та розвитку.

У відзиві представник відповідача зазначає, що первинно дітей не було негайно відібрано від матері, а лише направлено на медичний огляд у її супроводі. Зазначав, що таке рішення було прийняте службою для збереження психоемоційного стану дітей та необхідністю уникнення різкого роз`єднання сім`ї.

Твердження про відсутність остаточного діагнозу не спростовує необхідності невідкладного медичного втручання. Розлад аутистичного спектра (F84.0), навіть якщо діагноз перебував під питанням, свідчить про потребу у спеціалізованому медичному супроводі, стабільному середовищі та належному догляді. За відсутності такого догляду ризики для розвитку дитини суттєво зростають.

Представник відповідача зазначив, що опис поведінки ОСОБА_1 є лише оціночним судженням і не підтверджує небезпеку для дітей, не спростовує встановлених обставин справи та не нівелює значення її поведінки для оцінки ризиків.

Звертав увагу суду, що поведінка матері оцінюється у контексті всієї ситуації, що включала необхідність невідкладного медичного обстеження дитини. У такій ситуації агресивна та конфліктна поведінка ОСОБА_1 має безпосереднє значення для оцінки можливості забезпечення лікування та безпеки дитини. Навіть якщо враховувати те, що поведінка матері була зумовлена емоційною реакцією, вирішальним є саме наслідки такої поведінки перешкоджання отриманню дитиною необхідної медичної допомоги.

Самовільне залишення медичного закладу разом із дитиною, яка потребувала спеціалізованого обстеження, свідчить про фактичне перешкоджання медичній допомозі та створення ризику для здоров`я і розвитку дитини, а подальша відмова від співпраці з службою та недопуск фахівців до дітей підтверджує системний характер поведінки, що унеможливлює належний контроль за їх станом та безпекою.

Доводи представника відповідача про відсутність медичного чи експертного висновку фактично підміняють критерії, встановлені сімейним законодавством.

Отже, акт оцінки рівня безпеки дитини є належним, допустимим та важливим доказом у справі, який підтверджує наявність реальних ризиків для життя, здоров`я та належного розвитку дітей, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами відповідно до ст.89 ЦПК України, а доводи відповідача щодо його «формального» характеру спрямовані виключно на знецінення доказів, що підтверджують небезпечність середовища перебування дітей.

Щодо адміністративної та кримінальної відповідальності ОСОБА_1 наголошував, що доводи представника відповідача про те, що притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП та відкриття кримінального провадження не доводять небезпеку для дітей, є частково формальними та не враховують їх значення у сукупності усіх доданих позивачем доказів.

Правова природа правопорушення за ст. 184 КУпАП безпосередньо вказує на неналежне вихованням, догляд та невиконанням обов`язків матір`ю щодо забезпечення умов життя її малолітніх дітей. Повторне притягнення до відповідальності та накладення стягнення свідчать про те, що попередні заходи впливу не призвели до належного виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків.

Постанови суду про притягнення відповідача до відповідальності за ст. 184 КУпАП є офіційним підтвердженням встановленого факту неналежного виконання батьківських обов`язків, а не лише «соціальної проблеми», як безпідставно стверджує представник відповідача.

Отже, факт неналежного виконання батьківських обов`язків уже був встановлений судом у межах адміністративного провадження.

Посилання у позовній заяві на відкриття кримінального провадження Броварським РУП ГУ НП в Київській області від 05.09.2023 року відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України та внесення відомостей до ЄРДР не є ствердженням наявності кримінальної відповідальності у відповідача, однак звертає увагу суду на фактичні обставини що зумовили внесення відомостей до ЄРДР.

Суд у межах розгляду справи № 361/13942/25 може врахувати матеріали кримінального провадження (заяви, пояснення, довідки, інші процесуальні документи наявні в матеріалах кримінального провадження) та зобов`язаний оцінити всі обставини, що свідчать про наявність ризиків для малолітніх дітей.

Доводи представника відповідача спрямовані на підміну предмета доказування, фактично ототожнює відсутність кримінальної відповідальності у відповідача із відсутністю існування загроз чи ризиків для малолітніх дітей.

Посилання представника відповідача на те, що звернення сусідів не є офіційними висновками компетентних органів, не спростовує їх доказового значення у справі № 361/13942/25 та не нівелює обов`язку держави реагувати на сигнали про можливу небезпеку для дітей.

Зазначені звернення не використовуються як самостійний доказ небезпеки, а підтверджують наявність суспільно помітних ознак неблагополуччя сім`ї, що узгоджується з результатами обстежень житлових умов, станом дітей та іншими встановленими обставинами.

Представник відповідача посилається на те, що сам факт деблокування дверей та примусового доступу до житла не доводить ухилення від співпраці або небезпеки для дітей, є вибірковим і не враховує правову природу та обставини проведення процесуальної дії.

Проте, доступ до житла було здійснено на підставі ухвали слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2025 року по справі № 361/11170/25, що підтверджує наявність законних підстав для втручання державних органів та обґрунтованих підозр щодо необхідності перевірки умов проживання дітей. Деблокування дверей працівниками ДСНС відбулося не як самостійний захід, а у зв`язку з відсутністю доступу до житла та неможливістю перевірити стан дітей.

Причинно-наслідковий зв`язок у цій ситуації не підміняється, як зазначає у відзиві представник відповідача, оскільки необхідність примусового доступу виникла саме через відсутність її співпраці зі службою та неможливістю перевірити умови проживання дітей, що свідчить про перешкоджання здійсненню державного контролю.

Представник відповідача повторно вказує, що акти оцінки рівня безпеки дитини не містять достатньої конкретизації підстав для визначення рівня небезпеки як «дуже небезпечно», не відповідають дійсності.

Визначення рівня небезпеки як «дуже небезпечно» в актах оцінки безпеки дитини (№ 24/9.05-07 та № 25/9.05-07) є результатом оцінки фактичних обставин, безпосередньо встановлених під час обстеження житла та стану дітей. Оцінка ризику здійснювалася на підставі актуального стану середовища та ситуації на момент візиту, а не повторної інтерпретації попередніх обставин.

До того ж, мати не сприяє покращенню ситуації і підтвердженням цьому є копії фотографій, зроблені під час обстеження місця проживання дітей, що були долучені до матеріалів справи.

Застосування менш інтенсивних заходів службою, про які зазначає представник відповідача, уже мало місце раніше, однак вони не призвели до усунення ризиків, що обумовило необхідність більш рішучих заходів захисту малолітніх дітей.

Психіатричне обстеження не є каральним заходом, воно спрямоване на забезпечення належної медичної допомоги дітям та оцінку їхнього стану в інтересах їх розвитку і безпеки. Відсутність у медичних документах прямого причинно-наслідкового зв`язку між станом здоров`я дитини та поведінкою матері не виключає наявності загрози, оскільки підставою для втручання є не встановлення вини чи походження розладу, а оцінка здатності батьків забезпечити належні умови для розвитку та лікування дитини. Якщо особливі потреби дитини не забезпечуються належним доглядом і медичним супроводом, ризики для її здоров`я та розвитку істотно зростають.

22 жовтня 2025 року малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були поміщені до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня». Їх перебування там мало захисний характер і було спрямоване на забезпечення медичного нагляду та безпеки. Самовільне вибуття дітей із медичного закладу без завершення обстеження та без погодження з лікарями фактично позбавило їх необхідного медичного спостереження і створило ризик для здоров`я та розвитку, незалежно від наявності окремого судового рішення про обмеження батьківських прав на той момент.

Таким чином, самовільне залишення медичного закладу, припинення необхідного нагляду та неможливість забезпечити контроль за станом дітей підтверджують наявність ризиків і обґрунтовують необхідність втручання держави.

Твердження відповідача про відсутність послідовного ланцюга доказів небезпеки для дітей є необґрунтованим та базується на фрагментарному сприйнятті матеріалів справи. Сукупність наданих документів відображає не «різні інтерпретації» одних і тих самих обставин, а тривалу та системну фіксацію органами держави ознак неблагополуччя сім`ї, що вимагали послідовного реагування.

19 лютого 2026 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких він зазначив, що лист КНП № 1960 від 15.08.2023 року, який став приводом для перевірки служби, не перетворює його зміст на доказ небезпеки. Позивач замінює процесуальне значення документа, як сигналу для реагування, на доказове значення документа, як підтвердження небезпеки.

Якщо в документі прямо відсутній висновок про насильство, загрозу життю, небезпечні умови проживання, механізм і давність синців або подряпин, то він не доводить того, що позивач просить суд встановити. Цей лист показує, що мати звернулась по допомогу, тобто діяла як відповідальний законний представник і ця обставина підтверджує, що відповідач не приховувала ситуацію, яка сталася із дитиною та не уникала надання останній медичної допомоги.

Позивач не довів, за яких умов стався інцидент, де саме були медикаменти чи могли вони бути доступними через інші причини, чи був це нещасний випадок, який може трапитися у будь-якій сім`ї. Сам інцидент не вказує на відсутність контролю, а тим більше не означає реальну і пряму загрозу життю, достатню для відібрання дітей. Закон вимагає доказу такого рівня небезпеки, який виправдовує крайнє втручання, а саме роз`єднання сім`ї.

Позивач не доводить, що подія повторювалась системно, не доводить, що відповідач відмовлялась від лікування, не доводить, що після події відповідач не забезпечила медичне реагування. Натомість відповідач звернулась разом із дитиною до лікарні, що є прямим запереченням твердження про «небезпечність через бездіяльність».

3 приводу опису візиту 16.08.2023 року та складання актів №26/9.05-07 і №27/9.05-07 позивач повторює формулювання про антисанітарію та безлад й одночасно намагається зняти критику про суб`єктивність складених актів, заявляючи, що це «офіційний інструмент» і, що останній «не потребує лабораторних досліджень».

Проте, той факт, що акт передбачений Порядком і Законом, не означає, що будь-які записи в ньому автоматично встановлюють небезпеку. Акти оцінки ризику за своєю природою є первинними, орієнтовними документами реагування і повинні перевірятися іншими доказами, особливо коли наслідком є крайній захід.

Відповідач не заперечує, що акт є офіційним документом. Офіційність документа підтверджує факт його складання, час і осіб, проте не гарантує істинність кожного оціночного висновку і не підміняє обов`язок довести причинно-наслідковий зв`язок між умовами проживання та реальною загрозою життю або здоров`ю дітей.

При тому, позивач визнає, що акт не є медичним чи психологічним діагнозом, водночас використовуючи останній, як доказ медичних і психологічних ризиків, не підтверджених діагностикою.

Якщо позивач просить суд застосувати найсуворіше втручання, то він має підтвердити оцінку акту конкретними, об`єктивними даними: медичними висновками, актами огляду дітей, підтвердженням тілесних ушкоджень, підтвердженням реальної загрози життю чи здоров`ю, підтвердженням відмови матері від лікування або соціального супроводу.

Щодо посилання позивача на Закон «Про органи і служби у справах дітей» і Закон «Про охорону дитинства» та Порядок № 866 вказував, що так, дійсно, ці нормативно-правові акти визначають компетенцію і процедури, але не скасовують вимоги ст. 170 СК України про небезпеку, як матеріальну підставу для відібрання дітей. Компетенція органу не може підміняти доказів. Якщо орган діяв у межах повноважень, це ще не означає, що підстави для відібрання дітей існували, а саме це і є предметом спору.

3 приводу посилань позивача на те, що поведінкові реакції дітей фіксувались «не ізольовано, а у сукупності з антисанітарією і занедбаністю», по-перше, то терміни «антисанітарія» і «занедбаність» мають характер побутової оцінки без об`єктивних критеріїв, й в них відсутні ознаки негайної загрози.

По-друге, поведінкові реакції дітей у присутності сторонніх осіб у стресовій ситуації, за мовного бар`єру чи особливостей розвитку, не можуть автоматично тлумачитися як доказ «соціального занедбання» або небезпеки. Позивач не зазначає, якою мовою спілкувались з дітьми, чи застосовували адаптаційні підходи, чи залучали перекладача або спеціаліста з розвитку. Без цього будь-яка фіксація поведінки не переходить автоматично у доказ причин.

Тезою позивача, що дітей первинно не відібрали «для збереження психоемоційного стану і уникнення роз`єднання» фактично підтверджує позицію відповідача - якщо стан був настільки небезпечний, щоб виправдати відібрання за статтею 170 СК України - служба мала б діяти негайно, а не обирати «м`який варіант». Тож, наведене свідчить про те, що на той момент позивач не вбачав безпосередньої загрози такого рівня, який виправдовує крайній захід.

Ивердження позивача не усувають логічної в даному випадку дилеми, а саме: - або була пряма небезпека, і тоді відібрання дітей мало бути негайним; - або прямої небезпеки не було, і в цьому разі риторика про «життєву загрозу» виглядає значно перебільшеною.

Щодо твердження позивача про діагноз F84.0 і «необхідність невідкладного медичного втручання». Розлад аутистичного спектра, навіть підтверджений, сам по собі не є «невідкладним станом» і не є підставою для відібрання дитини. Потреба у супроводі і корекційній допомозі не дорівнює небезпеці, а держава має допомагати родині організацією послуг, а не роз`єднанням сім`ї.

Позивач не доводить, що мати відмовлялась від амбулаторних оглядів та консультацій. Натомість всі пропозиції позивача зводяться до жорсткої стаціонарної психіатричної моделі без надання жодної альтернативи, позивач зазначає, що «агресивна і конфліктна поведінка матері» має значення для оцінки можливості лікування.

Разом з тим, це є оціночним судженням без належної конкретизації. Якщо матір емоційно реагує на спробу примусового психіатричного втручання стосовно дитини, така реакція є цілком природною та в жодному випадку не може бути доказом неможливості забезпечити необхідне лікування. Позивач говорить про «наслідки поведінки перешкоджання медичній допомозі», але не доводить, що психіатрична допомога у стаціонарному відділенні спеціального закладу була такою вже вкрай необхідною та невідкладною для зовсім ще маленької дитини.

З приводу «самовільного залишення медичного закладу, що свідчить про перешкоджання допомозі і створення ризику» позивач не наводить документальних доказів, які б давали підстави вважати, що повноваження матері як законного представника на той момент були обмежені. Втрата державного контролю не є доказом небезпеки для дітей. Держава може контролювати у примусовій формі лише тоді, коли відповідальними особами доведені підстави для такого контролю. Якщо підстав не доведено, то саме по собі небажання родини бути під примусовим контролем не є небезпекою. Позивач фактично просить суд погодитися з тим, що «ризик існує, бо він не має можливості контролювати», тоді як правовий порядок протилежний: контроль застосовується лише тоді, коли доведена небезпека.

З приводу твердження, що «доводи відповідача про відсутність медичного експертного висновку підміняють критерії сімейного законодавства». Твердження є маніпуляцією, оскільки відповідач не стверджує, що відібрання можливе лише за наявності експертного медичного висновку. Відповідач стверджує, що для доведення реальної прямої загрози життю і здоров`ю дітей потрібні належні й достатні докази, а коли позивач «будує загрозу» лише на звичайному описі стану здоров`я й розвитку та поведінкових реакціях і (що взагалі не піддається розумінню) «необхідності лікування» без відповідних підтверджувальних висновків профільних лікарів, такі твердження перетворюються на припущення.

Позивач надає постановам за ст. 184 КУпАП значення системного неналежного піклування, хоча ст. 184 КУпАП охоплює широкий спектр поведінки і не тотожна встановленню реальної небезпеки для життя чи здоров`я, яка необхідна для застосування статті 170 СК України. Преюдиційними ж є обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, але лише в межах, у яких вони встановлені, і лише щодо тих самих осіб та предмета.

У постанові за ст. 184 КУпАП суд встановлює факт адміністративного правопорушення у конкретну дату і за конкретних обставин, але причинно-наслідкового зв`язку між умовами проживання і загрозою життю, та не дорівнює висновку, що необхідне відібрання дітей. Позивач визнає, що кримінальне провадження за ст. 166 КК України не є доказом винуватості. Тоді посилання на ЄРДР може носити лише інформаційний характер, але аж ніяк не підтверджує складу правопорушення і тим більше не підтверджує необхідність відібрання дітей.

Позивач визнає, що звернення сусідів не є самостійним доказом небезпеки, підтвердженням фактів. Навіть, як допоміжний матеріал, звернення сусідів потребують перевірки на предмет упередженості, конфлікту інтересів, мотивів, достовірності і конкретності.

Позивач маніпулює та намагається подати факт наявності ухвали про обшук, як підтвердження обґрунтованих підозр щодо умов проживання дітей. Проте, ухвала про обшук не є підтвердженням факту небезпеки, вона є лише дозволом на процесуальну дію в межах кримінального провадження, де стандарт обґрунтування інший і де ухвала не встановлює істини обставин, а лише дозволяє перевірку.

Позивач стверджує, що деблокування дверей сталося через відсутність доступу і неможливість перевірити стан дітей, а причинно-наслідковий зв`язок не підміняється, бо така необхідність виникла через відсутність співпраці з боку відповідача. Проте, «співпраця» не означає обов`язок відкривати двері будь-коли без належного повідомлення і гарантій безпеки, особливо коли мова йде про матір, у якої намагаються відібрати дітей. При тому, позивач не доводить належного повідомлення, не доводить реальних спроб контакту до силового доступу, не доводить, що в помешканні була загроза, яка вимагала саме таких дій, особливо якщо там перебували малолітні діти.

Позивач заявляє, що визначення рівня «дуже небезпечно» є результатом оцінки «актуального стану середовища» і що «мати не сприяє покращенню, підтвердженням є фото». Водночас, позивач знову обходить головне питання: у чому саме полягала нова безпосередня загроза життю або здоров`ю дітей, яка вимагала саме негайного відібрання. «Погане житло без ремонту» само по собі не є підставою для відібрання дітей, якщо не існує доведеної загрози. Бідність чи нестабільність житлових умов не виправдовують роз`єднання сім`ї без доведення небезпеки та без перевірки менш радикальних засобів. Фотографії можуть відображати безлад, але вони не є медичним доказом загрози здоров`ю, не доводять голод, не доводять насильство, не доводять, що діти перебували у стані небезпечному для життя.

Позивач намагається виправдати втручання тим, що «неважливе походження розладу, важлива здатність батьків забезпечити умови», але тоді треба довести, що мати не забезпечувала, а не просто заявити. Позивач стверджує, що самовільне вибуття з лікарні створило ризик «незалежно від наявності судового рішення». Проте, це є підміною юридичних підстав псевдологічною риторикою. Якщо судового рішення про обмеження прав матері на той момент не було, то мати залишається законним представником дитини, і її «непогодження з діями лікарів» саме по собі не є чимось незаконним. Позивач має довести, що діти перебували у стані, який об`єктивно вимагав стаціонарного лікування або невідкладного медичного нагляду саме в умовах закладу і що вилучення з цього нагляду створювало пряму загрозу життю. Позивач цього не доводить, а натомість замінює доказ небезпеки абстрактною формулою «держава втратила контроль і тому виникає ризик».

Разом з тим позивачем не доведено, що ним до звернення до суду були використані всі передбачені законом способи підтримки сім`ї та усунення складних життєвих обставин, зокрема соціальний супровід, допомога у налагодженні побутових умов, залучення фахівців розвитку, психологічна підтримка чи інші менш інтенсивні заходи. Натомість як фактичний спосіб «допомоги» позивачем було обрано поміщення дітей до спеціалізованого медичного закладу зі стаціонарним психіатричним відділенням без доведеного психічного розладу, що за своєю природою є не підтримкою сім`ї, а за своєю суттю формою ізоляції дітей від матері. Такий підхід суперечить принципу пропорційності втручання у сімейне життя та не відповідає головному завданню органу опіки, яке полягає у сприянні збереженню сім`ї, а не її роз`єднанню.

Ухвалою від 15.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено у справі підготовче судове засідання, визначено строки подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень. Ухвалою суду від 16.02.2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті, викликано для допиту свідків, витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину кордону відповідачкою з дітьми, долучено до справи постанови суду від 05.10.2023 та 16.10.2023 р.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник у судове засідання не з`явилися. Про дати, час та місце проведення судових засідань відповідач та її представник повідомлялися належним чином шляхом направлення судових повісток до їх електронних кабінетів. До суду від представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи у його відсутність та відсутність відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав зазначених у заявах по суті справи та додатково зазначив, що наразі доля дітей залишається невідомою.

Заслухавши представника позивача, допитавши свідків та дослідивши інші докази у справі суд встановив.

За даними паспорту ОСОБА_1 є громадянкою України та народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Бровари Київської області.

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Бровари Київської області, його батьками є ОСОБА_4 (громадянин США) та ОСОБА_1 (громадянка України), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 17 серпня 2023 року. На час надходження позову до суду йому виповнилося 9 (дев`ять) років.

ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Києві, її батьками є ОСОБА_4 (громадянин США) та ОСОБА_1 (громадянка України), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим 07 жовтня 2025 року. На час надходження позову до суду їй виповнилося 7 (сім) років.

За листом КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» від 15.08.2023 р. № 1960 13.08.2023 року в центр «Дитяча лікарня» шляхом самозвернення звернулася мама дитини ОСОБА_2 зі скаргами на те, що дитина гуляючи з нянею знайшла таблетки та проковтнула невідому кількість (каптопресу та ібунопрофену). При поступленні дитина мала неохайний вигляд і неприємний запах, брудний одяг та брудна голова, під нігтями бруд, а також по тілу дитини є синці, на сідницях подряпини.

За актом № 442 від 16.08.2023 року обстеження умов проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в кв. АДРЕСА_2 було з`ясовано, що квартира перебуває в антисанітарійному стані, речі розкидані, затхле повітря, немитий посуд, брудні підлога та стіни, пліснява. Діти потребують медичного втручання та обстеження. Умови проживання створюють для них загрозу життю та здоров`ю.

16.08.2023 року лікарем відділу психіатрії КНП Броварська багатопрофільна клінічна лікарня направлено на госпіталізацію ОСОБА_2 з діагнозом розлад аутичного спектру.

За актом від 17.08.2023 року ОСОБА_1 разом з дітьми самовільно залишила центр «Дитяча лікарня» нехтуючи здоров`ям ОСОБА_2 та наражаючи на небезпеку ОСОБА_3 .

Відповідно до наказів Служби у справах дітей Броварської міської ради від 18.08.2023 року взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, малолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

За постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.10.2023 року у справі № 361/7249/23 ОСОБА_1 визнано винною у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді попередження за те, що 16.08.2023 року вона за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилася від виконання батьківських обов`язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_8 , 2016 р.н., не створила необхідні умови для життя дитини, у квартирі за місцем мешкання антисанітарія, безлад, бруд, син у занедбаному стані.

За постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2023 року у справі № 361/8002/23 ОСОБА_1 визнано винною у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу за те, що 16.08.2023 року вона за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ухилялася від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та забезпечення належним умов проживання для малолітнього доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок чого дитина знаходилася в занедбаному стані в квартирі з атисанітарійними умовами.

За листом Броварського районного управління поліції Головного управління поліції в Київській області від 30.01.2024 року № 1987/109/1300/04-24 ОСОБА_1 з обома дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_2 переткнула державний кордон України на виїзд до Республіки Польща у пункті пропуку «Шегіні» 26.08.2023 року.

За наказами Служби у справах дітей Броварської міської ради від 02.02.2024 року знято з обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, малолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 внаслідок зміни місця проживання.

За зверненнями від 26.06.2025, 28.07.2025, 01.08.2025, 06.08.2025 р. ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , мешканка квартири АДРЕСА_3 істерично, голосно та постійно кричить на своїх хворих малолітніх дітей. Діти часто плачуть та кричать. У квартирі вона розвела антисанітарію, внаслідок чого жахливий сморід поширюється у загальний коридор.

З відповіді на лист Служби у справах дітей від 04.08.2025 року № 9.02-03/9/13840 щодо надання інформації про медичне обслуговування малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 наданим «Броварським міським центром первинної медико-санітарної допомоги» від 06.08.2025 року № 607 діти про яких йде мова не перебувають на обліку у закладі та не зареєстровані в електронній системі охорони здоров`я. У зв`язки з чим відсутня інформація щодо їх стану здоров`я.

З відповіді на лист Служби у справах дітей від 04.08.2025 року № 11102/9.2/В щодо зарахування ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до закладів дошкільної освіти або ліцеїв Броварської міської територіальної громади наданим Управлінням освіти і науки Броварської міської ради Броварського району Київської області від 07.07.2025 року № 11292/6.3/В ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не були зараховані до закладів освіти Броварської міської територіальної громади.

За характеристикою ОСББ «Декабристів» № 05 від 05.08.2025 року квартира АДРЕСА_2 в якій зареєстровано двоє мешканців, в тому числі ОСОБА_13 має заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території 13 601 грн. 88 коп. Спроба з`ясувати причину неплатежів у ОСОБА_14 викликає агресію та погрози. На ОСОБА_15 часто скаржаться сусіди в усній, письмовій формі. Здебільшого скарги стосуються істеричного довготривалого крику дітей, стукіт дітей у балконне вікно, суцільно скляне перший блок якого розбитий. Також скаржаться на сильний сморід з квартири. Спроби владнати вищезазначені проблеми наштовхуються на мовчання та відсутність реакції з боку ОСОБА_14 або безпідставне звинувачення інших.

За листом Броварського районного управління поліції ГУНП в Київській області від 21.08.2025 року № 1976/109/1300/02-25 у провадженні слідчого відділу знаходиться кримінальне провадження № 42023112130000144 від 05.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 166 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу злісно не виконує встановлені законом обов`язки по догляду за своїми малолітніми дітьми, що причинило тяжкі наслідки у вигляді затримки вікового розвитку дітей та погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 .

За актом № 609 від 22.10.2025 року обстеження умов проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в кв. АДРЕСА_2 було встановлено, що двокімнатна квартира в занедбаному стані. Затхле повітря, по всій кімнаті розкидані речі, підлога липка від бруду. В квартирі відсутнє світло. У ванній кімнаті туалет брудний, умивальника не має. Вода в квартирі частково відсутня. Одяг занедбаний та хаотично розкиданий по всій квартирі. В дитячій кімнаті несправне дитяче ліжко в занедбаному стані. Вікно розбите в аварійному стані. З продуктів харчування наявна лише картопля.

Діти візуально мають занедбаний стан, брудні. ОСОБА_2 оголений, хоча в квартирі прохолодно, має візуальні ознаки аутичного захворювання, повторює стереотипні беззмістовні фрази. ОСОБА_3 має візуальні ознаки педагогічного занедбання.

Мати не надає пояснень чому її діти брудні, занедбані, не соціалізовані. Не надає мати пояснень у якого лікаря діти отримують медичне обслуговування та чи отримують освітні послуги.

Досліджені в судовому засіданні фотозображення частково підтверджують зазначені в акті недоліки квартири та умов проживання дітей.

За актом від 22.10.2025 № 24/9.05-07 проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_2 рівень його безпеки визначений на рівні дуже небезпечно. Дитина візуально має занедбаний вид, дитина гола без одягу, брудна, відчувається від дитини запах бруду. Дитина здійснює стереотипні рухи та стереотипні звуки. Мати відмовляється в огляді дитини аргументуючи це тим, що лікар-педиатр з яким підписано декларацію знаходиться в іншому місці. Дитина має занедбаний стан, перебуває в антисанітарійному помешканні. З продуктів харчування тільки три картоплі та горіхи. Дитини має візуально ознаки інвалідності. ОСОБА_1 відмовляється надавати будь-які пояснення, демонструє неадекватну поведінку. Вона з двома дітьми перебуває в антисанітарних умовах. Її діти занедбані, брудні, не соціалізовані. ОСОБА_1 не визнає факт проживання її та дітей в антисанітарних умовах. ОСОБА_1 не може пояснити чи отримує малолітній ОСОБА_2 медичне обслуговування та чи є у нього діагноз. Вона також не пояснює чи отримує він освітні послуги та послуги реабілітації за станом здоров`я. Для дитини не створені належні умови проживання.

За актом від 22.10.2025 № 25/9.05-07 проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_3 рівень її безпеки визначений на рівні дуже небезпечно. Дитина має занедбаний стан, відчувається неприємний запах, дівчинка педагогічно занедбана. Дитина одягнута в брудний одяг. Від огляду мама відмовляється, оскільки довіряє тільки лікарю своєї дитини. Для дитини не створені належні умови проживання. У квартирі антисанітарні умови, затхле повітря, липка підлога, відсутні продукти харчування, відчувається запах сечі, розкидані речі по всій квартирі. Матір відмовилася надавати пояснення.

За рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 22.10.2025 року № 979 відібрано малолітнього ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від їх матері ОСОБА_1 у зв`язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров`я дитини. Тимчасово влаштовано дітей до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня» для проведення обстеження та надання необхідної медичної допомоги.

За рішеннями Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 22.10.2025 року № 980, 981 виконавчим комітетом надано згоду на проведення психіатричного огляду, надання амбулаторної психіатричної допомоги та госпіталізацію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня».

Відповідно до наказів Служби у справах дітей Броварської міської ради від 23.10.2025 року № 9.01-09/408, 9.01-09/409 взято на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які відібрані від матері через загрозу для життя та здоров`я дітей, проживання батька дітей за кордоном, не спілкування з дітьми та не взяття участі у їх виховані.

За листом Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня» від 27.10.2025 року № 02-06-1576 спеціалістами закладу проведений огляд дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 медикаментозне лікування не проводилося. Загальне недорозвинення мовлення першого рівня, розлад експресивності та рецептивності мови. Розвиток психічних процесів не відповідає біологічному віку та може вказувати на наявність аутизму.

Визначений діагноз: Дитячий аутизм з якісними порушеннями реципроктної соціальної взаємодії, комунікацій, ускладнений загальним недорозвиненням мовлення І-го рівня, розлади експресивного та рецептивного мовлення. Гіперактивна поведінка.

ОСОБА_3 - загальне недорозвинення мовлення другого рівня, розлад експресивності мови.

Діти в лікарні відсутні.

За рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 28.10.2025 року № 998 надано висновок про доцільність відібрання малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від їх матері ОСОБА_1 , без позбавлення її батьківських прав.

За показаннями допитаної в судовому засіданні 20.03.2026 року свідка ОСОБА_16 , яка є працівником Служби у справах дітей, про сім`ю ОСОБА_1 та її дітей стало відомо в 2023 році після повідомлення лікарні про звернення жінки з дитиною з ознаками занедбаності та синцями. 16.08.2023 р. працівники служби потрапили до помешкання ОСОБА_1 в якому було дуже брудно, були оголені електричні проводи. Діти були в занедбаному стані, брудні. У дітей були ознаки педагогічної занедбаності, а хлопчик ще мав ознаки розладу аутоімунного спектру. При спілкуванні з ОСОБА_1 вони вияснили, що ОСОБА_2 не отримує жодної медичної допомоги чи реабілітації. Діти не відвідували дитячий садочок. ОСОБА_1 даних щодо обслуговування дітей у якогось лікаря на надала. З огляду на стан хлопчика вирішили вмовити маму з ним лягти на обслідування до лікарні в м. Бровари. Після обстеження дитини лікарем-психіатром було дане направлення на подальше обстеження в стаціонар обласної лікарні. Дівчинку забрала бабуся. Відповідачку з хлопчиком на виділеному автомобілі повезли до лікарні в м. Боярка. Госпіталізація не відбулася, мати з дитиною зникла в невідомому напрямку, а потім вона виїхала за кордон.

Свідок зв`язалася з батьком дітей, який засобами зв`язку повідомив, що живе в США, з дітьми не спілкується, оскільки йому забороняє це робити його дружина.

В літку 2025 року почали надходити скарги мешканців будинку про те, що постійно кричать діти в квартирі, діти не з ким не спілкуються, мешканці будинку переживають за їх долю. Свідок була залучена до проведення обшуку. До квартири потрапили за допомогою МНС, оскільки ОСОБА_13 двері не відчиняла. В квартирі було дуже брудно, були поломані меблі, знівечена сантехніка, було відсутнє світло, підлога була липка, посуд був брудний. На підлозі лежали міжкімнатні двері, вікно було розбите. З їжі була сира картопля та горіхи, приготованої їжі не було. Дитячий одяг лежав купою брудний на підлозі. Діти були занедбані, старший хлопчик був оголений. Мати не надала жодних даних про обслуговування дітей в якогось лікаря. Дівчинка була шкільного віку, але школу не відвідувала, не вимовляла половину букв алфавіту, з логопедом не займалася. Було прийнято рішення про негайне відібрання дітей від матері і поміщення їх до лікарні. Дітей відвезли до обласної дитячої лікарні в м. Боярка. Через два дні з лікарні повідомили, що мати викрала дітей, забрала їх і зникла в невідомому напрямку. Діти потребують медичної допомоги, а дочка також педагогічної допомоги. Про місце знаходження дітей на сьогодні не відомо.

За показаннями допитаного в судовому засіданні 20.03.2026 року свідка ОСОБА_17 в серпні 2023 року надійшли до Служби у справах дітей відомості від лікарні про вжиття таблеток дитиною. Лікарі засвідчили, що дитина перебувала в занедбаному стані з тілесними ушкодженнями. При відвідування помешкання ОСОБА_14 вони побачили антисанітарію, занедбаний стан. Дівчинка була в брудному одязі. Хлопчик відпочивав на матраці без білизни. Діти не були залучені до навчання. В квартирі була оголена проводка. Поведінка матері була підозрілою. У хлопчику були ознаки аутизму та він бився головою. Було вирішено з керівництвом, що для визначення стану здоров`я дітей їх треба госпіталізувати разом з матір`ю. Дітей з матір`ю завезли до дитячої лікарні, вони разом перебували в палаті. Матір дітей весь час сварилася з лікарями, не хотіла щоб діти проходили медичний огляд. Діти до поміщення в лікарню не були взагалі обстежені. Лікар психіатр оглянувши хлопчика видав направлення на обстеження до Київської лікарні. Мати дітей втекла з палати, перебувала десь в підвалі лікарні, потім вийшла. Їх відвезли до Боярської лікарні. По приїзду в лікарню почалася повітряна тривога, але матір пішла з дитиною не до бомбосховища, а до міста. Свідок її наздогнав, намагався вмовити повернутися до лікарні, але йому завадили особи у військовій формі в стані алкогольного сп`яніння, оскільки вона почала кричати на нього, щоб він від неї відстав. Поки він викликав працівників поліції та ті відбирали пояснення ОСОБА_13 втекла, за місцем свого проживання більше не з`явилася та виїхала за межі України.

В серпні 2025 року надійшли звернення громадян щодо вжиття заходів щодо дітей, оскільки ОСОБА_13 повернулася та неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки. Вони приходили до квартири, але ніхто не відчиняв. Свідок під час розмови з головою ОСББ довідався, що діти занедбані, за квартирою мається велика заборгованість. ОСОБА_13 гуляє з дітьми або рано вранці або пізно у вечері. Де на сьогодні перебувають діти не відомо.

За показаннями допитаної в судовому засіданні 20.03.2026 року свідка ОСОБА_18 сім`я попала в поле зору служби в 2023 році. Почали надходити скарги від сусідів про те, що мама неналежно виконує свої батьківські обов`язки, в квартирі антисанітарія, діти не відвідують садочок. 22.10.2025 року в квартирі було проведено обшук. В квартирі міжкімнатні двері лежали на підлозі, були розкидані речі, в квартирі був неприємний запах, світло було відсутнє в квартирі. З їжі була лише картопля та горіхи. Приготовленої їжі не було. Ліжок та постільної білизни не було. З дітей - хлопчик не розмовляв. Діти були занедбані. Хлопчик був оголений, роздягнений. Лише на їх прохання мати одягла дитину. Мама не надала документів щодо його стану здоров`я. Діти не відвідували садочок, школу. Запропоновано було відвести дітей на медичне обстеження. ОСОБА_13 відмовилася. Була викликана «швидка допомога» для того, щоб госпіталізувати дітей для їх первинного огляду, оскільки в таких антисанітарних умовах не можна проживати. На другий день з лікарні зателефонували та повідомили, що мати забрала дітей.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 6, 8, 11, 12, 19 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров`я.

Держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Кожна дитина має право на освіту.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органів опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 СК України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.

У цьому разі орган опіки та піклування зобов`язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Згідно із п. 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: - ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; - жорстоко поводяться з дитиною; - є хронічними алкоголіками або наркоманами; - вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 11 ЗУ «Про освіту» діти старшого дошкільного віку обов`язково охоплюються дошкільною освітою відповідно до стандарту дошкільної освіти. Відповідальність за здобуття дітьми дошкільної освіти несуть батьки. Батьки самостійно обирають способи та форми, якими забезпечують реалізацію права дітей на дошкільну освіту.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 12 ЗУ «Про освіту» повна загальна середня освіта в Україні є обов`язковою і здобувається в інституційних або індивідуальних формах, визначених законодавством, як правило, в закладах освіти. Початкова освіта здобувається, як правило, з шести років. Діти, яким на початок навчального року виповнилося сім років, повинні розпочинати здобуття початкової освіти цього ж навчального року.

Відповідно до ст. 31, 59 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я своїх дітей, їх фізичний та духовний розвиток, ведення ними здорового способу життя. У разі порушення цього обов`язку, якщо воно завдає істотної шкоди здоров`ю дитини, винні у встановленому порядку можуть бути позбавлені батьківських прав.

З метою охорони здоров`я населення організовуються профілактичні медичні огляди дітей, вагітних жінок, працівників підприємств, установ і організацій з шкідливими і небезпечними умовами праці, військовослужбовців та осіб, професійна чи інша діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення або підвищеною небезпекою для оточуючих.

Відповідно до п. 1-6 Порядку та періодичності проведення профілактичних медичних оглядів дітей віком від 4 до 18 років затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03 грудня 2024 року № 2003 профілактичні медичні огляди дітей віком від 4 до 18 років є заходами формування, збереження і зміцнення здоров`я дітей та первинної профілактики хвороб. Медичні огляди дітей проводяться в закладах охорони здоров`я за місцем медичного обслуговування дитини. Медичні огляди дітей не можуть проводитись з використанням засобів телемедицини. Медичні огляди дітей проводяться щороку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: - письмовими, речовими і електронними доказами; - висновками експертів; - показаннями свідків.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У даній справі відповідачем/представником відповідача не надано жодного доказу, який би підтверджував те, що діти перебувають під контролем лікарів, стосовно дітей здійснюється медичне обслуговування, діти проходили медичні огляди.

Крім того, відповідачем/представником відповідача не надано жодного доказу, який би підтверджував те, що діти здобувають/здобували дошкільну, початкову освіту досягнувши відповідного віку.

Суд вважає, що позивачем доведено факт того, що ОСОБА_1 ухилялася від виконання батьківських обов`язків щодо виховання, забезпечення безпечних умов життя та здобуття дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повної загальної освіти.

Крім того, суд вважає, що залишення дітей у ОСОБА_1 було небезпечним для їх життя, здоров`я та морального виховання.

Станом на 22.10.2025 року працівниками Служби у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області були отримані відомості/докази того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не перебувають на медичному обліку, не зареєстровані в електронній системі охорони здоров`я. Інформація щодо їх стану здоров`я відсутні. Крім того, діти також, не були зараховані до закладів освіти. Зазначене підтверджується листами отриманими на запит служби від «Броварського міського центру первинної медико-санітарної допомоги» від 06.08.2025 року № 607, Управлінням освіти і науки Броварської міської ради Броварського району Київської області від 07.07.2025 року № 11292/6.3/В.

Крім того, відносно ОСОБА_1 надійшли скарги від сусідів про те, що вона кричить на своїх хворих малолітніх дітей, діти часто плачуть та кричать, у квартирі антисанітарія та сморід.

Працівникам служби за даними листа Броварського районного управління поліції ГУНП в Київській області від 21.08.2025 року № 1976/109/1300/02-25 стало відомо, що у провадженні слідчого відділу знаходиться кримінальне провадження № 42023112130000144 від 05.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 166 КК України та досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу злісно не виконує встановлені законом обов`язки по догляду за своїми малолітніми дітьми, що причинило тяжкі наслідки у вигляді затримки вікового розвитку дітей та погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 характеризується за місцем проживання негативно, що підтверджується відповідною характеристикою ОСББ «Декабристів» № 05 від 05.08.2025 року. Раніше ОСОБА_1 притягувалася до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо забезпечення умов життя дітей, що підтверджується відповідними постановами Броварського міськрайонного суду Київської області.

При потраплянні до квартири в якій проживала ОСОБА_1 з дітьми було встановлено, що квартира не придатна для безпечного проживання дітей. В квартирі відсутнє світло, частково відсутнє водопостачання, вікно перебуває в аварійному стані. Квартира брудна, повітря затхле, підлога липка від бруду, туалет брудний.

На вигляд діти занедбані, брудні. ОСОБА_2 оголений в холодну пору року з ознаками аутичного захворювання. ОСОБА_3 має ознаки педагогічного занедбання, не вимовляє частину букв алфавіту. При цьому мати дітей відмовляється повідомляти дані щодо їх медичного обслуговування, перебування на обліку та дані щодо їх освіти.

В квартирі наявна картопля сира (три штуки) та горіхи. Приготовлена їжа відсутні.

Вказане підтверджується актом обстеження умов проживання № 609 від 22.10.2025 року, фотозображеннями до акту, показаннями свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_18 .

Відповідно суд вважає, що за даних обставин діти перебували в дуже небезпечному для них середовищі, що додатково підтверджується і актами від 22.10.2025 року № 24/9.05-07, 25/9.05-07 проведення оцінки рівня безпеки дітей.

Отже, дійсно були в наявності всі підстави для негайного відібрання дітей від їх матері.

При цьому суд, враховує, що ОСОБА_1 під час попереднього супроводження сім`ї вдалася до ухилення встановлення стану здоров`я дітей та покинула через це не лише місце, але і країну проживання. Відповідно поведінка матері дійсно додатково викликала обґрунтовані занепокоєння працівників Служби у справах дітей, що якщо негайно не відібрати дітей ОСОБА_1 знову здійснить спробу ухилення від встановлення їх стану здоров`я.

Крім того, як було встановлено за наслідками проведення огляду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 діти хворіють та потребують відповідного лікування. При цьому, відносно ОСОБА_2 медикаментозне лікування не проводилося. Він має захворювання на дитячий аутизм, ускладнений недорозвиненням мовлення І-рівні. ОСОБА_3 також, має загальне недорозвинення мовлення, але вже ІІ-рівня, розлад експресивності мови.

Вказане підтверджується листом Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київська обласна дитяча лікарня» від 27.10.2025 року № 02-06-1576.

На час винесення рішення суду обставини, які були підставою для відібрання дітей не змінилися, а ще погіршилися, оскільки не відомо не місце, а ні умови, а ні стан здоров`я дітей, а тому позов слід задовольнити.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача про те, що антисанітарний стан квартири мав встановлюватися лише шляхом проведення певних лабораторних досліджень, оскільки законодавство цього не вимагає, тим більше за умов коли необхідно негайно вирішити питання чи є загроза життю, здоров`ю дітей, а зволікання з цим може призвести до незворотніх наслідків.

В данному випадку було достатньо даних, які підтверджували небезпечність/антисанітарію житла в якому проживали діти.

Суд погоджується з тезою представника відповідача про те, що вчинення злочину ОСОБА_1 можу бути підтверджене лише вироком суду, який набрав законної сили або, які мінімум підозрою у його вчинення. Але в данному випадку обставини досудового розслідування частково були розкриті у листі органу поліції і для вирішення питання щодо небезпеки перебування дітей з матір`ю на даному етапі ці дані мали застосовуватися працівниками служби у справах дітей.

Одночасно, суд не приймає рішення щодо стягнення аліментів з відповідачки на користь позивача на утримання дітей, оскільки діти фактично не перебувають у позивача та він не несе відповідних витрат на їх утримання.

Керуючись ст. 1-13, 19, 76-81, 90, 95, 128, 133-141, 223, 258-259, 263-265, 273, 274, 351-355 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позов Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 задовольнити.

Відібрати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , її дітей, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, місцезнаходження за адресою: Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Героїв України, буд. 15, код ЄДРПОУ 04054932.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне рішення суду складене та підписане 12 травня 2026 року.

Суддя С.П. Савчак