Рішення № 136464149, 12.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/23405/25

2/760/6668/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

за участю секретаря - Рєзанцева Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості в розмірі 145 000,00 грн, з яких:сума кредиту 14 500,00 грн, сума процентів за користування кредитом 93 525,00 грн, нараховані позивачем проценти за 102 календарних дня 36 975,00 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн;

- в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦПК України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: I = ((si * s) : 100) - s, де I - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків; розрахунок 3% річних: С * 3 : 100 : 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн, - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволення суми заборгованості, і стягнути отриману суму інфляційних втрат та 3% річних із ОСОБА_1 на користь позивача;

- роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 10.04.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1547653 про надання споживчого кредиту на суму 14 500,00 грн на строк 360 днів: з 10.04.2024 по 05.04.2025, з періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Даний кредитний договір був укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов.

Відповідно до зазначених умов Договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 14 500,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК».

Позивач зазначає, що під час укладання кредитного договору сторони погодили, що нараховані відсотки за кредитним договором є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку дії Договору - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Підписуючи договір, позичальник погоджувався на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, 24.12.2024 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі Договору факторингу № 24122024 за плату відступило право грошової вимоги до відповідача ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

На виконання вимог ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до зазначеного Договору факторингу ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» повідомило в особистих кабінетах всіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані останньому, проінформовано про відступлення права грошової вимоги.

Таким чином, за Договором факторингу № 24122024 від 24.12.2024 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 1547653 від 10.04.2024 на загальну суму заборгованості у розмірі 115 275,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 14 500,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 93 525,00 грн, штрафних санкцій у розмірі 7 250,00 грн.

Після укладення Договору факторингу та переходу права вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ані на рахунки первісного кредитора.

У зв`язку з чим відповідач має заборгованість перед позивачем на загальну суму 145 000,00 грн, яка складається: із заборгованості по тілу кредиту - 14 500,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 93 525,00 грн, нарахованих процентів позивачем за 102 календарних дня - 36 975,00 грн, без врахування штрафних санкцій відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, 3%річних та інфляційні втрати на суму заборгованості у порядку ст. 625 ЦПК України, а також стягнути з відповідача судові витрати.

25.08.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04.09.2025 у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали від 04.09.2025, також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

Відзиву на позов відповідач у встановленому законом порядку строк не надав.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10.04.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1547653 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний».

Відповідно до п. 1.2 даного Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 Договору сума кредиту складає 14 500,00 грн; строк кредиту - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміні (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 цього Договору.

Відповідно до п. 1.5 Договору за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

- Стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредиту;

- Знижена процента ставка 1,500% в день та застосовується відповідно до наступних умов.

Якщо споживач до 10.05.2024 або протягом 3 календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну проценту ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних умовах, що передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

Відповідно до умов кредитного договору, паспорту споживчого кредиту та розрахунку заборгованості первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 14 500,00 грн, на строк 365 днів, мета кредиту - на споживчі (особисті) потреби, шляхом переказу грошових коштів Позичальнику; стандартна процентна ставка - 912,5% річних (або 2,5% в день); знижена процентна ставка - 547,5% річних (або 1,500% в день).

24.12.2024 між первісним кредитором, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 24122024 , відповідно до умов якого до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1547653 від 10.04.2024 на загальну суму заборгованості у розмірі 115 275,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 14 500,00 грн, заборгованості за процентами у розмірі 93 525,00 грн, штрафних санкцій у розмірі 7 250,00 грн.

Відповідно до Акта прийому-передачі реєстру боржників та Реєстру прав вимоги за Договором факторингу № 24122024 від 24.12.2024 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача.

ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» повідомило відповідача про відступлення права вимоги за його кредитним договором до останнього, проінформувало про розмір наявної заборгованості за кредитним договором, зазначивши про обов`язок погасити таку заборгованість на вказані реквізити нового кредитора.

Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за Договором №1547653 про надання споживчого кредиту від 10.04.2024 становить 145 000,00 грн, яка складається: із заборгованості по тілу кредиту - 14 500,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 93 525,00 грн, нарахованих процентів позивачем за 102 календарних дня - 36 975,00 грн.

Вказане підтверджено розрахунком заборгованості за кредитом ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «ФІНТАРСТ КАПІТАЛ» за 102 календарних дня.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначені порядок укладення електронного договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

В силу вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, право вимоги за кредитним договором № 1547653 від 10.04.2024 перейшло до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», що підтверджується Договором факторингу № 24122024 від 24.12.2024. Отже, саме на підставі зазначеного договору ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідач, порушуючи умови договору, свої зобов`язання в частині погашення заборгованості за кредитом належним чином не виконала.

Сума заборгованості за Договором № 1547653 про надання споживчого кредиту від 10.04.2024, що підлягає стягненню відповідно до розрахунку заборгованості, становить 145 000,00 грн, яка складається: із заборгованості по тілу кредиту - 14 500,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 93 525,00 грн, нарахованих процентів позивачем за 102 календарних дня - 36 975,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у загальному розмір 145 000,00 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченої заборгованості в порядку ч.10,11 ст625 ЦПК України, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) відборжника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц зроблено висновок, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

У частині десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Разом з тим, вимоги ст. 265 ЦПК України не передбачають стягнення індексу інфляції, а тому вимоги позивача в цій частині є необгрунтованими.

Крім того, суд не вбачає підстав і для стягнення 3% річних у порядку п.п.10,11 ст.265 ЦПК України, оскільки вимог про застосування у даному спору штрафних санкцій передбачених ст. 625 ЦК України позивачем заявлено не було, як і не було визначено ціни позову в цій частині.

Суд вважає, що застосування ст 625 ЦК України передбачає наявність порушених прав з боку відповідача внаслідок невиконання рішення суду, що у свою чергу за відсутністю відповідних доказів унеможливлює на думку суду задоволення вимог в цій частині позову.

Крім того, зазначення у рішенні суми відсотків, які неохоплюються умовами кредитного договору та передбачають їх нарахування в порядку ст. 625 ЦК України суперечить імперативним приписам зазначених ЦПК України, принципу верховенства права в частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення.

З огляду на викладене вище, позов підлягає задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат суд повідомляє про таке.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У пунктах 29, 30 постанови Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Позивачем додані такі докази понесення витрат на правничу допомогу, копії яких додані позовної заяви, а саме:

- Договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024;

- заявка на виконання доручення до Договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024;

- рахунок на оплату до Договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024;

- акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024.

Відповідно до Акта прийому-передачі наданих послуг від 12.08.2025 адвокат надав, а клієнт (позивач) прийняв такі правничі послуги:

- зустріч адвоката і клієнта, надання адвокатом усної первиної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства, кількість годин - 0,5, вартість послуг - 440,00 грн;

- дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи, кількість годин - 1, вартість послуг - 840,00 грн;

- аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції в рамках цивільного судочинства, кількість годин - 0,5, вартість послуг - 440,00 грн;

- підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту прав та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом, кількість годин - 1, вартість послуг - 840,00 грн;

- письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів, кількість годин - 1, вартість послуг - 840,00 грн;

- проведення адвокатом заходів, спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів, кількість годин - 1, вартість послуг - 840,00 грн;

- складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1547653 від 10.04.2024, укладеним між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , кількість годин - 2, вартість послуг - 1 640,00 грн;

- складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів, кількість годин - 1, вартість послуг - 840,00 грн;

- складання та оформлення процесуальних документів, необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції, кількість годин - 2, вартість послуг - 1 640,00 грн;

- представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1547653 від 10.04.2024, укладеним між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 ,у тому числі участь у судових засіданнях, кількісь годин - 2, вартість послуг - 1 640,00 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з тим, враховуючи те, що розгляд справи здійснено в спрощеному порядку без виклику сторін та участь представника у судових засіданнях не було, а тому правових підстав для стягнення правничих витрат у розмірі 1640,00 грн, тобто за участь у судових засіданнях, задоволенню не підлягає.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, положення ст.141 ЦПК України, та зважаючи на обсяг фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, суд приходить до висновку про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8360,00 грн.

Отже з відповідача на користь позивача підягають стягненню витрати за надання правничої допомоги в сумі 8360, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатив 2 422,40 грн судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягнення судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 207, 526, 530, 549, 610,625, 633, 634, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 -83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268,270-274 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня буд. 15, офіс 118/2) кредитну суму заборгованості в розмірі 145 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня буд. 15, офіс 118/2) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8360,00 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В іншій частині позову, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 12.05.2026.

Суддя: Букіна О.М.