Рішення № 136464120, 07.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/3528/26

2/760/12654/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Фіцай О.Л., за участю секретаря судового засідання Скомаровської О.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Семоненка О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №760/3528/26 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про стягнення коштів у зв`язку з розірванням договору підряду та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (далі - Відповідач) про стягнення грошових коштів, сплачених за договором підряду, у розмірі 3000 грн, 3% річних, нарахованих на основну суму боргу, моральної шкоди у розмірі 1000 грн та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24 вересня 2025 року між ним та Відповідачем було укладено договір № 252906000327-ГР на виконання топографо-геодезичних та картографічних робіт у складі кадастрової зйомки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Від імені Відповідача договір було підписано начальником Білоцерківського міськрайонного виробничого відділу Київської обласної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» ОСОБА_2. Ціна договору становила 3000 грн., які були повністю сплачені Позивачем як 100% попередня оплата.

Позивач зазначив, що метою укладення Договору було отримання кадастрового номера для спадкової земельної ділянки з метою подальшого оформлення права власності на спадкове майно.

24 вересня 2025 року представник Відповідача провів заміри меж земельної ділянки в натурі. За результатами проведених замірів Позивачу було направлено «Відомості про встановлені межові знаки», які, за твердженням Позивача, містили суттєві помилки, зокрема: невідповідну інформацію щодо прізвища власниці суміжної земельної ділянки та помилкову інформацію щодо відсутності кадастрового номера суміжної ділянки.

05 жовтня 2025 року Позивач направив Відповідачу претензійний лист із вимогою усунення недоліків. Відповідь на лист була отримана лише 22 листопада 2025 року у вигляді «Акту усунення недоліків», який, за позицією Позивача, не містив виправлення зазначених недоліків. Натомість Відповідач запропонував Позивачу підписати окремий договір № 0069 на «розроблення технічної документації із землеустрою» за додаткові 8000 грн.

27 листопада 2025 року Позивач направив Відповідачу лист-претензію, в якому заявив про односторонню відмову від Договору та вимагав повернення сплачених 3000 грн протягом 10 календарних днів. Кошти повернуті не були.

Позивач просив суд стягнути з Відповідача: 3000 грн основної суми, сплаченої за договором; 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, нарахованих з 09 грудня 2025 року по день фактичного виконання рішення суду; 1000 грн моральної шкоди; судові витрати.

Ухвалою суду від 11.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач надіслав суду відзив, позов не визнав, зазначив, що на виконання умов договору начальником Білоцерківського міськрайонного виробничого відділу Київської обласної філії «Центр Державного земельного кадастру» (сертифікованим інженером землевпорядником) ОСОБА_2 з відповідним геодезичним обладнанням, в присутності позивача (Змовника) з урахуванням відомостей, зазначених в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 099994 здійснено виїзд та проведено кадастрову зйомку земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник Відповідача Семоненко О.О. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що предметом Договору були виключно топографо-геодезичні та картографічні роботи у складі кадастрової зйомки, а не повний комплекс робіт із виготовлення технічної документації із землеустрою. Представник Відповідача вказав, що кадастрова зйомка (геодезичні заміри) була фактично виконана Відповідачем у день підписання Договору, а виготовлення технічної документації є окремим видом робіт, що потребує окремого договору. Просив у задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_3 повідомила, що позивач ОСОБА_1 є її братом. 24 вересня 2025 року ним укладено договір № 252906000327-ГР на виконання топографо-геодезичних та картографічних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки було втрачено оригінал державного акта на земельну ділянку, у зв`язку з чим, вона з позивачем не могла оформити спадщину на вказану земельну ділянку.

Представник Білоцерківського міськрайонного виробничого відділу Київської обласної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» ОСОБА_2 здійснив виїзд на земельну ділянку, здійснив заміри та склав відомості про встановлені межі земельної ділянки, однак, зазначені документи містили недоліки, які не були усунуті. Проведені обміри не були погоджені із замовником. Роботи належним чином не виконані.

Свідок ОСОБА_2 повідомив, що працює начальником Білоцерківського міськрайонного виробничого відділу Київської обласної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру». 24 вересня 2025 року укладено договір № 252906000327-ГР з ОСОБА_1 на виконання топографо-геодезичних та картографічних робіт за адресою: АДРЕСА_1 . На виконання договору він на місці здійснив знімання вказаної земельної ділянки на підставі вихідних даних, наданих замовником. Потім від замовника надійшли зауваження щодо виконаної роботи.

Суд, заслухавши учасників, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24 вересня 2025 року між Позивачем (Замовник) та Державним підприємством «Центр Державного земельного кадастру», від імені якого діє Білоцерківський міськрайонний виробничий відділ Київської обласної філії (Виконавець), було укладено Договір № 252906000327-ГР на виконання топографо-геодезичних та картографічних робіт у складі кадастрової зйомки (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець зобов`язався виконати топографо-геодезичні та картографічні роботи у складі кадастрової зйомки, а Замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з п. 1.3 Договору результатом виконання договору є кадастрова зйомка за адресою: АДРЕСА_1 .

Ціна Договору відповідно до п. 2.1 становить 3000 грн з ПДВ.

На виконання п. 2.2 Договору Позивач здійснив 100% попередню оплату в розмірі 3000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2А99-ВМТО-162С-А613 від 24.09.2025.

Судом також встановлено, що 24 вересня 2025 року представник Відповідача у присутності Позивача провів геодезичні заміри земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

За результатами проведених замірів Відповідачем було складено «Відомості про встановлені межові знаки» для ділянок площею 0,15 га та 0,03 га, які були направлені Позивачу для узгодження та підпису. Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Разом з тим, зазначені документи містили помилки, які не заперечуються сторонами, а саме: у «Відомості» для ділянки площею 0,15 га зазначено помилкове прізвище власниці суміжної земельної ділянки (дівоче прізвище замість актуального), а у «Відомості» для ділянки площею 0,03 га помилково зазначено про відсутність кадастрового номера суміжної ділянки, яка його має. Зазначені помилки мають суттєвий характер, оскільки унеможливлюють подальше використання результатів робіт за їх цільовим призначенням - оформлення спадщини та отримання кадастрового номера земельної ділянки.

05 жовтня 2025 року Позивач направив Відповідачу лист (вх. № 24 від 06.10.2025) із зауваженнями до наданих документів, в яких зазначив конкретні помилки: невідповідну інформацію щодо прізвища власниці суміжної земельної ділянки ОСОБА_4 (зазначеної під дівочим прізвищем ОСОБА_4 ) та помилкове зазначення про відсутність кадастрового номера у суміжної ділянки ОСОБА_6 (кадастровий номер 3224255100:01:014:0026). Тобто Позивач, діючи добросовісно, повідомив Відповідача про конкретні недоліки та фактично призначив строк для їх усунення.

22 листопада 2025 року Позивач отримав від Відповідача «Акт усунення недоліків», який фактично не містив виправлення зазначених Позивачем помилок: у ньому не було жодної згадки про помилкове прізвище суміжного власника та про відсутність кадастрового номера суміжної ділянки. Натомість Відповідач обумовив завершення робіт підписанням нового платного договору № 0069 на «розроблення технічної документації із землеустрою» за додаткові 8000 грн. Такі дії Відповідача суд розцінює як фактичну відмову від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором.

27 листопада 2025 року Позивач направив Відповідачу лист-претензію (вх. № 25 від 28.11.2025), в якому заявив про односторонню відмову від Договору на підставі ст.ст. 837, 849 ЦК України та вимагав повернення сплачених 3000 грн. протягом 10 календарних днів. Кошти повернуті не були.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи позовну вимогу щодо стягнення грошових коштів у розмірі 3000 гривень, суд зазначає таке.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами договір є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором, який за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під правове регулювання глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із статтею 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Договір підряду це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

У статті 849 Цивільного кодексу України визначено права замовника під час виконання роботи.

Згідно з частиною 1 цієї норми, замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (ч.3 ст.849 Цивільного кодексу України).

Водночас, ч. 4 ст. 849 цього Кодексу встановлено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (ч.2); очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (ч.3); відмова замовника від договору до закінчення робіт із виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (ч.4). Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі ст. 849 Цивільного кодексу України є різними.

Отже, у статті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (ч.2); очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (ч.3); відмова замовника від договору до закінчення робіт із виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (ч.4). Відповідно, правові наслідки відмови замовника від договору підряду на підставі ст. 849 Цивільного кодексу України є різними.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16 березня 2020 року у справі №910/2051/19.

Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За приписами частин 2, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відмова замовника від договору підряду відповідно до положень частини другої статті 849 Цивільного кодексу України є підставою для задоволення вимоги про повернення сплачених коштів відповідно до вимог статті 1212 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/17235/20).

Близьких за змістом правових висновків щодо застосування положень статей 849, 1212 Цивільного кодексу України та можливість стягнення з підрядника на користь замовника коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 14.06.2018 у справі №912/2709/17, від 15.02.2019 у справі №910/21154/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20 та від 01.06.2021 у справі №916/2368/18.

Згідно із частиною другою статті 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір № 252906000327-ГР від 24 вересня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та ДП «Центр Державного земельного кадастру», підпадає під ознаки договору підряду у розумінні глави 61 ЦК України, оскільки за його умовами Виконавець зобов`язався виконати визначений обсяг робіт (топографо-геодезичні та картографічні роботи у складі кадастрової зйомки) за завданням Замовника, а Замовник - прийняти та оплатити результат.

Як вбачається з 1.3 Договору результатом виконання договору є кадастрова зйомка за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 3.1. Договору встановлені обов`язки замовника.

Відповідно до п.п. 3.1.1. обов`язок замовника не пізніше 1 (одного) календарного дня гадати виконавцю вихідні дані, зокрема нотаріально завірена копія Державного акту тощо.

Встанволено, що топографо-геодезичні роботи виконувались на підставі наданого замовником копії державного акта на право приватної власності на землю № 099994.

Згідно з п. 3.3.3 Договору Виконавець зобов`язаний забезпечити якість робіт згідно з вимогами, що звичайно ставляться до такого виду робіт.

Статтею 198 Земельного кодексу України визначено, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає:

а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

ґ) виготовлення кадастрового плану.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об`єктів нерухомого майна, меліоративних мереж, складових частин меліоративних мереж та точки водовиділу, розташовані на земельній ділянці; межі частин земельної ділянки, на якій може проводитися гідротехнічна меліорація; відомості про перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, прибережних захисних смуг і пляжних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель (за наявності) та меж земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); відомості про встановлені межові знаки (у разі формування земельної ділянки).

Таким чином, роботи, здійснені відповідачем на виконання договору від 24 вересня 2025 року, становили лише етап кадастрової зйомки, і Відповідач не виконав решту передбачених робіт, які входять до кадастрової зйомки згідно з полодженнями земельного законодавства належної якості.

Встановлено, що умови договору щодо його результату, а саме здіснення кадастрової зйомки відповідно до вимог ст.198 Земельного кодексу України, Закону України «Про Державний земельний кадастр» не виконані.

Позивач, виявивши недоліки у наданих Відповідачем документах, він 05 жовтня 2025 року повідомив Відповідача про конкретні помилки та вимагав їх усунення (лист вх. № 24 від 06.10.2025), тобто фактично призначив строк для усунення недоліків. Відповідач відреагував на претензію через півтора місяці (22 листопада 2025 року), направивши «Акт усунення недоліків», який фактично не містив виправлення зазначених Позивачем помилок, а натомість обумовив завершення робіт підписанням нового платного договору за додаткові 8000 грн.

Суд розцінює такі дії Відповідача як невиконання вимоги замовника про усунення недоліків у розумінні ч. 3 ст. 849 ЦК України. Більш того, обумовлення завершення робіт за оплаченим Договором підписанням додаткового платного договору фактично є відмовою Відповідача від виконання своїх зобов`язань за Договором.

За таких обставин суд кваліфікує відмову Позивача від Договору саме за ч. 3 ст. 849 ЦК України - як відмову внаслідок невиконання підрядником вимоги замовника про усунення недоліків. Правовим наслідком такої відмови є право замовника вимагати відшкодування збитків, а не обов`язок виплатити підряднику плату за виконану частину роботи (як це передбачено ч. 4 ст. 849 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 911/1570/18 зазначено, що доказування очевидності невиконання належним чином роботи за підрядним договором покладається на замовника, а положення ч. 2, 3 та 4 ст. 849 ЦК України містять самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій. У даній справі Позивач довів як факт наявності недоліків у результатах робіт, так і факт невиконання Відповідачем вимоги про їх усунення.

Так, частинами 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Відповідно до судової практики Верховного Суду у справах, пов`язаних із поверненням майна, набутого або збереженого без достатньої правової підстави, з припиненням дії договору підряду у зв`язку з відмовою замовника від такого договору, платіж, сплачений як аванс, втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутим підрядником без достатньої правової підстави, яке підлягає стягненню за ст. 1212 ЦК України. Аналогічний висновок підтверджений у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2018 року у справі № 910/13332/17, від 14 червня 2018 року у справі № 912/2709/17, від 15 лютого 2019 року у справі № 910/21154/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 904/7804/16.

Аналіз викладеного дає суду підставу зробити висновок, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Вирішуючи позовну вимогу щодо стягнення 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із зазначеної статті, її положення щодо нарахування індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох проценти річних від простроченої суми стосуються саме грошових зобов`язань, відтак не поширюються на договори виконання робіт.

Врахловуючи зазначене, ця позовна вимога не підлягає задовленню.

Вирішуючи позовну вимогу щодо стягнення моральної шкоди суд дійшов таких висновків.

Позивач просить стягнути з Відповідача моральну шкоду у розмірі 1000 грн, обґрунтовуючи її тривалою неможливістю оформити спадщину.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, підлягає відшкодуванню лише якщо це передбачено договором або законом.

У судовій практиці Верховного Суду України та Великої палати Верховного Суду сформовано підхід, про те, що моральна шкода за порушення договору не може бути компенсована, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором.

Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Отже, виходячи з аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку про те, що ні чинним законодавством ні договором, укладеним 24 вересня 2025 року між ОСОБА_1 та Відповідачем, не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» Позивач звільнений від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням його прав як споживача.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, він підлягає стягненню в дохід держави з відповідача.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню: стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають грошові кошти в розмірі 3000 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 526, 530, 610, 611, 625, 837, 849, 851, 1167, 1212 ЦК України, ст.ст. 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд,

постановив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» про стягнення коштів у зв`язку з розірванням договору підряду та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (код ЄДРПОУ 21616582, 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) грошові кошти, сплачені за Договором № 252906000327-ГР від 24 вересня 2025 року, у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» (код ЄДРПОУ 21616582) на користь на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 )

Відповідач: Державне підприємство «Центр Державного земельного кадастру» (адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 3, код ЄДРПОУ 21616582)

Повний текст рішення складено 11 травня 2026 року.

Суддя: О.Л. Фіцай