Ухвала суду № 136463235, 11.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10780/26

Провадження №: 2-з/752/104/26

У Х В А Л А

про забезпечення позову

11 травня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Митрофанової А.О., при секретарі Осадчук А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві Державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі у спілкуванні та вихованні дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві Державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі у спілкуванні та вихованні дитини.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій просить:

- забезпечити можливість спілкування з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 через відеозв`язок через мережу Інтернет за допомогою програмних застосунків та додатків WhatsApp, Viber, Telegram два раз на тиждень у період часу з 18 год. до 22 год. за київським часом (UTC+2 / UTC+3) до набрання рішенням у справі законної сили;

- не чинити перешкод у здійсненні такого спілкування, у тому числі не обмежувати доступ дитини до засобів зв`язку у визначений час;

- забезпечити можливість додаткового спілкування батька з дитиною за взаємною домовленістю сторін;

- повідомити ОСОБА_1 про актуальне місце перебування дитини (країна проживання) та забезпечити можливість стабільного зв`язку з дитиною.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник зазначає, що ОСОБА_2 , з якою наразі проживає малолітня дитина сторін, протягом тривалого часу активно перешкоджає ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою, створюючи всі передумови для розірвання сімейних стосунків між ними, що проявляється у ігноруванні телефонних дзвінків та повідомлень, відмовах у наданні можливості побачень без обґрунтованих причин, створенні умов, які унеможливлюють зустрічі (проживає з дитиною за межами території України, де саме невідомо), відсутності повідомлення про місце перебування дитини, проте відсутність навіть телефонного зв`язку може призвести до втрати емоційного зв`язку з донькою.

Відсутність будь-якого контакту батька з дитиною протягом тривалого часу (з урахуванням віку дитини) призводить до поступової втрати психологічного та емоційного зв`язку, що в подальшому унеможливить ефективне виконання рішення суду навіть у разі задоволення позову. Позивач наголошує на тому, що задоволення клопотання та забезпечення позову вказаним вище шляхом не несе будь-яких негативних наслідків як для сторін спору, так і для дитини і навпаки відповідає його найкращим інтересам. А тому з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дочкою, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, зміст заявлених позовних вимог, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Статтею 129-1 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 18, 153 ЦПК поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до положень ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Як видно з тексту позовної заяви між сторонами існує спір щодо зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_3 , 2016 р.н., визначення способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки, шляхом встановлення графіку зустрічей з донькою, зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у реалізації батьком його прав на участь у вихованні дитини та забезпечувати можливість такої участі та визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини, передбачивши, що батько має право та бере участь у вихованні дитини, формуванні її моральних, духовних та соціальних якостей; вирішенні питань освіти, у тому числі вибору навчального закладу, форми навчання та додаткових занять; вирішенні питань лікування та медичного обслуговування дитини, у тому числі отриманні інформації про стан її здоров`я, участі у прийнятті рішення щодо лікування; визначенні напрямків розвитку дитини, включаючи гуртки, секції, інші види позашкільної діяльності, отриманні повної та своєчасної інформації про умови проживання дитини, її стан здоров`я, успішність у навчанні та інші істотні обставини її життя, участі у важливих подіях у житті дитини (навчальних, культурних, святкових заходах, тощо).

Заходи забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку участі батька у вихованні дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з одним з її батьків повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із ним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 490/1087/21 від 29 вересня 2021 року, постанові Верховного Суду № 467/403/22 від 15 листопада 2023 року

За таких обставин, враховуючи обставини, викладені у позові, вбачаються обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу доводи заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, оскільки батько, який на час вирішення справи про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку участі батька у спілкуванні та вихованні дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Із заяви вбачається, що відповідач перешкоджає заявнику бачитись із донькою, не повідомляє про місце перебування дитини, та не забезпечує можливості телефонного чи відеозв`язку.

Вбачається, що спілкування батька з дитиною через відеозв`язок будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків батька із його малолітньою дитиною і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Таким чином, спілкування батька з дитиною через відеозв`язок є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.

Будь-яких даних які б свідчили про те, що особисте спілкування батька з дитиною перешкоджало б нормальному її розвитку, за наявними матеріалами не вбачається.

За таких обставин, з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення порядку участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову.

Разом з тим, вимога про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Заявник просить забезпечити можливість спілкування малолітньої доньки з батьком ОСОБА_4 через відеозв`язок два раз на тиждень у період часу з 18 год. до 22 год. за київським часом до набрання рішенням у справі законної сили, фактично охоплює сім годин поспіль та не вказує тривалості такого спілкування.

При цьому заявником до заяви про забезпечення позову не надано жодного доказу, з якого б убачалось, що протягом такого часу донька сторін не відвідує навчальні заклади, секції, гуртки тощо, також не узгоджено з її режимом дня.

Також заявник зазначає, що донька з матір`ю проживає за кордоном, проте йому невідомо в якій саме країні.

Суд враховує, що на теперішній час місце перебування дитини достеменно не встановлено, із заяви відомо лише про її перебування за межами України, при цьому конкретна країна проживання суду не повідомлена та належними доказами не підтверджена.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити різницю у часових поясах між Україною та країною перебування дитини, що має істотне значення для визначення часу спілкування батька з дитиною.

З огляду на це визначення заявником фіксованого часу спілкування з 18:00 до 22:00 години за київським часом може не відповідати найкращим інтересам дитини, оскільки у країні її фактичного перебування вказаний час може припадати на нічний час, час відпочинку та сну дитини, або ж на період її навчання чи інших обов`язкових занять.

Суд також враховує, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами, реальними до виконання та такими, що не створюють ризику порушення прав та інтересів дитини.

За відсутності відомостей про фактичний режим дня, місце проживання та часовий пояс перебування дитини, встановлення запропонованого заявником графіка спілкування є передчасним та може негативно вплинути на належний режим життя дитини.

Вбачається, що метою вжиття заходів забезпечення позову є налагодження емоційних стосунків батька із донькою, а тому суд, враховуючи вік малолітньої дитини та режим життя дітей у відповідному віці, відсутності відомостей про фактичний режим дня, місця проживання дитини, вважає, що встановлення графіку спілкування засобами відеозв`язку, (а у разі неможливості - аудіо зв`язку) два рази на тиждень тривалістю до двох годин кожного разу, у час, вільний від навчання, відпочинку та сну дитини, з урахуванням режиму дня дитини та різниці у часових поясах країни її фактичного перебування є достатнім та співмірним заходом на період розгляду судом справи про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі у спілкуванні та вихованні дитини.

Також, заявник просить суд не чинити перешкод у здійсненні такого спілкування, у тому числі не обмежувати доступ дитини до засобів зв`язку у визначений час, забезпечити можливість додаткового спілкування батька з дитиною за взаємною домовленістю сторін, повідомити ОСОБА_1 про актуальне місце перебування дитини (країна проживання) та забезпечити можливість стабільного зв`язку з дитиною.

Суд вважає, що невжиття такого виду забезпечення позову не утруднить та не зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі у спілкуванні та вихованні дитини.

Законом чітко визначено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Також заявлені вимоги є фактично тотожними з заявленими позовними вимогами та стосуються усунення перешкод спілкування з дитиною.

З огляду на наведене, заява підлягає задоволенню частково.

При цьому, суд вважає, що часткове задоволення заяви про забезпечення позову у справі про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини, визначення способів участі у спілкуванні та вихованні дитини не порушує права відповідачки, як матері, оскільки забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру, а не вирішенням спору по суті.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260, 261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі надавати ОСОБА_1 можливість спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за допомогою відеозв`язку через мережу Інтернет з використанням програмних застосунків та додатків WhatsApp, Viber, Telegram (а в разі неможливості - телефонного зв`язку) два рази на тиждень тривалістю до двох годин кожного разу, у час, вільний від навчання, відпочинку та сну дитини, з урахуванням режиму дня дитини та різниці у часових поясах країни її фактичного перебування.

Інші вимоги залишити без задоволення.

Зазначити дані позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Зазначити дані відповідача: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Зазначити дані третьої особи: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної у місті Києві Державної адміністрації, адреса: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 58, код ЄДРПОУ 37308812.

Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.О. Митрофанова