Рішення № 136462486, 11.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4818/26

Провадження № 2/344/4107/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі судді Кіндратишин Л.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, в якій просить: стягнути заборгованість за кредитним договором № 08.08.2025-100001250 від 08.08.2025 у розмірі 24 540 гривень, та судові витрати.

В обґрунтування вимог зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено зазначений вище договір. Відповідно до умови даного Кредитного договору: сума кредиту 6 000 грн., строк 98 днів, дата повернення (виплати) 13.11.2025; фіксована процентна ставка 1%, комісія пов`язана з наданням кредиту 1 200 грн., денна процентна ставка 0,93 %. Позивач належним чином виконав свої зобов`язання, а відповідач ні. Відтак, виникла заборгованість загальній сумі 24 540 гривень, які складаються зі : 6000 грн. тіла кредиту, 5880 грн. процентів. 1 200 грн.- комісії пов`язаної із наданням кредиту, відсотків, що нараховані по ст. 625 ЦПК України в розмірі 11 460 грн.

11.03.2026 справа надійшла до суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Кіндратишин Л.Р.

12.03.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами.

03.04.2026 від відповідач надійшов відзив, що позивачем не доведено належним докаами факт укладення договору у письмовій (електронній формі). Документи не місять належного електронного підпису відповідача, що унеможливлює його ідентифікацію. Електронний доказ має подаватися у вигляді оригіналу. Також позивачем не надано повного та обґрунтованого розрахунку заборгованості. Щодо отримання коштів, то такий факт не заперечується. Однак, таке не підтверджує укладення договору на умовах, визначених позивачем. Просив витребувати оригінал кредитного договору, електронну заяву відповідача, дані ідентифікації, логи генерації, повний розрахунок заборгованості та дані щодо незмінності електронного документу.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Згідно з п. 128 Розділу VІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив проводити розгляд даної справи за відсутності представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття провадження, днем вручення якої є 23.03.2026, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 205 ЦК України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана)та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Судом встановлено, що 08.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (кредитної лінії) № 08.08.2025-100001250 шляхом підписання Заявки електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Е488, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору, заявки від 08.08.2025 та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, які є невід`ємною частиною пропозиції про укладення договору, відповідачу надано кредит у розмірі 6000 грн. (п. 2 Заявки), на строк 98 днів (п. 3 Заявки), дата повернення (виплати) кредиту 13.11.2025 (п. 4 Заявки); процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом (п. 6 Заявки), денна процентна ставка 0,98 % ( п. 10 заявки). Комісія пов`язана з наданням кредиту 20 % від суми кредиту та становить 1 200 грн. ( п. 8 Договору) ( п. 7 заявки). Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,84% = (5441,03 / 6000)/ 98 * 100% (п. 10 Заявки). Орієнтована реальна процентна річна ставка за кредитом становить 11 016, 74 %, орієнтована загальна вартість кредиту 11 441, 03 грн., загальні витрати за споживчим кредитом 5 441,03 грн. (п. 14 Заявки).

У заявці ОСОБА_1 зазначено електронний платіжний засіб для надання йому коштів, а саме 4149-60XX-XXXX-6485.

Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) та Заявка, яка є частиною кредитного договору, підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е488.

Інформацією отриманою з центрального вузла системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, ОСОБА_1 ідентифікавона за банком АТ « Універсал банк» з усіма доступними реквізитами.

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-0403 від 04.03.2026 перераховано 6000 грн. на карту № НОМЕР_1 , призначення платежу: видача за договором кредиту № 08.08.2025-100001250.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2022 по справі № 757/40395/20-ц.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 щодо способів підтвердження цілісності та незмінюваності даних, які містяться в електронному документі, що підписаний з використанням іншого електронного підпису, ніж кваліфікований електронний підпис (КЕП) та удосконалений електронний підпис (УЕП), але відповідний висновок не є повністю релевантним до спірних правовідносин, оскільки стосується умов застосування норм процесуального права за фактичними обставинами, які є істотно відмінними від обставин даної справи.

Варто зауважити, що не можна посилатись на висновок Верховного Суду, якщо відмінність у спірних ситуаціях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечень осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду (п. 60 постанови Верховного Суду від 10.04.2025р. у справі №910/15473/23).

Доводи сторони відповідача про те, що наданий текст договору може не відповідати тому, що міг бути надісланий відповідачу, суд розцінює критично, оскільки жодного альтернативного тесту договору відповідачем не надано, зокрема з його особистого кабінету не надано.

При цьому, наданий кредитором електронний тексту кредитного договору складається із кількох документів, містить підпис одноразового електронного ідентифікатора, який був надісланий на номер телефону відповідача, та дані про позначку часу 08.08.2025 13:55 (дата та час укладення договору), персональні дані відповідача, що також на думку суду свідчить про те, що текст наданого суду договору є незмінюваним з моменту його підписання.

Також стороною відповідача всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не надано суду будь-яких доказів на спростування доводів сторони позивача про використання одноразового ідентифікатору для підписання відповідного договору позики.

В цьому контексті варто звернути увагу, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Беручи до уваги викладене, дослідивши докази в їх сукупності, в змагальному цивільному процесі, суд прийшов до висновку що договір кредиту укладено в письмовій формі, він містить всі необхідні істотні умови та підписи сторін, а отже є укладеним та підлягає виконанню сторонами.

Так, Верховний Суд у постанові від 04.02.2026 у справі №758/14925/23 дійшов висновку про те, що паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

За приписами ч.6 ст.95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідачем не доведено існування обставин, які б викликали у суду обґрунтовані сумніви щодо відповідності паперової копії кредитного договору, укладеного між сторонами справи, оригіналу.

У даному випадку суд не вбачає потреби у дослідженні договору в електронній формі, адже наявність відповідних правовідносин між сторонами підтверджується наявними в матеріалах справи паперовими копіями електронних доказів, які не викликають у суду обґрунтовані сумніви.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 08.08.2025-100001250 від 04.03.2026, заборгованість становить 24 540 гривень, які складаються зі : 6000 грн. тіла кредиту, 5 880 грн. процентів. 1 200 грн.- комісії пов`язаної із наданням кредиту; відсотків, що нараховані по ст. 625 ЦПК України в розмірі 11 460 грн., з 08.08.2025 по 04.03.2025, процентна ставка - 1%. Оплати відповідача відсутні.

Даний розрахунок заборгованості є повним, відтак, належним підстав для витребування розрахунку заборгованості відповідачем не наведено. Лише формально зазначено про його неповноту.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору кредиту між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем. При цьому, ТОВ «Споживчий центр» належним чином виконало свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконував свої обов`язки за договором.

Щодо вимоги про стягнення процентів за ст. 625 ЦПК України, в сумі 1 250 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 549, 551 ЦК України, за якими неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України, значна кількість позичальників не взмозі платити по кредитних зобов`язаннях. У зв`язку з цим Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2120-IXП «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Відповідно до п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.

Беручи до уваги наведене, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) за кредитним договором не несе відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, з нього не може бути стягнуто нараховану пеню за укладеним договором, тобто у період воєнного стану.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів у період з 22.08.2025 по 04.03.2026 - не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому в частині задоволення позову про стягнення процентів в сумі 11 460 грн. слід відмовити.

Що стосується вимоги про стягнення комісії за видачу кредиту, то така передбачена п. 7 Заявки, відтак підлягає до стягнення з відповідача в користь позивача.

Таким чином судом встановлено, що відповідач належним чином свої обов`язки за кредитним договором не виконував, внаслідок чого допустив виникнення заборгованості, яка станом на 04.03. становить 13 080 грн., які складаються зі : 6000 грн. тіла кредиту, 5880 грн. процентів, 1 200 грн.- комісії пов`язаної із наданням кредиту.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач, будучи ознайомлений з умовами кредитування, уклавши кредитний договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, хоча взяв на себе зобов`язання їх виконувати та вчасно погашати заборгованість, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню витрати на сплату судового збору в сумі 1 419,08 грн.

На підставі керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №08.08.2025-100001250 від 08.08.2025 в сумі 13 080 ( тринадцять тисяч вісімдесят) гривень, які складаються зі : 6000 (шести тисяч) гривень тіла кредиту, 5 880 (п`яти тисяч вісімсот вісімдесяти) гривень процентів та 1 200 (однієї тисячі двісті) гривень- комісії пов`язаної із наданням кредиту.

У іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у сумі 1 419 ( однієї тисячі чотириста дев`ятнадцять ) гривень 08 копійок.

Згідно ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833; адреса: вул. Саксаганського, 133- А, м. Київ;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення складене в повному обсязі 11.05.2026.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.