Рішення № 136462457, 12.05.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 205/949/26

Провадження № 2-а/932/44/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Петуніна І. В.,

за участю секретаря Тимощук К. А.

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: Чернявська С. А.

відповідачі: УПП в Дніпропетровській області ДПП, ДПП

представник відповідача ДПП: Бочковий Г. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад вимог позивача та заперечень відповідача

Постановою від 04.01.2026 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 гривень. Позивач заперечує вчинення ним порушення ПДР України з наступних підстав. Він їхав зі швидкістю 50-60 км/год. Вимірювач швидкості «Трукам», який у розумінні положень ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, що не був закріплений (розміщений) в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а знаходився в руках поліцейського, не може розглядатися як доказ у справі. Контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише у місцях, які облаштовані знаком про здійснення відео фіксації (дорожній знак 5.70 ПДР). Проте, зазначений знак був відсутнім. Також йому не роз`яснено, що він може скористатися правовою допомогою та клопотати про перенесення розгляду справи.

Представник відповідача ДПП Бочковий Г. В. надав відзив на позовну заяву де зазначив, що в оскаржуваній постанові зазначено назву технічного засобу, яким здійснювалося вимірювання швидкості руху, що в свою чергу свідчить про законність та обґрунтованість прийняття відповідачем рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Лазерний вимірювач швидкості LT1 20/20 TruCAM II є засобом вимірювальної техніки, а не пристроєм, що здійснює автоматичну фото- та відеозйомку.

Звертають увагу на тому, що згідно інформації ДП «УКРМЕТРТЕССТАНДАРТ», лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. При цьому наголошують, що у ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» було внесено ряд змін, якими усунуто колізійність чинного законодавства. Так частиною 2 ст. 40 вказаного вище Закону сформульована наступним чином: «Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці». Зі змісту даної норми чітко зрозуміло, що вона стосується виключно приладів змонтованих/розміщених, тобто тих які стаціонарно змонтовані і працюють в автоматичному режимі.

Однак, слід зазначити, що диспозиція ч. 1 ст. 40 вказаного Закону дозволяє використовувати фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень (яким є прилад LT1 20/20 TruCAM II).

Пунктом 5 частини 1 статті 40 вказаного Закону визначено, зокрема, що технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Таким чином, доводи позивача про порушення працівниками Управління порядку використання лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 є помилковим, оскільки законодавство не містить імперативних норм стосовно стаціонарного розміщення приладу TruCam та здійснення фіксації таким приладом тільки в автоматичному режимі

На відеозапису з нагрудного реєстратора поліцейських (відео додається) вказана система географічних координат з кутовими величинами: географічна широта 48.58720 N і географічна довгота 35.58598 Е, що надає змогу встановити, де знаходився прилад «Трукам».

Звертають увагу суду, що за Правилами дорожнього руху дорожній знак «5.70» - це «Зміна схеми руху». Позначає, що за цим знаком тимчасово або постійно змінено схему руху та (або) встановлено нові дорожні знаки. Застосовується протягом не менш як трьох місяців у разі зміни руху на постійній основі, а також протягом необхідного проміжку часу у разі зміни руху на тимчасовій основі та встановлюється не менш як за 100 м до першого тимчасового знаку.

Розділ 33 «Дорожні знаки» ПДР не містить попереджувального дорожнього знаку здійснення контролю швидкості за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів не в автоматичному режимі. Таким чином, інспектор поліції має право здійснювати вимірювання швидкості руху ТЗ лазерним вимірювачем швидкості руху TruCAM, тримаючи його у руках, та без встановлення інформаційного знаку.

Обставини, викладені позивачем в позовній заяві, мають суто гіпотетичний характер та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, натомість відповідачем надаються до суду фактичні дані, на підставі яких поліцейським було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Підсумовуючи наведене, просить залишити оскаржувану постанову без змін, а позовну заяву без задоволення.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Позивачем надана відповідь на відзив.

Інших заяв та клопотань в порядку ст. 166 КАС України, сторонами не подано.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 23.01.2026, справа передана за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Дніпра.

Ухвалою судді від 12.03.2026 відкрите спрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення (виклику) сторін.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

04.01.2026 поліцейським 1-го взводу 4-ї роти 3-го батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Будєєвим О. Р. було прийнято постанову серії ЕНА № 6461715 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 гривень. За змістом постанови, 04.01.2026 о 14.14.45 год. на вул. Набережна заводська, 50, м. Дніпро водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Мицубісі Ланцер» д.н.з. НОМЕР_1 , перевищив максимальну швидкість на 32 км/год в населеному пункті, чим порушив п. 12.4 ПДР. Зафіксовано приладом ТruCam ТС 0314.

Судом досліджені відеозаписи бодікакмер поліцейських, відеозапис та фотокартка лазерного вимірювача швидкості транспортного засобу № ТС000314, експертний висновок Адміністрації Держспецзв`язку від 18.09.2024, лист ДП «Укрметртестстандарт» від 01.07.2025, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 11.11.2025 на лазерний вимірювач швидкості транспортного засобу LTІ 20/20 TruCAM № ТС000314, Сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 2908.2012, надані відповідачем, ДПП.

V. Оцінка суду

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до вказаного Закону встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями) (далі ПДР).

Відповідно до пункту 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За змістом ст.ст. 8 ч. 1, 19 ч. 2 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 52 Закону України «Про дорожній рух» закріплюють, що контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 1211, 1212, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 1241 - 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За змістом ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Позивачу закидається вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год, що є порушенням 12.4 ПДР.

Згідно п. 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

За змістом до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За змістом ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем п. 12.4 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

У спірній постанові зазначено, що позивач рухався зі швидкістю 82 км/год, що підтверджено лазерним приладом TruCAM № ТС0314, відповідачем на підтвердження даного факту надані фотокартка та відеозапис з вказаного приладу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Водночас, доводи позову про те, що з урахуванням положень ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, є помилковими, оскільки вимоги ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» не містить приписів щодо можливості використання поліцією лише змонтованих технічних приладів. Водночас зазначена норма права передбачає можливість монтажу або розміщення таких приладів по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Доводи позивача щодо не роз`яснення йому права на правову допомогу спростовуються відеозаписом з бодікамери поліцейського, де позивачу були роз`яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП. Обов`язку поліцейського роз`яснити право на відкладення справи, КУпАП не містить.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Між тим, з наданого відеозапису приладу TruCam неможливо встановити номерний знак транспортного засобу, який фіксувався для з`ясування швидкісного режиму, а на фотокартці взагалі видно тільки правий бік транспортного засобу без номерного знаку.

У відповіді на відзив позивач вказав, що відеозапис не дозволяє однозначно встановити, що вимірювання швидкості стосувалося саме його автомобіля, а не іншого транспортного засобу.

Проте, відповідачем не було спростовано тверджень позивача викладених у позовній заяві та не надано доказів вчинення адміністративного правопорушення.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Абз. 1 ч. 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачами не доведено правомірність складання постанови серії ЕНА № 6461715 від 04.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладання на нього стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 340 грн, а отже, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України).

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020, справа № 543/775/17, з ДПП на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 8, 19, 62 Конституції України, ст.ст. 23, 122, 245, 251, 258, 268, 280, 283, 287-289, 293 КУпАП та керуючись ст.ст. 2, 5, 72-77, 242-244, 250, 268, 279, 286, 293 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 4010864612, місцезнаходження за адресою: вул. Троїцька, 2А, Шевченківський р-н м. Дніпра, 49001; Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження за адресою: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048 про накладення адміністративного стягнення по справі адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження по справі, задовольнити.

Постанову серія ЕНА № 6461715 від 04.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього штрафу в сумі 340 гривень скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять),60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 12.05.2026.

Суддя І. В. Петунін