Рішення № 136461974, 12.05.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/19/24

Провадження №: 2/336/53/2026

12.05.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя в складі: головуючого судді Звєздової Н.С., за участі секретаря судового засідання Іванченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова Олена Володимирівна, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Територіальної громади м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова Олена Володимирівна, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просила суд визнати поважними причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини позивачкою ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити позивачці додатковий строк тривалістю у три місяці для подання нею заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Представник позивача за первісним позовом адвокат Харьков В.О., який діяв на підставі довіреності від 12 січня 2024 року, звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін у справі - ОСОБА_4 . Позивачка ОСОБА_1 у березні 2022 року виїхала за межі України до Сполучених Штатів Америки у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, де народила дитину, що, за її твердженням, стало об`єктивною та непереборною перешкодою для своєчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частину будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 .

Представник позивача за зустрічним позовом адвокат Вертелецький М.О., який діє на підставі ордеру № 1163180, звернувся до суду з вказаною зустрічною позовною заявою, яку обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними сестрами та спадкоємицями першої черги після смерті їхнього батька ОСОБА_4 . Заповіту спадкодавець не залишив. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно, а саме на 1/5 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало спадкодавцю на підставі договору дарування від 04 грудня 1986 року.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 переїхала проживати у частину будинку, належну батьку, у 2014 році, та з цього часу безперервно проживала разом з ним за однією адресою, вела спільне господарство, підтримувала батька під час його тяжкої хвороби, а після смерті здійснювала його поховання. Вважаючи себе такою, що прийняла спадщину в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори, проте постановою приватного нотаріуса від 03.03.2023 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що факт її проживання разом з батьком не підтверджено належними доказами, а місцем її офіційної реєстрації є інша адреса. Враховуючи неможливісь оформлення спадщини в позасудовому порядку позивач за зустрічним позовом вимушена звернутися до суду.

Ухвалою суду від 16 січня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 07 травня 2024 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали суду приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. до матеріалів справи було надано копію спадкової справи № 15/2023, відкритої після смерті ОСОБА_4 .

У липні 2025 року адвокатом Харьковим В.О. подано до суду інформацію про те, що договір про надання правової допомоги з позивачем ОСОБА_1 розірвано, у зв`язку з чим він припинив участь у справі як представник позивача.

У підготовче засідання 24.07.2025 року позивач за первісним позовом ОСОБА_1 не прибула, свого представника не направила. Підготовче засідання було відкладено, а позивача за первісним позовом повторно викликано у судове засідання шляхом направлення повістки на адресу зареєстрованого місця проживання та оприлюднення оголошення про виклик на офіційному веб-порталі судової влади України на сайті Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

03.10.2025 року у підготовче судове засідання позивач за первісним позовом ОСОБА_1 повторно не прибула. Ухвалою суду підготовче провадження було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 17.12.2025 року.

У вказане судове засідання, а також у наступні судові засідання, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 не прибула, про причини неявки суд не повідомила. Будь-яких заяв в тому числі про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Представник позивача за зустрічним позовом адвокат Вертелецький М.О. в судовому засіданні підтримав зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві.

Щодо первісного позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, представник просив суд залишити його без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою позивача, яка була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача Територіальної громади в особі Запорізької міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу за їх відсутності та прийняти рішення на розсуд суду.

Третя особа приватний нотаріус Чепкова О.В. у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи за її відсутності за наявними у справі матеріалами.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що вона є родичкою померлого ОСОБА_4 та співвласницею житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане домоволодіння фактично поділено між двома власниками. У користуванні ОСОБА_4 перебувала частина будинку, що складалася з двох житлових кімнат та кухні. Свідок зазначила, що ОСОБА_2 є донькою спадкодавця, яку вона, як і її сестру ОСОБА_7 , знає з їх дитинства. Приблизно у 2014 році ОСОБА_2 разом зі своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_8 переїхала на постійне проживання до будинку АДРЕСА_2 та з того часу безперервно проживала разом з батьком ОСОБА_4 у вказаному приміщенні, де також зберігалися всі її особисті речі. Враховуючи, що свідок є дальньою родичкою родини Свідерських, вона постійно та близько спілкувалася зі спадкодавцем, його донькою ОСОБА_2 та онукою. Свідок засвідчила, що під час спільного проживання ОСОБА_2 повністю займалася побутом, облаштовувала житло, зокрема власноруч організувала та відновила водопостачання до частини будинку батька. Під час тривалої та тяжкої хвороби ОСОБА_4 (діагноз рак горла) донька ОСОБА_2 постійно перебувала поруч, здійснювала за ним догляд та надавала необхідну матеріальну допомогу. Свідок підкреслила, що через тяжку стадію хвороби лікарні не приймали ОСОБА_4 на термін більше ніж кілька днів, тому весь тягар догляду за хворим батьком фактично несла ОСОБА_2 . Також свідок підтвердила, що на момент смерті батька ОСОБА_2 проживала разом із ним за вказаною адресою, продовжувала проживати там і після його смерті вже з чоловіком, старшою донькою та маленькою дитиною, а також особисто займалася всіма питаннями щодо організації та проведення поховання спадкодавця.

Щодо первісного позову ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , яка є позивачем за первісним позовом у цій справі та видала довіреність громадянану ОСОБА_9 що є адвокатом, вона була беззаперечно обізнана про наявність даного судового провадження, рух справи та пред`явлений до неї вимоги за зустрічною позовною заявою.

Після розірвання 23.07.2025 року договору із представником, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи (шляхом направлення повісток за адресою реєстрації та оприлюднення оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України), у судові засідання, призначені на 24.07.2025, 03.10.2025, 17.12.2025, 17.02.2026, 20.04.2026 та 12.05.2026 не прибула, представника не направила, про причини неявки суд не повідомила та не скористалася своїм правом на подання заяви про розгляд справи за її відсутності.

За таких обставин, враховуючи повторну неявку в судове засідання належним чином повідомленого позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення первісної позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Водночас, неявка позивача за первісним позовом не перешкоджає розгляду та вирішенню зустрічного позову ОСОБА_2 по суті.

Розглянувши зустрічну позовну заяву, вислухавши пояснення представника позивача за зустрічним позовом, здійснивши допит свідка, з`ясувавши правовідносини між сторонами та перевіривши їх наявними доказами, суд знаходить зустрічний позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з таких встановлених судом фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлено та перевірено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому нерухоме майно, а саме: 1/5 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане майно належало спадкодавцю на підставі Договору дарування від 04.12.1986 року, зареєстрованого в БТІ за № 26377, що також підтверджується даними технічного паспорта на садибний житловий будинок від 01.11.2012 року.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 є донькою померлого спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 також є донькою померлого ОСОБА_5 що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , яке підтверджує зміну прізвища зі ОСОБА_10 на ОСОБА_11 . Отже ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рідними доньками спадкодавця ОСОБА_5 і спадкоємицями першої черги за законом відповідно до ст. 1261 ЦК України.

Із довідки про склад сім`ї № 419 від 12.05.2014 року, встановлено, що ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_12 проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до змісту довідки учня № 086-1/0 від 2018 року, виданої на ім`я ОСОБА_12 , місцем фактичного проживання дитини значиться адреса спадкового майна: АДРЕСА_1 .

Зі змісту акту підтвердження фактичного проживання від 13.11.2023 року, складеного мешканцями сусідніх будинків та завіреного головою квартального комітету № 103, вбачається, що ОСОБА_2 безперервно, починаючи з 2014 року, фактично проживала однією сім`єю разом із батьком ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Із наданого свідоцтва про поховання № 243513, вбачається, що поховання ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснено спеціалізованою ритуальною службою за замовленням ОСОБА_2 , якою було проведено оплату відповідних послуг та понесено витрати на організацію поховання.

Оцінюючи досліджені у справі докази за правилами ст. 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що надані позивачем за зустрічним позовом письмові докази є належними, допустимими та у своїй сукупності послідовно підтверджують обставини, на які посилається ОСОБА_2 .

Зокрема, надані суду довідки про склад сім`ї, видані у різні періоди часу, узгоджуються між собою та логічно підтверджують сталість місця проживання ОСОБА_2 та її доньки ОСОБА_12 за адресою спадкового майна: АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що відомості, викладені у довідці учня № 086-1/0 від 2018 року на ім`я ОСОБА_12 , де вказано адресу проживання дитини: АДРЕСА_1 , опосередковано, але переконливо підтверджують факт проживання за цією ж адресою і матері дитини ОСОБА_2 . Суд виходить з того, що оскільки матір здійснює виховання малолітньої дитини та щоденний догляд за нею, їхнє місце проживання за звичайних умов є спільним, що у даному випадку підтверджується змістом наданих доказів та нічим не спростовано.

Вказані письмові докази повністю узгоджуються зі змістом наданих суду пояснень свідка ОСОБА_6 , під час судового розгляду.

Свідок підтвердила суду, що ОСОБА_2 протягом багатьох років, включаючи момент смерті спадкодавця, постійно проживала в будинку разом з неповнолітньою донькою, вела з батьком спільний побут, а під час тривалої онкологічної хвороби батька здійснювала за ним повний догляд, надавала матеріальну та моральну підтримку. Суд оцінює ці покази як належний та достовірний доказ, оскільки свідок є безпосереднім сусідом та співвласником будинку, а отже володіє повною інформацією про склад осіб, які фактично проживали у домоволодінні.

Щодо тверджень представника позивача за первісним позовом про неможливість спільного проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем через нібито зловживання останнім спиртними напоями та обмежену житлову площу приміщення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд критично оцінює вказані доводи, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів (медичних довідок, висновків лікарів, протоколів поліції щодо порушення громадського порядку тощо), які б підтверджували факт зловживання ОСОБА_4 алкогольними напоями чи створення ним умов, непридатних для спільного проживання з донькою та онукою. Навпаки, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердила сталий та доброзичливий характер відносин між батьком та донькою, а також належний догляд останньої за тяжкохворим спадкодавцем.

Посилання представника ОСОБА_1 на малу житлову площу будинку (близько 18 кв.м.) спростовуються дослідженим у судовому засіданні технічним паспортом від 01.11.2012 року наявним у свідка. Зі змісту вказаного документа вбачається, що внаслідок проведених добудов та реконструкцій загальна площа по квартирі АДРЕСА_3 , що перебували в користуванні спадкодавця та конфігурація приміщень були збільшені та змінені порівняно з первісними правовстановлюючими документами 1986 року. Таким чином, стан житлового приміщення на момент відкриття спадщини дозволяв спадкодавцю та ОСОБА_2 постійно проживати разом та вести спільне господарство.

Щодо аргументів про перебування ОСОБА_2 на заробітках за кордоном, зокрема у 2021 році, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документальні підтвердження тривалого перебування позивача за зустрічним позовом за межами України, які б свідчили про зміну її постійного місця проживання. Крім того, сама по собі можливість короткострокових виїздів за кордон з метою працевлаштування не перериває факту постійного проживання особи, якщо у житловому приміщенні залишаються її речі, неповнолітня дитина та зберігається сталий зв`язок із житлом, що й було підтверджено сукупно дослідженими доказами у справі.

Таким чином, доводи представника ОСОБА_1 суд розцінює як такі, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються фактичними обставинами справи.

З матеріалів спадкової справи № 15/2023, заведеної після смерті ОСОБА_4 , вбачається, що 10 лютого 2023 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чепкової О.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чепкової О.В. № 317/02-31 від 03 березня 2023 року ОСОБА_2 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/5 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі змісту вказаної постанови встановлено, що підставою для відмови стало те, що заявником не надано документів, які б беззаперечно підтверджували факт постійного проживання спадкоємиці разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що унеможливлює встановлення нотаріусом факту прийняття спадщини у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України у позасудовому порядку, оскільки місце реєстрації ОСОБА_2 не збігається із місцем реєстрації спадкодавця.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи № 15/2023 інші особи із заявами про прийняття спадщини у встановлений законом строк після смерті ОСОБА_5 до нотаріальної контори не звертались. Крім того, матеріали спадкової справи не містять інформації про складання спадкодавцем заповіту, отже спадкування здійснюється за законом відповідно до Глави 86 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 зверталася до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини в порядку окремого провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2023 року у справі № 336/4687/23 (провадження № 2-о/336/259/2023) вказану заяву ОСОБА_2 було залишено без розгляду. При постановленні вказаної ухвали суд виходив з того, що під час розгляду справи виник спір про право із Територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради щодо належності спадкового майна, який підлягає вирішенню виключно в порядку позовного провадження.

Таким чином, залишення попередньої заяви без розгляду через наявність спору про право та неможливість встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження стало безпосередньою підставою для звернення ОСОБА_2 до суду із даним зустрічним позовом для захисту своїх майнових прав у порядку позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з вимогами ст. ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно ст.1268 ЦК України та п.п. 3.21 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам надано роз`яснення, що будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Отже враховуючи, що постійним місцем проживання ОСОБА_2 з 2014 року і до моменту смерті спадкодавця ОСОБА_4 був будинок АДРЕСА_2 і вона не заявила про відмову від спадщини, позивач за зустрічним позовом є такою, що прийняла спадщину.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження.

Таким чином відсутність реєстрації ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , саме по собі не може бути умовою для позбавлення позивачки за зустрічним позовом права на спадщину, яка була прийнята у спосіб передбачений законом.

Частиною 1 ст. 1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцем після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 "Про судову практику у справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Наведене також узгоджується із висновками Верховного Суду висловленими у постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 320/8118/17.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, якщо виникнення права на спадщину залежить від доведення певних фактів (зокрема, факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини), а нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, то встановлення такого факту є правовою підставою для визнання за спадкоємцем права власності на спадкове майно.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 428/13941/16-ц зазначено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є належним способом захисту, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Враховуючи, що між сторонами виник спір про право на спадкове майно, а постановою приватного нотаріуса Свидерській О.Л. було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, суд приходить до висновку, що обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту шляхом визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом є належним та ефективним.

За таких обставин, беручи до уваги всі належні, допустимі та достатні докази, у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, зміст позову, показання свідків та інші докази, які наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/5 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частинами1,3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Таким чином, за результатами розгляду справи, встановивши фактичні обставини справи, взявши до уваги та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості та достатності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати позивачки по сплаті судового збору повинні бути стягнуті з відповідачів на її користь, проте, оскільки позивачкою не заявлена вимога про стягнення з відповідачів на її користь судових витрат, судовий збір розподілу не підлягає. Докази понесення інших судових витрат, в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 257, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1218, 1261, 1268 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Територіальної громади в особі Запорізької міської ради, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова Олена Володимирівна, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини залишити без розгляду.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Територіальної громади м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова Олена Володимирівна про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 (одну п`яту) частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви залишити за позивачем за зустрічним позовом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Реквізити учасників справи:

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач (за первісним та зустрічним позовами): Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915, місцезнаходження: 69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 206.

Третя особа 1: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова Олена Володимирівна, місцезнаходження: 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 6.

Суддя: Наталія Звєздова