Рішення № 136461786, 13.05.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 936/74/26

Провадження № 2/936/211/2026

13.05.2026 селище Воловець

Воловецький районний районний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді Павлюка С.С.

присеретарі с/з Щербей А.Є.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в приміщенні суду у селищі Воловець цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

21.01.2026 до Воловецького районного суду Закарпатської області звернувся представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 39935,71 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 17.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір №712310239 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, у якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV3Z77P. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 3200,00 грн на його банківську карту що, у свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 22 000,00 грн. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.201, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним договором №712310239 від 17.11.2021 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 05.05.2022, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги №175. 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений Договір факторингу №30/1023-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 39935,71 грн.

Ухвалою судді Воловецького районного суду Закарпатської області Павлюка С.С. від 22.01.2026 цивільну справу прийнято до свого провадження та вирішено здійснювати розгляд справи в у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07.04.2026 про справі винесено заочне рішення, яким позов задоволено повністю.

Ухвалою суду від 07.04.2026 заяву представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Онишко В.М. про перегляд заочного рішення по цивільній справі №936/74/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 17.02.2026 у цивільній справі №936/74/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справи призначено до розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві зазначено, що позов розглядати без участі представника позивача на підставі наявних матеріалів справи, щодо винесення зачного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з?явився, причини його неявки суду невідомі, про розгляд справи повідомлявся належним чином, його представник адвокат Онишко В.М. скерував до суду клопотання про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.

Суд встановив, що 17.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, уклали електронний Кредитний договір №712310239.

Згідно з паспортом споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору №712310239 від 17.11.2021 встановлені основні умови кредитування, а саме: тип кредиту: кредитна лінія, сума (ліміт кредиту): 100 - 22 000 грн, строк кредитування: 1-65 днів (з можливістю продовження строку), мета кредиту на споживчі цілі.

На виконання своїх зобов`язань ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти у сумі 3200,00 грн. на його банківську карту що, у свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 22 000,00 грн.

Первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням №b5ca3ef6-ba00-4349-ab98-b6a733586a07.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, розмір якої становить 39935,71 грн, яка складається з такого: 16598,80 грн - заборгованість по кредиту; 23336,91 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Вказана сума підтверджується випискою з особового рахунку.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.201, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним №712310239 від 17.11.2021 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 05.05.2022, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги №175. 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений Договір факторингу №30/1023-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 39935,71 грн.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що «відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається».

Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 у справі №755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2018 в справі № 243/11704/15.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі встановлено, що правовідносини за кредитний договір №712310239 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 виникли 17.11.2021, тобто значно пізніше, ніж було укладено договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, у якому предмет договору вказано відступлення прав вимог, зазначені у Реєстрах прав вимоги. Разом з тим, до вказаного договору позивачем подано лише форму реєстру прав вимоги, яка не містить індивідуалізованого предмету договору, тобто щодо яких угод перейшло право вимоги до нового кредитора.

Таким чином, між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» на час укладення договору відступлення прав вимоги, тобто станом на 28.11.2018, не були погоджені усі його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора та не могли бути охоплені зобов`язання відповідача ОСОБА_1 , які виникли після укладення цього договору, тобто з 17.11.2021.

З вищенаведеного слідує, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов`язання відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 17.11.2021 ще не існували, а тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору факторингу №28/1118-01 у 2018. Відтак, суд вважає, що у ТОВ «Таліон Плюс», як Фактора, не виникло право вимоги за зобов`язанням відповідача, яке він міг би передати на підставі договору факторингу від 28.11.2018.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 по справі №914/868/17).

Одночасно, суд приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що до позовної заяви позивачем також було долучено розрахунок заборгованості, відповідно до якого зазначено, що у період з 17.11.2021 по грудень 2021 відповідачу фактично було видано кредитні кошти на загальну суму 19 155 грн. При цьому, як вбачається з цього ж розрахунку, відповідачем було сплачено на користь позивача 28 066 грн.

Крім цього, згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» станом на 05.05.2022 ОСОБА_1 нараховано заборгованість за тілом кредиту у розмірі 16 598.80 грн та заборгованість за процентами у розмірі 23 336,91 грн. Водночас у цьому ж розрахунку зазначено, що станом на 23.12.2023 було сплачено 16 598,80 грн за тілом кредиту та 23 336.91 грн за процентами.

За такого, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №712310239 від 17.11.2021.

З огляду на викладене, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що було представником позивача не надано належних доказів на підтвердження своїх тверджень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.141 ЦПК України у разі відмови в позові, судовий збір покладається на позивача, тому суд вважає за необхідне покласти витрати, пов`язані із розглядом справи на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 223, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №712310239 від 17.11.2021 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя: Павлюк С.С.