Рішення № 136461327, 12.05.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/71/26

2/950/391/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

з участю секретаря - Гладкової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Північ» про стягнення заборгованості по орендній платі за землю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Північ» про стягнення заборгованості по орендній платі за землю.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14 листопада 2025 року державним нотаріусом Лебединської державної нотаріальної контори Сумської області Лисенко В.Ф. на ім`я позивача, ОСОБА_1 , та його рідної сестри ОСОБА_2 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті їх матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У порядку спадкування за законом позивач та ОСОБА_2 набули по 1/2 частині кожен у праві власності на належні спадкодавцю земельні ділянки площею 2,2326 га з кадастровим номером 5922980400:06:004:0006 та площею 0,3777 га з кадастровим номером 5922980400:07:004:0826, що розташовані на території Бишкінської сільської ради Лебединського району Сумської області, нині Лебединської міської територіальної громади Сумської області.

Позивач зазначав, що вказані земельні ділянки перебували в оренді у ТОВ «Райз-Північ» на підставі договорів оренди землі, укладених із попереднім власником земельних ділянок - ОСОБА_3 .

Після набуття права власності на спадкове майно позивач та інший співвласник направили відповідачу повідомлення про перехід права власності на земельні ділянки, погашення заборгованості по орендній платі та про повернення земельних ділянок після завершення строку дії договорів оренди землі. У цьому повідомленні було зазначено необхідні відомості про нових власників, додано копії документів, що підтверджують перехід права власності, а також наведено банківські реквізити для сплати орендної плати.

Позивач вказував, що відповідач отримав зазначене повідомлення 01 грудня 2025 року, однак у семиденний строк, визначений з урахуванням положень частини другої статті 530 ЦК України, заборгованість по орендній платі не погасив. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за землю у сумі 13 473 грн 25 коп., а також судових витрат.

Ухвалою суду від 16 січня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На обґрунтування заперечень відповідач посилався на те, що договори оренди землі були укладені з попереднім власником земельних ділянок - ОСОБА_3 , яка померла у 2023 році. Орендна плата за 2023 рік, за твердженням відповідача, була сплачена на рахунок ОСОБА_3 у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією від 29 серпня 2023 року № 1684767993 на суму 8 541 грн 94 коп.

Крім того, відповідач зазначав, що позивач, набувши право власності на земельні ділянки, повідомив ТОВ «Райз-Північ» про набуття права власності та надав платіжні реквізити лише у грудні 2025 року. Уже в наступному місяці, у січні 2026 року, відповідач здійснив виплату орендної плати за 2024 та 2025 роки, у зв`язку з чим, на думку відповідача, заборгованість перед позивачем відсутня, права позивача не порушені, а позов є передчасним.

Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій він не погодився із запереченнями відповідача та зазначив, що повідомлення про перехід права власності й вимога про погашення заборгованості були отримані відповідачем 01 грудня 2025 року, однак у визначений законом строк відповідач своїх зобов`язань не виконав.

Водночас позивач визнав факт погашення відповідачем заборгованості по орендній платі за 2024 рік у загальній сумі 4 293 грн 63 коп. та за 2025 рік у загальній сумі 4 423 грн 71 коп. Разом з тим позивач зазначив, що погашення заборгованості за 2023 та 2024 роки було проведено не в повному обсязі, оскільки відповідачем не враховано індексацію орендної плати. За розрахунком позивача, залишок заборгованості за 2023 рік становить 217 грн 18 коп., а за 2024 рік - 281 грн 07 коп.

У подальшому представником позивача подано клопотання про проведення розгляду справи без участі позивача та/або його повноважного представника, у якому позовні вимоги підтримано та фактично уточнено розмір вимог до стягнення: 498 грн 25 коп. заборгованості по орендній платі за землю, 1 331 грн 20 коп. судового збору та 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України, «права і свободи людини і громадянина захищаються судом». Згідно зі статтею 41 Конституції України, «кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю», а ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Зазначені конституційні приписи застосовуються судом у цій справі, оскільки спір стосується захисту майнового права позивача як співвласника земельних ділянок та нового орендодавця на отримання плати за користування належним йому майном.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина перша статті 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Аналогічне правило закріплене у частині першій статті 81 ЦПК України.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Стаття 89 ЦПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, наявних у справі, при цьому жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли з договорів оренди земельних ділянок, які після смерті первісного орендодавця увійшли до складу спадщини та були успадковані позивачем і другим спадкоємцем.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, «спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців». Згідно зі статтею 1218 ЦК України, «до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті».

Частина п`ята статті 1268 ЦК України передбачає, що «незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини».

Отже, прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину підтверджують право спадкоємця на спадкове майно, однак саме право на спадщину в силу прямої вказівки закону належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому права та обов`язки орендодавця за чинними договорами оренди земельної ділянки переходять до нового власника земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 148-1 Земельного кодексу України, «до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки».

Частина третя статті 148-1 ЗК України передбачає, що особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувача із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки, місця розташування та площі земельної ділянки, найменування або прізвища, ім`я та по батькові нового власника, місця проживання або місцезнаходження нового власника, його поштової адреси, а також платіжних реквізитів, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Суд приходить до висновку, що обов`язок нового власника повідомити орендаря про перехід права власності на земельну ділянку має значення для належного виконання орендарем свого грошового зобов`язання перед новим кредитором. Водночас саме право нового власника на отримання орендної плати не виникає з моменту повідомлення орендаря, а випливає з факту переходу права власності на земельну ділянку та з чинного договору оренди.

Повідомлення є способом доведення до відома орендаря інформації, необхідної для належного виконання зобов`язання, зокрема відомостей про нового власника, розмір частки, правовстановлюючі документи та банківські реквізити.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі є договором, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 21 Закону України «Про оренду землі» визначає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою, а розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Цією ж статтею передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Таким чином, право позивача як нового співвласника земельних ділянок і нового орендодавця вимагати сплати орендної плати ґрунтується одночасно на нормах спадкового права, земельного законодавства, закону про оренду землі та чинних договорах оренди.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що «зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу». Згідно зі статтею 629 ЦК України, «договір є обов`язковим для виконання сторонами».

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що ні договорами оренди, ні законом не встановлено строк виконання обов`язку з виплати орендної плати новому власнику після отримання повідомлення про перехід права власності, суд вважає такі доводи необґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України, «якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства».

Суд приходить до висновку, що повідомлення позивача від 26 листопада 2025 року про перехід права власності на земельні ділянки, погашення заборгованості по орендній платі та надання банківських реквізитів за своїм змістом є не лише повідомленням у розумінні статті 148-1 ЗК України, а й вимогою кредитора про виконання грошового зобов`язання.

Відтак після отримання такого повідомлення відповідач повинен був виконати обов`язок зі сплати орендної плати у семиденний строк, якщо інший строк не був встановлений договором або законом.

Посилання відповідача на те, що позов є передчасним, суд відхиляє, оскільки на момент звернення позивача до суду відповідач уже отримав повідомлення про перехід права власності, мав необхідні реквізити для виконання зобов`язання, однак оплату в семиденний строк не здійснив. Подальша сплата відповідачем частини орендної плати у січні 2026 року не спростовує факту порушення права позивача на момент звернення до суду, а лише впливає на кінцевий розмір заборгованості, яка підлягає стягненню.

Судом досліджено свідоцтва про право на спадщину за законом від 14 листопада 2025 року та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зазначені докази підтверджують факт переходу до позивача та ОСОБА_2 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 права власності по 1/2 частині на земельні ділянки площею 2,2326 га з кадастровим номером 5922980400:06:004:0006 та площею 0,3777 га з кадастровим номером 5922980400:07:004:0826.

Ці докази є належними, оскільки безпосередньо підтверджують обставину набуття позивачем права власності на земельні ділянки, що є предметом орендних правовідносин, та допустимими, оскільки походять від уповноважених органів і оформлені відповідно до закону.

Судом досліджено договори оренди землі, укладені між попереднім власником земельних ділянок ОСОБА_3 та ТОВ «Райз-Північ». Вказані договори підтверджують факт перебування земельних ділянок у користуванні відповідача на праві оренди, наявність у відповідача обов`язку сплачувати орендну плату та погодження сторонами умов щодо розміру й порядку внесення орендної плати.

Зміст договорів оренди є істотним для вирішення спору, оскільки саме з них випливає обов`язок відповідача як орендаря сплачувати орендну плату за користування земельними ділянками. Перехід права власності на земельні ділянки до спадкоємців не припиняє чинності договорів оренди, а лише змінює особу орендодавця у зобов`язанні.

Судом досліджено повідомлення про перехід права власності на земельні ділянки, погашення заборгованості по орендній платі та про повернення земельних ділянок по завершенню строку дії договорів оренди землі від 26 листопада 2025 року, а також докази його направлення та отримання відповідачем.

Зазначений доказ має істотне значення для справи, оскільки підтверджує, що відповідачу були доведені відомості про нових власників земельних ділянок, про підстави переходу права власності, про розмір вимог та банківські реквізити для проведення оплати. Саме з моменту отримання такого повідомлення відповідач мав реальну можливість виконати грошове зобов`язання перед новим кредитором.

Судом досліджено платіжну інструкцію від 29 серпня 2023 року № 1684767993, відповідно до якої ТОВ «Райз-Північ» перерахувало ОСОБА_3 орендну плату за 2023 рік у сумі 8 541 грн 94 коп. Вказана платіжна інструкція містить відомості про платника, отримувача, суму платежу, дату його виконання та призначення платежу - орендна плата за договором оренди землі за 2023 рік.

Суд враховує, що платіж здійснено 29 серпня 2023 року, тобто до смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За таких обставин відповідач на час здійснення платежу сплатив орендну плату належному на той момент орендодавцю.

Водночас позивач не просить повторно стягнути всю суму орендної плати за 2023 рік, а заявляє до стягнення лише різницю, яка, за його розрахунком, виникла внаслідок неповного врахування індексації орендної плати. Згідно з наведеним позивачем розрахунком залишок заборгованості за 2023 рік становить 217 грн 18 коп.

Відповідач не надав суду належного альтернативного розрахунку, який би спростовував наведені позивачем обчислення, а також не довів, що сплачена у 2023 році сума повністю покриває належну до сплати орендну плату з урахуванням індексації.

Судом також досліджено лист АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якого на ім`я ОСОБА_3 було зараховано 29 серпня 2023 року кошти у сумі 8 541 грн 94 коп. із призначенням платежу як орендна плата за 2023 рік. Цей доказ підтверджує сам факт зарахування коштів на рахунок попереднього орендодавця, однак не спростовує доводів позивача щодо наявності індексаційної різниці.

Судом досліджено платіжні інструкції від 30 січня 2026 року, відповідно до яких відповідач сплатив на користь позивача орендну плату за 2024 рік у сумі 438 грн 65 коп. за земельну ділянку з кадастровим номером 5922980400:07:004:0826 та 3 854 грн 98 коп. за земельну ділянку з кадастровим номером 5922980400:06:004:0006.

Загальна сума платежів за 2024 рік становить 4 293 грн 63 коп. Позивач визнав факт отримання цієї суми, однак зазначив, що вона не покриває повністю належну до сплати орендну плату з урахуванням індексації. За розрахунком позивача залишок заборгованості за 2024 рік становить 281 грн 07 коп.

Відповідач не спростував цей розрахунок належними та допустимими доказами, а тому суд бере його до уваги.

Крім того, судом досліджено платіжні інструкції від 19 січня 2026 року, відповідно до яких відповідач сплатив на користь позивача орендну плату за 2025 рік у сумі 451 грн 94 коп. за земельну ділянку з кадастровим номером 5922980400:07:004:0826 та 3 971 грн 77 коп. за земельну ділянку з кадастровим номером 5922980400:06:004:0006.

Загальна сума платежів за 2025 рік становить 4 423 грн 71 коп. Позивач визнав факт погашення заборгованості за 2025 рік, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача орендної плати за 2025 рік.

Судом також досліджено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яким підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Райз-Північ» є юридичною особою, ідентифікаційний код 34264631, місцезнаходження: Сумська область, Сумський район, селище міського типу Степанівка, вулиця Заводська, будинок 4. Цей доказ підтверджує належну ідентифікацію відповідача як сторони у справі.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що орендна плата за 2023 рік була повністю сплачена попередньому орендодавцю, суд зазначає таке.

Факт сплати коштів у сумі 8 541 грн 94 коп. ОСОБА_3 підтверджується матеріалами справи, а тому не заперечується судом. Проте предметом остаточно підтриманих позовних вимог є не повторне стягнення всієї орендної плати за 2023 рік, а стягнення різниці, що утворилася з огляду на розрахунок орендної плати з урахуванням індексації. Тому сам по собі факт здійснення платежу у 2023 році не є достатнім для висновку про повне припинення грошового зобов`язання відповідача.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що позивач повідомив товариство про перехід права власності лише у грудні 2025 року, суд зазначає, що таке повідомлення справді має юридичне значення для належного виконання зобов`язання перед новим кредитором. Разом із тим отримання повідомлення 01 грудня 2025 року зумовлювало обов`язок відповідача виконати грошове зобов`язання у семиденний строк відповідно до частини другої статті 530 ЦК України. Оскільки оплата була здійснена лише у січні 2026 року та не в повному обсязі, суд не може погодитися з твердженням відповідача про відсутність порушення права позивача.

Оцінюючи доводи відповідача про відсутність строку для виконання обов`язку після отримання повідомлення за статтею 148-1 ЗК України, суд зазначає, що такі доводи суперечать системному тлумаченню норм цивільного та земельного законодавства. Якщо спеціальним законом або договором не визначено конкретного строку виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги, застосуванню підлягає загальна норма частини другої статті 530 ЦК України, яка прямо встановлює семиденний строк виконання.

Оцінюючи доводи відповідача про передчасність позову, суд приходить до висновку, що такі доводи є необґрунтованими. Позов було подано після отримання відповідачем повідомлення та після спливу строку, достатнього для добровільного виконання грошового зобов`язання. Те, що відповідач частково виконав зобов`язання вже після звернення позивача до суду, не свідчить про відсутність порушення на момент звернення до суду, а лише підтверджує, що спір між сторонами фактично існував та був спричинений несвоєчасним виконанням відповідачем свого обов`язку.

Оцінюючи доводи позивача щодо наявності заборгованості, суд бере до уваги, що позивач зменшив фактичний обсяг підтриманих вимог з урахуванням платежів, отриманих після подання позову, та просить стягнути лише залишок заборгованості за 2023 і 2024 роки. Така процесуальна позиція відповідає принципам добросовісності та диспозитивності цивільного процесу.

Оцінюючи всі докази у сукупності, суд приходить до висновку, що позивач довів факт переходу до нього права власності на частку у спірних земельних ділянках, факт перебування цих ділянок в оренді у відповідача, факт направлення відповідачу повідомлення про перехід права власності та вимоги про погашення заборгованості, а також факт неповного виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати в частині індексаційної різниці за 2023 та 2024 роки.

Залишок заборгованості, який підлягає стягненню, складається з 217 грн 18 коп. за 2023 рік та 281 грн 07 коп. за 2024 рік. Математично сума цих складових становить 498 грн 25 коп. Саме ця сума заявлена позивачем до стягнення, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 498 грн 25 коп. заборгованості по орендній платі.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, відповідно до якої застосований судом спосіб захисту має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та забезпечує реальне поновлення прав особи.

У цій справі вимога про стягнення заборгованості по орендній платі є належним та ефективним способом захисту, оскільки спір стосується невиконання грошового зобов`язання за договорами оренди землі, а стягнення несплаченої суми безпосередньо спрямоване на відновлення майнового права позивача.

Також суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, згідно з якими при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв реальності, необхідності, розумності та співмірності таких витрат зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаних адвокатом робіт і значенням справи для сторін.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 1 331 грн 20 коп., що підтверджується квитанцією про сплату судового збору. Ціна первісного позову становила 13 473 грн 25 коп., а задоволенню підлягає 498 грн 25 коп. Пропорція задоволених вимог становить приблизно 3,70 відсотка. Відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у сумі 49 грн 23 коп.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено до стягнення 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач заперечував проти стягнення таких витрат, посилаючись на їх неспівмірність із ціною позову, складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з частиною п`ятою статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог щодо співмірності суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд враховує, що справа не є надмірно складною за своїм предметом, оскільки стосується стягнення заборгованості по орендній платі, а остаточна сума, яка підлягає стягненню, становить 498 грн 25 коп.

Разом із тим суд бере до уваги, що представником позивача було підготовлено позовну заяву, здійснено аналіз спадкових документів, договорів оренди, платіжних документів, підготовлено відповідь на відзив, клопотання та забезпечено процесуальне супроводження справи.

Заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн суд вважає завищеним з огляду на ціну позову, часткове задоволення вимог, характер спору та обсяг виконаної адвокатом роботи. Водночас повна відмова у стягненні витрат або їх надмірне зменшення не відповідали б фактичному обсягу наданої правничої допомоги.

З урахуванням критеріїв розумності, необхідності та співмірності суд приходить до висновку, що обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, є 2 000 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Північ» про стягнення заборгованості по орендній платі за землю підлягає частковому задоволенню.

З відповідача на користь позивача слід стягнути 498 грн 25 коп. заборгованості по орендній платі, 2 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 49 грн 23 коп. судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 259, 263265, 268, 273, 354 ЦПК України, статтями 526, 530, 610, 612, 629, 1216, 1218, 1268 ЦК України, статтею 148-1 Земельного кодексу України, статтями 13, 21, 24 Закону України «Про оренду землі», суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Північ» про стягнення заборгованості по орендній платі за землю задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Північ», код ЄДРПОУ 34264631, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість по орендній платі за землю у розмірі 498 грн 25 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Північ», код ЄДРПОУ 34264631, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Північ», код ЄДРПОУ 34264631, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 49 грн 23 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Лебединський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження відповідно до вимог ЦПК України.

Суддя Роман БАКЛАНОВ