Ухвала суду № 136460673, 12.05.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/3912/13-ц

4-с/465/9/26

У Х В А Л А

іменем України

12.05.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Ванівського Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Лозинського Т.-Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, стягувач Акціонерне товариство «Таскомбанк»,-

встановив:

представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Артюшкова О.О. звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, стягувач Акціонерне товариство «Таскомбанк».

Скаргу мотивує тим, що 11.12.2013 Франківським районним судом м. Львова у справі № 465/3912/13-ц (провадження № 2/465/2213/13) було винесено рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Фольксбанк" (правонаступник - Акціонерне товариство "Таскомбанк") заборгованість за кредитним договором в сумі 839261 (вісімсот тридцять дев`ять тисяч двісті шістдесят одна) грн 11 копійок, а також судовий збір в сумі 3326 (три тисячі триста двадцять шість) грн. На підставі зазначеного рішення Франківським районним судом м. Львова 14.02.2014 було видано виконавчий лист. Цей виконавчий лист неодноразово пред`являвся на виконання до Франківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові. Так у 2014 та 2015 Франківським ВДВС у м. Львові було відкрито виконавчі провадження № 43329084 та № 47146515. Кожне з них було закінчене на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на той час). Далі цей виконавчий лист було знову пред`явлено до виконання 09.10.2018 (ВП № 57388104) та повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Жодних документів/постанов, винесених в межах цього виконавчого провадження, скаржник не отримував. Також виконавчий лист від 14.02.2014 № 465/3912/13ц було передано на виконання до приватного виконавця Білецького І.М., про що ним 20.04.2021 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65204380, а також постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій та основної винагороди виконавця. 12.12.2023 ним було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому 06.12.2023 основним боржником, ОСОБА_2 , було сплачено основну винагороду приватного виконавця та витрати виконавчого провадження на загальну суму 44880,00 грн. Також ОСОБА_1 виконала свої фінансові зобов`язання перед стягувачем у повному обсязі. Листом від 24.10.2025 № 83779 у відповідь на вказану заяву орган ДВС повідомив мені про те, що на виконанні у Франківському ВДВС у м. Львові Західного МУМЮ перебувало зазначене виконавче провадження щодо стягнення коштів з ОСОБА_1 , відкрите на підставі виконавчого листа, виданого Франківським районним судом м. Львова 14.02.2014 у справі № 465/3912/13-ц. Також зазначено, що, на думку Франківського ВДВС у м. Львові Західного МУМЮ, боржником необхідно сплатити частину недоплаченого виконавчого збору. Як вбачається з листа від 24.10.2025 № 83779, Франківським ВДВС у м. Львові було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 57388104; зазначене виконавче провадження було відкрито щодо виконання виконавчого листа, виданого Франківським районним судом м. Львова 14.02.2014 у справі № 465/3912/13-ц, а також закінчено на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження". Проте у подальшому у зв`язку з пред`явлення виконавчого листа від 14.02.2014, виданого Франківським районним судом м. Львова у справі № 465/3912/13-ц, приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Білецькому І.М., ним 20.04.2021 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 65204380, а також постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 84258,71 грн. Отже, у цьому випадку виникла ситуація, коли в органі та у приватного виконавця на виконанні перебували постанови про стягнення з ОСОБА_1 плати державному виконавцю та приватному виконавцю за виконання одного й того ж виконавчого документа - виконавчого листа, виданого 14.02.2014 Франківським районним судом м. Львова у справі № 465/3912/13-ц. При цьому виконавцями виносилися постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Таким чином, враховуючи викладене вище, ОСОБА_1 вважає, що арешт, накладений на його майно у виконавчому провадженні № 57388104, підлягає зняттю. Однак, своїм листом від 24.10.2025 № 83779, наданим у відповідь на заяву від 06.10.2025, Франківський ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України фактично було відмовлено ОСОБА_1 у знятті арешту з його майна. Просить скаргу задоволити.

Представник скаржника подала заяву про розгляд справи у їхній відсутності, просила скаргу задоволити.

Інші учасники в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 2ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд повно та всебічно дослідивши матеріали скарги, приходить до наступного висновку.

Згідно із ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст.448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що 11.12.2013 Франківським районним судом м. Львова у справі № 465/3912/13-ц було винесено рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Фольксбанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 839261 (вісімсот тридцять дев`ять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 11 копійок, а також судовий збір в сумі 3326 (три тисячі триста двадцять шість) грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. 20.04.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65204380 з примусового виконання виконавчого листа №465/3912/13-ц від 11.12.2013 року. Також приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

12.12.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно довідки АТ «Таскомбанк» від 28.02.2024 №2734/47.5.-Д, кредитний договір №KF44824, укладений 26.09.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ВІЕС БАНК», права вимоги за яким з 12.10.2018 року перейшли до АТ «Таскомбанк», припинив свою дію з 01.12.2023 року у зв`язку з повним виконанням позичальником своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором. Кредитор не має фінансових та майнових претензій до позичальника за кредитним договором №KF44824 від 26.09.2007 року.

Згідно листа приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. від 28.02.2024 року №67047463, вбачається, що на виконанні у нього перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №465/3912/13-ц виданого Франківським районним судом м. Львова 14.02.2014 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованість по кредиту в розмірі 839 261,11 грн. 11.12.2023 року на адресу приватного виконавця надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа стягувачу. ОСОБА_1 було сплачено основну винагороду приватного виконавця в розмірі 43811,00 грн. та витрати виконавчого провадження у розмірі 1069,00 грн.

Згідна листа Франківського ВДВС у м.Львові Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції України від 24.10.2025 №83779, приватним виконавцем 12.12.2023 винесена постанова про повернення виконавчого документу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з довідкою від 28.02.2024 року, виданою ОСОБА_3 встановлено, що основну винагороду приватного виконавця стягнуто частково у розмірі 43 811,00 грн. Таким чином встановлено, що виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця за вказаним виконавчим документом сплачені не в повному обсязі.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно п.20 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ 02.04.2012 № 512/5 з наступними змінами і доповненнями у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконав провадження», виносить постанову про скасування заходів примусового виконання здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження. Копії постанов виконавця передбачені цим пунктом, в день їх винесення надсилаються відповідним органі установам, посадовим особам для їх виконання. У випадках, передбачених законом на підставі постанови про скасування заходів примусового виконання виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем.

Частиною восьмою статті 27 цього Закону встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Верховний суд України в своїй постанові від 21 липня 2022 року у справі №320/6215/19 зазначив, що «стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею41 Конституції Україниі статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод…. Суд зауважує, що означене питання (про справедливість подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа) полягає у тому, що несправедливим є не стягнення виконавчого збору чи основної винагороди як таких, а саме їхнє стягнення одночасно. Тобто у ракурсі поставленого питання справедливим є стягнення лише однієї з указаних сум.»

Виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.

Суд вважає, що оскільки виконавче провадження було відкрито державним виконавцем, а у подальшому було передано приватному, та останнім виконавчий документ було повернуто стягувачу, відтак у ОСОБА_1 відсутній обов`язок сплачувати виконавчий збір, що узгоджується з правовою позицією викладених у постановах Верховного Суду від 3 березня 2020 року у справі №260/801/19, від 10 вересня 2020 року у справі №120/1417/20-а, від 28 жовтня 2020 року у справі №640/13697/19.

Враховуючи вищевикладене скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.447-453 ЦПК України, Законом Украни «Про виконавче провадження» суд,-

постановив:

скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, стягувач Акціонерне товариство «Таскомбанк» - задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо незняття арешту, накладеного в межах виконавчого провадження № 57388104 щодо виконання виконавчого листа, виданого Франківським районним судом м. Львова 14.02.2014 у справі № 465/3912/13-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , РНОК ПП НОМЕР_1 , на користь ПАТ "Фольксбанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 839261,11 грн та судового збору в сумі 3326,00 грн.

Зобов`язати посадових осіб Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт, накладений в межах виконавчого провадження № 57388104 щодо виконання виконавчого листа, виданого Франківським районним судом м. Львова 14.02.2014 у справі № 465/3912/13-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , РНОК ПП НОМЕР_1 , на користь ПАТ "Фольксбанк" заборгованості за кредитним договором в сумі 839261,11 грн та судового збору в сумі 3326,00 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ванівський Ю.М.