Рішення № 136460475, 12.05.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/422/26 Справа №447/3871/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

12.05.2026 м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді - Рябчун А. В.,

за участі секретаря судових засідань Непопалової М. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Миколаївського районного суду Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Новороздільської міської ради Львівської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Новороздільської міської ради Львівської області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він є наймачем квартири АДРЕСА_1 . Вказує, що ордер втрачено, що додатково підтверджується довідкою Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради. На даний час квартира неприватизована. У квартирі зареєстровано місце проживання його сина - ОСОБА_2 , який у квартирі не проживає тривалий термін, навіть не появляється в ній періодично, хоч по даний час значиться зареєстрованим тут.

Позивач зазначає, що у зв`язку із реєстрацією відповідача у квартирі він не має можливості реалізувати право на приватизацію квартири.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Процесуальні дії суду

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 01 грудня 2025 року визначено суддю Миколаївського районного суду Львівської області Рябчун А. В.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 15 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21 січня 2026 року.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 21 січня 2026 року розгляд справи відкладено на 10 лютого 2026 року.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 10 лютого 2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду на 04 березня 2026 року.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 10 лютого 2026 року виправлено описку в ухвалі суду від 21 січня 2026 року, а саме у даті судового засідання (вважати правильною 10 лютого 2026 року».

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 04 березня 2026 року розгляд справи відкладено на 07 квітня 2026 року, постановлено відповідача викликати в судове засідання шляхом публікації оголошення на сайті судової влади.

Протокольною ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 07 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 12 травня 2026 року,

Участь сторін у розгляді справи

В судові засідання, призначені на 21 січня 2026 року, 10 лютого 2026 року, 04 березня 2026 року, 07 квітня 2026 року, 12 травня 2025 року позивач не з`явився, його інтереси представляв адвокат Ратич Т. М., який позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

В судові засідання, призначені на 21 січня 2026 року, 10 лютого 2026 року, 04 березня 2026 року, 07 квітня 2026 року, 12 травня 2025 року, відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно за зареєстрованим місцем проживання. Крім того, суд повідомляв відповідача про розгляд справи шляхом публікації оголошення на сайті судової влади.

В судові засідання, призначені на 21 січня 2026 року, 10 лютого 2026 року, 04 березня 2026 року, 07 квітня 2026 року, 12 травня 2025 року, представник третьої особи - Виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області не з`явився, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи, проти задоволення позову не заперечив.

Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до довідки КП Новороздільської міської ради «Розділжитлосервіс», при передачі житла в Новороздільську міську раду ордер на ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 був втрачено.

Згідно з відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 7977 від 20.11.2025 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_2 з 04.08.2016 року; ОСОБА_1 з 30.03.1988 року.

У акті від 26.11.2025 року, складеного Виконавчим комітетом Новороздільської міської ради, в результаті обстеження квартири за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживає.

У акті від 04.12.2025 року, складеного Виконавчим комітетом Новороздільської міської ради, в результаті обстеження квартири за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживає.

У акті від 02.02.2026 року, складеного Виконавчим комітетом Новороздільської міської ради, в результаті обстеження квартири за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживає.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Відповідно до статті 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім`ї наймача в установленому законом порядку.

Статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.

Відповідно до статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом.

Згідно зі статтею 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право особи європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання (згідно із законом); 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою, тобто необхідність в демократичному суспільстві.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine»), рішення від 02 грудня 2010 року) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем.

Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло (04 жовтня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 520/7767/19, провадження № 61-3153св22).

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Суд виходить з того, що відповідно до цивільного процесуального закону позивач має довести факт відсутності відповідача у жилому приміщенні без поважних причин понад 6-місячний строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.

Звертаючись до суду з позовом про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою, позивач надав наступні докази на підтвердження своєї правової позиції: копію довідки КП Новороздільської міської ради «Розділжитлосервіс», у якій вказано, що при передачі житла в Новороздільську міську раду ордер на ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 був втрачено; відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 7977 від 20.11.2025 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 ( ОСОБА_2 з 04.08.2016 року; ОСОБА_1 з 30.03.1988 року); акт від 26.11.2025 року, складений Виконавчим комітетом Новороздільської міської ради про те, що в результаті обстеження квартири за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживає.

Надалі представником позивача долучено до матеріалів справи акти від 04.12.2025 року та від 02.02.2026 року, складені Виконавчим комітетом Новороздільської міської ради

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Положення частини 1 статті 71 ЖК України, на яку посилається позивач та її представник, як на підставу для задоволення позову, встановлюють шестимісячний строк, протягом якого за наймачем або членами його сім`ї зберігається жиле приміщення.

Початок відліку часу відсутності користувача у житловому приміщенні відповідно до статті 71 ЖК України визначається від дня, коли він залишив приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатися намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання.

З долучених до матеріалів справи доказів неможливо встановити початок відліку часу відсутності відповідача у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Наявні докази, а саме: копія актів про не проживання особи за місцем реєстрації від 26.11.2025 року, від 04.12.2025 року та від 02.02.2026 року підтверджують факт непроживання відповідача у житловому приміщенні на дати складення відповідних актів, без зазначення дати, з якої відповідач залишив житлове приміщення. На момент звернення до суду підтвердженням позовних вимог був акт від 26.11.2026 року, тобто документів, які б свідчили про вибуття відповідача зі спірної квартири або непроживання відповідача у спірній квартирі протягом шестимісячного строку до моменту звернення до суду з позовом, матеріали справи не містять.

Під час розгляду справи також не встановлено місця ймовірного проживання або вибуття відповідача ОСОБА_2 . За таких обставин у суду відсутня можливість встановити факт дійсного вибуття відповідача ОСОБА_2 на постійне/тимчасове місце проживання до іншого житлового приміщення.

Також суд позбавлений можливості встановити відсутність обставин (поважних причин), за яких житлове приміщення зберігається за наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців. Тобто, відсутність відомостей про ймовірне місце проживання, навчання, роботи відповідача позбавляє суд можливості встановити відсутність обставин, за яких житлове приміщення зберігається за наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивачку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Новороздільської міської ради Львівської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга позивачем на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомо, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Виконавчий комітет Новороздільської міської ради Львівської області, ЄДРПОУ 04056210, місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 24, м. Новий Розділ, Стрийський район, Львівська область.

Повний текст судового рішення складено 12 травня 2026 року.

Суддя Анна Рябчун