Ухвала суду № 136460387, 12.05.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/3615/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючої-судді: Постигач О. Б.

за участю секретаря судового засідання: Глушко С. І.

представниці скаржника Шевченко М. І.

заінтересованої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові скаргу Львівської міської ради, за участю державного виконавця Залізничного відділу ДВС у м. Львові Панчишина Володимира Романовича, боржника ОСОБА_2 , третя особа Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

встановив:

представниця скаржника Львівської міської ради Шевченко М. І. через систему «Електронний суд» звернулась до Залізничного районного суду м. Львова із скаргою, в якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Панчишина Володимира Романовича від 07.04.2026 про закінчення виконавчого провадження № 76369010 та зобов`язати старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Панчишина Володимира Романовича відновити виконавче провадження № 76369010.

В обґрунтування скарги представниця покликається на те, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 21.09.2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09.08.2023 року та постановою Верховного Суду від 04.09.2024 року, позов Львівської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ОСОБА_3 - про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради нежитлові приміщення загальною площею 46,1 кв.м на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 1999238546101. Зазначає, що на виконання вказаного рішення суду в частині витребування майна Залізничним районним судом м. Львова 25.09.2023 видано виконавчий лист, у зв`язку з цим 25.10.2024 року старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишиним В. Р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76369010 про примусове виконання виконавчого листа № 462/1948/22 від 25.09.2023 року. Проте рішення суду боржником не виконане, приміщення зачинене, доступу до приміщення скаржник немає. В той же час, незважаючи на невиконання рішення суду боржником, 07.04.2026 року старшим державним виконавцем Залізничного ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишин В. Р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Відтак, скаржник вважає оскаржувану постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження неправомірною та передчасною, оскільки рішення суду фактично залишається невиконаним. У зв`язку з наведеним просить скаргу задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 28.04.2026 року поновлено Львівській міській раді пропущений строк для звернення до суду із скаргою, прийнято скаргу до розгляду і відкрито провадження у справі, призначено судове засідання та встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті скарги.

В судовому засіданні представниця скаржника скаргу підтримала з мотивів, наведених в такій, та просила скаргу задовольнити.

У судовому засіданні державний виконавець Залізничного відділу ДВС у м. Львові Панчишин В. Р. щодо задоволення скарги заперечив. Зазначив, що згідно з інформаційною довідкою оспорюване нежитлове приміщення зареєстроване за Львівською міською радою. Зайти до приміщення виконавець не може, оскільки такі дії, на його переконання, зводяться вже до виселення. Отже, виконавче провадження вважає таким, що належним чином завершене у зв`язку з його виконанням.

Інші учасники справи, зокрема боржник ОСОБА_2 , та представник Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з`явились.

Згідно з ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Крім цього, суд зазначає, що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено у ст. 43 ЦПК України.

Враховуючи неявку учасників, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, керуючим вимогами ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд ухвали проводити розгляд скарги за відсутності учасників, які не з`явились.

Заслухавши пояснення учасників, вивчивши скаргу з доданими до неї документами, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 21.09.2022 року, ухваленим за результатом розгляду цивільної справи № 462/1948/22 позов Львівської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено та витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради нежитлові приміщення загальною площею 46,1 кв.м на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 1999238546101 /а.с. 21-23/.

Постановою Львівського апеляційного суду від 09.08.2023 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21.09.2022 року у цивільній справі № 462/1948/22 за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння залишено без змін /а.с. 24-27/

Постановою Верховного Суду від 04.09.2024 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21.09.2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09.08.2023 року у вищевказаній цивільній справі № 462/1948/22 залишено без змін/а.с. 28-30/.

Вказані обставини в силу ст. 82 ЦПК України учасниками не оспорюються.

Постановою старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Панчишина В. Р. від 25.10.2024 року відкрито виконавче провадження за № 76369010 про примусове виконання виконавчого листа № 462/1948/22 від 25.09.2023 року /а.с. 31/.

Відповідно до акту Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 05.05.2026 року № 215-Н п/26 за фактом обстеження нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , на момент проведення даного обстеження приміщення були зачинені, ключі від об`єктів в балансоутримувача ЛКП «Левандівка» відсутні, а відтак встановити цільове використання, стан об`єкта та його відповідність технічній документації не виявилось можливим /а.с. 48/.

Постановою старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Панчишина В. Р. від 07.04.2026 року встановлено, що згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, нежитлове приміщення загальною площею 46,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 1999238546101, 20.11.2024 року зареєстровано право власності за територіальною громадою Львівська міська рада. Виконання рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння полягає у внесенні державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про державну реєстрацію права власності на певне майно за собою, на користь якої ухвалено таке рішення. У зв`язку з цим виконавче провадження за № 76369010 про примусове виконання виконавчого листа № 462/1948/22 від 25.09.2023 року закінчено /а.с. 32/.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено ст. ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Також положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як передбачено п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність організації і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як на підставу закриття виконавчого провадження № 76369010 виконавець посилався на п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Верховний Суд у постанові від 25 листопада 2019 року у справі № 810/3430/16 зазначив, що про закінчення виконавчого провадження з підстав, визначених у п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», ухвалюється мотивована постанова, яка має містити інформацію про обставини, що доводять фактичне виконання судового рішення та засоби їх встановлення. Закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано суто відповідно до резолютивної частини рішення суду. Джерелом відомостей про фактичне і повне виконання рішення згідно з виконавчим документом можуть слугувати будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.

У постанові від 30.05.2018 року в межах розгляду справи № 2-690/11 (провадження № 61-20049св18) Верховний Суд зазначив, що ст. 388 ЦК України визначені підстави і порядок витребування майна із чужого незаконного володіння. Вказаний спосіб захисту цивільних прав кореспондує із заходом примусового виконання, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - вилучення та передача предметів стягувачу. Державний виконавець помилково дійшов висновку про те, що виконання не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення та у виконавчому документі не зазначено особу, який необхідно передати нерухоме майно. Поняття «витребування» є тотожним «вилученню та передачі предметів», що зазначені у п. 3 ч. 1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п. 1, 3, 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

У підтвердження вказаного необхідно наголосити, нормами ЦК України не передбачено такого способу захисту цивільних прав як «вилучення та передача предметів». У свою чергу, глава 29 ЦК України не передбачає іншого способу захисту прав власника, який позбавлений володіння річчю, ніж «витребування».

Зазначене свідчить про необхідність розширеного тлумачення поняття «вилучення та передача предметів» як способу примусового виконання судового рішення про витребування майна. Саме такий спосіб виконання забезпечить у повному обсязі поновлення порушених інтересів власника, оскільки вилучення у боржника і передача предметів стягувачу дозволить останньому в повній мірі реалізовувати правомочність володіння переданим майном, якої він був позбавлений.

Крім того, враховуючи те, що судом видано виконавчий лист, який повністю відповідає резолютивний частині судового рішення, останнє в силу ст. З Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню до його фактичного виконання у повному обсязі або визнання відповідного виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в порядку ст. 432 ЦПК України.

Після відкриття виконавчого провадження державний виконавець у разі незрозумілості для нього судового рішення або у разі ускладнення його виконання має право звернутися до суду із заявою про роз`яснення рішення суду в порядку ст. 31 Закону або встановлення способу його виконання в порядку ст. 33 Закону.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем не доведено правомірності своїх дій щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 76369010 з примусового виконання виконавчого листа № 462/1948/22, оскільки такий відповідає резолютивній частині рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21.09.2022 року, ухваленим за результатом розгляду цивільної справи № 462/1948/22.

Розглянувши матеріали скарги та заслухавши думку учасників справи, суд дійшов висновку, що державний виконавець передчасно завершив виконавче провадження, оскільки, на переконання суду, ним не було вжито всіх передбачених законом заходів для виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21.09.2022 року в частині витребування спірних нежитлових приміщень із чужого незаконного володіння.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З метою поновлення порушеного права стягувача, належить зобов`язати державного виконавця відновити виконавче провадження та вчинити заходи примусового виконання рішення суду у спосіб і порядок, передбачений Законом України «Про виконавче провадження» та виконавчим документом.

Відтак, аналізуючи вищевикладені обставини, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності з позиції належності та допустимості, суд дійшов висновку, що скарга містить обґрунтовані підстави для задоволення.

Керуючись ст. 12, 13, 129, 260, 261, 353, 447-451, ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» суд,

постановив:

скаргу Львівської міської ради, за участю державного виконавця Залізничного відділу ДВС у м. Львові Панчишина Володимира Романовича, боржника ОСОБА_2 , третя особа Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на дії/бездіяльність органу примусового виконання задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Залізничного ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Панчишина В. Р. від 07.04.2026 року про закінчення виконавчого провадження за № 76369010 з примусового виконання виконавчого листа № 462/1948/22.

Зобов`язати старшого державного виконавця Залізничного ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Панчишина В. Р. відновити виконавче провадження за № 76369010 з примусового виконання виконавчого листа № 462/1948/22.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасники справи:

Скаржник: Львівська міська рада, код ЄДРПОУ: 04055896, місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1.

Державний виконавець: Старший державний виконавець Залізничного ВДВС у м. Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Панчишина Володимир Романович, місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299.

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, код ЄДРПОУ: 25558625, місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Галицька, 15.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно. Оригінал ухвали міститься в матеріалах справи №462/3615/26. Ухвала не набрала законної сили.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Копія виготовлена

Суддя: Постигач О.Б.