Ухвала суду № 13645766, 13.01.2011, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2011 року січня місяця 13 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Летягіної О.В. Суддів Іващенко В.В.

Дяченко Л.О. При секретарі Вернігор О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керолл», ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, Кримське республіканське підприємство «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторії», - про визнання угоди купівлі-продажу недійсною,

за апеляційними скаргами ОСОБА_7 та ОСОБА_5,

на рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 17 вересня 2010 р.,

в с т а н о в и л а :

у червні 2010 р. ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керолл», ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, КРП БРТІ м. Євпаторії, - про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 29.12.2009 року та приведення сторін у первинний стан.

Позов мотивовано тим, що ТОВ «Керолл» 29.12.2009 року продало ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1. Але квартири № 26,27,28,30,31,32,39,40 по АДРЕСА_1 вже були продані раніше йому та є його власністю, оскільки ще 15.11.2007 року між ним та ТОВ «Керолл» був укладений договір позики № 7 на строк 270 днів, за умовами якого ТОВ «Керолл» отримало від нього суму 23999213,67 рублів Росії, що підтверджується актом про отримання коштів. Строк повернення позики за даним договором скінчився у серпні 2008 року. Але до теперішнього часу сума позики йому не повернена. Гроші, отриманні ТОВ «Керолл» за договором позики, були направленні на погашення заборгованості перед банком КБ «Природа» по кредиту, виданому в період з 01.12.2006 року по 30.06.2007 року на оплату договору № 98/И про інвестування грошових коштів на будівництво 40- квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, укладеного 01.12.2006 року між ТОВ «ИССО» та ТОВ «Керолл».

У період з жовтня 2004 року по 30.04.2008 року він був головою правління КБ «Природа» та мав бізнес з ОСОБА_8, яка 18.07.2006 року стала єдиним засновником ТОВ «Керолл». Між ним та ОСОБА_8 була усна домовленість про гарантії забезпечення позики. У звязку з чим, між ним та ТОВ «Керолл» в особі генерального директора Кислициної М.В. укладена угода про уступку права вимоги за договором № 98/И від 01.12.2006 року.

31.01.2008 року йому стало відомо від керівництва ТОВ «Керолл» про те, що свідоцтво про право власності на квартири в будинку АДРЕСА_1 оформлено на ТОВ «Керолл».

03.06.2008 року між ним та ТОВ «Керолл» був укладений договір оренди майна з правом викупу, який не розірваний у теперішній час час. Згідно з умовами даного договору по акту прийому-передачі від 04.07.2008 року він прийняв у користування квартири № 26,27.28,30,31,32,33,39,40 по АДРЕСА_1, тому він вважає, що в нього виникло право провести залік по обовязкам ТОВ «Керолл» на його право передати ТОВ «Керолл» вартість орендованого майна, а саме: відповідно до п.7.1,1.1 договору оренди з правом викупу, обєктом оренди, що переходить у його власність стають саме зазначені квартири. Вважає, що оплата ним суми по договору оренди з правом викупу майна від 03.06.2008 року здійснена у момент закінчення строку договору позики.

22.04.2010 року йому стало відомо, що 29.12.2009 року між ТОВ «Керолл» та ОСОБА_6 в нотаріальному порядку був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, зареєстрований в реєстрі за № 2809 та зареєстрований в КРП БРТІ м. Євпаторії 22.01.2010 року за № 22445748. Але гроші від продажу зазначеної квартири на рахунок ТОВ «Керолл» не надходили, а передавались особисто генеральному директору ТОВ «Керолл» - ОСОБА_10 Вважає, що ОСОБА_10 привласнила собі гроші отримані від продажу даної квартири та ухиляється від сплати податків.

01.05.2009 року між ним та ОСОБА_7 був укладений договір суборенди квартири № 39 по зазначеній адресі та був складений акт прийому-передачі приміщення. Договір діє до теперішнього часу та ОСОБА_7 має право викупити квартиру на умовах договору суборенди.

Впродовж більш ніж півроку він позбавлений можливості у письмовій формі повідомити про свій намір ТОВ «Керолл» оформити на себе право власності на квартири 26,27.28,30,31,32,33,39,40 по АДРЕСА_1, так як не мав можливості передати законному представнику ТОВ «Керолл» повідомлення про оплату ним вартості, вказаної у п.1.2 договору оренди. Отже позивач вважає, що договір купівлі-продажу, укладений 29.12.2009 року між ТОВ «Керолл» та ОСОБА_6, підлягає визнанню недійсним з приведенням сторін у первісний стан, шляхом зобовязання ОСОБА_6 передати квартиру АДРЕСА_1 у власність ТОВ «Керолл», а ТОВ «Керолл» повернути ОСОБА_6 отримані від продажу квартири гроші. Також просив стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати по справі.

Рішенням Євпаторійського міського суду АР Крим від 17 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ставлять питання про скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Вони вказують, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права а також міжнародних договорів, ратифікованих Україною. Зокрема апелянти зазначають, що оскаржуваним рішенням порушені їх права, так як договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений по дублікату свідоцтва про власність, оригінал якого знаходиться у ОСОБА_5.

Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не є обґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 є дійсним, оскільки сторонами виконані всі істотні умови за цим договором і вони не мають претензій один до одного. ОСОБА_5 не був стороною за спірним договором, крім того, ним не надано жодного належного доказу недійсності оспорюваного правочину.

З такими висновками суду погоджується судова колегія, оскільки вони відповідають фактам і обставинам, що встановлені судом, характеру та змісту виниклих між сторонами правовідносин, ґрунтуються на правильному застосуванню судом норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянтів про наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним з підстав, зазначених у позовній заяві.

В позовній заяві ОСОБА_5 посилається на ст. 229 та ч.1 ст. 230 ЦК України як на підстави визнання оспорюваного правочину недійсним.

Згідно з п.19 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» обставини, щодо яких помилялась сторона правочину (стаття 229 ЦК) мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадках навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Отже, під впливом помилки або обману повинна бути одна із сторін правочину, а не третя особа, яка вважає свої права порушеними.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що договір купівлі-продажу було вчинено з додержання вимог закону щодо нотаріального посвідчення, щодо виконання обома сторонами всіх істотних умов.

Квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ТОВ «Керол» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 11.03.2008р. на підставі рішення виконкому Євпаторійської міської ради №912/4 від 29.12.2007р.

Посилання апелянтів на укладення договору на підставі дублікату свідоцтва про власність як підставу визнання його недійсним судова колегія не приймає до уваги, оскільки на момент вчинення правочину і до теперішнього часу право власності товариства не оспорене, правовстановлюючий документ не визнане недійсним.

На момент укладення договору купівлі-продажу на нерухоме майно, що є предметом договору, заборони відчуження (арешту) та податкової застави не існувало. Продаж квартири було вчинено за домовленістю сторін. При укладенні договору приватним нотаріусом сторонам були розяснені вимоги законодавства щодо змісту та правових наслідків договору купівлі-продажу.

Отже договір було укладене з додержанням вимог закону.

Колегія суддів вважає неспроможним довід апелянта ОСОБА_5 про порушення його права на вищезгадану квартиру, оскільки судом встановлено, що права власності на неї він не має. Наявність між ним та ТОВ «Керол» правовідносин з приводу угод позики, уступки права вимоги, договору оренди не свідчить про наявність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу вищезгаданої квартири з підстав, що передбачені ст. ст. 229, 230 ЦК України.

Враховуючи, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не скасовують висновків суду, судова колегія, керуючись ч.1 ст. 308 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу.

При судовому розгляді справи встановлено, що апеляційна скарга ОСОБА_5 прийнята до розгляду без оплати судового збору у розмірі 850 грн. та витрат на апеляційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. Вищезгадані суми підлягають стягненню з нього при ухваленні судового рішення.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 308, 314, 315, 319, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

у х в а л и л а :

апеляційні скарги ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Євпаторійського міського суду АР Крим від 17 вересня 2010 р. залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 у дохід держави судовий збір у розмірі 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді :