Ухвала суду № 136457120, 12.05.2026, Новоушицький районний суд Хмельницької області

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/116/26

2/680/222/26

УХВАЛА

"12" травня 2026 р. селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Олійник А.О.,

з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,

представника позивача Вергуша О.Ф.,

представника відповідача адвоката Грабового О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

У провадженні суду перебуває дана справа.

Представник позивача Годованик Б.О. надіслав клопотання про зупинення провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 251 ЦПК України у зв`язку із перебуванням відповідача у складі ЗСУ.

Представник позивача Вергуш О.Ф. у судовому засідання підтримав вказане клопотання.

Представник відповідача адвокат Грабовий О.А. заперечив проти задоволення клопотання, вказав, що відповідач з 01 квітня 2025 року має статус особи зниклої безвісти за особливих обставин, а тому наполягав на продовженні розгляду справи.

Суд вважає, що клопотання представника позивача не підлягає задоволенню, виходячи із такого.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 251 Цивільного процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Суд зауважує, що правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», який забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

Положеннями статті 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено, що особа, зникла безвісти це фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук; особа, зникла безвісти за особливих обставин особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Особа набуває статусу зниклої безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (далі Реєстр), на підставі заяви про факт зникнення особи.

Статус «зниклий безвісти» не припиняє цивільних прав та обов`язків особи.

Відповідно до сповіщення № 5 від 02.04.2025 р. лейтенант поліції Чайковський Олександр Олексійович 01.04.2025 зник безвісті під час виконання завдань із захисту Батьківщини в районі м. Торецьк Бахмутського району Донецької області.

Зі змісту витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20250502-542 від 02.05.2025 р. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій). Дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин: 02.05.2025 р.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року по справі № 754/947/22 вказала, що обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності. Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. За таких обставин прохання військовослужбовця, який є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, продовжити розгляд справи, незважаючи на його військову службу, суд має врахувати як достатню підставу не зупиняти провадження у справі.

Тобто, якщо учасник справи, права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагне продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство. У такий спосіб суд забезпечить баланс між вимогами процесуальних норм права, справедливістю та ефективністю правосуддя.

Такий стан речей має зберігатися до тих пір, поки військовослужбовець сторона у справі чи третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не повідомить суду про бажання скористатися гарантією, визначеною пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відсутні підстави, визначені у п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, для зупинення провадження у цій справі.

На підставі ч. 5 ст. 259 ЦПК України, суд вважає за необхідне оформити таку ухвалу у вигляді окремого процесуального документа після закінчення судового засідання.

Керуючись ст. ст. 251, 258-261 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у клопотанні представника позивача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя: А. О. Олійник