Постанова № 136457085, 11.05.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/1140/26

провадження № 2-а/650/20/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

у складі головуючого суді Сікори О.О.,

за участю: секретаря судового засідання Завістовської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Олександрівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа - Криворізьке районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про скасування рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач до суду із вказаним позовом в якому просить визнати незаконними дії інспектора Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Пшеничного Генадія Григоровича щодо винесення постанови серії ЕНА № 6667966 від 14 лютого 2026 року, визнати вказану постанову протиправною, скасувати її та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 14 лютого 2026 року близько 18 год. 25 хв. він керував автомобілем Mercedes Sprinter 313, державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухався з міста Кривий Ріг до місця свого проживання в селище Велика Олександрівка по автодорозі Т-0447 Кривий Ріг - Заградівка. Неподалік села Широке він декілька разів потрапив лівим колесом у дорожні ями, внаслідок чого зникло ближнє та дальнє світло лівої фари.

Після цього позивач зупинився, оглянув транспортний засіб та полагодив світло шляхом перевірки контактів фари. Однак під час подальшого руху в селі Широке фара знову почала періодично не працювати. З огляду на пізній час, відсутність у селі Широке працюючих станцій технічного обслуговування, наближення комендантської години, а також те, що права фара працювала у звичайному режимі та забезпечувала освітлення дороги, позивач, керуючись пунктом 31.5 Правил дорожнього руху України, прийняв рішення продовжити рух зі швидкістю близько 50 км/год до місця свого проживання в селище Велика Олександрівка для проведення ремонту.

Неподалік повороту на село Андріївка назустріч позивачу проїхав автомобіль поліції без увімкнених проблискових маячків. Після цього службовий автомобіль зупинився, розвернувся, наздогнав транспортний засіб позивача та червоним сигналом проблискових маячків подав вимогу про зупинку.

Після зупинки до позивача підійшов інспектор СРПП Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітан поліції Пшеничний Г.Г., який представився, повідомив про здійснення відеозапису та вказав на порушення Правил дорожнього руху у зв`язку з непрацюючою фарою. Позивач пояснив поліцейському обставини виникнення несправності та повідомив, що рухається до місця свого проживання для ремонту транспортного засобу.

Після цього поліцейський вимагав надати для перевірки документи на транспортний засіб та повідомив, що у разі їх належності позивач зможе продовжити рух. Перевіривши посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, акт технічного контролю та поліс страхування, працівник поліції повідомив, що буде складати постанову.

Позивач повторно пояснив поліцейському, що знає про несправність, зупинявся для її усунення та рухається до місця ремонту, однак ці пояснення не були враховані. Крім того, під час розмови позивач знову полагодив світло фари та повідомив про це працівника поліції.

Незважаючи на наведені обставини, інспектор склав постанову серії ЕНА № 6667966 від 14 лютого 2026 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн за керування транспортним засобом у темну пору доби з несправними світловими приладами.

Позивач вважає постанову незаконною, оскільки виконав вимоги пункту 31.5 Правил дорожнього руху України: після виникнення несправності в дорозі вжив заходів для її усунення, а після неможливості повного усунення несправності продовжив рух якомога коротшим шляхом до місця ремонту. Також позивач зазначив, що не порушив заборони, передбаченої пунктом 31.6 Правил дорожнього руху України, оскільки права фара працювала у звичайному режимі та забезпечувала освітлення дорожнього полотна.

Крім того, позивач послався на порушення поліцейським вимог статей 251, 268, 280 КУпАП, оскільки під час винесення постанови працівник поліції не зазначив про наявність відеозапису зі службового реєстратора патрульного автомобіля, через що позивач не мав можливості ознайомитися з ним і повною мірою скористатися правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З цих підстав позивач просить визнати незаконними дії інспектора щодо складання постанови серії ЕНА № 6667966 від 14 лютого 2026 року, визнати цю постанову протиправною, скасувати її та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу за його відсутності.

Представник третьої особи - Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - у судове засідання не з`явився, повідомив суд про неможливість прибуття представника в судове засідання.

З огляду на те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, позивач та представник відповідача просили розглянути справу за їх відсутності, а неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, суд, керуючись статтями 194, 205 КАС України, визнав можливим розглянути справу за відсутності вказаних осіб на підставі наявних у справі матеріалів.

Суд встановив, що постановою серії ЕНА № 6667966 від 14 лютого 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

У постанові зазначено, що 14 лютого 2026 року о 18 год. 25 хв. на автодорозі Т-0447 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив пункт 31.4.3 Правил дорожнього руху України.

З відеозапису, дослідженого судом, вбачається, що після зупинки транспортного засобу позивач одразу повідомив поліцейському, що йому відома несправність лівої фари. Водночас він пояснив, що під час виїзду транспортний засіб був технічно справним, а несправність виникла вже під час руху після потрапляння колеса автомобіля у дорожню яму.

На відеозаписі також зафіксовано, що позивач вийшов із транспортного засобу, постукав по склу лівої фари, після чого світло фари почало миготіти: при наявності контакту світло вмикалося, однак одразу після цього знову вимикалося. Така поведінка світлового приладу узгоджується з поясненнями позивача про несправність контакту, яка виникла в дорозі внаслідок руху по ділянці дороги з істотними пошкодженнями покриття.

Зі змісту відеозапису та пояснень учасників події вбачається, що дорога, якою рухався позивач, перебувала у незадовільному стані, мала значні пошкодження дорожнього покриття та не була міською ділянкою дороги, де водій міг розраховувати на оперативне отримання сторонньої технічної допомоги або звернення до станції технічного обслуговування. Поліцейський під час спілкування не заперечував факту незадовільного стану дорожнього покриття.

Суд також враховує пояснення позивача про те, що він рухався до місця проживання, де мав можливість усунути несправність, у транспортному засобі перевозив продукти харчування, а залишення автомобіля на вказаній ділянці дороги у темну пору доби не було очевидно безпечним і раціональним способом поведінки в конкретній дорожній обстановці.

Відповідно до частини першої статті 121 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів у темну пору доби, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація транспортного засобу забороняється.

Пунктом 31.4.3 Правил дорожнього руху України передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності вимогам, зокрема, зовнішніх світлових приладів, якщо не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

Разом з тим Правила дорожнього руху України регулюють не лише випадки заборони експлуатації транспортного засобу, а й поведінку водія у разі виникнення технічної несправності саме в дорозі.

Відповідно до пункту 31.5 Правил дорожнього руху України у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів.

Отже, сама по собі наявність технічної несправності зовнішнього світлового приладу не може оцінюватися відокремлено від обставин її виникнення, поведінки водія після її виявлення, реальної можливості усунути несправність на місці, характеру дороги, часу доби, наявності або відсутності можливості отримати технічну допомогу, а також того, чи створив водій небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

Суд виходить з того, що пункт 31.5 Правил дорожнього руху України передбачає життєву і практичну ситуацію, коли технічна несправність виникає не до початку руху, а безпосередньо під час поїздки. У такому випадку Правила не вимагають від водія за будь-яких умов залишити транспортний засіб на дорозі, чекати ранку або викликати майстра на ділянку дороги, де об`єктивно відсутня реальна можливість отримати таку допомогу. Законною моделлю поведінки в такій ситуації є вжиття заходів для усунення несправності, а якщо це неможливо - обережний рух найкоротшим шляхом до місця стоянки або ремонту з дотриманням запобіжних заходів.

У цій справі позивач не заперечував, що під час зупинки поліцейським ліва фара працювала нестабільно. Однак він послідовно пояснював, що несправність виникла в дорозі, після руху по пошкодженому дорожньому покриттю, він зупинявся та намагався її усунути, а після неможливості повністю відновити стабільну роботу фари продовжив рух до місця, де міг провести ремонт.

Такі пояснення не є абстрактними або такими, що виникли лише з метою уникнення відповідальності. Вони підтверджуються відеозаписом, на якому видно нестабільну роботу фари після механічного впливу на неї, а також обставинами, пов`язаними з часом доби, станом дороги та характером місцевості.

Відповідач не надав суду належних і достатніх доказів того, що несправність лівої фари існувала до початку руху позивача, що позивач знав про таку несправність до виїзду, свідомо розпочав рух технічно несправним транспортним засобом або безпідставно продовжив рух не до місця стоянки чи ремонту, а з іншою метою.

Матеріали справи також не містять доказів того, що позивач рухався з надмірною швидкістю, створив аварійну обстановку, змусив інших учасників дорожнього руху різко змінювати швидкість або напрямок руху, засліплював інших водіїв чи іншим чином створив небезпеку для дорожнього руху. Під час спілкування поліцейського з позивачем не зафіксовано повідомлень про скарги інших учасників дорожнього руху або про виникнення небезпечної дорожньої ситуації через рух автомобіля позивача.

Навпаки, з пояснень позивача вбачається, що він рухався обережно, з невеликою швидкістю, якомога ближче до правого краю проїзної частини, а сама дорога за своїм станом не дозволяла швидкий рух. Вказані обставини відповідач належними доказами не спростував.

Стаття 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення як протиправну, винну дію чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити не лише сам факт певної події, а й наявність вини особи у формі умислу або необережності.

За встановлених судом обставин дії позивача не свідчать про умисне ігнорування вимог Правил дорожнього руху або про недбале ставлення до технічного стану транспортного засобу. Навпаки, позивач після виникнення несправності намагався її усунути, а після неможливості повного усунення продовжив рух до місця ремонту в умовах, коли залишення транспортного засобу на пошкодженій ділянці дороги у темну пору доби не було очевидно безпечним та розумним способом поведінки.

Суд не заперечує, що пункт 31.4.3 Правил дорожнього руху України забороняє експлуатацію транспортного засобу у разі, якщо не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла. Однак у цій справі значення має не ізольоване встановлення факту нестабільної роботи лівої фари, а правова оцінка всієї поведінки водія після виникнення несправності в дорозі.

Вирішуючи спір, суд враховує, що Правила дорожнього руху мають застосовуватися з урахуванням конкретної дорожньої обстановки. В окремих випадках формальна вимога негайно припинити рух не відповідатиме фактичним умовам, якщо транспортний засіб перебуває на ділянці дороги з поганим покриттям, у темну пору доби, поза населеним пунктом або в місці, де водій не має реальної можливості отримати технічну допомогу. У таких умовах безпечний, повільний та обережний рух до найближчого місця стоянки або ремонту може бути саме тим способом поведінки, який передбачений пунктом 31.5 Правил дорожнього руху України.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення відповідач має довести не лише факт винесення постанови та наявність у поліцейського повноважень, а й наявність події адміністративного правопорушення, складу правопорушення, вини особи та дотримання процедури розгляду справи.

Сам факт винесення постанови не є самостійним і достатнім доказом правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності. Постанова є рішенням суб`єкта владних повноважень, правомірність якого перевіряється судом, а тому її зміст має підтверджуватися належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Відповідач не довів, що при винесенні постанови поліцейський повно з`ясував обставини, передбачені статтею 280 КУпАП, зокрема чи виникла несправність до початку руху або під час руху, чи мав позивач реальну можливість усунути її на місці, чи рухався він до місця стоянки або ремонту, чи створив небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

Натомість наявні у справі докази дають підстави для висновку, що несправність лівої фари виникла під час руху, позивач вжив заходів для її усунення, а після неможливості повного усунення несправності продовжив рух до місця ремонту, дотримуючись обережності та не створюючи доведеної небезпеки для інших учасників дорожнього руху.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності постанови серії ЕНА № 6667966 від 14 лютого 2026 року, а в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи щодо рішень суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на встановлені обставини позов підлягає задоволенню, постанова серії ЕНА № 6667966 від 14 лютого 2026 року - скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що був відповідачем у справі.

Оскільки позов задоволено, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, статтями 9, 121, 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа - Криворізьке районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про скасування рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову інспектора Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції Пшеничного Генадія Григоровича серії ЕНА № 6667966 від 14 лютого 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною першою статті 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 121 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при зверненні до суду.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В повному обсязі рішення складене 11 травня 2026 року.

Суддя: _____ О.О. Сікора