Рішення № 136452744, 08.05.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/119/26

Провадження № 2/373/689/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області

під головуванням судді Свояка Д.В.

розглянув у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:

Представниця позивача звернулася до суду з вимогами: стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №1779896 від 03.12.2024 у розмірі 21041,00 грн; стягнути з відповідачки понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та відповідачкою 03.12.2024 був укладений кредитний договір №1779896, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язувався надати позичальниці грошові кошти у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за наданими нею реквізитами платіжної карти. Договір був укладений в електронній формі та підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором.

25.06.2025 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №25062025, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Відповідачка не виконала належним чином кредитні зобов`язання за вказаним договором, внаслідок чого станом на 25.06.2025 утворилася заборгованість у розмірі 21041,00 грн, яка складається із заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 6201,00 грн, заборгованості за комісією за обслуговування кредиту 7840,60 грн, заборгованості за неустойкою у розмірі 7000,00 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:

Ухвалою суду від 21.01.2026 відкрито провадження в цій справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У встановлений судом строк відповідачкою, яка повідомлена про розгляд справи, не надано відзиву на позов без поважних причин, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України.

Судом встановлено наступні обставини:

До позову додана копія договору про споживчий кредит №1779896 від 03.12.2024 між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Незалежні фінанси», за умовами якого останнє зобов`язалось надати відповідачці кошти у загальному розмірі 7000,00 грн на строк 360 днів, зі сплатою відсотків у розмірі 0,0010 % в день, комісії за надання кредиту в розмірі 21,00 грн, комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду (перший період 30 днів, наступні 15 днів). У лівому верхньому куті першої сторінки договору містить друкований напис: «ідписано 03.12.2024 10:24 р ОСОБА_3 дноразовим ідентифікатором НОМЕР_1 ».

У п.2.1 договору зазначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

В анкеті-заяві на кредит №1779896, доданій до позовної заяви викладений «процес оформлення та розгляду заяви 1779896». Зокрема, там є графи про «заповнення заяви 2024-1130 05:35:20 2024-11-30 05:36:04», «додавання картки 2024-11-30 05:39:50 2024-12-03 11:21:29», а також «підписання паспорту кредиту 2024-12-03 11:22:15 2024-12-03 11:22:47» і «підписання договору 2024-12-03 11:22:47 2024-12-03 11:24:06», «оброблено 2024-12-03 11:24:06».

До позову додана копія платіжного доручення №39517349 від 03.12.2024, в якій зазначено про перерахування ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» на рахунок № НОМЕР_2 грошових коштів у розмірі 7000,00 грн; банк платника ТОВ «ФК «Контрактовий дім»; призначення платежу: кошти згідно договору №1779896.

Відміток банківської установи про проведення вказаної фінансової операції платіжне доручення не містить.

Відповідно до розрахунку, складеного ТОВ «ФК «Незалежні фінанси», заборгованість відповідачки за кредитним договором №1779896 від 03.12.2024 станом на 25.06.2025 складає 21041,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням 6201,00 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту 7840,60 грн, заборгованість за неустойкою 7000,00 грн.

До позову додано копію договору факторингу №25062025, укладеного 25.06.2025 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», за умовами якого ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» зобов`язувалося передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників.

Також до позовної заяви представником позивача додано копії витягу з реєстру боржників до договору факторингу, акту прийому-передачі реєстру боржників, платіжної інструкції №733 від 27.06.2025, листа ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» №ФК/3714 від 22.07.2025.

Норми права, застосовані судом:

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону споживач фізична особа, яка набуває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За нормами ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до норм ст. 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 14 цього Закону договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 1 ст. 18 цього Закону передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Законом України «Про платіжні послуги» визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Відповідно до п. 53 ст. 1 цього Закону переказ коштів без відкриття рахунку платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.

Згідно з п. 54 ст. 1 цього Закону, платіжна інструкція розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Як зазначено в п. 6 ч. 1 ст. 5 цього Закону, до фінансових платіжних послуг належать послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 46 цього Закону надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників. Надавачі платіжних послуг виконують платіжні інструкції відповідно до черговості їх надходження (крім випадків, установлених законом) та виключно в межах залишку коштів на рахунку платника, крім випадків виконання платіжної операції за рахунок наданого платнику кредиту.

Згідно з ч. 8 ст. 46 цього Закону надавач платіжних послуг вважається таким, що виконав належним чином платіжну операцію, якщо така операція виконана на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.

Як зазначено в ч. 1 ст. 49-1 цього Закону надавачі платіжних послуг виконують миттєвий кредитовий переказ відповідно до вимог, встановлених цим Законом. Національний банк України має право встановлювати додаткові вимоги та обмеження щодо виконання миттєвого кредитового переказу.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 49-1 цього Закону надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після отримання платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний перевірити дотримання всіх необхідних умов для виконання такої платіжної інструкції та наявність і доступність коштів на рахунку платника. Надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку після вчинення всіх дій щодо перевірки блокує суму коштів платіжної операції, необхідну для виконання миттєвого кредитового переказу, або списує суму коштів платіжної операції з рахунку платника.

Моментом прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу є зафіксований в операційно-обліковій системі надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку час надходження до нього такої платіжної інструкції від платника, незалежно від години або календарного дня її прийняття.

Згідно з ч. 5 ст. 49-1 цього Закону надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний протягом 10 секунд з моменту прийняття платіжної інструкції на виконання миттєвого кредитового переказу забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок отримувача, доступність для отримувача зарахованих коштів та повідомити надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку про завершення платіжної операції.

Надавач платіжних послуг отримувача після зарахування на рахунок отримувача суми коштів за платіжною операцією з виконання миттєвого кредитового переказу зобов`язаний невідкладно безкоштовно повідомити отримувача про таке зарахування коштів у спосіб, передбачений договором між ними.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з пунктами 153, 154 розділу VIIІ Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженому постановою Правлін ня НБУ від 29.07.2022 №164, документи за операціями з використанням платіжних інструментів можуть бути в паперовій та/або електронній формі.

Пунктом 160 цього розділу передбачено, що документи за операціями з використанням електронних платіжних інструментів повинні містити такі обов`язкові реквізити:

1) ідентифікатор еквайра або інші реквізити, за допомогою яких є можливість ідентифікувати еквайра; 2) ідентифікатор отримувача: 3) ідентифікатор платіжного пристрою; 4) дату та час здійснення операції; 5) суму та валюту операції; 6) суму комісійної винагороди еквайра (за наявності); 7) унікальний номер платіжного інструменту; 8) призначення платіжної операції; 9) унікальний код операції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінка аргументів сторін, доказів.

Cудом враховується, що передбачений ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування розповсюджується на сторони лише щодо посилання ними на певні обставини. Закон не покладає на відповідача обов`язку спростування певних тверджень позивача, крім справ щодо визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, до яких ця справа не відноситься. Будь-яких судових рішень на підтвердження обставин, на які посилається позивач, суду не надано.

Отже, неподання відповідачкою відзиву на позов або доказів, що спростовують факт укладення кредитного договору, чи наявність заборгованості, чи її розмір є правом відповідачки та не свідчить про визнання нею обставин, на які посилається позивач.

Зважаючи на основні засади цивільного судочинства верховенство права (правовладдя) та законність, суд не може покладати на відповідачку у цій справі обов`язок спростування будь-яких обставин, на які посилається позивач.

З огляду на вищенаведені приписи цивільного законодавства, кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з буквальним тлумаченням слова передавати, яке наводиться у тлумачних словниках, його можна охарактеризувати як: віддавати, подавати, вручати кому-небудь те, що тримають у руках або беруть у руки; віддавати що-небудь своє, від себе і таке інше в чиєсь відання, володіння; віддавати в розпорядження кого-, чого-небудь.

Отже, для встановлення обставин укладення кредитного договору підлягає доказуванню факт передачі (віддачі, надання) відповідних кредитних коштів кредитодавцем позичальнику саме у зв`язку з домовленістю (угодою, договором) про це.

За цих умов позивач має довести, що саме кредитодавець ТОВ «ФК «Незалежні фінанси», передав (надав, віддав) суму коштів, що зазначено у кредитному договорі, на виконання цього договору та у визначений в ньому спосіб.

Оскільки у позовній заяві вказано про те, що передача коштів за кредитним договором №1779896 від 03.12.2024 відбулася з використанням надавача платіжних послуг, на ці правовідносини розповсюджуються вимоги Закону України «Про платіжні послуги».

Як вказано у вищезазначених положеннях Закону України «Про платіжні послуги», платіжна операція здійснюється надавачем платіжних послуг за розпорядженням ініціатора, яке відбувається у формі платіжної інструкції. При цьому, належним виконанням платіжної операції є її виконання на користь отримувача відповідно до унікального ідентифікатора, зазначеного ініціатором у платіжній інструкції.

З цього вбачається, що документ, який надається на підтвердження виконання платіжної інструкції, має містити унікальний ідентифікатор, зазначений ініціатором у платіжній інструкції або іншим чином вказувати, що цей документ підтверджує виконання саме цієї платіжної інструкції.

Аналіз вказаних норм Закону України «Про платіжні послуги», у взаємозв`язку з зазначеними вище нормами, що регулюють бухгалтерський облік та фінансову звітність, дають підстави для висновку, що належними доказами на підтвердження здійснення переказу коштів із застосуванням платіжної системи на виконання кредитного договору, є платіжна інструкція з унікальним ідентифікатором, зазначеного ініціатором, а також відмітка у цій інструкції надавача платіжних послуг про її виконання або підтвердження надавача платіжних послуг про виконання цієї інструкції в іншій формі, визначеній в договорі про надання платіжних послуг.

При цьому, зі змісту підтвердження надавача платіжних послуг про виконання цієї інструкції в іншій формі, визначеній в договорі про надання платіжних послуг, повинно вбачатися, що воно стосується виконання відповідного кредитного договору. Тобто, має бути зазначено у призначенні платежу, що він здійснюється на виконання відповідного кредитного договору.

У постанові ВС від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 зроблено висновок, що у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Отже, на підтвердження обставин виникнення між кредитором та відповідачем у справі зобов`язань за кредитним договором, укладеним шляхом обміну електронними повідомленнями, позивач має надати докази підписання такого договору його сторонами текст договору, підтвердження проставлення відповідних електронно-цифрових підписів сторонами під/поряд з цим текстом, а також, за умов використання платіжної системи, передання кредитором відповідачу обумовленої у цьому договорі грошової суми платіжна інструкція з унікальним ідентифікатором, зазначеного кредитором, а також відмітка у цій інструкції надавача платіжних послуг про її виконання або підтвердження надавача платіжних послуг про виконання цієї інструкції в іншій формі, визначеній в договорі про надання платіжних послуг, із зазначенням у призначенні платежу, що він здійснюється на виконання відповідного кредитного договору.

Неузгодженість часу підписання кредитного договору, що вказаний у лівому верхньому куті першої сторінки договору 03.12.2024 10:24, з часом його підписання, зазначеним в анкеті-заяві на кредит №1779896 2024-12-03 11:22:47 2024-12-03 11:24:06, а також, що відповідно до інформації з цієї анкети-заяви 03.12.2024 о 10:24 здійснювалося «додавання картки», а не «підписання договору», ставлять під сумнів достовірність відповідної позначки, що проставлена у лівому верхньому куті першої сторінки договору та, відповідно, факт підписання кредитного договору відповідачкою.

Крім того, з встановлених судом обставин вбачається, що за кредитним договором №1779896 від 03.12.2024 ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» мало надати відповідачці 7000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження передачі відповідачці ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» коштів долучена до матеріалів справи копія платіжного доручення №39517349 від 03.12.2024 про ініціювання платіжної операції, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції.

Разом з тим, вказане платіжне доручення не містить відміток банку платника ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про проведення цього платежу.

Інших доказів, які б підтверджували надання відповідачці кредитних коштів саме на виконання кредитного договору №1779896 від 03.12.2024, позивачем не надано.

При цьому, суд бере до уваги, що до позовної заяви, на виконання припису ч. 4 ст. 177 ЦПК України, представником позивача додано копію платіжної інструкції про сплату судового збору за подання цієї позовної заяви, яка містить усі необхідні реквізити бухгалтерського документу, у тому числі відомості про призначення платежу: «101 Судовий збір, за позовом ТОВ «ФК`ЄАПБ», переяславський міськрайонний суд Київської області, до ОСОБА_4 № НОМЕР_3 »; відмітку банку про проведення банківської операції.

Зазначене ставить під сумнів достовірність підтвердження передання ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» відповідачці кредитних коштів на виконання кредитного договору №1779896 від 03.12.2024.

З огляду на вищевказане, зважаючи на те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, що обставини виникнення у відповідача зобов`язань перед позивачем, на умовах, вказаних у позові, та порушення його прав, за захистом яких мало місце звернення до суду, не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 263 265 ЦПК України, суд

ухвалив

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін та інших учасників справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул.Симона Петлюри, буд.30, м.Київ, 01032;

ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. В. Свояк