Рішення № 136452590, 11.05.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/19006/24

Провадження № 2/369/2275/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2026 рокуКиєво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.

за участю

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,

встановив:

У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.10.2023 ОСОБА_1 ,керуючи автомобілем TOYOTA AVENSIS, д.н.з. НОМЕР_1 , поблизу буд.1Б по вул. Кільцева дорога в м.Києві, порушила вимоги пунктів 10.1, 103, 13.1 Правил дорожнього руху, що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів. Постановою суду відповідача визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

На час ДТП автомобіль MERCEDES-BENZ/GLC 200, д.н.з. НОМЕР_2 був застрахований ТДВ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» за договором добровільного страхування транспортного засобу №777.23.2738707 від 21.02.2023, страхувальник - ОСОБА_2 , строк дії з 26.04.2023 по 25.05.2024, страхова сума 1 615 000,00 грн., франшиза по ДТП 0,0%. Відповідно до рахунку №2123003945 від 12.10.2023, складеного СП ТОВ «Автомобільний ДІМ Україна -Мерседес-Бенц», вартість відновлювального ремонту ТЗ MERCEDES-BENZ/GLC 200,д.н.з. НОМЕР_2 , становить 49 290,89 грн. Відповідно до додаткового рахунку на відновлення захисної плівки №2123004091 від 20.10.2023 додатковий ремонт становить 9434,88 грн.

В подальшому вартість ремонту підтверджена актами виконаних робіт, складеного СП ТОВ «Автомобільний ДІМ Україна -Мерседес-Бенц»: від 31.10.2023 №2300018195 на суму 46 878,64 грн. та від 15.11.2023 №2300019842 на суму 9 434,88 грн.

Позивачем здійснено розрахунок розміру страхового відшкодування 49 290,89 грн., що підтверджується страховим актом №3.23.04240-1 та платіжною інструкцією від 12.10.2023 №68813479 та 9 434,88 грн., що підтверджується страховим актом №3.23.04240-2 та платіжною інструкцією від 24.10.2023 №68813699., всього 58 725,77 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля TOYOTA AVENSIS, д.н.з. НОМЕР_1 застрахована не була.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» 56 313,52 грн. невиплаченого страхового відшкодування, судовий збір та всі інші судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.11.2024 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти заочного рішення не заперечував.

У судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнала, проти задоволення позову не заперечувала.

У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 04.10.2023 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем TOYOTA AVENSIS, д.н.з. НОМЕР_1 , поблизу буд.1Б по вул. Кільцева дорога в м.Києві, порушила вимоги пунктів 10.1, 103, 13.1 Правил дорожнього руху, а саме- при зміні напрямку руху, виконуючи перестроювання в праву смугу, не дотрималась бокового інтервалу, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем MERCEDES-BENZ/GLC 200,д.н.з. НОМЕР_2 , що спричинило механічні пошкодження транспортних засобів.

Постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 16 листопада 2023 року водія ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Статтею 5 Закону № 85/96- ВР встановлено, що страхування може бути добровільним та обов`язковим.

На час ДТП автомобіль MERCEDES-BENZ/GLC 200, д.н.з. НОМЕР_2 був застрахований ТДВ «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» за договором добровільного страхування транспортного засобу №777.23.2738707 від 21.02.2023, страхувальник - ОСОБА_2 , строк дії з 26.04.2023 по 25.05.2024, страхова сума 1 615 000,00 грн., франшиза по ДТП 0,0%.

Відповідно до рахунку №2123003945 від 12.10.2023, складеного СП ТОВ «Автомобільний ДІМ Україна -Мерседес-Бенц», вартість відновлювального ремонту ТЗ MERCEDES-BENZ/GLC 200,д.н.з. НОМЕР_2 , становить 49 290,89 грн. Відповідно до додаткового рахунку на відновлення захисної плівки №2123004091 від 20.10.2023 додатковий ремонт становить 9434,88 грн.

В подальшому вартість ремонту підтверджена актами виконаних робіт, складеного СП ТОВ «Автомобільний ДІМ Україна -Мерседес-Бенц»: від 31.10.2023 №2300018195 на суму 46 878,64 грн. та від 15.11.2023 №2300019842 на суму 9 434,88 грн.

Позивачем було здійснено розрахунок розміру страхового відшкодування 49 290,89 грн., що підтверджується страховим актом №3.23.04240-1 та платіжною інструкцією від 12.10.2023 №68813479 та 9 434,88 грн., що підтверджується страховим актом №3.23.04240-2 та платіжною інструкцією від 24.10.2023 №68813699., всього 58 725,77 грн.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

У даній справі позивач на підставі договору майнового страхування, укладеного між ним та потерпілою в ДТП особою, здійснив виплату страхового відшкодування та тим самим відшкодував завдану потерпілому у ДТП майнову шкоду в розмірі 56 313,52 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

На підтвердження наведеної правової позиції свідчить те, що стаття 27 Закону України "Про страхування" та стаття 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначене статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні. Так, суброгація регулюється статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України, а регрес - статтею 1191 ЦК України.

При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

Наведених висновків дійшла Велика Палата у постанові від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.

З матеріалів справи вбачається, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля TOYOTA AVENSIS, д.н.з. НОМЕР_1 застрахована не була.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Тобто правова позиція, сформульована в цій постанові, стосується питання про наявність можливості у страховика, який виплатив страхове відшкодування на підставі договору добровільного страхування, самостійно обирати, до кого саме звертатися з вимогою про стягнення суми виплаченого страховиком відшкодування: до винної особи чи в межах ліміту відповідальності страховика, у якого винна особа застрахувала цивільно-правову відповідальність, - до страховика у цій справі.

У даному випадку позивач звернувся до винуватця ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Так, відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент ДТП або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

Водночас у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно із вимогами пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = С р+ С м+ С сХ (1- Е З), де: С р- вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн; С м- вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн; С с- вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн; Е З- коефіцієнт фізичного зносу.

Таким чином, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

З огляду на наведене вище, обов`язком страховика заподіювача шкоди є відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, тому за обставин цієї справи у нього не виникло обов`язку повного відшкодування шкоди в межах ліміту відповідальності.

Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Тобто, якщо позивачу недостатньо страхового відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (див. висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 333/1050/15-ц).

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, він має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. При цьому, заперечуючи проти розміру завданої шкоди, відповідач надав лиш письмове заперечення. Клопотань про витребування доказів, призначення експертизи для визначення дійсної, на його думку, шкоди, не заявив, не повідомив про причини неможливості подати такі докази. А по суті обмежився власними поясненнями.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 56 313,52 грн. в якості відшкодування сплаченого страхового відшкодування.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача виплачену суму страхового відшкодування страховою компанією як з винної особи відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Проте, положеннями статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача.

На підставі викладеного, оскільки до початку розгляду справи по суті від відповідача надійшла заява про визнання позову, при подачі позову до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, а суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, необхідно дійти висновку про наявність підстав для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову та стягнення з відповідача на користь позивача інших 50 відсотків судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 22, 993, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.108 ЗУ «Про страхування», ст.ст. 9, 12, 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» невиплачене страхове відшкодування у розмірі 56 313,52 грн. (п`ятдесят шість тисяч триста тринадцять гривень 52 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ» з державного бюджету 50 відсотків судового збору шляхом зобов`язання Головного Управління державної казначейської служби України у Київській області повернути судовий збір у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.), сплачений згідно з платіжною інструкцією № 4276 від 06 листопада 2024 року.

Інформація про позивача: Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», адреса: м. Київ, пр. Степана Бандери, 22, код ЄДРПОУ 36086124.

Інформація про відповідача:ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 11 травня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ