Рішення № 136451070, 11.05.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5166/25

Провадження № 2/346/436/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.

за участю секретаря - Гжибовського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

09.10.2025р. ТОВ «ФК «Єврокредит» звернулося до Коломийського міськрайонного суду з позовом, в якому зазначили, що 17.12.2021р. між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено Заява-Договір № TDB.2021.0023.35646 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (далі Кредитний договір), який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com (далі Договір), та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір. На підставі отриманої від Клієнта заяви, Банк відкрив поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. На Поточний рахунок у гривні Банк надав Клієнту кредит, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п.4. розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору. Таким чином, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок Клієнта у гривні і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного Кредитним договором, банк виконав свої договірні зобов`язання. Клієнт здійснював користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконав. Згідно виписок по рахунку позичальника станом на 03.09.2024 року у ОСОБА_1 сформувалась заборгованість перед банком в сумі 28515,38 грн., яка складається з 10250,65 грн. заборгованість за кредитом та 18264,73 грн. заборгованість за відсотками.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги за яким новий кредитор набув право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача за кредитним договором № TDB.2021.0023.35646 від 17.12.2021 року. 27.12.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого право вимоги до ОСОБА_1 перейшло до позивача. В зв`язку з тим, що зобов`язання відповідача по погашенню кредитної заборгованості залишаються невиконаними, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» просила стягнути з ОСОБА_1 вищевказану суму заборгованості.

Ухвалою від 16.10.2025р. у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено перше засідання з викликом сторін. Роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву разом з доказами, що обґрунтовують доводи заперечень.

14.01.2026р. представник відповідача Микитин Л.Й. подала до суду відзив на позовну заяву в якому вказала, що ОСОБА_1 з 2015 року має статус учасника бойових дій, з 27.02.2022р. був призваний до лав ЗСУ і станом на час спірних правовідносин (дії кредитного договору і нарахування відсотків за користування кредитом), перебував на військовій службі, а відтак має пільги, передбачені ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і повинен бути звільнений від сплати відсотків. Крім цього, представник зазначила, що позивачем не надано доказів належного повідомлення боржника про зміну кредитора. За цих обставин, вказала, що ОСОБА_1 позовні вимоги не визнає та просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

27.01.2026р. представник позивача ОСОБА_2 подав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, ТОВ «ФК «Єврокредит» не володіє інформацією щодо неповідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, проте наголошує, що навіть за наявності, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора. Також зазначив, що долучені стороною відповідача до справи докази підтверджують, що ОСОБА_1 мав статус військовослужбовця і на нього поширювались пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в тому числі щодо відсутності обов`язку щодо сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені за невиконані зобов`язання. З огляду на вказані обставини, а також керуючись принципами добросовісності, розумності та справедливості, з урахуванням соціальної значущості проходження відповідачем військової служби в умовах воєнного стану, позивач, не визнаючи заперечення представника відповідача по суті позову, з метою врегулювання спору та зменшення фінансового навантаження на військовослужбовця, зменшує розмір позовних вимог та не заявляє вимогу про стягнення з Відповідача процентів за користування кредитними коштами за період його безпосередньої участі у заходах оборони України, залишаючи до стягнення лише суму основного боргу. Таким чином, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» суму заборгованості в розмірі 10 250,65 гривень.

05.03.2026р. ОСОБА_3 подала до суду заперечення в яких просила відмовити у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, а у разі задоволення зменшити розмір витрат до рівня, який відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності.

В судове засідання представник позивача Журавльов С.Г. не з`явився, 28.04.2026р. подав до суду письмове клопотання, в якому просив розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання також не з`явилися, 30.04.2026р. подали до суду письмові заяви, в яких просили розглянути справу за їхньої відсутності.

Таким чином, справу розглянуто на підставі ч.3 ст. 211 ЦПК України за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку поданим доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17 грудня 2021р. ОСОБА_1 . Заяву-Договір № TDB.2021.0023.35646 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank.

У вказаній заяві ОСОБА_1 просив відкрити на його ім`я поточні рахунки: в гривні, доларах США, у Євро, та надати платіжну картку міжнародної платіжної системи. Просив встановити на його поточний рахунок у гривні ліміт кредитної лінії у розмірі до 200000,00 грн. на умовах згідно з Тарифами банку та паспортом споживчого кредиту.

Згідно розділу 1 «Запевнення та умови» підписанням цієї Заяви-Договору Клієнт беззастережно підтвердив, зокрема: ? прийняття в повному обсязі Публічної пропозиція АТ «МЕГАБАНК» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com. ? згоду з умовами Договору, а також положення усіх Додатків до нього; ? укладання з Банком шляхом приєднання до Договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї Заяви Договору, підписанням якої Клієнт приєднується до Договору в цілому.

Відповідно до п. 2 розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору, Банк відкриває Клієнту Поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та Поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи.

Сторонами погоджені також умови, що сума максимального ліміту кредитної лінії становить до 200000,00 грн., строк кредиту 12 міс., пільговий період 62 дні, процентна ставка фіксована, у пільговий період 0,0001%, орієнтовна реальна річна процентра ставка становить 87,30 %, обов`язковий мінімальний платіж 5,0% від використаного доступного ліміту, строк оплати передостанній робочий день місяця, в який здійснюється розрахунок/нарахування обов`язкових платежів клієнта за відповідний звітний період.

Факт отримання Клієнтом картки та її номер зафіксовано у заключному розділі Кредитного договору (реквізити та підписи сторін).

Банк надав Клієнту кредит, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п.4. розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору.

Використання кредитних коштів підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 03.12.2022 по 03.09.2024р. з якої слідує встановлення ОСОБА_1 початкового кредитного ліміту в розмірі 10250,65 грн.

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі №298/825/15-ц зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Варто також відзначити, що обставини укладення кредитного договору та отримання за його умовами кредитних коштів стороною відповідача не заперечувалось, а отже вказані обставини слід вважати такими, що визнані учасниками справи та не підлягають додатковому доказуванню в силу приписів ч.1 ст. 82 ЦПК України.

Судом також встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, утворилася заборгованість, розмір якої, відповідно до наданої позивачем довідки-розрахунку станом на 03.09.2024р. становить 28515,38 грн., з яких: 10250,65 грн. заборгованість за основним боргом та 18264,73 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

Згідно ст.. 626 ЦК України, договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 ст. 1054, 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно до ч. 1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до вимог ч. 1 ст.611, ч. 1 ст.612 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Новий кредитор) був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (Первісний кредитор) 27.12.2024 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Новий кредитор) Договір №1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги №1/12 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором TDB.2021.0023.35646 від 17.12.2021 року на загальну суму 28515,38 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Навіть неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань, та не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_3 про відсутність доказів належного повідомлення ОСОБА_1 щодо зміни кредитора, оскільки доказів сплати кредитної заборгованості первісному кредитору стороною відповідача до суду надано не було.

Суд бере до уваги, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, будь-яких доказів, які б вказували на необґрунтованість суми боргу, відповідачем не надано, а тому даний розрахунок сприймається судом, як належний доказ.

При цьому, суд враховує, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 27.02.2022р. був призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період до лав Збройних Силу України. 14.03.2023р. визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку.

Частиною 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Пунктом 2 ч.2 ст. 49 ЦПК України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповіді на відзив, представник позивача зменшив позовні вимоги на суму нарахованих відсотків. Вказав, що не заявляє вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами за період його безпосередньої участі у заходах оборони України, залишаючи до стягнення лише суму основного боргу в розмірі 10250,65грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, оскільки не повернув кредитору суму кредиту в повному обсязі. При вказаних обставинах, суд приходить до висновку, що позивач, як новий кредитор, відповідно до положень ст.1054 ЦК України має право вимагати від ОСОБА_1 , як позичальника, повернення суми кредиту, що залишилась в сумі 10250,65 грн., яка була підтверджена наданими позивачем письмовими доказами.

Щодо судових витрат.

Відповідно до положень ст.. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що стороною позивача було сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.10.2025р.

Щодо компенсації позивачу понесених судових витрат по сплаті судового збору, суд зазначає наступне.

В силу п. 13 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Суд установив, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій. З огляду на вказану обставину, суд повністю відмовляє позивачу в стягненні з відповідача витрат на сплату судового збору, що узгоджується з правовою позицією ВСУ від 1 березня 2017 року у справі № 6-152цс17.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу необхідно зазначити таке.

Відповідно до ч.1. п.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.1,2 ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правничу допомогу, позивачем надано суду: договір про надання правничої допомоги №1/07 від 01.07.2025, укладений між АО «АЛЬЯНС ДЛС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного Договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання Клієнта, а Клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги та сплатити Винагороду. Відповідно до п. 3.2 Договору сума гонорару за надання послуг по стягненню Заборгованості з Боржників, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг, зазначеного в Додатку № 2 до цього Договору, та зазначається Об`єднанням в Акті приймання-передачі наданих послуг; ордер серії АЕ №1414107; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 5817 на ім`я Журавльова С.Г.; реєстр боржників від 21.07.2025, відповідно до якого ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» передав, а адвокат отримав в роботу Реєстр прав вимог щодо боржників; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги; вартість послуг (прейскурант).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 11200 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Єврокредит» понесені в даній справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.

На підставі ст. ст. 2, 15, 509, 512, 514, 517, 526, 530, 536, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411, адреса місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1 офіс 105) заборгованість за договором № TDB.2021.0023.35646 від 17.12.2021р. в сумі 10250 (десять тисяч двісті п`ятдесят) грн. 65 коп., а також судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп., а всього: 14250 (чотирнадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 65 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 11.05.2026р.

Суддя: Третьякова І. В.