Вирок № 136450556, 12.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5067/26

Провадження № 1-кп/344/925/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Болехів, Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, із вищою освітою, директора ТОВ «ВІ ВАС», одруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей та батька-пенсіонера, депутатом та адвокатом, особою з інвалідністю не є, РНОКПП: НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 вчинив дії, які виразилися у набутті, володінні, використанні та розпорядженні майном (коштами) щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансових операцій, знаючи, що таке майно (кошти) прямо та повністю одержано злочинним шляхом.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

Так, протоколом № 1 установчих зборів засновників ТОВ «ВІ ВАС» (код ЄДРПОУ 40415451) від 11.04.2016 року, ОСОБА_4 призначено на посаду директора ТОВ «ВІ ВАС» та відповідно до наказу №1 від 01.12.2016 року, ОСОБА_4 приступив до виконання обов`язків директора.

Протоколом №1 установчих зборів засновників ТОВ «ВІ ВАС» від 11.04.2016 року затверджено статут ТОВ «ВІ ВАС», відповідно до якого Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий рахунок в установах банку, штампи, печатки, інші реквізити передбачені законодавством та займається будівництвом житлових і нежитлових будівель.

Пунктом 7.13 Статуту передбачено, що в Товаристві створюється виконавчий орган - директор, який вирішує всі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників; діє від імені Товариства в межах встановлених законодавством України та цим статутом; має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства.

Будучи директором ТОВ «ВІ ВАС», ОСОБА_4 укладав цивільно-правові, трудові та господарські правочини (договори), контракти, вчиняв будь-які інші юридичні дії, підписував рахунки, акти, банківські документи, заяви, офіційні листи, інші документи, пов?язані із діяльністю ТОВ «ВІ ВАС»; відкривав банківські рахунки ТОВ «ВІ ВАС»; видавав накази та розпорядження з питань організації виробництва та праці; підготовлював річну фінансову звітність, здійснював організацію ведення бухгалтерського, податкового обліку та звітності Товариства; укладав, змінював та розривав трудові угоди з працівниками Товариства відповідно до штатного розпису, а також виконував інші організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.

Водночас, ОСОБА_4 , будучи керівником підприємства та розуміючи, що ТОВ «ВІ ВАС» упродовж 2024-2025 років підлягало обов`язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, з метою уникнення від сплати вказаного податку, не подав реєстраційну заяву до контролюючого органу про перехід на сплату інших податків, зборів (обов`язкових платежів).

У подальшому ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на мінімізацію податкових зобов`язань, не перейшовши на сплату інших податків і зборів, знаючи про значні грошові кошти, які надходили на рахунки ТОВ «ВІ ВАС», не включав їх до відповідної податкової звітності.

Відтак ОСОБА_4 у період 2024-2025 років не відобразив грошові кошти в сумі 12 498 679,8 гривень, які надійшли на банківські рахунки ТОВ «ВІ ВАС», не склав та не подав до контролюючого органу податкові декларації (в тому числі з ПДВ), що призвело до фактичного ненадходження до Державного бюджету України 2 499 735,96 гривень податку на додану вартість за 2024-2025 роки.

У подальшому ОСОБА_4 , будучи керівником ТОВ «ВІ ВАС», вирішив, шляхом здійснення фінансових операцій із надання поворотної фінансової допомоги з підконтрольними суб`єктами господарювання, легалізувати грошові кошти, які ТОВ «ВІ ВАС» незаконно, всупереч вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п. 183.4 ст. 183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 198.3 ст. 198, 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, не сплачено до Державного бюджету України як податок на додану вартість.

Так, ОСОБА_4 , вирішив замаскувати походження грошових коштів, які не сплачено до Державного бюджету, шляхом перерахунку в адресу ТОВ «ОРІОН-ІФБУД» (код ЄДРПОУ 41696580), у якому він, на підставі довіреностей, виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а також в адресу ТОВ «Спілка Забудівників-ІФ» (код ЄДРПОУ 39268613), у якому ОСОБА_6 являвся директором.

Виконуючи свій злочинний умисел, спрямований на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, на виконання укладених із ТОВ «ОРІОН-ІФБУД» договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 01.01.2022 та 01.06.2025, а також із ТОВ «Спілка Забудівників-ІФ» від 01.01.2024 та від 01.01.2025, ОСОБА_4 , будучи особою, наділеною правом підпису банківських документів від імені ТОВ «ВІ ВАС», вчиняв упродовж 2024-2025 років фінансові операції з коштами ТОВ «ВІ ВАС», зокрема перерахував з банківських рахунків НОМЕР_2 , що відкритий у АТ «Укрсиббанк», НОМЕР_3 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк» та НОМЕР_4 , який відкритий у АБ «Укргазбанк», на банківський рахунок ТОВ «ОРІОН-ІФБУД» НОМЕР_5 кошти в загальній сумі 2 155 000 грн, з яких повернуто лише 135 000 грн, та на рахунки ТОВ «Спілка Забудівників-ІД» НОМЕР_6 , НОМЕР_7 грошові кошти в загальній сумі 638 200 гривень, з яких повернуто 282 700 гривень.

Отже, ОСОБА_4 набув право користування на вказані грошові кошти, володів ними, а також розпоряджався на загальну суму 2 375 500,00 гривень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю і беззастережно та суду пояснив, що в 2016 році приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «ВІ ВАС». Дане ТОВ займається будівництвом багатоквартирних та житлових будинків. До кола його повноважень входило укладання різного роду правочинів: договори купівлі-продажу, трудові договори, здійснював господарську діяльність в правовому полі. У період 2024-2025 року здійснював переказ коштів на рахунки, проте, не було подано до податкового органу інформації про зміну даних рахунків. Кошти були розподілені між іншими підприємствами, як поворотна допомога. Операції здійснювалися через «Приватбанк», «Укрсиббанк», «Укргазбанк». Додав, що заборгованість погашена. Збитки відшкодовано. Слідчим діям надана належна увага, він сприяв органу досудового розслідування. Просить його суворо не карати. Просив врахувати його характеризуючі дані. Додав, що має на утриманні батька-пенсіонера. Зазначив, що правопорушення було вчинено через часткову недбалість. Відомості подає бухгалтер, але відповідальність несе керівник. З грошових коштів в сумі 12 498 679,8 гривень не надійшло до бюджету 2 499 735,96 гривень. Легалізацію цих доходів він розумів.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються і визнаються самим обвинуваченим. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу, дають можливість вирішити долю речових доказів та процесуальних витрат. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, а саме, вчинення дій, які виразилися у набутті, володінні, використанні та розпорядженні майном (коштами) щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансових операцій, знаючи, що таке майно (кошти) прямо та повністю одержано злочинним шляхом.

Згідно з ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином; дані про особу винного, який характеризується позитивно; стан здоров`я та його майновий стан; наявність вищої освіти; одружений; має на утриманні двоє малолітніх дітей та батька-пенсіонера; депутатом та адвокатом, особою з інвалідністю не є; в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» КНП «ПНЦ ІФ ОР» протягом життя не звертався, амбулаторну допомогу не отримував; раніше не судимий.

Обставинами, які пом`якшують покарання, згідно з ст. 66 КК України, суд визнає, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які б обтяжували покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Окрім цього, згідно з досудової доповіді Івано-Франківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області про обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено середній рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та середній рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Прокурор у судових дебатах просив врахувати особу обвинуваченого, який повністю визнав свою вину, характер та ступінь тяжкості вчиненого, визнати обставинами, які пом`якшують покарання, згідно з ст. 66 КК України, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність обставин, які б обтяжували покарання та визнати його винним, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати керівні посади на строк один рік, на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування основного покарання, призначивши іспитовий строк один рік шість місяців з позбавленням права обіймати керівні посади на строк один рік. Захисник у судових дебтах зазначила, що обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, зарекомендував себе позитивно, виправився, запевнив, що більше так не вчинятиме, погоджується з покаранням, яке зазначив прокурор, однак, просить встановити іспитовий строк один рік та позбавити права обіймати посади на підприємствах, які є платниками ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Відтак, обмеження, передбачені ч. 1 ст. 75 КК України на даний випадок не поширюються.

Отже, враховуючи наведене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах строку, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 209 КК України, та робить висновок про можливість звільнення обвинуваченого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ч. 1 ст. 75 КК України з іспитовим строком з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, оскільки виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і відбування покарання, але в умовах контролю за його поведінкою під час іспитового строку.

Окрім того, суд зазначає, що санкція ч. 1 ст. 209 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, позбавлення державної нагороди України. Відповідно до ст. 77 КК України коли додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (частини статті) є обов`язковим, то в разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки ст. 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про можливість звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням на підставі ч. 1 ст. 75 КК України з іспитовим строком з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, суд вважає за необхідне застосувати обов`язкове додаткове покарання у виді позбавлення ОСОБА_4 права обіймати керівні посади на строк один рік. Разом з цим, обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації належного йому майна, суд не застосовує, відповідно до ст. 77 КК України. На думку суду, саме такого покарання буде необхідно і достатньо для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, так як іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати, речові докази відсутні в даному кримінальному провадженні.

Арешт на майно не накладався.

Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати керівні посади на строк 1 (один) рік без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники мають право отримати його копію.

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Головуюча суддя ОСОБА_7