Ухвала суду № 136448455, 08.05.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4825/26

№ 1-кс/183/617/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Самар

Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2026 року за №12026042350000356, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Росош Воронезької області, рф, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, не працює, який має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_7

в с т а н о в и в:

Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з клопотанням, у якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

В обґрунтування клопотання слідчий вказує про встановлені досудовим розслідуванням обставини, а саме: що ОСОБА_5 підозрюється у тому, що у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, однак не пізніше 06 травня 2026 року, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадон (фенадон). Крім цього встановлено, що ОСОБА_5 перебуває на лікуванні, а саме проходження замісної підтримуючої терапії у ТОВ Медичному центрі «Гармонія» (ЄДРПОУ 43881461, місцезнаходження розташовано за адресою: м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 37) відповідно до якої отримує для особистого вживання препарат наркотичного засобу метадон.

Після чого ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на збут наркотичного засобу, діючи умисно, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», у невстановлений у ході досудового розслідування дату та час, однак не пізніше 06 травня 2026 року, отримав в ТОВ Медичному центрі «Гармонія» наркотичний засіб метадон (фенадон), який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, масою не менше 0,0224 г, який переніс за місцем свого мешкання за адресою АДРЕСА_1 , де почав його зберігати з метою збуту.

В подальшому, 06 травня 2026 року, приблизно об 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут наркотичного засобу, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про обмеження обігу метадону (фенадону), продав ОСОБА_8 (реальні анкетні дані якого змінені) 1 (одну) таблетку білого кольору масою 0,5008 г., що містить у своєму складі метадон (фенадон), який віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, масою 0,0224 г, та отримав від останнього 600 гривень, тим самим здійснив незаконний збут наркотичних засобів.

Таким чином, умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичних засобів, про що йому було повідомлено про підозру 07.05.2026р.

В ході досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні. Вказав, що ризики існують, ОСОБА_5 може впливати на свідків, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Незважаючи на наявність захворювання він може проходити лікування в умовах слідчого ізолятора.

Захисник ОСОБА_7 заперечувала проти заявленого клопотання, оскільки підозрюваному потрібне негайне хірургічне втручання, у нього важке захворювання нижньої кінцівки, просила застосувати домашній арешт з можливість відвідування лікарні. Враховуючи стан здоров`я підозрюваного наведені прокурором ризики неактуальні.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що вину визнає частково, вживає наркотичні засоби, просив надати можливість виправитися та застосувати домашній арешт з можливістю лікування, оскільки він потребує невідкладного хірургічного втручання. Надав копії медичних документів щодо свого захворювання правої нижньої кінцівки.

Слідчий суддя, дослідивши заявлене клопотання, вислухавши доводи прокурора, захисника, пояснення підозрюваного, відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, з урахуванням ч. 1 ст. 177, ст. 178, ст. 181, 183, 194 КПК України, вважає його не достатньо обґрунтованим в частині застосування запобіжного заходу тримання під вартою, але обґрунтованим для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Так, як убачається з матеріалів клопотання, 11.03.2026 року до ЄРДР за № 12026042350000356 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, з коротким викладом обставин: «до Самарівського РВП надійшло повідомлення від ОСОБА_9 , про те, що його знайомий ОСОБА_5 здійснює збут наркотичних речовин на території м. Самар та Самарівського району (ЖЄО 9829 від 10.03.2026)».

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, заслухавши пояснення підозрюваного, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред`явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв`язку, слідчий суддя встановив наявність у сторони обвинувачення доказів (протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_9 від 11 березня 2026 року; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 20.03.2026 року, протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_9 від 20.03.2026 року; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 23.03.2026 року; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_10 ; протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 24.03.2026 року; протокол огляду предмета, а саме грошових коштів від 06 травня 2026 року; протокол огляду предметів, а саме пластикові блістери з надписом «Метафін» з таблетками білого кольору у кількості 7 таблеток від 06 травня 2026 року; висновок експерта №СЕ-19/104-26/16568-НЗПРАП від 07 травня 2026 року, протокол обшуку від 07 травня 2026 року та іншими матеріалами кримінального провадження, які як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами містять відомості як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення.

07 травня 2026 року о 12.45 год. ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

07 травня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 277 КПК України за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 слідчий суддя враховує, що вказані у клопотанні слідчого та прокурором ризики є актуальними, що дає підстави для застосування запобіжного заходу, але не є достатніми для застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою.

Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено у вигляді позбавлення волі від чотирьох до восьми років, тому існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 , з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_5 не має офіційного джерела доходу, що може сприяти нез`явленню ОСОБА_5 за викликом слідчого, прокурора та суду.

Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні як у спосіб погроз, так і реально незаконно впливати на свідків, які мешкають в одному населеному пункті, та які ще не допитані безпосередньо судом, матиме реальну можливість незаконно впливати на свідків та змусити їх змінити свої показання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті наркотичного засобу, офіційно не працевлаштований і законного джерела доходу не має, а таким чином, існує імовірність, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим тримання під вартою.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Аналізуючи всі обставини справи, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, міцні соціальні зв`язки, має на утриманні малолітню дитину 2022 року народження, приходжу до висновку, що ОСОБА_5 не становить для суспільства такого рівня небезпеки, яка б виправдовувала застосування на даний час найсуворішого запобіжного заходу тримання його під вартою. Отже, за вищевказаних обставин вважаю, що прокурором не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 178 КПК України суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, при цьому слідчий суддя бере до уваги показання ОСОБА_5 щодо належного виконання ним своїх процесуальних обов`язків, часткове визнання ним своєї вини, враховує стан здоров`я ОСОБА_5 , який відповідно до наданих медичних документів потребує термінового лікування (госпіталізації та хірургічного втручання) через захворювання правої нижньої кінцівки.

В той же час, суду необхідно вжити заходів щодо запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а тому ОСОБА_5 слід обрати більш м`який запобіжний захід домашній арешт із забороною залишати місце свого проживання цілодобово, з можливістю отримувати медичну допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 196, 376 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , відмовити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в межах строку досудового розслідування, строком до 03 липня 2026 року включно.

Заборонити ОСОБА_5 цілодобово залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, крім випадків, коли є нагальна необхідність у відвідуванні підозрюваним медичних закладів чи перебуванні останнього у таких закладах з метою отримання медичної допомоги.

Зобов`язати ОСОБА_5 :

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою (залежно від стадії кримінального провадження);

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання (залежно від стадії кримінального провадження).

Строк дії вказаних обов`язків встановити по 03 липня 2026 року включно.

Згідно ст. 202 КПК України підозрюваний ОСОБА_5 підлягає доставленню органами поліції за місцем його проживання, після чого підлягає звільненню з-під варти.

Ухвалу направити для виконання до Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1