Ухвала суду № 136443487, 08.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10988/25

Провадження № 1-кп/638/1012/26

УХВАЛА

Іменем України

08 травня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_11 ,

обвинуваченої ОСОБА_12 ,

обвинуваченої ОСОБА_13 ,

обвинуваченого ОСОБА_14 ,

обвинуваченого ОСОБА_15 ,

обвинуваченого ОСОБА_16 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харків кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023170020001357 від 08.07.2023 року, за № 42024222030000046 від 29.02.2024 року, № 62025170020006946 від 27.05.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 255, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 383, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст 189, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст 263, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 307 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 307 КК України,

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 307, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст 368, ч. 1 ст. 353, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 368 КК України,

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів без можливості внесення застави.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні протягом 2024 року ряду кримінальних правопорушень. 18.06.2024 ОСОБА_12 затримано в порядку ст. 208, 615 КПК України, а саме за підозрою у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК Україні. 18.06.2024 ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК Україні. 19.05.2025 ОСОБА_12 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення про нову підозру за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.2 ст.307, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України. Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 ОСОБА_12 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 20.03.2026 року Шевченківським районним судом м. Харкова до 18 травня 2026 року включно.

Прокурор у клопотанні послався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні умисних кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, а також у вчиненні злочинів проти громадської безпеки, які є тяжкими та особливо тяжкими злочинами та за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна. Розуміючи можливість призначеного їй покарання ОСОБА_12 може вчиняти дії спрямовані на переховування від органів досудового розслідування чи суду. Вказані обставини, в сукупності з її негативним способом життя, що виразився у вчиненні злочину в умовах воєнного стану введеного на території України та в злочинній співучасті з працівниками Національної поліції України, підтверджує можливість ОСОБА_12 вчиняти дії, що будуть перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, ОСОБА_12 була достовірно обізнана, що працівники НПУ ОСОБА_10 та ОСОБА_11 порушують присягу поліцейського та основоположні принципи правоохоронної діяльності, їх поведінка порочить звання поліцейського, а співучасть ОСОБА_12 в складі злочинної організації з останніми свідчить про нехтування обвинуваченою загально прийнятими принципами моралі та людяності. Тож вказані обставини в сукупності дають підстави вважати, що, перебуваючи на свободі, ОСОБА_12 може продовжити вчиняти інші злочини. Також, встановлено, що ОСОБА_12 тривалий час вчинювала злочини в складі злочинної організації, у співучасті з працівниками правоохоронного органу НПУ ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які під час підготовки учасників злочинної організації до вчинення злочинів, проводили інструктажі про методи та способи ведення досудового розслідування, проведення оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій, а отже, розуміючи подальший процес досудового розслідування, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, а також шляхом обману та корупційних зв`язків серед правоохоронних органів створити штучні докази щодо своєї непричетності до вчиненого злочину. ОСОБА_12 не має хронічних або важких захворювань, має закордонний паспорт, не має офіційного працевлаштування та джерел доходу, що в сукупності з її фінансовим становищем дає підстави вважати, що розуміючи можливе призначене їй покарання, вона може вчинити дії спрямовані на зміну місця проживання або переїзду до іншої країни (в тому числі, шляхом незаконного перетинання кордону, в умовах воєнного стану, шляхом використання корупційних зав`язків), а отже може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Крім, того застосування іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, фактично дозволить ОСОБА_12 продовжити вчиняти злочини, пов`язані із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, а також надасть можливість отримувати грошові кошти внаслідок незаконної діяності. Вказані обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_12 , що унеможливлює застосування до неї більш м`якого запобіжного заходу. Не застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може викликати суспільний резонанс та недовіру суспільства до правоохоронної системи в цілому. Суспільний інтерес у справі, який полягає у досягненні цілей, визначених ст.177 КПК України, перевищує можливі позитивні характеристики обвинуваченої. Також прокурор зазначив, що зважаючи на характер злочинів, їх наслідки, кількість та характер існуючих ризиків, застава у розмірі, передбаченому п.3 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав подане клопотання.

Захисник ОСОБА_12 , адвокат ОСОБА_4 , у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Просив суд надати оцінку відповідності клопотання прокурора вимогам п.1 ч.3 ст.199 КПК України та відмовити в його задоволенні. В обгрунтування заперечень захисник зазначив, що прокурором не наведено доводів про те, що ризики, визначені ст.177 КПК України, на теперішній час не зменшилися. Якщо суд дійде висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_12 , то застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Якщо суд дійде висновку про наявність підстав для застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, то визначити розмір застави відповідно до вимог ч.5 ст.182 та ч.3 ст.183 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_12 підтримала позицію свого захисника та просила застосувати до неї домашній арешт.

Інші учасники кримінального провадження підтримали позицію захисника ОСОБА_4 .

Суд, заслухавши доводи прокурора, захисників та обвинувачених, дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 18.06.2024 ОСОБА_12 затримано в порядку ст. 208, 615 КПК України, а саме за підозрою у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК Україні. 18.06.2024 ОСОБА_12 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307 КК Україні. 19.05.2025 ОСОБА_12 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру за ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.2 ст.307, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України. Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 ОСОБА_12 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 20.03.2026 року Шевченківським районним судом м. Харкова до 18.05.2026 року включно.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Положеннями ст. ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України як чинний міжнародний договір, передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" визначений термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати на час розгляду вказаного клопотання, що полягають у можливості переховування від суду; впливі на свідків, потерпілих та експертів; вчиненні іншого кримінального правопорушення, з огляду на наступне.

Підставою продовження обвинуваченій ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочинів, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити зазначені вище дії.

На наявність цих ризиків вказує те, що ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжких злочинів (ч.2 ст.255, ч.3 ст.307 КК України), за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів» в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи. Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у даному кримінальному правопорушенні, може сприяти переховуванню обвинуваченою від суду.

Суд також враховує характер вчинених кримінальних правопорушень, їх суспільну небезпечність та наслідки, позицію ОСОБА_12 щодо не визнання своє вини на час розгляду клопотання, вчинення кримінальних правопорушень в злочинній співучасті з працівниками Національної поліції України (в тому числі з ОСОБА_11 , з яким обвинувачена перебуває у родинних стосунках та який також є обвинуваченим у даному кримінальному провадженні). Крім того, ОСОБА_12 не має постійного джерела доходу та міцних соціальних зв`язків, що в сукупності разом з іншими обставинами свідчить про можливість переховування від суду та не виконання нею процесуальних обов`язків, а також про можливість вчинення нею інших кримінальних правопорушень чи продовження правопорушень, в яких вона обвинувачується.

Справа розглядається на час розгляду даного клопотання у судовому засіданні, проте свідки та потерпілі, експерти ще не допитані, тому існує ризик того, що обвинувачена буде мати можливість незаконно вплинути на потерпілих або свідків з метою зміни показань, що не сприятиме об`єктивному розгляду справи.

Разом з тим, суд вважає недоведеним прокурором існування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Прокурор у клопотанні зазначає, що ОСОБА_12 з метою перешкоджання кримінальному провадженню може здійснити спроби щодо використання зв`язків в правоохоронній системі. Також, шляхом обману та корупційних зв`язків серед правоохоронних органів створити штучні докази щодо своєї непричетності до вчиненого злочину. Такі доводи суд не може взяти до уваги в обгрунтування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки прокурор конкретно не зазначив, яким саме чином ОСОБА_12 такими діями може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Інших доводів в обгрунтування даного ризику прокурором не наведено.

З огляду на викладене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти встановленим ризикам, які продовжують існувати, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченій ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. При цьому суд вважає, що менш суворий запобіжний захід не здатний запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченій. Обставини, що свідчать про те, що ризики не зменшились, виправдовують подальше тримання обвинуваченої ОСОБА_12 під вартою.

Обвинуваченою ОСОБА_12 та її захисником під час розгляду даного клопотання не наведено доводів та не надано належних доказів, що свідчать про необґрунтованість пред`явленого обвинуваченого та наявність підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу або про наявність підстав вважати, що ризики, які обумовили застосування обраного запобіжного заходу, зменшились.

Приписами ч.4 статті 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України, а також щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Зважаючи на вищенаведене і встановлені судом під час розгляду клопотання підстави та обставини, суд не визначає розмір застави ОСОБА_12 , оскільки вона обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.255 КК України та ч.3 ст.307 КК України.

Крім того, у судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 60 днів без можливості внесення застави.

В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні протягом 2022-2024 років ряду кримінальних правопорушень. 18.06.2024 ОСОБА_13 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України, а саме за підозрою у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.3 ст.307 КК Україні. 18.06.2024 ОСОБА_13 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.3 ст.307 КК Україні. 20.05.2025 ОСОБА_13 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру за ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.3 ст.146, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.2 ст.307, ч.5 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.368, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України. Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 ОСОБА_13 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 12.12.2025 року Шевченківським районним судом м. Харкова до 09 лютого 2026 року включно.

Прокурор у клопотанні послався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_13 підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна. Розуміючи можливість призначеного їй покарання ОСОБА_13 може вчиняти дії спрямовані на переховування від органів досудового розслідування чи суду. Вказані обставини, в сукупності з її негативним способом життя, що виразився у вчиненні злочину в умовах воєнного стану введеного на території України та в злочинній співучасті з працівниками Національної поліції України, підтверджує можливість ОСОБА_13 вчиняти дії, що будуть перешкоджати кримінальному провадженню. Крім того, ОСОБА_13 підозрюється у пособництві працівникам Національної поліції України у вчиненні корупційних злочинів з використанням наданого службового становища, тобто які останні вчинили будучи співробітниками правоохоронного органу, основне завдання якого запобігати правопорушенням. При цьому ОСОБА_13 була достовірно обізнана, що працівники НПУ ОСОБА_10 та ОСОБА_11 порушують присягу поліцейського та основоположні принципи правоохоронної діяльності, їх поведінка порочить звання поліцейського, а пособництво ОСОБА_13 останнім у вчиненні корупційних злочинів із використанням службового становища та співучасть у вчиненні злочинів пов`язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, свідчить про нехтування останньою загально прийнятими принципами моралі та людяності. Тож вказані обставини в сукупності дають підстави вважати, що перебуваючи на свободі ОСОБА_13 може продовжити вчиняти інші злочини. Також, встановлено, що ОСОБА_13 тривалий час вчинювала злочини в складі організованої групи та злочинної організації, у співучасті з працівниками правоохоронного органу, а отже, розуміючи подальший процес досудового розслідування, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, а також шляхом обману та корупційних зв`язків серед правоохоронних органів створити штучні докази щодо своєї непричетності до вчиненого злочину. Встановлено, що ОСОБА_13 не має хронічних або важких захворювань, має закордонний паспорт, не має офіційного працевлаштування та джерел доходу, що в сукупності з її фінансовим становищем дає підстави вважати, що розуміючи можливе призначене їй покарання, вона може вчинити дії спрямовані на зміну місця проживання або переїзду до іншої країни (в тому числі, шляхом незаконного перетинання кордону, в умовах воєнного стану, шляхом використання корупційних зав`язків), а отже може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду. Крім, того застосування іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, фактично дозволить ОСОБА_13 продовжити вчиняти злочини, пов`язані із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, а також надасть можливість отримувати грошові кошти внаслідок незаконної діяності. Вказані обставини свідчать про підвищену суспільну небезпеку ОСОБА_13 , що унеможливлює застосування до неї більш м`якого запобіжного заходу. Не застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може викликати суспільний резонанс та недовіру суспільства до правоохоронної системи в цілому. Суспільний інтерес у справі, який полягає у досягненні цілей, визначених ст.177 КПК України, перевищує можливі позитивні характеристики обвинуваченої. Також прокурор зазначив, що зважаючи на характер злочинів, їх наслідки, кількість та характер існуючих ризиків, застава у розмірі, передбаченому п.3 ч.5 ст.182 КПК України, не здатна забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї обов`язків.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні підтримав подане клопотання.

Захисник ОСОБА_13 , адвокат ОСОБА_5 , у судовому засіданні категорично заперечував проти задоволення клопотання прокурора. ОСОБА_13 вже тривалий час тримається під вартою, порушень режиму під час ув`язнення не встановлено, матеріали або скарги, які б дискредитували обвинувачену, також відсутні. Розгляд справи вже розпочався, ризики прокурором не доведені. Також, прокурором не наведено доводів щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу. Просив визначити обвинуваченій більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням підвартою, або визначити розмір застави у разі встановлення підстав для продовження тримання під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_13 підтримала позицію свого захисника та заперечила проти задоволення клопотання.

Інші учасники кримінального провадження підтримали позицію захисника ОСОБА_13 .

Суд, заслухавши доводи прокурора, захисників та обвинувачених, дослідивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 18.06.2024 ОСОБА_13 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України, а саме за підозрою у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.3 ст.307 КК Україні. 18.06.2024 ОСОБА_13 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.3 ст.307 КК Україні. 20.05.2025 ОСОБА_13 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру за ч.5 ст.27 ч.3 ст.28 ч.3 ст.368, ч.3 ст.146, ч.2 ст.255, ч.4 ст.28 ч.2 ст.307, ч.5 ст.27 ч.4 ст.28 ч.3 ст.368, ч.4 ст.28 ч.3 ст.307 КК України. Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 19.06.2024 ОСОБА_13 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє востаннє 20.03.2026 року Шевченківським районним судом м. Харкова до 18.05.2026 року включно.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Положеннями ст. ст. 5, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України як чинний міжнародний договір, передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" визначений термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати на час розгляду вказаного клопотання, що полягають у можливості переховування від суду; впливі на свідків, потерпілих та експертів; вчиненні іншого кримінального правопорушення, з огляду на наступне.

Підставою продовження обвинуваченій ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочинів, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити зазначені вище дії.

На наявність цих ризиків вказує те, що ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжких злочинів (ч.2 ст.255, ч.3 ст.307 КК України), за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів» в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи. Таким чином, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у даному кримінальному правопорушенні, може сприяти переховуванню обвинуваченою від суду.

Суд також враховує характер вчинених кримінальних правопорушень, їх підвищену суспільну небезпечність та наслідки, позицію ОСОБА_13 щодо не визнання своє вини на час розгляду клопотання, вчинення кримінальних правопорушень в злочинній співучасті з працівниками Національної поліції України. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_13 не має постійного джерела доходу та міцних соціальних зв`язків, незаміжня, не має на утриманні неповнолітніх дітей, що в сукупності разом з іншими обставинами свідчить про можливість переховування від суду та не виконання нею процесуальних обов`язків, а також про можливість вчинення нею інших кримінальних правопорушень чи продовження правопорушень, в яких вона обвинувачується.

Справа розглядається на час розгляду даного клопотання у судовому засіданні, проте свідки та потерпілі, експерти ще не допитані, тому існує ризик того, що обвинувачена буде мати можливість незаконно вплинути на потерпілих або свідків з метою зміни показань, що не сприятиме об`єктивному розгляду справи.

Разом з тим, суд вважає недоведеним прокурором існування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Прокурор у клопотанні вказує на наявність обставин, які в сукупності з негативним способом життя обвинуваченої, підтверджують можливість ОСОБА_13 вчиняти дії, що будуть перешкоджати кримінальному провадженню. Також, шляхом обману та корупційних зв`язків серед правоохоронних органів ОСОБА_13 може створити штучні докази щодо своєї непричетності до вчиненого злочину. Такі доводи суд не може взяти до уваги в обгрунтування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки прокурор конкретно не зазначив, яким саме чином ОСОБА_13 такими діями може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Інших доводів в обгрунтування даного ризику прокурором не наведено.

З огляду на викладене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти встановленим ризикам, які продовжують існувати, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченій ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. При цьому суд вважає, що менш суворий запобіжний захід не здатний запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченій. Обставини, що свідчать про те, що ризики не зменшились, виправдовують подальше тримання обвинуваченої ОСОБА_13 під вартою.

Обвинуваченою ОСОБА_13 та її захисником під час розгляду даного клопотання не наведено доводів та не надано належних доказів, що свідчать про необґрунтованість пред`явленого обвинуваченого та наявність підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу або про наявність підстав вважати, що ризики, які обумовили застосування обраного запобіжного заходу, зменшились.

Приписами ч.4 статті 183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України, а також щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Зважаючи на вищенаведене і встановлені судом під час розгляду клопотання підстави та обставини, суд не визначає розмір застави ОСОБА_13 , оскільки вона обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.255 КК України та ч.3 ст.307 КК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 315, 372, 395 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання процесуального керівника прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_12 задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто, з 08 травня 2026 року до 06 липня 2026 року включно без права внесення застави.

Клопотання процесуального керівника прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_13 задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто, з 08 травня 2026 року до 06 липня 2026 року включно без права внесення застави.

Строк дії ухвали визначити до 06 липня 2026 року включно.

Ухвала суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченими - в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали суду.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, іншим учасникам судового провадження та направити Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» для відома і виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Повний текст ухвали складений 11.05.2026 року.

Суддя ОСОБА_1