Рішення № 136443440, 08.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/25914/25

Провадження № 2/638/173/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Шамраєв М.Є., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовною заявою до відповідача: ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 11.06.2025-100002202 від 12.06.2025 у розмірі 42360,00 грн та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 12.06.2025 року між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем: ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 11.06.2025-100002202, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримав строковий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів в розмірі 12000,00 грн. на строк 183 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, комісій та неустойки в разі прострочення зобов`язання. Згідно умов договору ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі передбачені договором. У порушення умов кредитного договору № 11.06.2025-100002202 від 12.06.2025 про належне, повне і своєчасне виконання зобов`язань, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не сплачує в повному обсязі платежі, в результаті чого відповідач має заборгованість в загальному розмірі 42360,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000,00 грн, по процентам в розмірі 21960,00 грн, комісії 2400,00 грн, неустойки 6000,00 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь. У зв`язку з викладеним ТОВ "Споживчий центр" звернулося до суду з даною позовною заявою та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою судді від 07 січня 2026 року вказану заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова від 10.02.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить проводити розгляд справи за відсутністю представника ТОВ «Споживчий центр». Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачу направлялась ухвала суду про відкриття провадження за зареєстрованою адресою місця проживання, натомість до суду повернувся конверт з поштовим повідомленням «Одержувач відсутній за вказаною адресою», відзиву або клопотань з процесуальних питань суду не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 12.06.2025 ТОВ «Споживчий центр» (далі - Товариство) та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 11.06.2025-100002202, шляхом пропозиції (оферти) на укладення такого кредитного договору Товариством та в подальшому акцептування ОСОБА_1 пропозиції Товариства (акцепт). Вказані документи були підписані за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором E258.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно укладеного кредитного договору № 11.06.2025-100002202 від 12.06.2025, позичальнику надається кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 12.06.2025; сума Кредиту: 12000,00 грн, строк, на який надається Кредит 183 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 11.12.2025 .

Також, сторонами було погоджено розмір відсотків, які нараховуються на суму кредиту та комісії, зокрема пунктами 7, 8, 9, 10 Договору встановлено, що процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку користування кредитом. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 20% від суми Кредиту та дорівнює 2400 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування Позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-1742.

Крім того, у відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) зазначено, що позичальник підтверджує та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заява до кредитного договору № 11.06.2025-100002202 від 12.06.2025, який укладається на вищевказаних умовах.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, що підтверджується квитанцією від 12.06.2025. Відповідно до якої 12.06.2025 10:03 суму 12000,00 грн перераховано на номер картки НОМЕР_1 , ІД операції: 1622234732, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 11.06.2025-100002202.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості, доданої до позовної заяви, відповідач: ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 11.06.2025-100002202 від 12.06.2025 в загальному розмірі 42360,00 грн, а саме: 12000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 21960,00 грн - заборгованість за процентами; 2400,00 грн. - комісія; 6000,00 грн - неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 12.06.2025 по 11.12.2025 .

Доказів погашення відповідачем вищевказаної заборгованості позивачу ТОВ «Споживчий центр», матеріали справи не містять.

Таким чином, встановлені вище обставини, підтверджують факт укладання між первісними кредиторами та відповідачем кредитного договору, шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора E258, умовами яких було визначено суму кредиту, розмір відсотків, порядок повернення грошових коштів, та строк дії кредитних договорів, при цьому факт отримання грошових коштів підтверджується відповідними довідками про переказ грошових коштів на картку позичальника, номер якої вказаний у кредитному договорі, доказів які підтверджували що вказана картка не належить відповідачу матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості, доданої до позовної заяви, відповідач: ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 11.06.2025-100002202 від 12.06.2025 в загальному розмірі 42360,00 грн, а саме: 12000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 21960,00 грн - заборгованість за процентами;2400,00 грн. - комісія; 6000,00 грн - неустойка.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 11.06.2025-100002202 від 12.06.2025 у розмірі 33960,00 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12000,00 грн, по процентам в розмірі 21960,00 грн.

Щодо суми заборгованості за комісією у розмірі 2400,00 грн суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору про споживчий кредит № 11.06.2025-100002202 від 12.06.2025 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 2400,00 грн, встановлена в п. 7 договору, є платою пов`язаною з наданням Кредиту позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 677/1535/15, 21.07.2021 у справі № 751/4015/15, 15.12.2021 у справі № 209/789/15, 12.04.2022 у справі № 640/14229/15 та від 20.07.2022 у справі № 343/557/15-ц.

Оскільки положення договору про споживчий кредит № 11.06.2025-100002202 від 12.06.2025 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 2400,00 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, відтак, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за комісією за надання кредиту в сумі 2400,00 грн, яка безпідставно включена позивачем до суми загальної вартості кредиту.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь неустойки в розмірі 6000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Враховуючи вищевикладене, підстави для стягнення неустойки, нарахованої після 24 лютого 2022 року, відсутні, а тому позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 неустойки в розмірі 6000,00 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором № 11.06.2025-100002202 від 12.06.2025 в загальному розмірі 33960,00 грн, з яких 12000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 21960,00 грн заборгованість по процентам, в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно наданого платіжного доручення, звертаючись до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тож на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1942,04 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до відповідача: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ) на користь позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 11.06.2025-100002202 від 12.06.2025 у розмірі 33960,00 грн.

У задоволенні вимог про стягнення комісії в сумі 2400,00 грн - відмовити.

У задоволенні вимог про стягнення неустойки в сумі 6000,00 грн - відмовити.

Стягнути з відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ( АДРЕСА_1 ) на користь позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1942,04 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.Є. Шамраєв