Рішення № 136442317, 12.05.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року Чернігів Справа № 620/2174/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Падій В. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №1/в від 15.01.2026;

-зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 16.03.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами; витребувано у відповідачів копії усіх наявних документів, що стосуються предмету позову, засвідчені належним чином.

Міністерство оборони України подало відзив на позов, в якому заперечує проти позову, вважає його необґрунтованим з наступних підстав. 15.01.2026, на підставі наданих позивачем документів для отримання одноразової грошової допомоги комісія Міністерства оборони України розглянула та дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги та склала протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразовою грошовою допомогою та компенсаційних сум від 15.01.2026 №1/в, який затвердив заступник Міністра оборони України 19.01.2026, пунктом 20 якого вирішила відмовити у призначенні одноразової допомоги ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , - дочки (усиновленої іншою особою) загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період дії воєнного стану, солдата ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 02.08.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 06.05.2024 №321/КЦ/4590 наступних підстав. Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області у справі №736/1082/17 від 09.10.2027, ОСОБА_5 , позбавлений батьківських прав відносно, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області у справі №736/300/18 від 23.03.2018 встановлено факт усиновлення, ОСОБА_6 , над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із поданих документів встановлено, що ОСОБА_2 станом на дату загибелі ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не належить до кола осіб, визначених статтею 16-1 Закону, оскільки на дату загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 вона була усиновлена іншою особою згідно з рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області у справі №736/300/18 від 23.03.2018 року. Подані документи не містять відомостей, які підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_5 , ведення ними спільного господарства, а також, у документах відсутня інформація щодо встановлення факту непрацездатності (наявності інвалідності) ОСОБА_2 та її перебування на утриманні ОСОБА_5 , як це зазначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 09.10.2017 у справі №736/1082/17 ОСОБА_5 та ОСОБА_7 позбавлено батьківських прав відносно дітей, зокрема ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 23.03.2018 у справі №736/300/18 задоволено заяву ОСОБА_1 про усиновлення малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До актового запису про народження №04, складеного виконавчим комітетом Рибинської сільської ради Корюківського району Чернігівської області 08.07.2015, внесені зміни, а саме записано матір`ю малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Прізвище малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінено на « ОСОБА_8 », по батькові змінено на « ОСОБА_9 ».

ОСОБА_5 , що є біологічним батьком ОСОБА_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту Батьківщини, що не заперечується відповідачем та з його висновку підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 02.08.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 06.05.2024 №321/КЦ/4590.

Вважаючи, що дитина ОСОБА_2 має право на отримання частини одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, позивачка звернулася до відповідача із відповідною заявою та пакетом документів, проте відповідач, в особі комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняв рішення у формі протоколу №1/в від 15.01.2026 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивачка звернулась до суду з цим позовом для захисту прав та інтересів малолітньої дитини - ОСОБА_2 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено та діє і на момент розгляду цієї справи.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною першою статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 1 пункту другого статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону № 2011-XII.

За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.

Виходячи з такого законодавчого врегулювання, вказана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, дитині військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Відповідно до пункту 1, 6, 9 статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 4 статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.

Відмова від призначення та отримання одноразової грошової допомоги від імені малолітніх, неповнолітніх дітей загиблої (померлої) особи, а також недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, не допускається.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 10 статті 16-3 Закону №2011-XII).

На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (надалі - Порядок № 975).

Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та осіб, звільнених з військової служби (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата складання актового запису про смерть.

За пунктом 4 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до приписів пункту 8 Порядку №975 за наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 9 цього Порядку, у рівних частках.

За приписами пункту 9 Порядку №975 до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать, зокрема, діти, усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.

Аналіз викладених вище норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що законодавцем вжито термін «діти» у категорії членів сім`ї «діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав» саме для характеристики статусу родинних відносин між загиблим (померлим) та дитиною, що полягає у їх правовому зв`язку, який базується на кровному походженні або на усиновленні, та не припиняється з досягненням повноліття, позбавленням батьківських прав щодо цієї дитини, тощо.

Спірним питанням у цій справі є обґрунтованість рішення відповідача щодо права ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 2011-ХІІ, яка виплачується у разі загибелі військовослужбовця малолітній дитині, стосовно якої загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.

Предметом цього спору є протиправність рішення комісії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_4 ( ОСОБА_10 ) у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов`язання відповідача призначити та виплатити їй таку одноразову грошову допомогу у зв`язку із смертю її біологічного батька.

З оскаржуваного рішення слідує, що 15.01.2026, на підставі наданих документів для отримання одноразової грошової допомоги комісія Міністерства оборони України дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_4 ) з підстав, що ОСОБА_1 , яка представляє інтереси ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , - дочки (усиновленої іншою особою) загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період дії воєнного стану, солдата ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області у справі №736/1082/17 від 09.10.2027, ОСОБА_5 , позбавлений батьківських прав відносно, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , натомість рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області у справі №736/300/18 від 23.03.2018 встановлено факт усиновлення, ОСОБА_6 , над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із поданих документів встановлено, що ОСОБА_2 станом на дату загибелі ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не належить до кола осіб, визначених статтею 16-1 Закону, оскільки на дату загибелі військовослужбовця ОСОБА_5 вона була усиновлена іншою особою згідно з рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області у справі №736/300/18 від 23.03.2018 та подані документи не містять відомостей, які підтверджують факт спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_5 , ведення ними спільного господарства, а також, у документах відсутня інформація щодо встановлення факту непрацездатності (наявності інвалідності) ОСОБА_2 та її перебування на утриманні ОСОБА_5 , як це зазначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Проте суд не погоджується з доводами відповідача з наступних підстав.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону № 2011-XII.

За приписами вказаної норми у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.

Судом встановлено, що рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 09.10.2017 у справі №736/1082/17 ОСОБА_5 та ОСОБА_7 було позбавлено батьківських прав відносно дітей, зокрема ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 23.03.2018 у справі №736/300/18 було задоволено заяву ОСОБА_1 про усиновлення малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зауважує, що зі змісту цього рішення суду слідує, що саме ОСОБА_1 усиновила ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не ОСОБА_6 , як вказано в оскаржуваному рішенні.

Також зі змісту вказаного рішення суду ОСОБА_1 власних дітей не має, у шлюбі не перебуває, а отже суд вважає, що дитину усиновила не подружня пара - мати та батько, а лише мати, тобто в усиновленої дитини не з`явився новий батько, а запис про батька малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_6 здійснений у відповідності до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, тобто за вказівкою матері.

Вказані обставини свідчать про відсутність у дитини іншого батька, крім біологічного батька ОСОБА_5 .

Отже зважаючи на вищевикладене в сукупності, та з огляду на статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач відмовляючи в призначенні малолітній дитині ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги діяв без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 8 Конституції України закріплює визнання та дію принципу верховенства права і роз`яснює його зміст наступним чином: а) як найвищу юридичну силу Конституції України, яка передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; б) як пряму дію норм Основного Закону країни, що передбачає гарантування звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

При цьому, основним способом такого застосування є її судове тлумачення.

Таким чином, сучасне розуміння права передбачає визнання людини найвищою соціальною цінністю, а забезпечення прав і свобод людини і громадянина - головною метою державної влади, яка реалізує свою компетенцію тільки в межах Конституції та законів України.

До того ж, відповідно до частини першої статті 129 Конституції суди зобов`язані вирішувати спори, керуючись верховенством права, що, серед іншого, означає врахування тлумачення Конвенції з прав людини, яке надається Європейським судом з прав людини як мінімальний стандарт демократичного суспільства. Принцип законності, що є складовою верховенства права у розумінні Європейського суду з прав людини, має бути заснованим на визнанні й прийнятті прав і свобод людини як найвищої цінності, тобто за своїм змістом мати характер правозаконності.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що вислів «згідно із законом» означає, зокрема, що закон не повинен суперечити принципу верховенства права.

При цьому суд вважає, що слід формувати європейське сприйняття права, коли законність не завжди домінує над справедливістю, особливо при розгляді соціальних спорів, оскільки права дитини, її життя і здоров`я, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, та не можуть ставитись у залежність із допущеними Державою помилками в законі або іншому нормативно-правовому акті, які мають прийматись на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Аналізуючи поняття «якість закону» Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

За наведених обставин та правового регулювання оскаржуване рішення ставить малолітню дитину ОСОБА_2 в нерівне становище, в порівнянні з іншими її рідними братами та сестрами, оскільки вона хоч і була усиновлена, але фактично іншого батька так і не має.

За таких обставин суд вважає рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №1/в від 15.01.2026 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що відповідно до першого абзацу частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання Міністерство оборони України призначити ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» підлягають задоволенню за обгрунтованістю.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №1/в від 15.01.2026.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ - 00034022).

Суддя В.В. Падій